ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 124556479

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. Справа№ 757/57102/17-ц

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Юхименко М.П. - адвокат, посвідчення № 3365/10;

від відповідача 1: Колосюк С.Л. (в порядку самопредставництва);

від відповідача 2: не з`явились;

за апеляційною скаргою Національного банку України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024

у справі № 757/57102/17-ц (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом ОСОБА_1

до: 1. Національного банку України

2. Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про розірвання договорів поруки

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст руху справи та поданих заяв

Національний банк України та Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулись до Господарського суду міста Києва про стягнення з позивача понесених судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 7 400,40 грн, сплаченого при поданні відповідачами до Київського апеляційного суду своїх апеляційних скарг на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20.04.2019.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у задоволенні заяв Національного банку та АТ «Приватбанк» про розподіл судових витрат у справі №757/57102/17-ц відмовлено. Так, відмовляючи у задоволенні заяв про стягнення з позивача понесених судових витрат у вигляді судового збору, місцевий господарський суд виходив із того, що заявниками не зазначено, у чому саме полягає необґрунтованість дій позивача, у той час як саме лише подання позову (у даній справі чи в інших справах) не може бути розцінене судом як таке, що свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній має право на звернення до суду та реалізував таке право на свій розсуд.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Частково не погодившись з постановленою ухвалою, Національний банк України 29.10.2024 (через Електронний суд) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 757/57102/17-ц про відмову у задоволенні заяви Національного банку України про розподіл судових витрат, та прийняти нове рішення, за яким заяву Національного банку України задовольнити. Покласти на позивача судові витрати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді: Хрипун О.О., Мальченко А.О.

06.11.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою заяву суддів Скрипки І.М., Хрипуна О.О., Мальченко А.О. про самовідвід у справі №757/57102/17-ц задоволено. Матеріали апеляційної скарги Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №757/57102/17-ц передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду у порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

11.11.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою прийнято до провадження апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 757/57102/17-ц, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 757/57102/17-ц, розгляд справи було призначено на 10.12.2024.

В судовому засіданні 10.12.2024 було оголошено перерву до 14.01.2025.

У судове засідання 14.01.2025 з`явились представники позивача та відповідача 1. Представник відповідача 1 свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, задовольнивши подану заяву про стягнення з позивача судового збору. Представник позивача проти поданої апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Представник відповідача 2 в судове засідання 14.01.2025 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку 12.12.2024 в особистий кабінет Електронного Суду ухвали від 10.12.2024. Жодних заяв не надав. Причини неявки не повідомив.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга була розглянута в «розумний строк» (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи поведінку сторін; зміну складу суду, узгодження сторонами продовження строку розгляду апеляційної скарги, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога", перебої електроживленням та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Скаржник частково не погоджується з ухвалою суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у задоволенні заяв Національного банку та АТ «Приватбанк» про розподіл судових витрат у справі №757/57102/17-ц відмовлено. Так, відмовляючи у задоволенні заяв про стягнення з позивача понесених судових витрат у вигляді судового збору, місцевий господарський суд виходив із того, що заявниками не зазначено, у чому саме полягає необґрунтованість дій позивача, у той час як саме лише подання позову (у даній справі чи в інших справах) не може бути розцінене судом як таке, що свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній має право на звернення до суду та реалізував таке право на свій розсуд.

За доводами скаржника, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до приписів частини 5 статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачами витрат, пов`язаних з розглядом справи, їм необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали.

Водночас, як зазначає скаржник, на переконання місцевого господарського суду, Національним банком не доведено необґрунтованості дій позивача в силу положень ч. 5 статті 130 ГПК України, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Апелянт не погоджується з такою позицією, та зазначає, що Національний банк, як зрештою і АТ «Приватбанк», понесли судові витрати саме за подання апеляційної скарги внаслідок прийняття судом цивільної юрисдикції рішення, розгляд якого не віднесено до його юрисдикції, що знайшло своє підтвердження у постанові Київського апеляційного суду від 20.06.2024.

При цьому, апелянт вважає, що встановлений процесуальний порядок не передбачає іншого механізму оскарження судового рішення, який був задіяний Національним банком. В той же час, положення пункту в) частини першої статті 382 ЦПК України передбачають, що у постанові апеляційного суду зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Втім, такого розподілу апеляційним судом здійснено не було.

Окрім цього, постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд, на думку скаржника, відніс заявлені відповідачами судові витрат не до судових витрат, що складаються з судового збору, а до тих, що пов`язані з розглядом справи (1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).

З огляду на визначене, Національний банк вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а заява скаржника про стягнення з позивача 7400,40 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги підлягає задоволенню.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Інші сторони своїм правом на подання відзиву в порядку ст. 263 ГПК України не скористались. Водночас, ухвала про відкриття провадження у справі від 11.11.2024 була отримана сторонами, що підтверджується довідками про доставку ухвали в особисті кабінети сторін в Електронному Суді 11.11.2024. Позивач брав участь в судовому засіданні 14.01.2025, усно просив залишити ухвалу суду першої інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 3 вказаної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що процесуальне законодавство розмежовує поняття «судового збору» та «витрат, пов`язаних з розглядом справи».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Національного банку України та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання незаконними дії відповідачів щодо стягнення заборгованості за наступними припиненими договорами поруки: №19/П від 27 травня 2016 року, №19-1/П від 27 травня 2016 року, №54/П від 27 травня 2016 року, №120-1/П від 05 серпня 2016 року, №7/П від 28 квітня 2016 року, №26/П від 28 квітня 2016 року, №10-1/П від 11 серпня 2016 року.

Пізніше, 06.03.2018 позивачем було подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просив суд розірвати такі ж договори поруки №19/П від 27 травня 2016 року, №19-1/П від 27 травня 2016 року, №54/П від 27 травня 2016 року, №120-1/П від 05 серпня 2016 року, №7/П від 28 квітня 2016 року, №26/П від 28 квітня 2016 року, №10-1/П від 11 серпня 2016 року.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2019 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16.05.2024 апеляційні скарги Національного банку України, Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2019 скасовано, провадження у справі закрито.

11.06.2024 від позивача надійшла заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.06.2024 справу №757/57102/17-ц передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №757/57102/17-ц, її розгляд вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 закрито провадження у справі №757/57102/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України та Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договорів поруки, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Водночас, звертаючись із заявами про розподіл судового збору, відповідачі, зокрема, скаржник, просили стягнути сплачений судовий збір в розмірі 7 400,40 грн, що був сплачений при поданні відповідачами до Київського апеляційного суду своїх апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20.04.2019.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що така заява відповідача 1 правильно не задоволена судом першої інстанції з урахуванням наступного.

Згідно з положенням ст. 129 ГПК України, законодавець визначив основні принципи розподілу судових витрат, відповідно до якої судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 3 статті 129 ГПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення у справі №757/57102/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України та Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договорів поруки ухвалено не було, через закриття провадження у справі.

Водночас, відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З урахуванням тієї обставини, що закриття провадження у справі (відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 відбулось не у зв`язку з відмовою позивача від позову (і така відмова визнана судом), відповідач 1 не позбавлені права звернутись із відповідною заявою про повернення сплаченої суми судового збору за рахунок держави (з Державного бюджету України), однак не з позивача, як помилково просив у поданій заяві, зокрема, відповідач 1 та, відповідно, скаржник в апеляційній скарзі.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи з такою заявою відповідач 1 до суду першої інстанції не звертався, а тому суд позбавлений можливості вирішити питання про повернення відповідачу 1 судового збору з Державного бюджету України.

При цьому, суд апеляційної інстанції частково погоджується з доводами апелянта про помилкове обґрунтування оскаржуваної ухвали з посиланням на частину 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку заявники дійсно просили здійснити розподіл сплаченого судового збору, а не судових витрат (про які йдеться в ч. 5 ст. 130 ГПК України), однак вказане помилкове застосування наведеної норми процесуального права не призвело до ухвалення неправильного за своєю суттю рішення. А тому вказане не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у стягненні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність відмови у стягненні з позивача на користь відповідача 1 понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 7 400,40 грн, що був сплачений при поданні відповідачами до Київського апеляційного суду своїх апеляційних скарг на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20.04.2019.

Водночас, суд апеляційної інстанції роз`яснює, що відповідач 1 не позбавлений права звернутись з загальному порядку із відповідним клопотанням про повернення судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» (з Державного бюджету України) до суду, який постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви Національного банку України про покладення на позивача судового збору у справі №757/57102/17-ц.

Отже, керуючись ст. 2, 49, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвали суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 269, 271, ст. 275, 276, ст. 280, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 757/57102/17-ц - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 757/57102/17-ц (в оскаржуваній частині) - залишити без змін.

3. Справу №757/57102/17-ц повернути до суду першої інстанції.

Порядок та строки оскарження передбачено ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.01.2025.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім