ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 124321224

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 752/36/25

Провадження № 1-кп/752/1512/25

УХВАЛА

08 січня 2025 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100010002197 від 26 липня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 306, ч. 1 ст. 303 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3ст. 307 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_14 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

встановив:

Голосіївським районним судом м. Києва здійснюється підготовче судове провадження у вищевказаному кримінальному провадженні.

Відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

Відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 застосовано запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту.

Прокурор звернувся з клопотаннями про продовження строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_12 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 та про продовження строку дії запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту на певний період доби відносно ОСОБА_4 і ОСОБА_13 , мотивуючи тим, що обвинуваченим ставиться в провину вчинення особливо тяжких злочинів, попередньо встановлені ризики у кримінальному провадженні продовжують існувати, а саме обвинувачені можуть переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються. При цьому застосування щодо обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів не здатне запобігти вказаним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_7 звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт з 22:00 до 06:00, мотивуючи тим, що має зобов`язання перед своєю дитиною по сплаті аліментів, влаштувався на роботу, де йому забезпечують постійний заробіток, але для цього треба виконувати трудову функцію у період часу з 09:00 до 18:00 з понеділка по п`ятницю. Через запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не має змоги виходити на роботу та повноцінно утримувати свою неповнолітню дитину.

Захисник ОСОБА_17 в інтересах власників майна ОСОБА_21 та ОСОБА_22 звернувся з клопотаннями про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 18.01.2024 на належний ОСОБА_21 автомобіль марки «MERSEDES-BENZ Vito», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , який був вилучений під час проведення обшуку 14.01.2024, ухвалою слідчого судді від 18 січня 2025 року на належний ОСОБА_22 автомобіль марки «VOLVO V50», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , який був вилучений під час проведення обшуку 14.01.2024 та повернути вказані автомобілі власникам, мотивуючи відсутністю підстав вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення.

В судовому засіданні прокурор, обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_17 підтримали свої клопотання.

Прокурор, посилаючись на наявність ризиків у кримінальному провадженні, заперечив проти зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний період доби. При цьому не заперечував проти скасування арешту, накладеного на належні ОСОБА_21 та ОСОБА_22 автомобілі, оскільки вони хоча й визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, однак не належать обвинваченим, обставин, які би вказували на необхідність використання цих автомобілів в якості доказів не встановлено і стороною обвинувачення вказані автомобілі як доказ у кримінальному провадженні використовуватись не будуть.

Захисник ОСОБА_16 заперечила проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, мотивуючи необґрунтованістю висунутого обвинувачення. Вказала, що зазначені у клопотанні прокурора ризики відсутні. Прокурором до клопотання не долучено додатків, які би доводили обґрунтованість підозри, наявність відповідних ризиків у кримінальному провадженні та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. ОСОБА_6 позитивно характеризується, орендує кімнату у м. Києві, має можливість працевлаштування, при цьому з урахуванням стану здоров`я не може отримувати необхідну медичну допомогу в умовах тримання під вартою. Просила змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав захисника. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Вказав, що клопотання прокурором подано без додатків. Ризики, на які посилається прокурор у клопотанні, не доведені. Наміру впливати на будь-кого з учасників кримінального провадження він не має, а тому до нього можливо застосувати більш м`який запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_18 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 . Вказав на необґрунтованість висунутого обвинувачення і клопотання прокурора, відсутність доказів щодо наявності ризиків у кримінальному провадженні. Додатків до клопотання прокурором не долучено. Повідомив, що обвинувачений має місце проживання у м. Києві. Просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у нічний період доби.

Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав захисника. Вказав на відсутність ризиків у кримінальному провадженні. Повідомив, що має можливість проживати у свого товариша у м. Києві. Просив змінити застосований відносно нього запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_17 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 . Повідомив, що обвинувачений має місце роботи та заборгованість зі сплати аліментів, з метою погашення якої йому необхідно виконувати трудову функцію. Просив задовольнити клопотання обвинуваченого та змінити застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний період доби.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав захисника.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_15 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_13 та захисник ОСОБА_19 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби відносно обвинуваченого ОСОБА_13 .

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотань прокурора, часткове задоволення клопотань захисника ОСОБА_17 та про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується ;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 бвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Про обґрунтованість підозри обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень свідчить зміст обвинувального акта та реєстр матеріалів досудового розслідування. При цьому оцінка обґрунтованості підозри в даному випадку здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості обвинувачених. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у ст. 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин». Вимога обґрунтованої підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Судом не розпочато з`ясування фактичних обставин кримінального провадження та перевірку їх доказами, не досліджено зібрані в межах кримінального провадження документи, не допитано свідків та обвинувачених.

Враховуючи характер інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що їм загрожує у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях, дані про особу обвинувачених, суд дійшов висновку про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на підставі яких під час досудового розслідування було обрано запобіжні заходи відносно ОСОБА_6 і ОСОБА_12 у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_7 у вигляді цілодобового домашнього арешту та відносно ОСОБА_4 і ОСОБА_13 у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме у випадку зміни чи скасування відповідних запобіжних заходів обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не були допитані безпосередньо в судовому засіданні.

На даній стадії судового провадження застосування відносно обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою та домашнього арешту відповідно, буде недостатнім для запобігання цим ризикам, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків.

Наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 на праві оренди кімнати у м. Києві, його бажання працевлаштуватися, наявність у обвинуваченого ОСОБА_12 можливості проживати у свого товариша у м. Києві, наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 місця роботи і його обов`язок сплачувати аліменти на дитину, з якою він фактично не проживає, не свідчить про міцні соціальні зв`язки обвинувачених, не зменшує існування вищевказаних ризиків та, на даний час, не є підставою для зміни обраних відносно них запобіжних заходів.

Застосування відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 і ОСОБА_13 відповідних запобіжних заходів виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Достовірних даних про те, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 не дозволяє йому перебувати під вартою та що в умовах тримання під вартою він позбавлений можливості отримати медичну допомогу, в розпорядження суду не надано.

За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_12 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 та про продовження строку дії запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту на певний період доби відносно ОСОБА_4 і ОСОБА_13 підлягають задоволенню, натомість у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

В силу приписів п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України підстав для визначення обвинуваченим ОСОБА_6 і ОСОБА_12 розміру застави суд не вбачає.

Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_17 про скасування арешту та повернення власникам вилучених під час обшуку автомобілів, суд виходить з наступного.

Відповідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Як убачається з матеріалів справи, з метою збереження речових доказів ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року було накладено арешт на майно, вилучене 14 січня 2024 року під час проведення обшуку транспортного засобу - автомобіля марки «MERSEDES-BENZ Vito», червоного кольору, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , що знаходився за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського 38, а саме на: автомобіль марки «MERSEDES-BENZ Vito», червоного кольору, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та ключі від нього; ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року було накладено арешт на майно, вилучене 14 січня 2024 року під час проведення обшуку автомобіля марки «VOLVO V50», чорного кольору, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , а саме на: перепустку № КИ042741, видану на автомобіль «VOLVO V50» р.н. НОМЕР_2 , перепустку № КА039139, видану на автомобіль «VOLVO V50» р.н. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобіля, сам автомобіль та ключі від нього.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки «MERSEDES-BENZ Vito», червоного кольору, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 є батько обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_21 .

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки «VOLVO V50», чорного кольору, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_22 .

В судовому засіданні сторони повідомили про відсутність обставин, які би вказували на необхідність використання вказаних автомобілів в якості доказів у даному кримінальному провадженні.

Прокурор не заперечував проти скасування арешту на вказані автомобілі, оскільки вони не належать обвинуваченим. Підтвердив, що автомобілі, на які накладено арешт, хоча й визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, однак обставин, які би вказували на необхідність використання їх в якості доказів, не встановлено і стороною обвинувачення вони як доказ у кримінальному провадженні для доведення висунутого обвинувачення використовуватись не будуть.

З огляду на вищевикладене, враховуючи мету, з якою слідчим суддею було накладено арешт на вилучене та визнане речовими доказами майно, необхідність дотримання права власників мирно володіти своїм майном, суд дійшов висновку про скасування арешту, накладеного на належні ОСОБА_21 і ОСОБА_22 автомобілі, свідоцтва про реєстрацію і ключі від них, та про передачу на підставі ст. 100 КПК України вказаних речових доказів власникам на відповідальне зберігання до ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, оскільки в даному випадку це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Керуючись статтями 98, 100, 170, 177, 178, 183, 193, 199, 315, 369-372, 376 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів, до 08 березня 2025 року включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_12 на 60 днів, до 08 березня 2025 року включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , заборонивши йому до 08 березня 2025 року включно залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 та підставі ст. 194 КПК України покласти наступні обов`язки:

прибувати за кожною вимогою до суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

утримуватись від позапроцесуального спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , заборонивши йому до 08 березня 2025 року включно залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 20:00 до 06:00 наступної доби, та підставі ст. 194 КПК України покласти наступні обов`язки:

прибувати за кожною вимогою до суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

утримуватись від позапроцесуального спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби відносно обвинуваченого ОСОБА_13 , заборонивши йому до 08 березня 2025 року включно залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 у період часу з 00:00 до 05:00 наступної доби, та підставі ст. 194 КПК України покласти наступні обов`язки:

прибувати за кожною вимогою до суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

утримуватись від позапроцесуального спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , що у разі невиконання вказаних обов`язків до них може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинувачених, які перебувають під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цих осіб, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань.

Контроль за виконанням обвинуваченими покладених на них обов`язків покласти на прокурора.

Клопотання захисника ОСОБА_17 в інтересах власників майна ОСОБА_21 та ОСОБА_22 про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2024 на належний ОСОБА_21 автомобіль марки «MERSEDES-BENZ Vito», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію, ключі від вказаного автомобіля та передати вказане майно ОСОБА_21 на відповідальне зберігання до закінчення кримінального провадження.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2024 на належний ОСОБА_22 автомобіль марки «VOLVO V50», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію, ключі від вказаного автомобіля та передати вказане майно ОСОБА_22 на відповідальне зберігання до закінчення кримінального провадження.

Виконання ухвали в частині повернення майна доручити прокурору.

Ухвала підлягає негайному виконанню та в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1