**ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД**
**Номер провадження 22-ц/821/2023/24**
Головуючий по 1 інстанції
**Справа №**705/479/21 **Категорія: 351000000 **
Єщенко О. І.** **
 ** **
Доповідач в апеляційній інстанції
 ** **
Фетісова Т. Л.
****
****
**ПОСТАНОВА**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
**24 грудня 2024 року** м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідач
Фетісова Т.Л.
судді
Василенко Л.І., Карпенко О.В.
секретар Широкова Г.К.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.11.2024 (повний текст складено 25.11.2024, суддя в суді першої інстанції Єщенко О.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА\_1 до Бабанської селищної ради, ОСОБА\_2 про встановлення факту батьківства,
**в с т а н о в и в :**
у квітні 2021 року ОСОБА\_1 звернулася до суду з позовом у цій справі та просила встановити факт, що ОСОБА\_3 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , уродженець с. Оксанино Уманського району Черкаської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ\_2 , являється батьком ОСОБА\_1 , ІНФОРМАЦІЯ\_3 , уродженки с. Уютне Євпаторійського району Кримської області.
В обґрунтування позову зазначила, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ\_3 , про що 01.06.1961 відділом реєстрації актів цивільного стану м. Євпаторія зроблено відповідний актовий запис № 29.
Позивач зазначає, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01.01.2004 необхідно застосовувати відповідні норми КпШС.
У свідоцтві про народження позивача в графі батько відомості відсутні. Тому за вказівкою матері у графі ім\`я та по батькові дитини було зроблено запис ОСОБА\_4 .
У п\`ятдесятих роках минулого століття батько позивача проходив військову службу у лавах Радянської Армії у м. Євпаторія. В той період він познайомився з матір\`ю позивача та фактично почав проживати з нею однією сім\`єю в с. Уютне Євпаторійського району. У 1957 році у них народився син ОСОБА\_5 , який все життя проживав в м. Євпаторія з батьками та помер у 2014 році. У 1961 році в с. Уютне Євпаторійського району народилася позивач ОСОБА\_6 . Весь час вона проживала в сім\`ї з батьком та матір\`ю. Батько завжди вважав і ОСОБА\_7 і позивача своїми дітьми. У 1968 році позивач пішла до Євпаторійської шкоди, яку закінчила у 1978 році. Зі слів покійних батьків вони не одружувались з метою пришвидшення черги на соціальне житло. У 1967 році матері позивача було видано ордер на квартиру АДРЕСА\_1 . У даному переліку були зазначені особи, які мали заселитися з правом на житлову площу, а саме: голова – ОСОБА\_8 (мати), чоловік – ОСОБА\_3 , син – ОСОБА\_5 , донька – ОСОБА\_6 . Тобто даний список осіб охоплював та визначав членів сім\`ї.
25\.04.1986 її батьки зареєстрували шлюб. На протязі всього часу батько вважав її своєю донькою, виховував її разом з мамою, піклувався про неї, забезпечував матеріально. При житті факт свого батьківства батько не оспорював та сумніву не піддавав. Встановлення факту батьківства позивачу необхідне для одержання спадщини.
29\.07.1989 позивач одружилася та взяла прізвище чоловіка ОСОБА\_9 . ІНФОРМАЦІЯ\_4 від шлюбу народився син ОСОБА\_10 , онук ОСОБА\_3 . 26.01.1993 даний шлюб було розірвано, про що 26.01.1993 в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу м. Калуга рф зроблено актовий запис № 113.
19\.02.1999 позивач уклала шлюб із ОСОБА\_11 , про що відділом реєстрації актів громадянського стану Бориспільського міськвиконкому Київської області зроблено актовий запис № 38. Після укладення шлюбу позивач взяла прізвище ОСОБА\_12 . У шлюбі в них народилася донька ОСОБА\_13 1999 року народження, онука ОСОБА\_3 .
У 1992 році батько позивача переїхав проживати в с. Оксанине Уманського району Черкаської області.
З 2008 року по 2009 рік він проживав з позивачем у м. Бориспіль, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 30.01.2018 та довідкою, виданою Оксанинською сільською радою Уманського району Черкаської області.
ІНФОРМАЦІЯ\_2 батько позивача помер, про що в книзі реєстрації смертей Оксанинської сільської ради Уманського району Черкаської області 21.06.2010 зроблено актовий запис № 13. Після смерті ОСОБА\_3 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки 5,2604 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Оксанинської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Позивач фактично вступила в спадкування шляхом управління майном, має на руках оригінали правовстановлюючих документів.
У зв\`язку з необхідністю юридично оформити право власності на спадкове майно, позивач звернулась до нотаріуса, який повідомив, що в неї відсутні документи, які б могли підтвердити факт родинних відносин з батьком та рекомендував звернутись до суду із заявою про встановлення факту батьківства.
24\.11.2016 позивач звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою про встановлення факту батьківства.
21\.12.2016 Бориспільським міськрайонним судом Київської області винесено рішення про встановлення факту, що ОСОБА\_3 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ\_2 , являється батьком позивача.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА\_2 , яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
21\.02.2018 апеляційним судом Київської області за скаргою ОСОБА\_2 винесено постанову, якою заяву позивача про встановлення факту батьківства залишено без розгляду. Своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що між позивачем та ОСОБА\_2 виник спір про одержання права на спадщину після померлого ОСОБА\_3 .
Зазначені обставини обумовили звернення з цим позовом до суду.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.11.2024 у задоволенні позову відмовлено з підстав того, що позивач не довела доказами стверджуваного факту батьківства.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала 29.11.2024 засобами поштового зв\`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вказує на те, що суд не надав належну оцінку наявним у справі доказам на підтвердження факту батьківства, про що доводить позивач, зокрема, показанням свідків.
Свідки зі сторони відповідача ОСОБА\_2 не володіли інформацією про особисте життя ОСОБА\_3 до 1992 року (переїзду у с. Оксанине). Твердження відповідача про те, що ОСОБА\_3 за станом здоров\`я не міг мати дітей нічим не підтверджено.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА\_2 просила скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції – залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з\`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА\_14 , народилася ІНФОРМАЦІЯ\_3 у с. Уютне Євпаторійського району Кримської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР\_1 , де відомості про батька відсутні, а мати зазначена - ОСОБА\_8 .
Відповідно до ордеру № 82 від 29.11.1967 житлового фонду Євпаторійської ради ОСОБА\_8 надано квартиру АДРЕСА\_1 . Відомості про осіб, які мають право на житлову площу: ОСОБА\_8 , чоловік - ОСОБА\_3 , син - ОСОБА\_5 , дочка - ОСОБА\_6 .
Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР\_2 , виданим 25.04.1986 будинком одруження м. Євпаторія Кримської області, ОСОБА\_3 та ОСОБА\_8 зареєстрували шлюб 25.04.1986, після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові – ОСОБА\_15 , дружині – ОСОБА\_16 .
Відповідно до довідки про укладення шлюбу № 354 від 23.05.2015 в архіві Євпаторійського міського відділу записів актів громадянського стану Департаменту записів актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим по будинку одружень Євпаторійського міськвиконкому Кримської області мається запис про укладення шлюбу ОСОБА\_17 та ОСОБА\_6 № 651 від 29.07.1989. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові – ОСОБА\_9 , дружині – ОСОБА\_9 .
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР\_3 , виданим 17.05.1990 відділом РАГС м. Євпаторія Кримської області, ОСОБА\_10 народився ІНФОРМАЦІЯ\_4 у м. Євпаторія, батьками вказані: батько – ОСОБА\_17 , мати – ОСОБА\_18 .
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР\_4 , виданого 26.01.1993 РАГСом м. Калуга, шлюб між ОСОБА\_17 та ОСОБА\_18 розірвано 26.01.1993, про що в книзі реєстрації записів про розірвання шлюбу здійснено актовий запис за № 113.
Згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР\_5 , виданим 19.02.1999 відділом реєстрації актів громадянського стану Бориспільського міськвиконкому Київської області, ОСОБА\_11 та ОСОБА\_18 зареєстрували шлюб 19.02.1999, про що зроблено запис за № 38.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР\_6 , виданого 16.10.1999 відділом реєстрації актів громадянського стану Бориспільського міськвиконкому Київської області, ОСОБА\_19 народилася ІНФОРМАЦІЯ\_5 у м. Бориспіль, Київської області, батьками вказані: батько – ОСОБА\_11 , мати – ОСОБА\_1 .
Згідно з довідкою від 18.10.2017 № 417 Оксанинської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА\_3 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА\_2 з 24.02.1992 (прибув м. Євпаторія) по 03.07.2008 (вибув м. Бориспіль) та з 03.06.2009 (прибув м. Бориспіль) по день смерті ІНФОРМАЦІЯ\_2 (акт № 13 від 21.06.2010).
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 30.01.2018 депутатом Бориспільської міської ради Гроною М.І. обстежені житлово-побутові умови ОСОБА\_1 , 1961 року народження, по АДРЕСА\_3 , загальною площею 62,9 кв. м, на даній житловій площі проживає: ОСОБА\_11 , 1958 р.н., - чоловік; ОСОБА\_1 , 1961 р.н. - дружина; ОСОБА\_19 , 1999 р.н. - донька; ОСОБА\_3 , 1928 р.н. - батько ОСОБА\_1 ), з червня 2008 року по травень 2009 року.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР\_7 , виданим 21.06.2020 Оксанинською сільською радою Уманського району Черкаської області, ОСОБА\_3 помер ІНФОРМАЦІЯ\_2 у с. Оксанине Уманського району Черкаської області.
Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 14.08.2017 № 48749517 приватним нотаріусом Ящук Д.О. зареєстровано спадкову справу № 129/2017 після смерті ОСОБА\_3 .
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 013924, виданим 25.02.2002 на підставі сесії Оксанинської сільської ради народних депутатів № 30-3/2 від 30.01.2002, ОСОБА\_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,2604 гектарів в межах Оксанинської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2016 заяву ОСОБА\_1 задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА\_3 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , уродженець с. Оксанино, Уманського району, Черкаської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ\_2 , являється батьком ОСОБА\_1 , ІНФОРМАЦІЯ\_3 , уродженки с. Уютне Євпаторійського району Кримської області.
Постановою апеляційного суду Київської області від 21.02.2018 апеляційну скаргу ОСОБА\_2 задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2016 у даній справі скасоване та заяву ОСОБА\_1 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду.
Правовідносини, наявні між сторонами у справі на підставі наведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Як вірно вказав суд першої інстанції, пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.05.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз\`яснено, що заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 01.10.1968, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати.
Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до частини другої статті 55 Кодексу про шлюб та сім\`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір\`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини (роз\`яснення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Указ Президії Верховної ради СРСР від 08.07.1944 скасував можливість судового встановлення батьківства, який існував згідно Кодексу законів про сім\`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану УРСР 1926 року. В умовах воєнної диспропорції жіночого і чоловічого населення прийняте рішення про юридичне визнання лише шлюбу, зареєстрованого в компетентних органах.
На підставі Указу Президії Верховної ради СРСР від 15.09.1945 внесено зміни до статті 2 вищезазначеного кодексу, а саме: при реєстрації в органах запису актів громадянського стану народження дитини від матері, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбі, дитина записується за прізвищем матері з присвоєнням їй по батькові за вказівкою матері. Отже заповнення графи «Батько» у актовому записі про народження дитини не передбачалося.
Такі вимоги діяли до прийняття Основ законодавства СРСР та союзних республік про шлюб та сім\`ю 1968 року, зокрема, статті 53 КпШС УРСР.
На момент виникнення правовідносин щодо народження позивача ОСОБА\_1 , ІНФОРМАЦІЯ\_3 , діяв Кодекс законів про сім\`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану від 31.05.1926 (УССР).
Згідно зі статтею 32-1 Кодексу законів про сім\`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану УРСР 1926 року, дитина, що народилася від особи, з якою мати дитини не перебуває в зареєстрованому шлюбі, не має права звернутися в суд з позовом про встановлення батьківства і про стягнення із зазначеної особи аліментів на утримання дитини.
Відповідно до пунктів 6, 7 Указу Президії Верховної ради УРСР від 29.07.1969 «Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім\`ю УРСР» правила частин другої, третьої статті 53 Кодексу про шлюб та сім\`ю УРСР про встановлення в судовому порядку батьківства особи, з якою мати не перебувала у шлюбі, застосовуються у відношенні дітей, що народилися після введення в дію Основ законодавства СРСР і союзних республік про шлюб та сім\`ю, тобто після 01.10.1968.
У відношенні дітей, які народилися до 01.10.1968 від осіб, що не перебувають між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини. В разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений в судовому порядку. На підставі спільної заяви батьків або рішення суду про встановлення факту визнання батьківства провадиться відповідна реєстрація в органах запису актів громадянського стану з внесенням запису про батька у свідоцтво про народження дитини.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 570/2797/13-ц, від 28.08.2019 у справі № 183/3834/15-ц, від 17.06.2020 у справі № 643/12494/16.
Як було роз\`яснено у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР № 2 від 25.03.1982 "Про застосування судами законодавства при розгляді справ про встановлення батьківства та про стягнення аліментів на дітей та інших членів сім\`ї" відносно дітей, які народилися до введення в дію Основ законодавства про шлюб та сім\`ю від осіб, які не перебували між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено шляхом подачі спільної заяви матір\`ю дитини та особою, яка визнає себе батьком дитини, до органів запису актів гражданського стану. Встановлення у судовому порядку факту визнання батьківства щодо цих дітей, в силу ст. 3 Закону про Утвердження Основ законодавства про шлюб та сім\`ю, допускається в разі смерті особи, на утриманні якого перебувала дитина і яка визнавала себе батьком.
Предметом спору у справі є позовні вимоги про встановлення факту, що ОСОБА\_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ\_2 , являється батьком ОСОБА\_1 , ІНФОРМАЦІЯ\_3 .
При цьому відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА\_3 , якого позивач вважає своїм батьком і який помер ІНФОРМАЦІЯ\_2 , за життя не реалізував свого права на звернення до компетентних органів зі спільною з матір\`ю позивача заявою про визнання себе її батьком та не вчиняв дій для встановлення (узаконення) родинних зв\`язків із позивачем з часу її народження у 1961 році.
За наявних у справі доказів позивачем не було доведено суду факту її перебування на утриманні померлого ОСОБА\_3 , що в апеляційній скарзі не спростовується.
Також позивач не порушувала перед судом питання про проведення генетичної експертизи з найближчим доведеним за кровним спорідненням родичем ОСОБА\_3 , що могло б підтверджувати її позовні вимоги.
Слід врахувати, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Суду не надано відповідних доказів утримання позивача ОСОБА\_3 та визнання ним батьківства щодо неї.
Надані позивачем документальні докази, зокрема, акт обстеження житлово-побутових умов від 30.01.2018 та довідка від 18.10.2017 № 417 Оксанинської сільської ради Уманського району Черкаської області самі по собі не можуть вважатися доказами визнання ОСОБА\_3 . ОСОБА\_1 донькою та не є достатніми для встановлення факту батьківства, адже вони підтверджують лише тимчасове спільне проживання зазначених осіб.
Також показання свідків у справі без документального підтвердження родинних відносин позивача та ОСОБА\_3 не можуть окремо підтверджувати факт батьківства як у аспекті визнання останнім позивача своєю донькою, так і стосовно доведення перебування позивача на утриманні ОСОБА\_3 .
Апеляційні аргументи скаржника про те, що свідки зі сторони відповідача ОСОБА\_2 не володіли інформацією про особисте життя ОСОБА\_3 до 1992 року (переїзду у с. Оксанине), а також стосовно того, що твердження відповідача про те, що ОСОБА\_3 за станом здоров\`я не міг мати дітей нічим не підтверджено, не підтверджують обґрунтованість заявлених у справі позовних вимог, так як спростовують заперечення відповідача, однак не обґрунтовують вимоги позивача, заявлені до суду.
При цьому ні в суді першої, ні апеляційної інстанцій сторони не ставили перед судом питання про призначення відповідної генетичної експертизи (ДНК- аналіз) на встановлення кровної спорідненості між сторонами.
Інші доводи позивача стосуються з\`ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.11.2024 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача – без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв\`язку з відхиленням вимог апеляційної скарги витрати позивача по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи до відшкодування не підлягають.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
**п о с т а н о в и в :**
апеляційну скаргу – відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.11.2024 – залишити без змін.
Витрати позивача по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 25.12.2024.
**Суддя-доповідач **
**Судді **