Справа № 730/670/21
Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/1028/24
Категорія - 11-кп/4823/1028/24
Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-судді
ОСОБА_2
суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі – ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора – ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника-адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого – ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 грудня 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цією ухвалою, яку було винесено при розгляді кримінального провадження внесеному в ЄРДР за № 12020270090000386 від 11 листопада 2020 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борзна Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
було задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо останнього на строк 60 днів, тобто до 06 лютого 2025 року включно.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції, дійшовши до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, мотивував це рішення тим, що доведено обставини, які виправдовують продовження обвинуваченому строку застосування запобіжного заходу. Зокрема, врахував тяжкість кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, те, що у судовому засіданні доведено наявність ризиків, визначених пп. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд дійшов висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків доцільно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та обрати відносно нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Зазначає, що злочину в якому його обвинувачують, він не скоював, а всі докази, які наведені прокурором є неналежними, недопустимими та сфабрикованими. Вказує на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а ризики вказані у клопотанні прокурора є абстрактними та не відповідають дійсності. Звертає увагу, що він має постійне місце проживання, підтримує відносини з сином та сестрою, не має негативних характеристик. Також при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не враховано стан його здоров`я.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу та просили її задовольнити з вказаних в ній підстав, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження, а тому обґрунтованість підозри, коли складений обвинувальний акт і відбуватиметься перевірка доведеності чи недоведеності обвинувачення, апеляційним судом перевірятися не може, оскільки це буде прямим втручанням апеляційної інстанції в розгляд обвинувачення судом першої інстанції.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Ризик, це завжди ймовірність настання того чи іншого факту, тому твердження обвинуваченого про те, що прокурором не наведено конкретних ризиків, а лише ймовірні, є безпідставним. Адже, у разі настання будь-якого з вказаних у клопотанні ризиків, це вже буде неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід – тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, суттєво не змінилися обставини, які стали підставою для продовження, щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення, у нього існує можливість переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, а тому обставини, на які вказує обвинувачений у своїй апеляційній скарзі, а саме міцність соціальних зв`язків та наявність постійного місця проживання, не дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м`який запобіжний захід.
Колегія суддів зазначає, що наразі кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, на час вирішення клопотання прокурора судовий розгляд не завершений, отже, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з урахуванням встановлених у кримінальному провадженні обставин, має місце обґрунтованість твердження сторони обвинувачення про існування ризиків ухилення ОСОБА_8 від явки до суду та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.
Вказуючи на те, що суд має обґрунтовувати свої висновки щодо наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого виключно доказами, ОСОБА_8 не надає підтвердження викладеним ним в апеляційній скарзі обставинам. Так, доказів того, що через стан свого здоров`я останній не може утримуватися в слідчому ізоляторі, суду не надано.
Питання надання медичної допомоги в місцях попереднього ув`язнення регулюються, зокрема, Законом України «Про попереднє ув`язнення» та Порядком взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, що затверджений спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України №239/5/104 від 10.02.2012.
Отже, законодавством чітко визначений порядок обстеження та надання медичної допомоги особам, узятим під варту і забезпечення виконання зазначеного порядку покладено саме на керівництво слідчих ізоляторів або установ виконання покарань.
Таким чином, ОСОБА_8 не буде позбавлений медичної допомоги, в разі виникнення такої необхідності.
З урахуванням наведеного, а також даних про особу обвинуваченого ОСОБА_8 апеляційний суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Доводи, які викладені в апеляційній скарзі в ході розгляду провадження не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.
За таких обставин, суд обґрунтовано продовжив запобіжний захід у виді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали і прийняття нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів, апеляційний суд не вбачає.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 – залишити без задоволення, а ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 грудня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 – без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4