ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 123733993

Озвучення тимчасово недоступне

Ухвала

10 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 201/13012/23

провадження № 61-16088ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив припинити стягнення з нього за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року аліментів та повернути виконавчий лист № 201/8220/22, виданий 27 березня 2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська на виконання цього рішення.

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 02 лютого 2024 року позов задовольнив частково. Припинив стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідно їх віку, а саме: по 26 180,00 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з 27 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року, та з 01 січня 2023 року до досягнення дітьми повноліття - по 28 330,00 грн на кожну дитину, щомісячно, що в подальшому підлягає індексації відповідно до Закону, які стягуються на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року у справі № 201/8220/22. В решті позову відмовив. Відкликав, після набрання цим рішенням законної сили, виконавчий лист у справі № 201/8220/22, виданий на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року з органів виконавчої служби. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишив без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2024 року - без змін.

03 грудня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За приписами пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу вимог закону.

Заявник у касаційній скарзі посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що фундаментальна проблема полягає в невідповідності частини четвертої статті 273 та пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України, що породжує різне правозастосування навіть на рівні одного й того ж суду, а тому існує потреба у висновку Верховного Суду про оцінку такого способу захисту права як припинення стягнення аліментів і - за позитивної відповіді - визначення кола умов і обставин, за яких такий спосіб може застосовуватися.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Проте заявником не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Також, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що ця справа має для неї виняткове значення (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), оскільки істотна частина стягнутих з позивача аліментів направлена на придбання нею нерухомого майна для своїх дітей на електронному аукціоні. В іншій справі за заявою того ж позивача заблокована реєстрація права власності на придбане майно ухвалою суду від 01 серпня 2024 року. Припинення стягнення аліментів може поставити під сумнів їхнє стягнення і як наслідок - правочин з купівлі нерухомого майна. Це в свою чергу призведе до порушення прав трьох дітей, які позивачем 19 листопада 2024 року зареєстровані в його власній квартирі, де тепер зареєстровані 10 людей - позивач, його колишня дружина, її старший син, їхні четверо спільних дітей, а з 19 листопада 2024 року - і троє спільних з позивачем дітей заявниці, тобто всього 8 дітей і двоє дорослих, які фактично належать до трьох різних сімей.

Оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , оскільки незгода з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи для заявника та про обставини дійсної винятковості цієї справи, які б виділяли вимоги заявника у вказаному спорі в якусь особливу категорію спорів. Крім того, незгода з рішеннями судів попередніх інстанцій не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для заявника внаслідок прийняття таких судових рішень.

Інших випадків, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не обґрунтовано.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов

Постанова № 131172744

Відкрити повний перегляд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6259/25 Справа № 201/13012/23

Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Агєєва О.В., Свистунової О.В.

за участі секретаря Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа, –

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2024 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа. Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народження у твердій грошовій сумі в розмірі по 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідно їх віку, а саме: по 26 180 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 27 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, та з 01 січня 2023 року до досягнення дітьми повноліття - по 28330 грн. на кожну дитину щомісячно, що в подальшому підлягає індексації відповідно до Закону, які стягуються на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16 березня 2023 року в справі 201/8220/22. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1 073 грн. 60 коп. Після набрання цим рішенням законної сили відкликати виконавчий лист у справі №201/8220/22, виданий на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року в справі 201/8220/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі в розмірі по 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідно їх віку, а саме: по 26180 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 27 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, та з 01 січня 2023 року до досягнення дітьми повноліття - по 28330 грн. на кожну дитину щомісячно, що в подальшому підлягає індексації відповідно до Закону, які стягуються на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року у справі 201/8220/22, з органів виконавчої служби.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Лисенка С.Ю. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа про ухвалення додаткового рішення у справі ЄУН 201/13012/23, - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить додаткове рішення суду від 28 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про залишення без розгляду заяви представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Лисенка С.Ю. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У цій справі рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2024 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа. Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народження у твердій грошовій сумі в розмірі по 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідно їх віку, а саме: по 26 180 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 27 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, та з 01 січня 2023 року до досягнення дітьми повноліття - по 28330 грн. на кожну дитину щомісячно, що в подальшому підлягає індексації відповідно до Закону, які стягуються на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16 березня 2023 року в справі 201/8220/22. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1 073 грн. 60 коп. Після набрання цим рішенням законної сили відкликати виконавчий лист у справі №201/8220/22, виданий на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року в справі 201/8220/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі в розмірі по 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідно їх віку, а саме: по 26180 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 27 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, та з 01 січня 2023 року до досягнення дітьми повноліття - по 28330 грн. на кожну дитину щомісячно, що в подальшому підлягає індексації відповідно до Закону, які стягуються на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року у справі 201/8220/22, з органів виконавчої служби (т.1 а.с.182-184).

Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2024 року — залишено без змін (т.2 а.с.118-124).

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Лисенка С.Ю. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа про ухвалення додаткового рішення у справі ЄУН 201/13012/23, - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу (т.2 а.с.165-169).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Лисенко С.Ю. про роз”яснення рішення відмовлено (т.2 а.с.170, 171).

Оскарженим додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Лисенка С.Ю. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа про ухвалення додаткового рішення у справі ЄУН 201/13012/23, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу (т.2 а.с.166-169).

Професійну правничу допомогу позивачу у цій справі у суді першої інстанції було надано адвокатом Лисенком С.Ю. на підставі договору про надання правових послуг №549/11-2024 від 22 листопада 2024 року.

На підтвердження надання правничої допомоги та її обсягу представником позивача до матеріалів справи долучено копії:

-ордеру № 1169456 від 11 грудня 2023 (т.1, а.с.197);

-договору від 21 жовтня 2023 року про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між адвокатом Лисенком С.Ю. та позивачем згідно п. 3.1 якого загальна вартість послуг за даним договором визначається актом приймання-передачі послуг (т.1 а.с. 207-209);

- акту виконаних робіт, складений та підписаний 02 лютого 2024 року адвокатом Лисенком С.Ю. та позивачем, за змістом якого позивачу надані правові послуги загальною вартістю 53200 грн за 14 годин, а саме: попередня усна консультації – 1 год., вартістю 3800грн; підготовка та подання до суду позовної заяви про припинення стягнення аліментів – 5 год., вартістю 19 000 грн.; підготовка та подання до суду клопотання про витребування з Державної прикордонної служби України інформації щодо ОСОБА_1 – 1 год, вартістю 3800 грн.; участь в судових засіданнях (14 грудня 2023 року; 18 січня 2024 року; 29 січня 2024 року; 02 лютого 2024 року) – 4 год., загальною вартістю 15 200 грн; ознайомлення з матеріалами справи 29 січня 2024 року — 0,5 год, вартістю 1900 грн; підготовка та подання до суду заяви про долучення доказів — 1,5 год., вартістю 5700 грн; аналіз судової практики та підготовка позиції щодо клопотання представника відповідача щодо зупинення справи – 1 год., вартістю 3800 грн.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 заперечувала щодо стягнення з неї на користь позивача витрат на правову допомогу, просить додаткове рішення суду від 28 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про залишення без розгляду заяви представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Лисенка С.Ю. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також те, що відповідач заперечує щодо стягнення з неї витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - з 20 000 грн. до 4 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа — змінити в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрат на правову допомогу, зменшивши їх розмір з 20 000 грн. до 4 000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови

проголошена у судовому засіданні 21 жовтня 2025 року.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2025 року.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді О.В.Агєєв

О.В.Свистунова