ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 121753639

Озвучення тимчасово недоступне

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/459/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача (прокуратури) - Гудкова Д. В. (за посвідченням),

відповідача-1 - Буряковської О. Ю. (в порядку самопредставництва),

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

відповідача-4 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 (суддя Трофімов І. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 (головуючий - Плахов О. В., судді Бородіна Л. І., Лакіза В. В.) у справі

за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова

до: 1) Харківської міської ради,

2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

3) Приватного підприємства "Стройприват",

4) фізичної особи ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, витребування майна.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 04.02.2022 керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада, Міськрада, відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна Харківської міськради, Управління, відповідач-2), Приватного підприємства "Стройприват" (далі - ПП "Стройприват", Підприємство, відповідач-3) та фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-4) про:

1) визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міськради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" (далі - рішення № 412/16, оспорюване рішення);

2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.12.2016 № 5414-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна Харківської міськради та ПП "Стройприват" (далі - договір № 5414-В-С, оспорюваний договір);

3) припинення права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2018 № 478 за рішенням про державну реєстрацію від 15.03.2018 № 40133457;

4) витребування в ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101 - нежитлових приміщень підвалу №№ 82-1, 82-2 загальною площею 16,9 м2, розташованих у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне нерухоме майно, спірні нежитлові приміщення), посилаючись на положення статей 21, 203, 215, 216, 267, 327, 345, 346, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 31.01.2020), статей 2, 3, 51, 162, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного до 06.03.2018), статей 3, 4, 8, 9, 11, 182, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (чинного до 06.03.2018), статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що під час прийняття Харківською міськрадою оспорюваного рішення та в ході здійснення процедури відчуження спірного нерухомого майна і укладання оспорюваного договору відповідачі-1- 3 порушили вимоги законодавства про приватизацію, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2012- 2016 роки, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2017- 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова.

Крім того прокурор просить визнати поважною причину пропуску ним позовної давності з огляду на те, що про порушення прав територіальної громади міста Харкова дізнався 06.02.2019 після вилучення ряду приватизаційних справ, у т. ч. щодо приватизації спірних приміщень, під час досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.05.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог з огляду на порушення відповідачами-1- 3 норм законодавства про приватизацію під час прийняття оспорюваного рішення щодо застосування викупу як способу приватизації спірного нерухомого майна та укладення договору купівлі-продажу № 5414-В-С, що зумовлено фактичним нездійсненням Підприємством невід`ємних поліпшень спірних нежитлових приміщень у період їх перебування в оренді, проте, зважаючи на подання Міськрадою та Управлінням заяв про застосування наслідків спливу позовної давності та враховуючи похідний характер вимог про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно та його витребування з володіння відповідача-4 від двох перших позовних вимог (про визнання незаконним і часткове скасування рішення № 412/16 та визнання недійсним договору № 5414-В-С), суди на підставі статей 257, 261, 267 ЦК України дійшли висновку про відмову в позові повністю саме з підстав спливу позовної давності без поважних причин для поновлення цього строку, оскільки:

1) органи прокуратури були обізнані про наявність систематичних порушень Харківською міськрадою та Управлінням комунального майна Харківської міськради законодавства про приватизацію, в тому числі в зв`язку із прийняттям рішення № 412/16, ще до звернення прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 до Жовтневого районного суду м. Харкова з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні № 42017221080000002 від 04.01.2017, а тим більше до задоволення вказаного клопотання зазначеним судом;

2) позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своєї обізнаності з порушенням прав територіальної громади м. Харкова лише після 06.02.2019, тобто з часу отримання та вивчення матеріалів приватизаційної справи, які (матеріали) в рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002 від 04.01.2017 було вилучено в Управління на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19;

3) прокурор у ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002 ще з моменту відкриття 04.01.2017 зазначеного кримінального провадження мав можливість звернутися до суду з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню, проте таке клопотання подав більш ніж через 2 роки (в лютому 2019 року), а з позовом в межах цієї справи звернувся лише 04.02.2022, тобто зі спливом більше ніж 5 років від часу відкриття кримінального провадження;

4) перебіг позовної давності щодо вимог про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення № 412/16 та про визнання недійсним договору № 5414-В-С розпочався з 04.01.2017, оскільки саме з цього часу прокурор довідався про систематичні порушення законодавства відповідачем-1 і відповідачем-2, зокрема під час проведення приватизації пансіонату "Комунальник", та мав вжити всіх необхідних заходів для перевірки законності відчуження інших об`єктів нерухомого майна з комунальної власності шляхом викупу протягом 2016 року.

Крім того на підтвердження підстав самостійного представництва Прокурором інтересів держави суд першої інстанції з урахуванням висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, зазначив, що Прокурор у позовній заяві обґрунтував свою позицію щодо відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, посиланням на те, що саме Харківська міськрада, яка представляє інтереси територіальної громади м. Харкова, та Управління комунального майна Харківської міськради в даному випадку вчинили дії, які порушують інтереси територіальної громади міста Харкова, а тому є відповідачами в цій справі, що виключає одночасне об`єднання ними процесуальних статусів позивачів і відповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статей 261, 267 ЦК України, статей 11, 13, 14, 73, 76- 79, 86, 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що:

1) суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування положень статті 261 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 12.06.2019 у справі № 487/128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 17.02.2021 у справі № 926/2260/19, від 12.07.2022 у справі № 1.380.2019.002610, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18, від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21 та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2016 у справі № 619/1923/13-ц;

2) оскільки прокурор не є учасником спірних правовідносин, а зміст оскаржуваного рішення Харківської міськради, а саме висновок про проведення відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, прокурор позовну давність не пропустив. Адже порушення, які свідчать про незаконність набуття Підприємством спірних нежитлових приміщень, було виявлено прокурором лише за результатами опрацювання доказів (матеріалів приватизаційної справи), отриманих на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19 у ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Харківська міськрада у відзиві на касаційну скаргу просить в її задоволенні відмовити з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Управління комунального майна Харківської міськради, ПП "Стройприват" і ОСОБА_1 не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі № 922/459/22 та зупинено касаційне провадження в цій справі до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

Ухвалою від 07.09.2023 судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 925/1133/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду 11.06.2024 ухвалено постанову у справі № 925/1133/18, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.07.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2024 поновлено касаційне провадження у справі № 922/459/22 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.09.2024.

Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 17.06.2016 між Управлінням комунального майна Харківської міськради (орендодавець) і ПП "Стройприват" (орендар) було укладено договір оренди № 6243 (далі - договір № 6243), який додатковою угодою від 18.08.2016 № 1 було викладено в новій редакції.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.1 договору № 6243 (в редакції додаткової угоди від 18.08.2016 № 1) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування спірні нежитлові приміщення (технічний паспорт Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", інвентаризаційна справа від 20.03.2015 № 55970), розташовані за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 7, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відображаються на обліку Управління. Договір укладено на підставі наказу від 13.06.2016 № 102 "Про затвердження результатів вивчення попиту потенційних орендарів на об`єкти оренди". Майно передається в оренду з метою використання - для надання побутових потреб населенню. Вартість об`єкта визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 36 300 грн без ПДВ станом на 04.05.2016.

Пунктами 5.2, 5.3, 5.6, 10.1 договору № 6243 (в редакції додаткової угоди від 18.08.2016 № 1) передбачено, що орендар має право: здійснювати капітальний ремонт, при наявності письмової згоди орендодавця; за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості; у разі належного виконання умов договору оренди та у разі продажу орендованих нежитлових приміщень має переважне право перед іншими особами на його викуп. Цей договір діє з 17.06.2016 до 17.05.2019.

Акт приймання-передачі орендованого майна складено 18.08.2016.

10. 15.08.2016 ПП "Стройприват" звернулося до Управління комунального майна Харківської міськради із заявою про надання згоди на приватизацію орендованого нежитлового приміщення.

11. Згідно з пунктом 19 додатку 1 до рішення № 412/16 передбачено здійснити відчуження спірних нежитлових приміщень шляхом їх викупу Підприємством.

Матеріали справи містять звіт про оцінку спірних нежитлових приміщень, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 31 серпня 2016 року без ПДВ становить 170 900 грн.

12. З метою здійснення приватизації об`єкта нерухомого майна 27.10.2016 ПП "Стройприват" направило до Управлінням комунального майна Харківської міськради заяву про здійснення експертної оцінки спірних нежитлових приміщень.

31.10.2016 Управління звернулося до фізичної особи-підприємця Остащенку К. Ю. (далі - ФОП Остащенко К. Ю.) як суб`єкта оціночної діяльності з листом № 17964, в якому запропонувало провести оцінку об`єкта оренди.

Зі звіту ФОП Остащенка К. Ю. про незалежну оцінку нерухомого майна від 18.11.2016 вартість спірних нежитлових приміщень станом на 31.10.2016 становить 38 800 грн. без ПДВ.

13. 09.12.2016 між Управлінням комунального майна Харківської міськради (продавець) та ПП "Стройприват" (покупець) укладено договір № 5414-В-С, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти спірні нежитлові приміщення.

Цей договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під № 2769.

Згідно з актом прийому-передачі від 06.02.2017 спірне нерухоме майно було передано Підприємству за оціночною вартістю 38 800 грн (без ПДВ).

14. Право власності на спірні нежитлові приміщення було зареєстровано за ПП "Стройприват", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.02.2022 № 297647282, з якої (довідки) також убачається, що, в подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2018 № 478 право власності на спірне нерухоме майно перейшло від Підприємства до ОСОБА_1

Позиція Верховного Суду

15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

16. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого і апеляційного господарських судів про пропуск прокурором позовної давності без поважних причин, що за умов подання Міськрадою та Управлінням заяв про застосування наслідків спливу позовної давності є підставою для відмови задоволенні позову повністю.

При цьому такий висновок судів ґрунтується передусім на тому, що:

1) позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своєї обізнаності з порушенням прав територіальної громади м. Харкова лише після 06.02.2019, тобто з часу отримання та вивчення матеріалів приватизаційної справи, які (матеріали) в рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002 від 04.01.2017 було вилучено в Управління на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19;

2) прокурор у ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002 ще з моменту відкриття 04.01.2017 зазначеного кримінального провадження мав можливість звернутися до суду з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню, проте таке клопотання подав більш ніж через 2 роки (в лютому 2019 року), а з позовом в межах цієї справи звернувся лише 04.02.2022, тобто зі спливом більше ніж 5 років від часу відкриття кримінального провадження;

3) перебіг позовної давності щодо вимог про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення № 412/16 та визнання недійсним договору № 5414-В-С розпочався з 04.01.2017, оскільки саме з цього часу прокурор довідався про систематичні порушення законодавства відповідачем-1 і відповідачем-2, зокрема під час проведення приватизації пансіонату "Комунальник", та мав вжити всіх необхідних заходів для перевірки законності відчуження інших об`єктів нерухомого майна з комунальної власності шляхом викупу протягом 2016 року.

17. Проте колегія суддів вважає помилковим зазначений висновок судів попередніх інстанцій (в частині застосування наслідків спливу позовної давності за заявами Міськради та Управління) та водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови висновків щодо застосування положень статей 261, 267 ЦК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21, з огляду на таке.

18. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

19. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

20. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

21. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

22. У пунктах 138- 140, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (предмет позову - визнання неправомірним і скасування пункту рішення, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки) сформульовано такі релевантні до спірних правовідносин правові висновки:

"140. Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

139. З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

140. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

146. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

147. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника".

Схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 387, 388 ЦК України викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 (пункт 8.36).

При цьому в пункті 49 постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване (аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 (пункт 46), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34)).

23. За таких обставин у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування пункту 19 додатку 1 до рішення № 412/16, визнання недійсним договору № 5414-В-С та про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно необхідно відмовити саме з мотивів неефективності обраного прокурором способу захисту прав територіальної громади м. Харкова, а не в зв`язку із застосуванням наслідків спливу позовної давності за заявами Міськради та Управління, чим помилково суди першої та апеляційної інстанцій мотивували оскаржувані рішення та постанову (аналогічний висновок викладено в пунктах 73, 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Адже обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 92.5/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

24. Оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, то це виключає необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника.

Таким чином, колегія суддів відхиляє, як передчасні, зазначені на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, інші доводи скаржника - щодо неврахування судами висновків щодо застосування положень статті 261 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 12.06.2019 у справі № 487/128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 17.02.2021 у справі № 926/2260/19, від 12.07.2022 у справі № 1.380.2019.002610, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18 (схожий за змістом висновок викладено в пунктах 43, 45 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22).

25. При цьому касаційна інстанція не бере до уваги безпредметне посилання скаржника на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2016 у справі № 619/1923/13-ц, позаяк, на відміну від постанови Верховного Суду, вказана ухвала не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні частини 4 статті 236 і частини 2 статті 287 ГПК України.

26. Водночас колегія суддів зауважує, що схожі за змістом висновки щодо застосування норм статті 267 ЦК України (в контексті обов`язку суду з метою застосування позовної давності за заявою сторони у спорі дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункт 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16)) викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21.

27. Зокрема, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові про визнання недійсними договорів оренди та суборенди, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, і передаючи справу № 922/3013/19 в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд, ураховуючи ті обставини, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, не мали правових підстав застосовувати позовну давність до вимог, заявлених до ГУ Держгеокадастру у Харківській області та фізичної особи-підприємця Томка А. І. (до останнього якраз звернуто вимогу про повернення земельної ділянки), оскільки зазначені відповідачі не заявляли про застосування наслідків спливу позовної давності, а в цій справі про застосування позовної давності заявило лише Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія", в підсумку дійшов висновку про те, що суди на порушення вимог закону, без достеменного встановлення вказаних обставин та без урахування відповідних висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 391/1217/14-ц, застосували позовну давність до вимог прокурора, заявлених до ГУ Держгеокадастру у Харківській області і ФОП Томка А. І., та відмовили у задоволенні таких позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності.

28. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

29. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

30. Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів заявлення ОСОБА_1 про застосування позовної давності щодо звернутої до неї вимоги про витребування спірного нерухомого майна з її володіння, суд касаційної інстанції вважає, що на порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України місцевий та апеляційний господарські суди дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову повністю виключно з мотивів спливу позовної давності за позовними вимогами про визнання незаконним і часткове скасування рішення № 412/16 та визнання недійсним договору № 5414-В-С, звернутими до Міськради та Управління, якими власне і було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.

32. Верховний Суд також не погоджується з передчасним висновком судів попередніх інстанцій про те, що відмова в задоволенні двох перших позовних вимог (про визнання незаконним і часткове скасування рішення № 412/16 та визнання недійсним договору № 5414-В-С) із підстав спливу позовної давності нібито зумовлює відмову в задоволенні похідних вимог про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно та його витребування з володіння відповідача-4, оскільки виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

33. Натомість у цій справі задоволення позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно та його витребування з володіння відповідача-4 могло залежати передусім від задоволення такої (основної) вимоги, як визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.03.2018 № 478, на підставі якого право власності на спірне нерухоме майно перейшло від ПП "Стройприват" до ОСОБА_1 , однак така (основна) вимога в межах цієї справи не заявлялася та судами не розглядалася.

34. Наведене переконливо свідчить про те, що передчасний висновок судів про відмову в задоволенні віндикаційної позовної вимоги до відповідача-4 ґрунтується виключно на помилковому висновку щодо спливу позовної давності за вимогами про визнання незаконним і часткове скасування рішення № 412/16 та визнання недійсним договору № 5414-В-С, що, в свою чергу, не відповідає вимогам частин 4, 5 статті 236 ГПК України.

35. Наведене в сукупності свідчить про неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна в ОСОБА_1 та передачі справи на новий розгляд у цій частині позову до суду першої інстанції.

36. Колегія суддів ураховує, що вміщений в оскаржуваних рішенні та постанові висновок місцевого та апеляційного господарських судів про відмову в задоволенні позову повністю з підстав пропуску прокурором позовної давності є передчасним, оскільки не відповідає висновкам щодо застосування положень статті 267 ЦК України, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21.

37. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

38. Отже, зважаючи на те, що зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження в зв`язку зі здійсненням апеляційним судом перегляду рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч правових висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваних рішення та постанови в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна в ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади.

39. Натомість у частині відмови в задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування пункту 19 додатку 1 до рішення № 412/16, визнання недійсним договору № 5414-В-С та про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно оскаржувані рішення та постанову слід залишити без змін.

40. Оскільки скаржник належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу, то оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна в ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади з направленням справи на новий розгляд у цій частині позову до суду першої інстанції.

41. Водночас у частині відмови в задоволенні решти позовних вимог (про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення № 412/16, визнання недійсним договору № 5414-В-С і припинення права власності ОСОБА_1 на спірні нежитлові приміщення) оскаржувані рішення та постанову слід залишити без змін, однак саме з мотивів, наведених у цій постанові, а саме в зв`язку з неефективністю обраного прокурором способу захисту прав місцевої територіальної громади, тобто не з підстав спливу позовної давності щодо зазначених вимог, як про це помилково зазначили суди попередніх інстанцій.

42. З мотивів, наведених раніше в цій постанові, Верховний Суд відхиляє необґрунтовані доводи Харківської міськради, викладені у відзивах на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. За наведених обставин, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю з мотивів спливу позовної давності.

45. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, що у розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

46. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

47. Відповідно до частин 1, 4 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

48. Зважаючи на те, що порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права допустили суди першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних рішення та постанови в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна в ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади і передачі справи на новий розгляд у цій частині позову до Господарського суду Харківської області.

49. Натомість у частині відмови в задоволенні решти позовних вимог (про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення № 412/16, визнання недійсним договору № 5414-В-С і припинення права власності ОСОБА_1 на спірні нежитлові приміщення) оскаржувані рішення та постанову необхідно залишити без змін, однак із мотивів, наведених у цій постанові.

50. Під час нового розгляду справи в частині позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна від відповідача-4 місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

51. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд в частині позовної вимоги майнового характеру, то з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі № 922/459/22 скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування в ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101 - нежитлових приміщень підвалу №№ 82-1, 82-2 загальною площею 16,9 м2, розташованих у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Справу № 922/459/22 передати на новий розгляд у частині зазначеної позовної вимоги до Господарського суду Харківської області.

У частині відмови в задоволенні решти позовних вимог рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі № 922/459/22 залишити без змін з мотивів, наведених у цій постанові.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай

Рішення № 110813671

Відкрити повний перегляд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2023

м. Харків

Справа № 922/459/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом

Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-а)

до

1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції,7) , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16) 3. Приватного підприємства "Стройприват" (61018, м. Харків, вул. 23 Серпня, 77, кв. 86; ідент. код 36121996), 4. Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )

про

визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, витребування майна

за участю :

прокурора - Ногіної О.М.;

відповідача 1 - ОСОБА_2 ;

відповідача 2 - не з`явився;

відповідача 3 - не з`явився;

відповідача 4 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, Приватного підприємства "Стройприват" та Фізичної особи ОСОБА_1 , в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати п. 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.12.2016 № 5414-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством "Стройприват";

- припинити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2018 № 478 рішенням про державну реєстрацію № 40133457 від 15.03.2018;

- витребувати у ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської об`єднаної територіальної громади об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101 - нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2, загальною площею 16,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 ". Також, прокурор просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

Судові витрати зі сплати судового збору прокурор просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування позову керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова вказує, що Харківська міська рада порушила спосіб та порядок проведення приватизації та незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, оскільки останній жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді не здійснив. Відтак прокурор вважає, що відповідне рішення міської ради є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним, у зв`язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають витребуванню.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.01.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на 24.01.2023 на 12:30.

06.02.2023 відповідач 1 подав відзив (вх.№ 2693), в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що прокурор не мав права для звернення з цим позовом до суду. Відповідач 1 також зазначає, що Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації спірних нежитлових приміщень. Крім того, відповідач 1 просить застосувати позовну давність до вимог про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

09.02.2023 прокурор подав відповідь на відзив (вх.№ 3086), в якій зазначив, що звертаючись до суду із позовною заявою, ним дотримано процедуру, встановлену ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, прокурор вважає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор також зазначив, що про порушення прав територіальної громади міста Харкова дізнався 06.02.2019 після вилучення ряду приватизаційних справ, в т.ч. щодо приватизації спірних приміщень, під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова у справі № 639/687/19.

17.02.2023 відповідач 2 подав відзив (вх.№ 3983), в якому проти позову заперечував, посилаючись на аналогічні обставини, що і відповідач 1, а також просив застосувати позовну давність.

23.02.2022 відповідач 3 подав відзив (вх.№ 4381), в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що прокурор не мав права для звернення з цим позовом до суду. Крім того, відповідач 3 зазначив, що спірне приміщення було придбане у відповідності до діючої на той момент процедури, правильність та правомірність документів, наявність підстав для придбання приміщення була перевірена Харківською міською радою та укладено договір.

Протокольною ухвалою від 11.04.2023 підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на 11.05.2023 на 11:15.

24.04.2023 прокурором подано письмові пояснення щодо початку перебігу позовної давності, які досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

Прокурор у судовому засіданні 11.05.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 11.05.2023 проти задоволення позову заперечував.

Представники відповідачів 2, 3, 4 в судове засідання 11.05.2023 не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача 1, суд установив такі обставини.

17.06.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Орендодавець, відповідач 2) та Приватним підприємством "Стройприват" (Орендар, відповідач 3) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 6243, який додатковою угодою № 1 від 18.08.2016 викладено в новій редакції.

На підставі вказаного договору в строкове платне користування Орендарю передано нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2, загальною площею 16,9 кв.м. (технічний паспорт від 20.03.2015, інвентаризаційна справа № 55970) (далі - Майно), розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 17, літ. "А-5", що належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, строком до 17.05.2019.

У пункті 3.1. вказаного договору оренди зазначено, що вартість об`єкту оренди складає 36'300 грн, без ПДВ станом на 04.05.2016.

Відповідно до умов договору оренди Орендар зобов`язаний: змінювати стан орендованого Майна виключно за письмовою згодою Орендодавця (п. 4.7.). Здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою Орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою Орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого Майна за письмовою згодою Орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (п. 4.8.).

Актом прийому-передачі від 18.08.2016 Майно, зазначене у договорі оренди, передано Орендарю.

Орендар звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх. № 13835 від 15.08.2016) про надання дозволу на приватизацію орендованого Майна.

Рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).

Пунктом 19 вказаного переліку передбачено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу Орендарем - ПП "Стройприват" підлягають:

- нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 7, літ. "А-5", площею 16,9 кв.м.

31.10.2016 Орендарем до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради подано заяву № 3428 про приватизацію орендованого майна.

На підставі заяви Орендаря від 28.10.2016 Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради 31.10.2016 направлено лист № 17964 ФОП Остащенко К.Ю., як суб`єкту оціночної діяльності, з пропозицією провести оцінку Майна, з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу.

18.11.2016 ФОП Остащенко К.Ю. складено звіт про оцінку, відповідно до якого вартість зазначеного майна станом на 31.10.2016 склала 38'800 грн, без ПДВ.

Вивченням вказаного звіту встановлено, що будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення, відсутні.

У подальшому, 09.12.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ПП "Стройприват" укладено договір купівлі-продажу № 5414-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2769, на підставі якого шляхом викупу за 46'560 грн, з ПДВ, у власність ПП "Стройприват" перейшло все Майно, яке було орендовано на підставі договору № 6243 від 17.06.2016, а саме: нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2, загальною площею 16.9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 7, літ. "А-5" (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна № 826675863101). Акт прийому-передачі складений 06.02.2017.

Оскільки відповідач 3 жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді не здійснив, Прокурор вважає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу Орендарем. Тому, на думку прокурора, відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та має бути визнаний судом недійсним, у зв`язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають витребуванню на користь територіальної громади міста Харкова.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Щодо повноважень прокурора, суд зазначає, що останнім дотримано приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та наведено підстави для представництва інтересів держави. Самостійне звернення прокурора з даним позовом спричинено можливим порушенням органом місцевого самоврядування вимог закону та інтересів територіальної громади при прийнятті оспорюваного рішення, у зв`язку з чим Харківська міська рада визначена прокурором співвідповідачем. Саме цим прокурор правомірно обґрунтовує відсутність органу, уповноваженого на виконання функцій держави у спірних правовідносинах.

Щодо суті позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

У частині першій статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно із частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

Отже, територіальна громада міста Харкова, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Дослідивши п. 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16, суд зазначає, що дане рішення прийнято з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 1, 2, 4, 29, Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 11,18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Так, у вказаному рішенні зазначено, що його прийнято на підставі законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 565/11 від 23.12.2011 (далі - Програма).

Пунктом 5.1 Програми визначено, що приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Відповідно до п. 5.3 та 5.4 Програми одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду та переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта.

Продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного на той час) та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Пунктом 5.7 Програми передбачено, що Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна", що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 6 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

У відповідності з ч. 2 ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або місцевою радою.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.

Як зазначалось вище, порядок викупу встановлений ФДМУ. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439 (далі – Порядок №439).

Згідно з п. 3.3., 7.15. Порядку №439 у разі коли на участь в аукціоні з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, зазначений об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу. А у разі коли на конкурс з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, такий об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта.

Відповідно до п. 8.1. Порядку №439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2. №439 Порядку ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Як зазначено вище оцінка майна, яке підлягає приватизації проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ №1891 від 10.12.2003 (далі - Методика).

Відповідно до п. 50 Методики (в редакції від 06.09.2016) вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об`єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об`єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об`єкти, об`єкти соціально-культурного призначення) як об`єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.

Згідно з п. 70 Методики для визначення вартості об`єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об`єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.

Відповідно до п. 71 Методики вибір виду вартості об`єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об`єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об`єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом №1.

Згідно з абз. 6 п. 73 Методики порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Зазначений порядок встановлений ФДМУ, а саме Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 №377 (далі – Порядок №377).

Відповідно до п. 2.2. Порядку №377 підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:

- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;

- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;

- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;

- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;

- інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

Суд установив, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем 3 жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді.

У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення також відсутні.

Відповідач 3 до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна та приватизації, не подавав документи, передбачені п.2.2. Порядку №377.

Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі №916/2130/15.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а тому відповідний пункт рішення міської ради є незаконним.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо, зокрема, незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, визначеною ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності спірних правочинів є недодержання в момент їх вчинення вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 цього Кодексу.

У даному випадку має місце невідповідність змісту спірного договору вимогам ч. 2 ст. 345 ЦК України, якою передбачено, що приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом, який в даному випадку, як зазначено вище, порушено.

Разом з цим, Харківською міською радою, як відповідачем за вимогою про скасування частини рішення органу місцевого самоврядування, зроблено заяву про застосування позовної давності до вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16.

Крім того, Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, як відповідачем за вимогою про визнання договору недійсним, зроблено заяву про застосування позовної давності до вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.12.2016 № 5414-В-С.

Суд, вирішуючи вказані заяви, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

При цьому, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними на обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

У той же час, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме на позивача покладений обов`язок доведення тієї обставини, що зазначений строк було пропущено з поважних причин.

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави.

Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 так: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:

1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Як встановлено вище, спірне рішення органу місцевого самоврядування прийняте Харківською міською радою 26.10.2016, однак прокурор звернувся до суду із позовом у цій справі 04.02.2022, тобто більше ніж через п`ять років після ухвалення рішення.

Отже, прокурор звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 у даній справі поза межами загальної позовної давності.

У позовній заяві прокурором зазначено про те, що ним пропущений встановлений цивільним законодавством строк позовної давності, однак вказане, на переконання прокуратури, зумовлене об`єктивними поважними причинами, адже про існування оскаржуваного рішення Харківської міської ради та спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень останній стало відомо лише під час здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002, а саме – за результатами витребування матеріалів приватизаційних справ, у тому числі щодо спірного об`єкту нерухомого майна, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19.

Також прокурором вказано про те, що у розумінні положень ст. 131-1 Конституції України та вимог Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону від 14.10.2014 з 2014 року органи прокуратури позбавлені повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі проведення перевірок щодо виявлення факту порушення законодавства щодо порядку відчуження майна комунальної власності, тому навіть за умови обізнаності про прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, прокуратура була позбавлена можливості перевірити та встановити факт допущення порушень порядку приватизації об`єктів комунального майна.

Щодо наведених доводів, суд зазначає наступне.

У відповідності до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наявного в матеріалах справи, органами прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у досудовому розслідувані у кримінальному провадженні за №42017221080000002 від 04.01.2017, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань Харківською місцевою прокуратурою №2 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365-2 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова у справі №639/687/19, на яку посилається прокурор у позовній заяві, зокрема, клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04 січня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2 КК України задоволено; надано дозвіл на проведення тимчасового доступу до наступних документів, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради по об`єктам нерухомого майна, які було відчужено з комунальної власності шляхом викупу на підставі наступних рішень Харківської міської ради, зокрема, Рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16; по кожному з об`єктів надано тимчасовий доступ до всіх наявних документів, в тому числі:

- договір купівлі-продажу, всі додаткові угоди до нього, акт прийому-передач об`єкту нерухомого майна;

- звіт про оцінку майна для його продажу шляхом викупу, всі додатки до цього звіту, договір з оцінювачем щодо виготовлення цього звіту, всю переписку з оцінювачем щодо цієї оцінки, рецензію на вказаний звіт;

- документи щодо інвентаризації майна перед його продажем, в тому числі технічні паспорти та акти інвентаризації;

- договори щодо передачі в оренду майна, які діяли протягом останніх 3 років перед його продажем, всі додаткові угоди до цих договорів, всі додатки до цих договорів, зокрема розрахунки, акти прийому-передач майна, укладені на підставі цих договорів;

- звіти про оцінку майна для його передачі в оренду, всі додатки до цих звітів, договори з оцінювачами щодо виготовлення цих звітів, всю переписку з оцінювачами щодо оцінки, рецензії на вказані звіти; всю переписку з орендарем майна за останні 5 років, в тому числі надання дозволів на проведення капітального ремонту або реконструкції орендованого майна;

- заяви орендаря про надання дозволу на проведення невід`ємного поліпшення орендованого майна, дозволи на проведення такого поліпшення;

- у разі проведення поліпшення: погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат; звіт оцінювача про наявність та вартість поліпшень;

- всю наявну переписку з особами, які на підставі вказаних рішень сесії викупили об`єкти нерухомого майна протягом 2013-2018 років (звернення, відповіді, документи, які складались для надання відповідей), зокрема звернення щодо надання цих об`єктів в оренду та їх відчуження з додатками;

- акти перевірок, службові записки та інші документи, які складались за результатами перевірок додержання умов договорів оренди та договорів купівлі-продажу цих об`єктів за 2013-2019 роки.

Зі змісту мотивувальної частини наведеної ухвали вбачається, що в обґрунтування поданого прокурором клопотання про надання тимчасового доступу та вилучення речей в оригіналі, останній посилався на те, що "Протягом 2016-2018 років Харківською міською радою прийнято ряд рішень щодо відчуження об`єктів нерухомого майна з комунальної власності у приватну шляхом викупу, зокрема, Рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16. З урахуванням того, що в ході проведення досудового розслідування зібрані докази, які свідчать що внаслідок прийняття вказаних рішень сесії територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради завдано збитки у вигляді упущеної вигоди, на даний час виникла необхідність вилучити відповідні документи, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Вищевказані документи, що зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, зберегли на собі сліди злочину. На даний час виникла необхідність вилучити їх в оригіналах з метою збереження, а також з метою проведення по ним почеркознавчих експертиз, технічних експертиз документів, а також судових будівельно-оціночних та економічних експертиз" (абз. 72-74 ухвали).

З огляду на вказане, органи прокуратури були обізнані про наявність систематичних порушень закону з боку Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації, в тому числі у зв`язку з прийняттям Рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16, ще до звернення прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04 січня 2017 року, а тим більше до задоволення вказаного клопотання судом. Тому суд критично ставиться до висновку прокурора про те, що відлік позовної давності розпочався з 06.02.2019, тобто з моменту винесення ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова у справі № 639/687/19.

Прокурором не надано жодних пояснень тому факту, що він звернувся з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню лише через більше ніж 2 роки після відкриття кримінального провадження, хоча відповідне кримінальне провадження, з приводу систематичних порушень законодавства допущених Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації під час приватизації комунального майна, було відкрите ще з 04.01.2017.

Поряд з тим, відомостей про те, що органи прокуратури зверталися до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із наданням відповідної інформації або встановлених обставин ухилення суб`єктів владних повноважень від надання такої інформації як вказана ухвала, так і матеріали даної справи не містять.

Системний аналіз положень Закону України "Про прокуратуру", що набрав чинності з 14.10.2014, а відтак, діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, свідчить про те, що обсяг повноважень прокуратури дійсно зменшено порівняно із законом, який був чинним до 14.10.2014, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування - у зв`язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014 №159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 №3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" та від 04.10.2011 №3/2гн "Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин" з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України "Про прокуратуру".

Разом з тим, прокурором не доведено, яким чином вказані обставини вплинули на можливість своєчасно дізнатися про прийняття спірного рішення та укладеного на його виконання договору купівлі-продажу.

За приписами частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Тобто, відповідно до змісту вищевказаної норми та практики її застосування, зокрема, щодо здійснення моніторингу законності розпорядження комунальним майном, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", чинним з 14.10.2014, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень необхідну для подання позову інформацію.

Суд зазначає, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень розпочався з 04 січня 2017 року, оскільки саме з цього часу прокурор довідався про систематичні порушення відповідачами 1,2 законодавства, зокрема під час проведення приватизації пансіонату "Комунальник", та мав вжити всіх необхідних заходів для перевірки законності відчуження інших об`єктів нерухомого майна з комунальної власності у приватну шляхом викупу протягом 2016 року.

Суд наголошує, що прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.02.2020 у справі № 911/2191/16.

Отже, можливо зробити висновок про те, що строк позовної давності пропущений прокурором не з об`єктивних, а з суб`єктивних причин. Останні пов`язані з внутрішніми особливостями організації роботи прокуратури по вирішенню питань щодо необхідності вчинення тих чи інших процесуальних дій на захист інтересів держави, їх порядку, строків та черговості. Тому підстави для визнання поважними причин пропущення позовної давності відсутні.

За таких обставин, суд доходить висновку, що прокурором не наведено жодних переконливих аргументів в обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що матеріалами справи доведена обґрунтованість позовних вимог прокурора в частинні скасування оскаржуваного пункту рішення органу місцевого самоврядування та визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, а також звернення прокурора з позовом у відповідній частині з пропуском визначеного законом строку, про що відповідачами 1, 2 було зроблено заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, суд, зважаючи на те, що прокурором не доведено наявності об`єктивних поважних причин пропуску звернення до суду за захистом прав та інтересів, доходить висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у задоволенні позовних вимог прокурора в частині визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 та в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.12.2016 № 5414-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством "Стройприват".

Оскільки вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна та витребування майна з володіння відповідача 4 є похідними від перших двох вимог (про визнання незаконним та скасування пункту рішення Харківської міської та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень), враховуючи відмову у задоволенні цих вимог, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору за подання позовної заяви, суд керується ст. 129 ГПК України та покладає витрати зі сплати судового збору на позивача (прокурора).

Крім того, прокурором подано клопотання про розподіл судових витрат, понесених останнім у зв`язку з оскарженням ухвали Господарського суду Харківської області від 26.07.2022 у даній справі.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу суду від 26.07.2022 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Харківської області зі стадії відкриття провадження у справі.

Харківською обласною прокуратурою за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 2481 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1030 від 08.08.2022.

Вирішуючи питання розподілу судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 26.07.2022, суд керується ст. 129 ГПК України та покладає вказані судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог на відповідачів 1, 2, 3 у рівних частинах, оскільки саме внаслідок неправильних дій останніх виник спір.

На підставі викладеного ст. 4, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишити за прокурором.

Стягнути з Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 0901010) 827 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 26.07.2022.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 0901010) 827 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 26.07.2022.

Стягнути з Приватне підприємство "Стройприват" (61018, м. Харків, вул. 23 Серпня, 77, кв. 86; ідент. код 36121996) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 0901010) 827 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 26.07.2022.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Прокурор (позивач) - Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-а).

Відповідач 1 - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції,7).

Відповідач 2 - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16).

Відповідач 3 - Приватне підприємство "Стройприват" (61018, м. Харків, вул. 23 Серпня, 77, кв. 86; ідент. код 36121996).

Відповідач 4 - Фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено 12.05.2023.

Суддя

І.В. Трофімов