ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
01.08.2024
Справа № 910/3663/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши у судовому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс»
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/3663/24
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул.Єжи Гедройця, 5, м.Київ, 03150, ідентифікаційний номер 40075815)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» (вул.Лаврська, буд.16, адміністративний корпус А, поверх 3, м.Київ, 01015; ідентифікаційний код 35617553)
про стягнення 1 920 123,60 грн
за участю представників:
позивача: не з`явився;
відповідача: не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» про стягнення 1 920 123,60 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 в задоволенні позову було відмовлено повністю.
25.07.2024 від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/3663/24 призначено на 01.08.2024.
31.07.2024 від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому він просить зменшити розмір відповідних витрат до 12 000,00 грн.
У судове засідання 01.08.2024 представники сторін не з`явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась і їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Відповідач у заяві про ухвалення додаткового рішення просив її розглянути без участі його представника.
Розглянувши у судовому засіданні 01.08.2024 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У відзиві на позовну заяву, на виконання вимог процесуального закону, відповідач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість у частині п`ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
На підтвердження обставин понесення витрат на правову допомогу адвоката відповідачем надано належним чином засвідчені копії договору № 10/24 про надання правової (правничої) допомоги від 10.01.2024, укладеного між відповідачем, як клієнтом, та адвокатом Саленик Тетяною Сергіївною (далі - Договір), доручення від 03.04.2024, що є додатком до Договору, а також акту від 24.07.2024 про виконання доручення від 03.04.2024.
Відповідно до п. 1.2 Договору адвокат надає клієнту правову (правничу) допомогу за дорученнями клієнта, які погоджуються сторонами шляхом їх підписання. У кожному дорученні сторони погоджують вид і зміст правової (правничої) допомоги, вартість, а також інші необхідні умови її надання.
Після надання адвокатом правової (правничої) допомоги клієнту, сторони можуть підписувати акт про виконання доручення, який підтверджує належне виконання адвокатом своїх зобов`язань за відповідним дорученням клієнта, якщо належне виконання адвокатом своїх зобов`язань за Договором не підтверджене іншими документами, отриманими в ході виконання ним доручення клієнта або не випливає із суті доручення (п. 4.4 Договору).
Судом встановлено, що 03.04.2024 відповідач та адвокат Саленик Т.С. уклали доручення, що є додатком до Договору, за умовами пунктів 1, 2 якого клієнт доручає адвокату представництво інтересів клієнта у судовий справі № 910/3663/24 за позовом АТ «Українська залізниця» до ТОВ «Промвагонтранс» про стягнення коштів у розмірі 1 920 123,60 грн в Господарському суді міста Києва. Супроводження адвокатом судової справи включає в себе підготовку, підписання та подачу всіх необхідних процесуальних документів, зокрема, відзиву, заперечень, пояснень, збирання і подачу до суду доказів по справі та вчинення адвокатом усіх необхідних процесуальних дій у цій судовій справі, з метою представництва інтересів клієнта як учасника справи.
Згідно з пунктом 4 цього доручення розмір гонорару адвоката за його виконання є фіксованим та складає 50 000,00 грн.
24.07.2024 на виконання умов Договору та доручення від 03.04.2024 відповідачем та адвокатом Саленик Т.С. було підписано акт про виконання доручення, у якому визначено розмір гонорару адвоката - 50 000,00 грн та строк здійснення розрахунків.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Суд зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зазначеному розмірі не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в цьому розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач, заперечуючи проти покладення на нього витрат відповідача на професійну правничу допомогу, посилається на їх неспівмірність із складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), і завищений (не розумний, не реальний) їх розмір.
На підтвердження своїх доводів позивач вказує на те, що Північним апеляційним господарським судом у додатковій постанові від 02.07.2024 у справі № 910/19060/23 між тими самими сторонами і з аналогічних правовідносин, було присуджено на користь ТОВ «Промвагонтранс» 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного позивач просить суд зменшити розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу саме до 12 000,00 грн.
Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (неспівмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
З огляду на те, що вартість правничої допомоги при розгляді цієї справи була визначена у фіксованому розмірі, суд відхиляє заперечення позивача щодо неспівмірності заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Також суд не може погодитись із твердженнями позивача про те, що ця справа є справою незначної складності, адже хоча спірні правовідносини не передбачають застосування та аналізу великої кількості законів та підзаконних актів, судова практика у спорах такого характеру не є сталою, а враховуючи, що предмет позову стосувався стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вирішення справи мало істотне значення для сторін.
Водночас суд погоджується із запереченнями відповідача у тім, що справа №910/19060/23 є подібною до справи №910/3663/24. Зі змісту судових рішень у справі №910/19060/23 вбачається, що доводи позивача на підтримку позову, та заперечення відповідача про нього, в обох справах були однаковими та незмінними, тому у відповідача не було об`єктивної необхідності аналізувати законодавство та судову практику, адже відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача та законодавством, що регулює спірні правовідносини.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Поряд з наведеним слід врахувати, що попри подібність справ №910/19060/23 та №910/3663/24, у суду відсутні підстави вважати їх аналогічними, а складені сторонами заяви по суті справи - дублюючими.
Крім того у цій справі позивачем, на вимогу суду, були надані додаткові пояснення щодо донарахування провізних платежів, проти яких представником відповідача були надані відповідні заперечення.
Також у справі № 910/3663/24 представник позивача двічі не з`являвся у судові засідання, що вплинуло на тривалість розгляду справи, та, відповідно, зумовило витрачання представником відповідача додаткового часу на участь у судових засіданнях.
У цьому контексті суд враховує правову позицію, викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, відповідно до якої участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залою судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі дії, як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
Проаналізувавши наданий представником відповідача обсяг послуг, врахувавши складність справи, характер спірних правовідносин, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заперечень позивача, у зв`язку з чим витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 30 000,00 грн.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації відповідачеві за надані при розгляді цієї справи послуги буде стягнення на його користь із позивача 30 000,00 грн витрат за надану правничу допомогу. Інша частина витрат відповідача на професійну правничу допомогу покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/3663/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул.Єжи Гедройця, 5, м.Київ, 03150, ідентифікаційний номер 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвагонтранс» (вул.Лаврська, буд.16, адміністративний корпус А, поверх 3, м.Київ, 01015; ідентифікаційний код 35617553) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.08.2024.
Суддя Т.П. Капцова