ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Постанова № 120591213

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4223/24 Справа № 209/47/23

Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К.Л. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів — Демченко Е.Л., Макарова М.О.

секретар судового засідання — Паромова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Орлової Оксани Анатоліївни на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича, Державного підприємства "Сетам", ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державний реєстратор - приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган Марія Анатоліївна, про визнання недійсним результатів прилюдних торгів та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся д осуду із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Є.С., Державного підприємства "Сетам", ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державний реєстратор - приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган М.А., про визнання недійсним результатів прилюдних торгів та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області у справі №187/998/16-ц, залишеним без змін апеляційним судом та остаточною постановою Верховного суду від 05 жовтня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_3 на його користь заборгованість в сумі 576 641,31 доларів США.

Позивач зазначає, що рішення в примусовому порядку виконано частково на суму 524,71 доларів США.

Постановою приватного виконавця Теличка В.А. від 09 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 61793655 з примусового виконання рішення у справі №187/998/16-ц.

Постановою від 09 квітня 2020 року накладено арешт на все майно ОСОБА_3 ..

Позивач вказує, що за його заявою це виконавче провадження було закрито 03 грудня 2020 року та в той же день постановою приватного виконавця Селезньова М. Від 03 грудня 2020 року відкрито заново – ВП № 63814711.

Постановою приватного виконавця Селезньова М. від 03 грудня 2020 року накладено арешт на все майно ОСОБА_3 ..

Крім того, приміщення з листопада 2016 року перебувало під арештом, накладеним в судовому порядку Петриківським районним судом Дніпропетровської області з метою забезпечення позову ОСОБА_1 у справі № 187/998/16-ц.

Також приміщення перебувало під арештом у кримінальному провадженні, а також у іншому цивільному провадженні у справі № 752/2965/19.

Позивач зазначає, що 03 грудня 2020 року йому стало випадково відомо, що приватним виконавцем Осельським Є.С. 26 листопада 2020 року було відкрито виконавче провадження ВП № 63729962 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патрєвої Ю.П. від 18 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 513 про стягнення з ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_5 , якому ОСОБА_3 , начебто, заборгував 50 000 000,00 грн. за посвідченим приватним нотаріусом Курковською Я.Л. договором позики від 24 квітня 2010 року.

В той же день приватним виконавцем Осельським Є.С. накладено арешт на все майно ОСОБА_3 , без обмеження його розміром боргу та розпочато процедуру примусової реалізації майна ОСОБА_3 .

В рамках виконання виконавчого напису, 28 грудня 2020 року на прилюдних торгах, проведених ДП «СЕТАМ» на замовлення приватного виконавця Осельського Є.С., була продана чотирикімнатна ізольована квартира, загальною площею 336,3 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 28430812104), яка належала ОСОБА_3 .. Покупцем стала дочка ОСОБА_3 – ОСОБА_2 . Результат прилюдних торгів 21 січня 2021 року оформлений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Прожуган М.А., шляхом видачі ОСОБА_2 свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: реєстр № 79.

Позивач вважає, що торги були проведені на підставі підроблених документів, з грубими порушеннями вимог законодавства, за наявності публічних обтяжень (арештів), накладених на майно, що було реалізоване, а єдиною метою торгів було виведення нерухомого майна ОСОБА_3 з-під примусового стягнення на користь ОСОБА_1 шляхом штучного та фіктивного відчуження цього майна дочці ОСОБА_3 ..

Враховуючи викладене, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, позивач просив визнати недійсними електронні торги, проведені ДП «СЕТАМ» у межах виконавчого провадження № 63729962 та оформлені протоколом від 11.01.2021 року №521160 та Актом від 18.01.2021 року, що відбулися 11.01.2021 року щодо реалізації чотирикімнатної ізольованої квартири, загальною площею 336,3 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 28430812104), яке належало ОСОБА_3 ; скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: реєстр № 79, видане 21.01.2021 року ОСОБА_6 , приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу, видане ОСОБА_2 ; та скасувати дію державного реєстратора — приватного нотаріуса Прожуган М.А. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо винесення рішення від 21.01.2021 року №56245239 про зупинення державної реєстрації права власності на чотирикімнатну ізольовану квартиру, загальною площею 336,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Орлова О.А. посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на час проведення прилюдних торгів, спірна квартира не підлягала відчуженню, так як перебувала під зареєстрованими арештами та заборонами по відчуження у цивільних та кримінальних справах. Крім того, апелянт вказує на те, що договір позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 24 квітня 2010 року ніколи не укладався, не посвідчувався та не реєструвався. Тобто, виконавчий напис, вчинений на підставі підробленого договору, не підлягав виконанню. Також апелянт вказує, що приватний виконавець Осельський Є.С. не мав права проводити торги, так як його відповідальність мала бути застрахована на суму, що дорівнює загальній сумі стягнення за всіма виконавчими документами, оскільки не спливли перші три роки його діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Заєць П.Л. просив рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, врахувавши наданий відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року у справі № 187/998/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики задоволені частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 03 вересня 2015 року у загальному розмірі 576 641,31 доларів США, що згідно з офіційного курсу Національного банку України станом на 12 червня 2018 еквівалентно 15045 321,41 грн. В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_7 про стягнення заборгованості та визнання грошового зобов`язання припиненим – відмовити в повному обсязі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року у справі № 187/998/16-ц було змінено в частині стягнення судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року у справі № 187/998/16-ц та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишено без змін. Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_7 залишено без задоволення.

09 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Теличком В.А. відкрито виконавче провадження № 61793655 та накладено арешт на все майно боржника щодо примусового виконання виконавчого листа № 187/998/16, виданого 09 квітня 2020 року Дніпровським апеляційним судом Дніпропетровської області.

03 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М.О. було відкрито виконавче провадження № 63814711 та накладено арешт на все майно боржника щодо примусового виконання виконавчого листа № 187/998/16, виданого 09 квітня 2020 року Дніпровським апеляційним судом Дніпропетровської області.

24 квітня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 51 000 000 грн. з кінцевим терміном повернення 20 листопада 2021 року, з урахуванням того, що 50 000 000 грн. ОСОБА_3 зобов`язаний був повернути до 10 листопада 2020 року, а 1000 000 грн. – до 20 листопада 2021 року.

Відповідно до виконавчого напису № 513 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патрєвої Ю.П. від 18 листопада 2020 року, з ОСОБА_3 було стягнуто на користь ОСОБА_4 за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. 24 квітня 2010 року за реєстровим № 1077, грошову суму у розмірі 50 000 000 грн..

24 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Осельським Є.С. було відкрито виконавче провадження №63729962 щодо примусового виконання виконавчого напису № 513, виданого 18 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу – Патрєвою Ю.П., в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошової суми у розмірі 50 000 000 грн..

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Осельським Є.С. 25 листопада 2020 року було зроблено запит щодо об`єктів нерухомого майна ОСОБА_3 ..

26 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Осельським Є.С. було винесено постанову про арешт майна боржника та постанови про опис та арешт майна у ВП № 63729962, відповідно до якої було накладено арешт на все майно боржника, створено заяви про реєстрацію обтяження та описано майно боржника.

27 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Осельським Є.С. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності у ВП № 63729962 – ФОП ОСОБА_8 , який надав звіт про оцінку вартості спірного майна у розмірі 1 598 000 грн. без ПДВ.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Є.С. подав заявки до ДП «СЕТАМ» для публікації нерухомого майна: чотирикімнатна ізольована квартира, загальною площею 336,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу № 521160 проведення електронних торгів від 11 січня 2021 року за реєстраційним номером лот 457308 - чотирикімнатна ізольована квартира, загальною площею 336,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 – переможцем торгів стала ОСОБА_2 ..

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Осельським Є.С. 09 січня 2021 року було повторно зроблено запит щодо об`єктів нерухомого майна ОСОБА_3 за його РНОКПП НОМЕР_1 .

18 січня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Є.С. виніс постанову про зняття арешту зі спірного майна у ВП №63729962, зробивши 18 січня 2021 року повторний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Є.С. 26 квітня 2021 року повернув виконавчий документ стягувачу, а чинність арешту майна боржника була скасована, що підтверджується постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 квітня 2021 року у ВП №63729962.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та достатніх доказів порушення правил проведення електронних торгів, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за № 2831/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за№ 1301/29431. При цьому, суд зазначив, що твердження про те, що договір позики, на підставі якого було винесено виконавчий напис нотаріусом, є фраудаторним, не підтверджені належними доказами, а тому підстав для визнання прилюдних торгів недійсними немає.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги (близький за змістом підхід застосував Верховний Суд України у висновку, викладеному у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12 і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19)).

У ст. 650 ЦК України закріплено такий спосіб реалізації майна, як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, які мають встановлювати особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і зміст припису частини четвертої статті 656 ЦК України, згідно з яким до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

За змістом ч. 2 ст. 638 та ч.1 ст. 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Тимчасове положення не передбачало. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем, а не свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19)).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуте стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складення за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами ч. 4 ст. 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №678/301/12 (провадження № 14-624цс18) викладено правовий висновок про те, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем, відповідно, є переможець електронних торгів.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).

Однак підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися, саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі – Порядок).

Згідно з Розділом 1 п. 1 Порядку, арештоване майно - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та цінних паперів), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації; електронний аукціон - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних аукціонів, за яким його власником стає учасник, який під час аукціону запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу II Порядку, виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім-шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Абзацами 3-5 п. 4 розділу II Порядку визначено, що приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронного аукціону (аукціону за фіксованою ціною) до Системи. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів. Організатор повертає заявку на реалізацію майна приватному виконавцю у разі зупинення або припинення діяльності приватного виконавця відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У постанові Верховного Суду від 19.03.2021 року у справі № 1533/660/2012 (провадження № 61-3485св20) визначено, що «для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює».

З матеріалів справи вбачається, що за позовом ОСОБА_1 було відкрито провадження у справі № 187/1718/20 про визнання виконавчого напису, на підставі якого було проведено прилюдні торги з реалізації майна ОСОБА_3 , таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Верховного Суду у цій справі від 19.06.2023 року, було роз`яснено, що: «Вчинення правочину, в тому числі укладеного за наслідками прилюдних торгів, який кредитор боржника вважає фраудаторним, не позбавляє кредитора звернутися з відповідним позовом про визнання такого правочину недійсним. Вирішення спору щодо фраудаторності правочину не вимагає попереднього звернення кредитора до суду з іншими позовами, з метою створення передумов для заявлення основного позову».

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , як кредитор ОСОБА_3 , має право оскаржити правочин з відчуження майна останнього, в тому числі через прилюдні торги і не повинен для цього створювати передумови у вигляді оскарження виконавчих документів, на підставі яких відбулися торги, або дій виконавця.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 51 000 000 грн. з кінцевим терміном повернення 20.11.2021 року, з урахуванням того, що 50 000 000 грн. ОСОБА_3 зобов`язаний був повернути до 10.11.2020 року, а 1 000 000 грн. – до 20.11.2021 року.

Відповідно до виконавчого напису № 513 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патрєвої Ю.П. від 18 листопада 2020 року, з ОСОБА_3 було стягнуто на користь ОСОБА_4 за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. 24 квітня 2010 року за реєстровим № 1077, грошову суму у розмірі 50 000 000 грн..

За змістом статті 52 Закону України “Про нотаріат”, про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.

Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

З копії Листа Міністерства юстиції України вбачається, що згідно з Актом, складеним 17 грудня 2020 року членами експертної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо огляду архівних документів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Я.Л., у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 2010 рік, том №2 за 24 квітня 2010 року відсутній запис про вчинення нотаріальної дії за реєстровим №1077.

Вказане свідчить про те, що договір позики за реєстровим № 1077 від 24 квітня 2010 року не укладався та нотаріально не посвідчувався.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (пункти 1, 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За приписами частин 1-3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Керуючись вказаними нормами закону, а також встановивши, що договір позики від 24 квітня 2010 року є нікчемним, колегія суддів вважає, що виконавчий напис, вчинений на підставі договору позики не підлягав виконанню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року у цивільній справі № 187/998/16 було забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, шляхом накладення арешту на майно, що є власністю ОСОБА_3 , а саме: - квартира АДРЕСА_2 ; - земельна ділянка, площею 0.15 га, за адресою: АДРЕСА_3 ; - 11/30 частки підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення № 01), загальна площа 291,5 кв.м., частина вбудованого приміщення 01 площею 182,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4 ; - приміщення спортивного залу (вбудоване приміщення № 105), загальна площа 297,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 ; - квартира АДРЕСА_5 ; - квартира АДРЕСА_6 ; - квартира АДРЕСА_7 ; - квартира АДРЕСА_8 ; - квартира АДРЕСА_9 ; в межах ціни позову, а саме 12074140,80 грн..

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 18, 153, 157 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Верховний Суд України у постанові по справі № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року зазначив, що забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на час його укладення, якщо про встановлену заборону сторонам правочину було відомо.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 373/101/18-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 372/437/20, від 11 березня 2020 року у справі № 404/6619/17.

В тому разі, коли під час дії заборони відбувається відчуження такого майна особою, обізнаною про накладення арешту на майно чи заборону вчиняти дії, направлені на його відчуження, відповідний правочин може визнаватися недійсним.

Встановивши, що спірне нерухоме майно — квартира АДРЕСА_10 , яка належала ОСОБА_3 перебувала під арештом, накладеним ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року з метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, однак була реалізована на спірних електронних торгах, колегія суддів приходить до висновку, що електронні торги, як такі, що порушують права і законні інтереси ОСОБА_1 , підлягають визнанню недійсними, оскільки проведені з порушенням вимог щодо порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого ОСОБА_2 , колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Отже, одночасно з набуттям особою у володіння нерухомого майна шляхом державної реєстрації за нею права власності така особа за наявності правових підстав набуває право власності на таке майно.

Відтак, підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу (укладення якого підтверджується протоколом приданих торгів) та дії сторін, спрямовані на передання нерухомого майна у володіння покупця (затвердження акта про проведені прилюдні торги, видача або надсилання його покупцю, звернення покупця до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності за покупцем).

На підтвердження виконання договору з боку покупця виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Подальші дії покупця (стягувача) та виконавця спрямовані на передання нерухомого майна у володіння покупця. З цією метою виконавець складає акт та видає або надсилає його покупцю, покупець отримує свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо вони не відбулися (стаття 72 Закону України «Про нотаріат»), звертається до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності за покупцем.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

У постанові від 28 червня 2023 року в справі № 212/11434/21 (провадження № 61-4651св23) Верховний Суд зазначив, що «видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (пункти 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі №914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) вказано, що визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту.

Отже, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю.

Сама по собі видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця.

Вказане свідчить про те, що свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем, але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення позовної вимоги про скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, оскільки вона не є належним способом захисту.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування дії державного реєстратора — приватного нотаріуса Прожуган М.А. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо винесення рішення від 21.01.2021 року №56245239 про зупинення державної реєстрації права власності на чотирикімнатну ізольовану квартиру, загальною площею 336,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Враховуючи викладене, зокрема те, що прилюдні торги, за результатами проведення яких, ОСОБА_2 придбала спірну квартиру, визнані недійсними, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування рішення №56245239 державного реєстратора - приватного нотаріуса Прожуган М.А. в реєстрі речових прав на нерухоме майно, яким було зупинено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення, як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи, що позовні вимоги та апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволені частково, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Є.С., Державного підприємства "Сетам", ОСОБА_2 судовий збір по 1789,33 грн., з кожного.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Орлової Оксани Анатоліївни — задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року — скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича, Державного підприємства "Сетам", ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державний реєстратор - приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган Марії Анатоліївни, про визнання недійсним результатів прилюдних торгів та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів — задовольнити частково.

Визнати недійсними електронні торги, проведені ДП «СЕТАМ» у межах виконавчого провадження № 63729962 та оформлені протоколом від 11.01.2021 року № 521160 та Актом від 18.01.2021 року, що відбулися 11.01.2021 року щодо реалізації чотирикімнатної ізольованої квартири, загальною площею 336,3 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 28430812104), яке належало ОСОБА_3 ;

Скасувати дію державного реєстратора — приватного нотаріуса Прожуган М.А. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо винесення рішення від 21.01.2021 року №56245239 про зупинення державної реєстрації права власності на чотирикімнатну ізольовану квартиру, загальною площею 336,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог — відмовити.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича, Державного підприємства "Сетам", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 1789,33 з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 липня 2024 року.

Головуючий суддя А.П. Барильська

Судді Е.Л. Демченко

М.О. Макаров