ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 118519620

Озвучення тимчасово недоступне

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12464/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Качан В. В., Славгородська О. А.,

відповідача - Зінчук Я. В.,

третьої особи на стороні позивача - Іщенко Р. А.,

третьої особи на стороні відповідача - Ярошенко А. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Бондарчук В. В.

від 01.05.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Іоннікова І. А., Тарасенко К. В., Шаптала Є. Ю.

від 01.11.2023

за позовом Фонду розвитку підприємництва

до Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерство фінансів України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 1 466 991,91 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Фонд розвитку підприємництва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - АТ "Мегабанк"/відповідач) про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо включення кредиторських вимог позивача на суму 1 466 991,91 грн по рахунку останього - НОМЕР_1, який відкритий відповідачем на підставі договору рахунку умовного зберігання (ескроу) № 9914 від 10.06.2021 (Програма здешевлення вартості іпотечних кредитів "Доступна іпотека 7 %") - до сьомої черги затвердженого реєстру акцентованих вимог кредиторів АТ "Мегабанк";

- зобов`язання відповідача внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Мегабанк" в частині виключення із сьомої черги кредиторські вимоги позивача на суму 1 466 991,91 грн по рахунку позивача НОМЕР_1 та подати зміни на затвердження виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати відповідача здійснити задоволення кредиторських вимог позивача в позачерговому порядку (тобто без виключення до будь-якої черги) та повернути грошові кошти в розмірі 1 466 991,91 грн з екскроу рахунку позивача НОМЕР_1 на підставі вимоги позивача про задоволення вимог останнього в почерговому порядку - шляхом перерахування коштів на рахунок позивача НОМЕР_2, відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для реалізації Програми здешевлення вартості іпотечних кредитів за рахунок державної підтримки позичальників іпотечних кредитів «Доступна іпотека 7%» 10.06.2021 позивачем відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу) в Акціонерному товаристві «Мегабанк» на підставі договору рахунку умовного зберігання (ескроу) №9914. Разом із тим, 02.06.2022 Національним банком України Акціонерне товариство «Мегабанк» віднесено до категорії неплатоспроможних, що свідчить про недотримання відповідачем критеріїв прийнятності для участі у зазначеній Програмі, застосуванням до нього заходів впливу з боку органів регулювання та нагляду (Національним банком України) та, відповідно, порушенням обов`язку, встановленого договором про співробітництво щодо дотримання критеріїв прийнятності для уповноваженого банку. Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути бюджетні кошти державної підтримки, що знаходяться на рахунку умовного зберігання (ескроу). Проте, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено у поверненні коштів, а кредиторські вимоги позивача, в тому числі по рахунку НОМЕР_1 на суму 1 466 991,91 грн включено до сьомої черги реєстру кредиторів.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Кабінетом Міністрів України, постановою № 28 від 24.01.2020 в редакції постанови № 63 від 27.01.2021, затверджено Порядок здешевлення вартості іпотечних договорів (далі - Порядок), яким визначено умови, критерії та механізм здешевлення вартості іпотечних кредитів за рахунок фінансової державної підтримки позичальників іпотечних кредитів.

Згідно із пунктом 4 Порядку державна підтримка надається в межах отриманих Фондом коштів, передбачених у державному бюджеті, у вигляді:

1) часткової компенсації Фондом розвитку підприємництва процентної ставки за іпотечними кредитами, що надаються позичальникам для реалізації мети, визначеної пунктом 4 цього Порядку, та відповідають визначеним у ньому критеріям (далі - компенсація процентів);

2) надання Фондом розвитку підприємництва гарантій уповноваженим банкам на забезпечення виконання зобов`язань за іпотечними кредитами, наданими позичальникам.

Відповідно до пункту 12 Порядку сплата Фондом компенсації процентів здійснюється з використанням рахунків умовного зберігання (ескроу), відкритих Фондом. Фонд з метою сплати позичальникам компенсації процентів за іпотечними кредитами, наданими уповноваженим банком, відкриває рахунок умовного зберігання (ескроу) в такому уповноваженому банку. Відкриття та обслуговування рахунка умовного зберігання (ескроу), відкритого Фондом, здійснюється уповноваженими банками на безоплатній основі. Фонд перераховує кошти на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий у відповідному уповноваженому банку, в сумі, погодженій Фондом, яка згідно з плановим (прогнозним) розрахунком уповноваженого банку необхідна для сплати компенсації процентів на користь відповідних позичальників протягом піврічного періоду кредитування (далі - сума авансування). Перша сума авансування розраховується як прогнозна сума коштів, необхідних для сплати компенсації процентів за іпотечними кредитами, які уповноважений банк планує надати позичальнику протягом піврічного періоду. За умови вчасного та в повному обсязі виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором уповноважений банк щомісяця перераховує кошти компенсації процентів з рахунка умовного зберігання (ескроу) Фонду для подальшого зарахування таких коштів у рахунок часткового погашення нарахованих процентів за іпотечним кредитом позичальника відповідно до умов договору про співробітництво, укладеного між Фондом та уповноваженим банком, кредитного договору та договору іпотеки (іпотечного договору), укладених уповноваженим банком із позичальником, та договору рахунка умовного зберігання (ескроу), укладеного між Фондом і уповноваженим банком. Поповнення рахунка умовного зберігання (ескроу), відкритого Фондом в уповноваженому банку, здійснюється Фондом на підставі заявки уповноваженого банку на таке поповнення рахунка умовного зберігання (ескроу), реєстру позичальників, яким були сплачено компенсацію процентів, складеного за формою, встановленою Фондом. Заявка на поповнення рахунка умовного зберігання (ескроу) складається за формою, встановленою Фондом, та подається до Фонду в порядку, передбаченому договором про співробітництво, укладеним між Фондом та уповноваженим банком. Фонд протягом 10 робочих днів з дня отримання заявки на поповнення рахунка умовного зберігання (ескроу) розглядає та погоджує її на підставі наданих уповноваженим банком документів. Фонд перераховує необхідну суму поповнення на рахунок умовного зберігання (ескроу) Фонду, відкритого у відповідному уповноваженому банку, за умови попереднього отримання Фондом відповідних коштів з державного бюджету.

24.02.2021 протоколом засідання Ради Фонду розвитку підприємництва затверджено Програму здешевлення вартості іпотечних кредитів Фонду «Доступна іпотека 7%», яка є додатком 1 до цього протоколу (далі - Програма).

Державна програма здешевлення вартості іпотечних кредитів «Доступна іпотека 7%» розроблена відповідно до Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 28 (зі змінами), що впроваджується за рахунок фінансової державної підтримки фізичних осіб - громадян України - позичальників іпотечних кредитів.

Метою програми є спрощення доступу фізичних осіб - громадян України до іпотечного кредитування з метою придбання предмету іпотеки, загальна площа якого не може перевищувати більш як на 20% нормативну площу, визначену пунктом 3.1 Програми (пункт 1 Програми).

Згідно із пунктом 14.2 Програми виплата сум компенсацій процентів за іпотечними кредитами здійснюється на щомісячній основі з використанням рахунку умовного зберігання (Ескроу), який фонд відкриває в уповноваженому банку. Відкриття та обслуговування уповноваженим банком Ескроу рахунку Фонду має здійснюватися без стягнення плати та без нарахування уповноваженим банком процентів за залишками коштів на Ескроу рахунку.

Відповідно до пункту 14.3 Програми уповноважений банк за умови вчасного та в повному обсязі виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором (з урахуванням пункту 14.4 Програми) перераховує суму компенсації процентів з Ескроу рахунку Фонду на рахунок позичальника в оплату процентів за іпотечним кредитом.

Надання Фондом державної підтримки на користь позичальників за Програмою здійснюється в межах отриманих Фондом коштів, передбачених у Державному бюджеті України на реалізацію Програми (пункт 14.6 Програми).

Пунктом 25 Програми визначено критерії прийнятності, що застосовуються до уповноважених банків. Зокрема, передбачено дотримання регулятивних вимог, включаючи індивідуальні нормативи Національного банку України, встановлені для конкретного банку. Відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів та інших платежів до бюджету. Незастосування протягом 12 місяців щодо банку або до власників істотної участі у банку, або до пов`язаних осіб банку Україною, іноземними державами - членами Організації економічного співробітництва та розвитку чи ЄС санкцій. Наявність технології та процедури іпотечного кредитування, прийнятність яких визначається Фондом. Наявність відокремленої організаційної структури з іпотечного кредитування. Наявність в продуктовій лінійці банку кредитних продуктів для іпотечного кредитування, інформація про які розміщена на веб-сайті банку.

26.02.2021 між Фондом розвитку підприємництва та Акціонерним банком «Мегабанк» (далі - уповноважений банк) укладено договір №6 про співробітництво за Програмою здешевлення вартості іпотечних кредитів «Доступна іпотека 7%», відповідно до якого Фонд розвитку підприємництва надає державну підтримку на користь позичальників за Програмою в порядку передбаченому договором, а уповноважений банк зобов`язується вчиняти всі необхідні дії щодо виконання своїх зобов`язань за цим договором.

На виконання Програми здешевлення вартості іпотечних кредитів Фонду розвитку підприємництва «Доступна іпотека 7%» та договору №6 про співробітництво від 26.02.2021, між Фондом розвитку підприємництва та Акціонерним банком «Мегабанк» (далі - банк) укладено договір рахунку умовного зберігання (ескроу) № 9914 від 10.06.2021 (далі - договір ескроу-рахунку), відповідно до якого банк зобов`язався відкрити Фонду розвитку підприємництва рахунок, приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти отримані від Фонду розвитку підприємництва для виплат компенсацій та перераховувати такі кошти (в тому числі з використанням відповідних транзитних рахунків банку) з рахунку на користь бенефіціарів для часткового погашення процентів (банку як третій особі за реквізитами бенефіціарів, які надані ним в кредитних договорах) або повернути такі кошти Фонду розвитку підприємництва на умовах та за настання підстав, передбачених договором рахунку умовного зберігання (ескроу).

Відповідно до умов цього договору банк отримав статус уповноваженого банку, через який Фонд розвитку підприємництва, згідно із вимогами «Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №28 від 24.01.2020 (зі змінами), має право надавати фінансову державну підтримку.

02.06.2022 рішенням №261-рш/БТ Правління Національного банку України, Акціонерне товариство «Мегабанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

02.06.2022 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 383 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «Мегабанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким вирішено: розпочати процедуру виведення Акціонерного товариства «Мегабанк» з ринку і запровадити в ньому тимчасову адміністрацію строком на один місяць з 03.06.2022 по 02.07.2022 (включно).

03.06.2022 Фонд розвитку підприємництва звернувся до тимчасового адміністратора Акціонерного товариства «Мегабанк» з листом за вих. № 006/89-ОС, в якому з метою збереження бюджетних коштів державної підтримки Фонд розвитку підприємництва вимагав від Акціонерного товариства «Мегабанк» перерахувати грошові кошти в розмірі 1 400 000,00 грн з рахунку Фонду НОМЕР_1 за наведеними реквізитами.

У відповідь на цей лист, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, листом від 29.06.2022 за вих. № 38-5705/22, повідомив, що повернення невикористаного залишку коштів на підставі договорів умовного зберігання (ескроу) не є можливим в період дії тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «Мегабанк».

19.07.2022 Фонд розвитку підприємництва звернувся до тимчасового адміністратора Акціонерного товариства «Мегабанк» із заявою про повернення бюджетних коштів державної підтримки, в якій повторно просив з метою збереження бюджетних коштів державної підтримки перерахувати грошові кошти в розмірі 1 400 000,00 грн з рахунку Фонду НОМЕР_1 за наведеними реквізитами.

21.07.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк"».

Також, 21.07.2022 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 506 «Про початок процедури ліквідації Акціонерного товариства «Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким розпочато процедуру ліквідації АТ «Мегабанк» строком на 3 (три) роки з 22.07.2022 по 21.07.2025.

23.08.2022 у відповідь на заяву позивача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом за вих. № 49-8145/22 повідомив, що кошти, які обліковуються на рахунку умовного зберігання (ескроу) на дату початку ліквідації банку, відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підлягають включенню до сьомої черги акцептованих вимог кредиторів.

3. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі № 910/12464/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва на суму 1 466 991,91 грн по рахунку НОМЕР_1, який відкритий Акціонерним товариством "Мегабанк" на підставі договору рахунку умовного зберігання (ескроу) № 9914 від 10.06.2021 (Програма здешевлення вартості іпотечних кредитів "Доступна іпотека 7%") - до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства "Мегабанк". Вирішено зобов`язати Акціонерне товариство "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити задоволення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва в позачерговому порядку шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 1 466 991,91 грн з ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_1 на рахунок Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_2, відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві. Вирішено стягнути з Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Фонду розвитку підприємництва судовий збір в сумі 24 689,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що грошові кошти, які обліковуються на рахунку умовного зберігання (ескроу) позивача в Акціонерному товаристві «Мегабанк», не можуть бути включені до ліквідаційної маси банку, відповідно зазначені кошти є пасивом, та мають бути повернуті позивачу на його вимогу в повному обсязі на підставі пункту 4.1 договору про співробітництво та положень частини 1 статті 1076-6 Цивільного кодексу України.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 910/3016/23, та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив:

- пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: судами порушено пункти 1, 2, 4 статті 269, підпункт "в" пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України та не враховано обов`язкові вказівки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.01.2020 у справі № 902/803/17, від 02.12.2020 у справі № 904/2759/20, від 10.02.2021 у справі № 925/594/18 щодо обов`язкового зазначення мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, тощо; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм матеріального права; порушено частину 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із неврахуванням вказівок, викладених у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 910/20125/16, від 03.10.2018 у справі № 910/19923/16 та у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 333/4924/15-ц; порушено пункт 2 частини 1 статті 267 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із неправильним визначенням характеру спірних правовідносин та незастосуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.06.2018 у справі № 910/20125/16, від 03.10.2018 у справі № 910/19923/16.

- пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 46, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", положення параграфа 1 глави 72 Цивільного кодексу України та статті 1076-1 Цивільного кодексу України, частин 3, 10 статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", вимог Закону України "Про платіжні послуги".

Фонд розвитку підприємництва та Міністерство фінансів України подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 910/3016/23, та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник у якості підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в поєднанні з положеннями параграфа 1 глави 72 Цивільного кодексу України та положень статті 1076-1 Цивільного кодексу України; статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", положень частин 3, 10 статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та вимог Закону України "Про платіжні послуги".

Фонд розвитку підприємництва та Міністерство фінансів України подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

6. Позиція Верховного Суду

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності/відсутності підстав для зобов`язання Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернути кошти, які знаходились на рахунку умовного зберігання (ескроу), та щодо правомірності дій Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення кредиторських вимог позивача до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Скаржники підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій, зокрема, зазначили приписи пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

На обґрунтування пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржники зазначили, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в поєднанні з положеннями параграфа 1 глави 72 Цивільного кодексу України та положень статті 1076-1 Цивільного кодексу України; статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", положень частин 3, 10 статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та вимог Закону України "Про платіжні послуги".

Так, відповідно до частини 2 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

До банківських послуг належать відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу) (пункт 2 частини 3 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно із частиною 11 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право надавати платіжні послуги відповідно до Закону України "Про платіжні послуги" з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків.

Банки мають право надавати платіжні послуги на підставі банківської ліцензії без отримання окремої ліцензії відповідно до цього Закону. Банки надають платіжні послуги в порядку, передбаченому цим Законом та Законом України "Про банки і банківську діяльність" (частина 4 статті 10 Закону України "Про платіжні послуги").

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно із статтею 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; 4--1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансовий стан банку, боржників, які прострочили виконання зобов`язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком, а також про вимоги банку до таких боржників перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов`язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається; 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується. Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку; 9) заміна кредитора у зобов`язанні банку не змінює черговості задоволення акцептованих вимог кредиторів, визначених статтею 52 цього Закону. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку (якщо в банку не здійснювалася тимчасова адміністрація) забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку Фонду/уповноваженій особі Фонду. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. Особа, яка навмисно перешкоджає доступу Фонду/уповноваженої особи Фонду до банку, його приміщень, засобів зв`язку, операційних систем, активів, книг, записів, документів, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в такій черговості: 1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними з банком особами, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними з банком особами; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом; 11) вимоги за інструментами з умовами списання/конверсії. Вимоги до банку, не задоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними. Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану банку, зазначених у частинах п`ятій та десятій цієї статті, з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності вимог кредиторів, зазначених у пунктах 1-8 цієї частини, крім вимог за субординованим боргом та вимог кредиторів, які є пов`язаними з банком особами. Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи (частина 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Оплата витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом. До таких витрат, зокрема, належать: 1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку; 2) витрати, пов`язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку; 3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку; 4) витрати на проведення аудиту; 5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень; 6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; 7) витрати Фонду, пов`язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку (частина 2 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду. Ціна майна, на яке звертається стягнення як на предмет забезпечення, переданий сторонами угоди щодо ліквідаційного неттінгу на виконання їхніх зобов`язань за такою угодою, під час виконання нетто-зобов`язання, визначеного відповідно до статті 54-1 цього Закону, а також порядок звернення стягнення на такий предмет забезпечення визначаються угодою щодо ліквідаційного неттінгу, відповідно до якої здійснюється такий ліквідаційний неттінг. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані Фондом, спрямовуються на позачергове погашення вимог заставодержателя, але не більше суми акцептованих вимог, визначених відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 цього Закону, що забезпечені таким майном (активами). Сума до перерахування заставодержателю зменшується на суму витрат Фонду, розрахованих відповідно до нормативно-правових актів Фонду. У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом (частина 3 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора (частина 4 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

У разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до: пов`язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку; та/або пов`язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду (частина 5 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Керівники, власники істотної участі та кінцеві бенефіціарні власники неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", визначені відповідно до закону, під час тимчасової адміністрації або ліквідації зобов`язані надати Фонду у порядку, встановленому Фондом, інформацію про все належне їм майно (активи) та зобов`язання. У разі ненадання інформації особами, визначеними в абзаці першому цієї частини, Фонд звертається з такими вимогами до суду. Вимоги Фонду про надання інформації про все майно (активи) та зобов`язання забезпечуються накладенням арешту на все рухоме та нерухоме майно осіб, до яких вони заявлені, та/або забороною вчиняти певні дії у порядку забезпечення позову. Заходи забезпечення позову діють до моменту добровільного виконання вимог Фонду або виконання рішення суду про надання інформації про все майно (активи) та зобов`язання у встановленому законодавством порядку. Фонд має право звернутися до суду з вимогами зобов`язати інших осіб, визначених частиною п`ятою цієї статті, крім тих, що визначені абзацом першим цієї частини, розкрити інформацію про все майно (активи) та зобов`язання. Особи, зазначені у частині п`ятій цієї статті, у разі, якщо шкоду (збитки) було завдано внаслідок спільного прийняття рішення, вчинення спільної дії чи бездіяльності, несуть солідарну відповідальність. У разі невиконання вимог про відшкодування шкоди (збитків) особами, визначеними у частині п`ятій цієї статті, Фонд звертається до суду про відшкодування шкоди (збитків). Вимоги Фонду про відшкодування шкоди (збитків) можуть забезпечуватися накладенням арешту на рухоме та нерухоме майно осіб, до яких вони заявлені, та/або шляхом застосування інших заходів забезпечення у порядку забезпечення позову. Якщо підставами для пред`явлення Фондом вимог про відшкодування шкоди (збитків), зокрема, стали дії пов`язаних з банком осіб, направлені на приховування реального фінансового стану банку, у тому числі систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності щодо операцій з пов`язаними з банком особами, які були вчинені протягом трьох місяців до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, вчинені пов`язаними з банком особами правочини, визнані нікчемними, та/або правочини, визнані недійсними у встановленому порядку, або якщо шкода (збитки) виникла внаслідок вчинення пов`язаними з банком особами дій, передбачених пунктами 1-10 частини восьмої цієї статті, ці підстави є достатніми для суду для прийняття рішення про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно осіб та/або заборону вчиняти певні дії особам, до яких Фондом заявлені вимоги, у межах суми пред`явлених вимог, якщо інші обставини не встановлені в судовому порядку. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви Фонд повинен пред`явити позов протягом 30 робочих днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (частина 6 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків). Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність) (частина 7 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Шкода (збитки), завдана рішеннями, діями чи бездіяльністю осіб, зазначених у частині п`ятій цієї статті, відшкодовується у разі, якщо такі рішення, дії (враховуючи дії, що відповідають ознакам ризикової діяльності) або бездіяльність прийняті або вчинені з порушенням законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, та якщо шкода (збитки) виникла внаслідок: 1) вчинення правочинів (у тому числі договорів), які є нікчемними на підставі частини третьої статті 38 цього Закону; 2) недотримання особами, зазначеними у частині п`ятій цієї статті, обов`язку діяти в інтересах банку та його кредиторів, добросовісно і розумно та/або не перевищувати своїх повноважень; 3) порушення заборон та/або вимог, встановлених законодавством, у тому числі Законом України "Про банки і банківську діяльність", щодо угод із пов`язаними з банком особами або в інтересах пов`язаних з банком сторін, або на користь таких осіб; 4) купівлі недержавних цінних паперів та/або інших фінансових інструментів з порушенням вимог, встановлених Національним банком України; 5) надання банком власних активів (майна) в забезпечення (застава, порука, гарантія, притримання, право довірчої власності тощо) виконання зобов`язань третіх осіб перед їх кредитором у порядку, іншому, ніж здійснення операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", крім майна (активів), переданого (переданих) як забезпечення виконання зобов`язань перед Національним банком України або для забезпечення здійснення платежів та розрахунків за угодами, укладеними з платіжними системами або операторами таких систем; 6) незабезпечення банком контролю за цільовим використанням позичальниками кредитних коштів; 7) зміни графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісійних винагород, черговості платежів) за кредитним договором та договором забезпечення, які були здійснені з порушенням вимог законодавства; 8) необґрунтованого зменшення та/або звільнення боржника від сплати нарахованих за активними операціями процентів та інших винагород; 9) безпідставного припинення прийнятного забезпечення перед банком за правочином або його заміни на менш ліквідне забезпечення; 10) операцій, вчинених банком всупереч обмежень, встановлених Національним банком України, в тому числі з пов`язаними з банком особами (частина 8 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Фонд набуває прав потерпілого в кримінальних провадженнях, порушених стосовно зазначених у цій статті осіб, після завершення ліквідації банку. Кошти, стягнуті та/або одержані Фондом з осіб, зазначених у частині п`ятій цієї статті, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів банку, зазначених у пунктах 1-8 частини першої цієї статті, які виникли у зв`язку із завданням їм шкоди (збитків) внаслідок незадоволення їхніх вимог, у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, після відшкодування витрат Фонду, понесених у зв`язку із стягненням шкоди (збитків). Припинення банку як юридичної особи не є підставою та не призводить до закінчення чи припинення процесів, позовів чи проваджень, що були ініційовані відповідно до цієї частини Фондом, та не є підставою для звільнення від відповідальності та/або припинення відповідальності осіб, проти яких такі процеси, позови чи провадження були ініційовані. Усі вимоги Фонду у зв`язку із такими процесами, позовами або провадженнями, у тому числі всі вимоги про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної кредиторам (колишнім кредиторам) банку, не припиняються з припиненням банку (частина 9 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Фонд або уповноважена особа Фонду, діючи від імені та в інтересах банку як інвестора, має право ініціювати процеси, позови чи провадження (цивільні, адміністративні, кримінальні чи арбітражні) у будь-яких судах та/або арбітражах належної юрисдикції (в тому числі в іноземних та міжнародних судах), у тому числі арбітражні чи інші процеси проти держав відповідно до міжнародних договорів України, у тому числі міжнародних договорів про заохочення та взаємний захист інвестицій, щодо шкоди (збитків), що була заподіяна банку фізичними чи юридичними особами (приватного чи публічного права) та державами, внаслідок: прямої чи непрямої націоналізації або експропріації майна (інвестицій) банку, здійснення щодо таких інвестицій заходів, що за наслідками дорівнюють експропріації; реквізиції, руйнування, заподіяння шкоди або знецінення майна (інвестицій) банку внаслідок воєнних дій, збройних конфліктів, громадських заворушень або інших подібних дій. Кошти, одержані в результаті зазначених у цій частині процесів, позовів та проваджень, включаються до ліквідаційної маси банку, а в разі надходження таких коштів після затвердження ліквідаційного балансу спрямовуються на задоволення вимог кредиторів банку, які виникли у зв`язку із завданням їм шкоди (збитків) внаслідок незадоволення їхніх вимог, у черговості та порядку, визначених частинами першою та четвертою цієї статті, після відшкодування витрат Фонду на ведення таких процесів, позовів та проваджень, а також усіх пов`язаних з ними виконавчих процесів (частина 10 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

У разі якщо за випуском облігацій призначено адміністратора, виплати, отримані у ході процедури ліквідації банку, який має зобов`язання за такими облігаціями, розподіляються між власниками цих облігацій у порядку, встановленому Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (частина 11 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Визначаючи характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.02.2021 між Фондом розвитку підприємництва та Акціонерним банком «Мегабанк» (далі - уповноважений банк) укладено договір №6 про співробітництво за Програмою здешевлення вартості іпотечних кредитів «Доступна іпотека 7%», відповідно до якого Фонд розвитку підприємництва надає державну підтримку на користь позичальників за Програмою в порядку передбаченому договором, а уповноважений банк зобов`язується вчиняти всі необхідні дії щодо виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно із пунктом 3.4 договору Фонд розвитку підприємництва, з метою сплати позичальникам суми компенсації процентів за іпотечними кредитами, наданими уповноваженим банком, відкриває Ескроу рахунок в уповноваженому банку, на який перераховує кошти, призначені для реалізації програми, у сумі, яка згідно з плановим (прогнозним) розрахунком уповноваженого банку обсягів іпотечного кредитування за Програмою, необхідна для виплати компенсації процентів на користь відповідних позичальників протягом наступного (за звітним) півріччям.

На виконання Програми здешевлення вартості іпотечних кредитів Фонду розвитку підприємництва «Доступна іпотека 7%» та договору №6 про співробітництво від 26.02.2021, між Фондом розвитку підприємництва та Акціонерним банком «Мегабанк» (далі - банк) укладено договір рахунку умовного зберігання (ескроу) № 9914 від 10.06.2021 (далі - договір ескроу-рахунку), відповідно до якого банк зобов`язався відкрити Фонду розвитку підприємництва рахунок, приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти отримані від Фонду розвитку підприємництва для виплат компенсацій та перераховувати такі кошти (в тому числі з використанням відповідних транзитних рахунків банку) з рахунку на користь бенефіціарів для часткового погашення процентів (банку як третій особі за реквізитами бенефіціарів, які надані ним в кредитних договорах) або повернути такі кошти Фонду розвитку підприємництва на умовах та за настання підстав, передбачених договором рахунку умовного зберігання (ескроу).

Згідно із умовами пункту 3.5 договору ескроу-рахунку, банк не здійснює користування коштами на рахунку. Проценти за залишками коштів на рахунку не нараховуються та не сплачуються банком Фонду.

Поняття договору рахунка умовного зберігання визначено параграфом 2 глави 72 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 1 статті 1076-1 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором рахунка умовного зберігання (ескроу) банк зобов`язується приймати та зараховувати на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий клієнту (володільцю рахунка), грошові кошти, отримані від володільця рахунка та/або від третіх осіб, та перераховувати такі кошти особі (особам), вказаній володільцем рахунка (бенефіціару або бенефіціарам), а в разі надання бенефіціаром письмової вказівки банку - особі (особам), вказаній бенефіціаром, якщо це передбачено відповідним договором, або повернути такі кошти володільцю рахунка за настання підстав, передбачених договором рахунка умовного зберігання (ескроу).

Аналіз частини 1 статті 1076-1 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що договір рахунка умовного зберігання (ескроу) є змішаним та містить ознаки як договору комісії, так і договору зберігання.

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина 2 статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 2 статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об`єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.

Аналіз змісту Глави 13 Цивільного кодексу України, яка визначає зміст і поняття речей та майна, дає підстави дійти висновку, що гроші (грошові кошти) є майном, як особливим об`єктом цивільних прав (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/28502/14, від 25.11.2020 у справі № 905/1834/18 (905/132/20)).

Згідно із частиною 1 статті 1076-6 Цивільного кодексу України звернення стягнення та (або) накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку умовного зберігання (ескроу), за зобов`язаннями банку, в якому відкрито рахунок (в тому числі у разі його ліквідації), не допускається, крім суми грошових коштів на рахунку, яку банк має право утримати як винагороду станом на дату звернення стягнення або накладення арешту згідно з договором рахунка умовного зберігання (ескроу).

Таким чином, враховуючи положення частини 2 статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та частини 1 статті 1076-6 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що кошти, які розміщені на рахунку умовного зберігання (ескроу), не включаються до ліквідаційної маси банку.

Натомість, відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно, щодо якого банк є користувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

При цьому, частиною 4 статті 1076-2 Цивільного кодексу України передбачено, що договір рахунка умовного зберігання (ескроу) може передбачати підстави, за настання яких вся сума, що знаходиться на рахунку умовного зберігання (ескроу), або її частина підлягає поверненню володільцю рахунка.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 4.1 договору про співробітництво у разі суттєвого та сталого порушення уповноваженим банком критеріїв прийнятності для участі у Програмі та/або застосування до уповноваженого банку суттєвих заходів впливу з боку органів регулювання та нагляду та/або невиконання уповноваженим банком своїх зобов`язань за цим договором або іншими договорами, укладеними між Фондом розвитку підприємництва та уповноваженим банком в рамках реалізації Програми, Фонд розвитку підприємництва має право вимагати негайного перерахування уповноваженим банком з Ескроу рахунку на визначений Фондом розвитку підприємництва рахунок грошових коштів державної підтримки, а саме частини суми авансування, що була перерахована Фондом розвитку підприємництва відповідно до Прогнозу на вибірку уповноваженого банку, але, яка не передбачається до виплати на користь позичальників, з якими уповноважений банк вже уклав кредитні договори за Програмою станом на дату отримання відповідної вимоги Фонду розвитку підприємництва.

Згідно із пунктом 6.1.4 договору ескроу-рахунку при настанні підстав, визначених у цьому договорі, банк зобов`язаний перерахувати кошти з рахунку на користь бенефіціара (-ів) (банку як третьої особи за вказівкою (-ами) бенефіціара (-ів), відповідно до умов розділу 4 цього договору; повернути кошти з рахунку на інший (інші) рахунок (-ки) Фонду розвитку підприємництва відповідно до наданої Фондом розвитку підприємництва вимоги, у випадку наявності у Фонду розвитку підприємництва права вимагати повернення таких коштів відповідно до умов цього договору та/або договору про співробітництво та/або умов діючого законодавства України.

Суд також враховує, що статтею 1076-8 Цивільного кодексу України передбачено повернення володільцеві рахунка грошових коштів, що знаходяться на рахунку умовного зберігання (ескроу) навіть у разі ліквідації банку.

Отже, обов`язок банку повернути кошти, що знаходяться на рахунку умовного зберігання (ескроу), передбачено положеннями спеціального закону (статтею 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), параграфом 2 глави 72 Цивільного кодексу України та умовами договору (пункт 4.1 договору про співробітництво), укладеного між сторонами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у відповідача виник обов`язок повернути позивачу кошти, що знаходилися на рахунку умовного зберігання (ескроу).

Водночас, доводи касаційних скарг про неправильне застосування судами положень статей 46, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», частин 3, 10 статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Закону України "Про платіжні послуги" не знайшли своє підтвердження, оскільки дані норми не підлягали застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на викладене, наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, викладені у касаційній скарзі, про те, що судами порушено частину 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із неврахуванням вказівок, викладених у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 910/20125/16, від 03.10.2018 у справі № 910/19923/16 та у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 333/4924/15-ц, відхиляються Судом, оскільки частина 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, в той час як дана справа судом касаційної інстанції на новий розгляд не направлялася.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, обґрунтовуючи касаційну скаргу тим, що: «судом порушено пункти 1, 2, 4 статті 269, підпункт "в" пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України та не враховано обов`язкові вказівки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.01.2020 у справі № 902/803/17, від 02.12.2020 у справі № 904/2759/20, від 10.02.2021 у справі № 925/594/18 щодо обов`язкового зазначення мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, тощо; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм матеріального права», не зазначив, які саме аргументи викладені в апеляційній скарзі та/або відзиві на апеляційну скаргу судом апеляційної інстанції не відхилено, та яким чином це призвело до прийняття неправильного рішення.

Аргументи скаржника про незастосуванням судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.06.2018 у справі № 910/20125/16, від 03.10.2018 у справі № 910/19923/16, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

У справі № 910/20125/16, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про зобов`язання перерахувати на користь Національного банку України кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими та майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами згідно з договорами застави майнових прав у загальній сумі 329 916,18 грн, розрахованій станом на 17.10.2016. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав та інтересів Національного банку України як кредитора та регулятора.

У справі № 910/19923/16, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про стягнення 8 052 334,33 грн. В обґрунтування позову Національний банк України зазначив, що станом на 17.10.2016 на рахунок відповідача від юридичних та фізичних осіб надійшли грошові кошти у розмірі 11 403 407,06 грн в погашення заборгованості за кредитними договорами, майнові права за якими знаходяться в заставі у позивача. Проте відповідач перерахував на користь Національного банку України лише частину вказаних грошових коштів - 3 351 072,73 грн, тому у відповідача існує заборгованість в розмірі 8 052 334,33 грн. Вказане, на думку позивача, свідчить про порушення прав Національного банку України як заставодержателя.

Отже, у справах №№ 910/20125/16, 910/19923/16 позовні вимоги обґрунтовувались порушенням прав та інтересів Національного банку України як кредитора, регулятора та заставодержателя.

Натомість, у справі, що переглядається позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав володільця рахунка умовного зберігання (ескроу).

Відтак, наведені скаржником постанови Верховного Суду, прийнятті у справах не релевантних до справи, що розглядається з огляду на предмет і підстави позову, характер спірних правовідносин, зміст прав та обов`язків у цих спірних правовідносинах та очевидну суттєву відмінність обставин у справах.

Таким чином, наведена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Акціонерним товариством "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни у касаційних скаргах не зазначено.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційних скарг.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

8. Розподіл судових витрат

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявників касаційних скарг.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 910/12464/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді Г. О. Вронська

В. І. Студенець

Постанова № 123556722

Відкрити повний перегляд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р. Справа№ 910/12464/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Качан В.В.

від відповідача: Герасимчук І.А.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: Кібець Р.Р.

від ДВС: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Мегабанк»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024, повний текст якої складено та підписано 25.07.2024

за скаргою Акціонерного товариства «Мегабанк»

на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за виконавчим провадженням НОМЕР_4 під час примусового виконання рішення суду

у справі № 910/12464/22 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Фонду розвитку підприємництва

до Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство фінансів України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 1 466 991,91 грн

В С Т А Н О В И В :

Рух справи

Фонд розвитку підприємництва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 1 466 991,91 грн - залишку коштів фінансової державної підтримки, розміщених на рахунку умовного зберігання (ескроу).

16.01.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій ФРП просив суд:

- визнати протиправними дії Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва на суму 1 466 991,91 грн по рахунку Фонду розвитку підприємництва № - НОМЕР_1, що відкритий АТ «Мегабанк» на підставі договору рахунку умовного зберігання (ескроу) № 9914 від 10.06.2021 (Програма здешевлення вартості іпотечних кредитів «Доступна іпотека 7%») - до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих кредиторів АТ «Мегабанк»;

- зобов`язати АТ «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Мегабанк» в частині виключення із сьомої черги кредиторські вимоги Фонду розвитку підприємництва на суму 1 466 991,91 грн по рахунку Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_1 та подати зміни на затвердження виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати АТ «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити задоволення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва в позачерговому порядку (тобто без включення до будь-якої черги) та повернути грошові кошти в розмірі 1 466 991,91 грн з Ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_1 на підставі вимоги Фонду розвитку підприємництва в позачерговому порядку - шляхом перерахування коштів на рахунок Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_3, відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 позовні вимоги Фонду розвитку підприємництва задоволено частково. Визнано протиправними дії Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва на суму 1 466 991,91 грн по рахунку НОМЕР_1, що відкритий Акціонерним товариством «Мегабанк» на підставі договору рахунку умовного зберігання (ескроу) №9914 від 10.06.2021 (Програма здешевлення вартості іпотечних кредитів «Доступна іпотека 7%) - до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства «Мегабанк».

Зобов`язано Акціонерне товариство «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити задоволення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва в позачерговому порядку шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 1 466 991,91 грн з ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_1 на рахунок Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_2, відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Фонду розвитку підприємництва судовий збір в сумі 24 689 грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.11.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/12464/22 залишив без змін.

08.01.2024 Господарський суд міста Києва на виконання вказаного вище судового акту видав накази.

Верховний Суд постановою від 09.04.2024 залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/12464/22.

24.06.2024, до Господарського суду міста Києва надійшла скарга за вих. № 2208 від 21.06.2024 АТ «Мегабанк» на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання рішення суду у справі №910/12464/22.

АТ «Мегабанк» у скарзі просить суд:

- визнати дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у скасуванні постанови про відкриття провадження у справі;

- зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Молотилову Вікторію Вадимівну скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 від 18.03.2024, відкритого на підставі наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/12464/22 про зобов`язання АТ «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати на рахунок Фонду розвитку підприємництва грошові кошти у розмірі 1 466 991,91 грн;

- зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Молотилову Вікторію Вадимівну скасувати постанову про накладення арешту на майно АТ «Мегабанк», винесену в рамках виконавчого провадження НОМЕР_5;

- зобов`язати вжити заходи щодо вилучення з усіх державних реєстрів, в тому числі Єдиного реєстру боржників, Автоматизованої системи виконавчих проваджень, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, тощо, записів про відкриті виконавчі провадження та про арешти (обтяження) майна АТ «Мегабанк».

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Мегабанк» (вих. №2208 від 21.06.2024) на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання рішення суду у справі №910/12464/22 відмовлено.

Суд мотивував ухвалу тим, що у даному випадку, боржником за виконавчим документом є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк», а тому у державного виконавця були наявні законні підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Решта вимог, викладених у скарзі АТ «Мегабанк» на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання рішення суду у справі №910/12464/22 є похідними, а тому також задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цією ухвалою, АТ «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Ірина Біла звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги скарги на дії державного виконавця задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 15.05.2019 у справі № 554/10058/17, обґрунтована тим, що до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимоги позивача н можуть бути звернуті. У даній справі за виконавчим документом боржником є не уповноважена особа на ліквідацію самого банку, а Банк. Тому висновки суду про те, що у державного виконавця були наявні законні підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 щодо банку-боржника, відносно якого Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, - є помилковим.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своїх письмових поясненнях стягувач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що:

- Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 зазначала, що норма пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості;

- Верховним Судом та попередніми судовими інстанціями, при розгляді справи № 910/12464/22, було відповідно встановлено, що вимоги позивача, щодо повернення грошових коштів в розмірі 1 466 991,91 грн з ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва, не є вимогами конкурсного кредитора, і підлягають задоволенню в позачерговому порядку, як поточні вимоги в ліквідаційній процедурі АТ «Мегабанк».

Інші учасники провадження не скористались своїм правом та не подали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів надсилання копії апеляційної скарги з додатками третій особі-1 та третій особі-2. Роз`яснено скаржнику, що протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

23.09.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками третій особі-1 та третій особі-2.

Після виходу судді Євсікова О.О. з відпустки, Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Мегабанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 за скаргою Акціонерного товариства «Мегабанк» на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за виконавчим провадженням НОМЕР_5 під час примусового виконання рішення суду у справі № 910/12464/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 28.10.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 21.10.2024 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 21.10.2024 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнана обов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 розгляд справи відкладено на 11.11.2024.

Явка представників сторін

Представник відповідача та третьої особи-2 в судовому засіданні 11.11.2024 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2024 заперечив поти вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

В судове засідання 11.11.2024 представники третьої особи-1 та ДВС не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином в системі «Електронний суд».

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третьої особи-1 та ДВС, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, заслухавши думку присутніх представників учасників провадження, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2023, залишеним без змін поставною Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 та постановою Верховного Суду від 09.04.2024, позовні вимоги Фонду розвитку підприємництва задоволено частково.

Визнано протиправними дії Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва на суму 1 466 991,91 грн по рахунку НОМЕР_1, що відкритий Акціонерним товариством «Мегабанк» на підставі договору рахунку умовного зберігання (ескроу) №9914 від 10.06.2021 (Програма здешевлення вартості іпотечних кредитів «Доступна іпотека 7%) - до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства «Мегабанк».

Зобов`язано Акціонерне товариство «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити задоволення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва в позачерговому порядку шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 1 466 991,91 грн з ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_1 на рахунок Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_2, відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Фонду розвитку підприємництва судовий збір в сумі 24 689 грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного вище судового акта Господарський суд міста Києва 08.01.2024 видав накази.

Старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 від 18.03.2024 з примусового виконання наказу № 910/12464/22, виданий 08.01.2024 Господарським судом міста Києва, про зобов`язання Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити задоволення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва в позачерговому порядку шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 1 466 991,91 грн з ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_1 на рахунок Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_2 , відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві.

АТ «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулось до державної виконавчої служби із заявою від 20.04.2024 №1177 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Листом від 01.04.2024 № 16082/27.10-24 державна виконавча служба повідомила про неможливість задоволення заяви боржника.

24.06.2024, до Господарського суду міста Києва надійшла скарга за вих. № 2208 від 21.06.2024 АТ «Мегабанк» на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання рішення суду у справі №910/12464/22.

В обґрунтування скарги АТ «Мегабанк» посилається на те, що 21.07.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Мегабанк», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 506 від 21.07.2022 про початок процедури ліквідації АТ «Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку, яким розпочато процедуру ліквідації АТ «Мегабанк» строком на 3 (три) роки з 22.07.2022 по 21.07.2025. Тому, на думку скаржника, у відповідності до п.п. 4, 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження, а виконавчий документ підлягав поверненню стягувачу без прийняття до виконання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, врегульований Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент звернення стягувача до відділу ДВС із заявою про виконання виконавчого документа) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" за цим Законом підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами в передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на момент звернення стягувача до відділу ДВС зі заявою про виконання виконавчого документа).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пунктом 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Аналогічний зміст має норма пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", - виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, визначений, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Водночас одним з таких нормативно-правових актів є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати ФГВФО відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між ФГВФО, банками, НБУ, визначає повноваження та функції ФГВФО щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).

При цьому у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними щодо інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, від 23.01.2019 у справі № 761/2512/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17.

Згідно частини 1 статті 44 названого Закону Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Статтею 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

За змістом статті 48 названого Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ФГВФО з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі НБУ.

Згідно частин 1, 2 статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об`єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом , а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів визначені статтею 52 цього ж Закону.

Черговість спрямування Фондом на задоволення вимог кредиторів коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, визначена частиною першою цієї статті.

Здійснений у контексті спірних правовідносин правовий аналіз положень спеціального законодавства у взаємозв`язку із нормою пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що визначена законодавцем процедура із повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника спрямована на забезпечення належного виконання банком-боржником, що ліквідується, своїх зобов`язань за принципом черговості, унормованим статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У цьому зв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що на вимоги кредиторів, які підлягають задоволенню позачергово, дія норми пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» не поширюється.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 11.07.2023 у справі № 909/1152/17, згідно якої ця норма має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку за визначеною статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" спеціальною процедурою задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами розгляду спору у цій справі судами встановлено, що вимоги позивача, щодо повернення грошових коштів в розмірі 1 466 991,91 грн з ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва, не є вимогами конкурсного кредитора, і підлягають задоволенню в позачерговому порядку, як поточні вимоги в ліквідаційній процедурі АТ «Мегабанк».

Також судовим рішенням було зобов`язано Акціонерне товариство «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити задоволення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва в позачерговому порядку шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 1 466 991,91 грн з ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_1 на рахунок Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_2, відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві.

Судове рішення у справі №910/12464/22 набрало законної сили та є таким, що підлягає обов`язковому виконанню (остаточне судове рішення).

Отже, зазначені вимоги позивача у даній справі не можуть бути віднесені до вимог конкурсних кредиторів, відносно яких Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено спеціальну процедуру задоволення. Відповідно, задоволення вимог скарги банку-боржника про повернення виконавчого документа стягувачу через впровадження ліквідаційної процедури та встановлення спеціального режиму задоволення конкурсних кредиторів, нівелює зміст остаточного судового рішення щодо здійснення задоволення кредиторських вимог позивача в позачерговому порядку, а отже не відповідає принципу res judicata (поваги до остаточного рішення суду) як складової частини верховенства права. Стягувач не може бути позбавлений встановленої законодавством процедури примусового виконання остаточного рішення.

За наведеного, колегія суддів вважає, що дії державного виконавця із незастосування до виконавчого документу положень пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» не можуть бути визнані судом як неправомірні (незаконні), а відтак підстави для задоволення вимоги скарги в цій частині відсутні.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однієї із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду , а згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Крім того положеннями частини першої статті 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Із зазначеними нормами кореспондуються частини перша, друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суду".

Наведені приписи Конституції України були розглянути Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 р. вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справи № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантію прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (абзаци тринадцятий, чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону №1404-VIII (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019).

Конституційний Суд України зазначив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев`ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України від 30.06.2009 № 16-рп/2009).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалене судове рішення, на його виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", заява № 48553/99, пункт 77, та від 05.07.2005 у справі "Агротехсервіс проти України", заява № 62608/00, пункт 42).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини у численних своїх рішеннях неодноразово наголошував, що захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, п. 40). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 66).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (рішення у справі "Бурдов проти Росії", № 22000/03, п. 31, від 15 лютого 2007 року).

У рішенні ЄСПЛ від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи ефективного виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Резюмуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів погоджується з виснуванням суду попередньої інстанції про те, що у даній справі відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 від 18.03.2024. Адже остаточне рішення суду підлягає обов`язковому виконанню.

Решта вимог, викладених у скарзі АТ «Мегабанк» на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання рішення суду у справі №910/12464/22, як слушно зазначено судом, є похідними, а тому також правомірно залишені без задоволення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційної скарги АТ «Мегабанк» є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати

Оскільки підстав для скасування ухвали у справі та задоволення апеляційної скарги немає, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/12464/22 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано,- 05.12.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова