ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 118463143

Озвучення тимчасово недоступне

 

 **ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**

Справа № 620/16268/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

**ПОСТАНОВА**

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

** 17 квітня 2024 року м. Київ**

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

  Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР\_1 (пп НОМЕР\_2 ) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА\_1 до Військової частини НОМЕР\_1 (пп НОМЕР\_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов\`язання вчинити певні дії,

**У С Т А Н О В И В :**

ОСОБА\_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР\_1 (пп НОМЕР\_2 ), у якому просив:

\- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненні;

\- зобов\`язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток у зв\`язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку з 30.10.2017 по 02.04.2018 (із компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що непроведення відповідачем із ним своєчасного розрахунку при звільненні з військової служби, відповідно до вимог КЗпП України, є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР\_1 (пп НОМЕР\_2 ) щодо проведення з ОСОБА\_1 повного розрахунку у день звільнення з військової служби.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР\_1 (пп НОМЕР\_2 ) на користь ОСОБА\_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 11642 (одинадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 01 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР\_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовної заяви відмовити повністю, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині задоволення позову.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено до розгляду у письмовому провадженні на 17.04.2024.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач у період з 01.07.2016 по 02.10.2017, проходив службу у в/ч НОМЕР\_3 , що підтверджується копією наказу від 02.10.2017 № 235 (а.с. 14, 31-32).

Під час звільнення зі служби, позивачу не були в повному обсязі виплачені належні при звільненні суми, а саме, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, у зв\`язку з чим, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/4460/22, яке набрало законної сили 04.08.2023, зобов\`язано в/ч НОМЕР\_1 провести обчислення розміру призначеної ОСОБА\_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплати з урахуванням раніше проведених платежів.

30\.09.2023, на виконання вищевказаного судового рішення, відповідачем проведено перерахунок та виплату позивачу відповідних коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (а.с. 16).

Вважаючи, що несвоєчасний розрахунок при звільненні, є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, також були внесені зміни до статті 117 КЗпП України, зокрема, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Отже, з урахуванням приписів ст. 117 КЗпП України, середній заробіток позивача за шість місяців становить 64677,84 грн, водночас, беручи до уваги те, що загальний розмір виплачених коштів на виконання рішення суду склав 11642,01 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення суми.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк відсутні підстави для застосування положень ст. 117 КЗпП. Також, апелянт наголошує на пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, стаття 116 КЗпП України, викладена у новій редакції та передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред\`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Слід зазначити про те, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов\`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, повідомити працівника про нараховані суми виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов\`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, також були внесені зміни до статті 117 КЗпП України, зокрема, частина перша цієї статті передбачає, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Частиною другою вказаної статті, передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивача з 02.10.2017 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому, остаточний розрахунок із позивачем проведено 30.09.2023 на виконання рішення суду.

Відповідно до довідки в/ч НОМЕР\_1 від 20.11.2023 №2711/ФС (а.с. 35), сума середньоденного грошового забезпечення позивача складала 351,51 грн.

З огляду на викладене, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 30.03.2023 по 29.09.2023 становить 64677,84 грн. (184 дн.\*351,51), що в рази перевищує розмір невиплаченої суми, яка складає 11738,15 грн.

Ураховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 04.04.2018 по справі № 524/1714/16-а, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд першої інстанції цілком обґрунтовано виснував, що з відповідача на користь позивача має бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 11642,01 грн. (64677,84\*18%).

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов\`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов\`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність розміру пов\`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов\`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов\`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов\`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Проте, з огляду на очевидну неспівмірність несвоєчасно виплачених сум при звільнені позивача з розміром середнього заробітку за час затримки їх виплати при звільненні, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, а також наявністю судового спору, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям співмірності, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за спірний період становить 11642,01 грн, при цьому, визначення критеріїв та розрахунку суми компенсації, є дискрецією суду, адже чітких вимог законодавство не регламентує.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає, що на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Таким чином, тримісячний строк звернення до суду розпочинається з дати проведення із позивачем остаточного розрахунку (30.09.2023). Відповідно до відбитку штампу на конверті позивач звернувся до суду з даним позовом 25.10.2023, тобто в межах встановленого строку, що також було досліджено і судом першої інстанції при прийняття рішення у справі.

У цілому, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

** **

** П О С Т А Н О В И В :**

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР\_1 (пп НОМЕР\_2 ) - *залишити без задоволення*.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 р. - *залишити без змін.*

** **_Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України._

**Головуючий суддя О.М. Ганечко**

**Судді В.В. Кузьменко**

** Я.М. Василенко**

 

** **

** **

****

** **

****

** **