ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 11840090

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2010 р. Справа № 15/140/10

м. Миколаїв

За позовом: Комунального підприємства “Міжнародний аеропорт “Миколаїв””, 54023, м. Миколаїв-23, Аеропорт ЦА, код ЄДРПОУ 01130650;

До відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Інвестбанк””, 65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-б, код ЄДРПОУ 20935649;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “МАН ІНДАСТРІЗ”, 54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 82, кв. 10, код ЄДРПОУ 34566037;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Таврія”, 65063, м. Одеса, вул. Армійська, 14/1, кв. 59, код ЄДРПОУ 22887624;

про: визнання договору застави недійсним.

Суддя Ржепецький В.О.

Представники сторін:

Від позивача: Арбатський С.О. довіреність від 27.01.2010р.

Від відповідача 1: Вуж Д.В. довіреність від 29.12.2009р.

Від відповідача 2: представник не з’явився.

Від 3-ї особи: представник не з’явився.

В судове засідання, призначене на 12.10.2010р. з’явились представники позивача та відповідача 1. Позивач позов підтримав. Представник відповідача просив в його задоволенні відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

Встановив:

Комунальне підприємство “Міжнародний аеропорт “Миколаїв” 30.07.2010р. звернулось в господарський суд Миколаївської області з позовом до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Інвестбанк», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю “МАН ІНДАСТРІЗ”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Таврія” про визнання договору застави майнових прав на грошові кошти від 16.09.2009р., укладеного між ПАТ “Комерційний банк “Інвестбанк»та ТОВ “МАН ІНДАСТРІЗ” недійсним.

Позов обгрунтовано наявністю суперечностей в оскаржуваному договорі між пунктами, що регулюють предмет застави, з чого позивач робить висновок про його (предмету) невизначеність та з посиланням на норми Закону України «Про заставу», та ст. 180 ГК України, якою врегульовано обов’язкове погодження предмету договору при його укладенні, позивач вважає, що зміст договору застави протирічить чинному законодавству, а тому договір маж бути визнано недійсним.

Відповідачем позов не визнано з посиланням на його необгрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Інвестбанк»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Таврія»були укладені кредитні договори: № 112-08/ОД від 29 вересня 2008 р., № 92-08 від 18 вересня 2008 р., № 08-09/ОД від 02 лютого 2009 р., за якими ПАТ «КБ «Інвестбанк»надав ТОВ «Авіакомпанія «Таврія»кредити в розмірах та на умовах визначених в договорах.

16 вересня 2009 року між ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк»та ТОВ «МАН Індастріз»був підписаний Договір застави майнових прав на грошові кошти (далі –Договір застави). Договір був призначений для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Авіакомпанія «Таврія»перед ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк»за вказаними вище Кредитними договорами.

Відповідно до п.1.1. договору застави, в заставу передано майнові права на грошові кошти в сумі 845160,81грн., що будуть отримані за договорами, права вимоги за якими належать ТОВ «МАН Індастріз», а саме за договорами: №Т6-20 від 03.07.2006р., №06/37 від 26.06.2006р., №Т6-1/2007 від 01.01.2007р., №SA477/2006 від 04.07.2006р., №NLVKBP06/06 від 30.06.2006р., №Т6-20 від 07.07.2006р.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до п. 4 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними», якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 ГПК. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

В обґрунтування порушення оскаржуваною угодою своїх прав, позивач посилається на те, що він має надійні партнерські відносини з первісним кредитором –ТОВ «МАН Індастріз», а незаконна заміна кредитора, яка відбулась внаслідок застави суттєво порушує права позивача, в т.ч. на відстрочення розстрочення, новацію боргу тощо.

Разом з тим, твердження відповідача прийняті до уваги бути не можуть з огляду на наступне.

Так, під порушенням прав розуміється, як правило, зменшення їх обсягу, неможливість їхньої реалізації тощо, яке сталось внаслідок неправомірних дій винної особи.

Разом з тим, як витікає з матеріалів справи, права та обов’язки відповідача як боржника за договорами, майнові права за якими передано в заставу за оспорюваним договором, в результаті застави жодних змін не зазнали, про що свідчить відсутність додаткових угод до них.

Адже, відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, єдиним належним доказом порушення оскаржуваним договором прав та законних інтересів позивача у справі, має бути договори або інші правочини, зміст яких свідчив би про зменшення обсягу прав відповідача за договорами, майнові права за якими передано в заставу.

Позивачем таких доказів не надано.

Крім того, в п.1.1. Договору застави зазначається, що заставодавець передає в заставу заставодержателю у якості забезпечення повернення наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Таврія" за відповідними Кредитними договорами, кредитів а також відсотків за користування зазначеними кредитами, включаючи відшкодування збитків заподіяних простроченням платежу в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення, майнові права на грошові кошти в сумі 845 160,81 гривень, із загальної суми 1 690 321,62 гривень, що будуть отримані за відповідними договорами, права вимоги за якими належать Заставодавцю на підставі укладених договорів відступлення прав вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про заставу», заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Предметом застави за Договором застави укладеного між Відповідачем №2 (ТОВ «МАН ІНДАСТРІЗ») та Відповідачем №1 (ПАТ «КБ «Інвестбанк») є саме майнові права грошової вимоги до Позивача, які належали Відповідачу№2 (ТОВ «МАН ІНДАСТРІЗ») на момент укладення Договору застави, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунки в за даними про грошові зобов'язання суб'єктів господарювання за договорами (угодами) від 16.09.2009р.

Таким чином, на думку суду, сторонами у Договорі застави предмет останнього визначено з дотриманням вимог Закону України «Про заставу».

Крім того формулювання предмету договору застави (майнові права на грошові кошти в сумі 845 160,81 гривень), зазначене в ньому, не допускає двозначного трактування, та з нього випливає, що в заставу передано майнові права на грошові кошти з чітко визначеним їх обсягом (сума зобов’язання, правочини, з яких майнові права витікають тощо).

Зазначене унеможливлює визнання позову обґрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду –протягом п’яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. А у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя