ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 р.
№ 16/25/10
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Миколаїв,
на рішення господарського суду Миколаївської області від 25.05.2010
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2010
зі справи № 16/25/10
за позовом публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз", м. Львів,
до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення,
та зустрічним позовом Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі –Відділення)
до публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" (далі –Товариство)
про стягнення 10 000 грн. штрафу,
за участю представників сторін:
позивача –Туніка А.В., Ярмолюка М.С.,
відповідача –Ахтімірової М.Г.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відповідача від 29.12.2009 № 26-ріш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі –Рішення АМК) у частині визнання дій позивача порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та накладення на нього штрафу.
Відділення подало зустрічний позов про стягнення з Товариства 10 000 грн. штрафу, накладеного Рішенням АМК.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.05.2010 (суддя Фролов В.Д.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 (колегія суддів у складі: Балух В.С. –головуючий суддя, судді Картере В.І., Пироговський В.Т.), первісний позов задоволено, а в зустрічному позові відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано: неповним з'ясуванням Відділенням обставин, які мають значення для справи; недоведеністю відповідачем обставин, які мають значення для справи і які ним визнано встановленими; невідповідністю висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 5 та 6 Закону України від 11.01.2001 № 2210 "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон № 2210), а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
У прийнятті судових рішень зі справи попередні судові інстанції виходили з наявності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання недійсним стосовно позивача Рішення АМК, яким:
- визнано дії Товариства, підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл Україна", товариства з обмеженою відповідальністю "УТН Восток" і товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина", які полягали у синхронному встановленні та підтриманні однакових роздрібних цін на високооктанові бензини з 17-18.02.2009 по 20.05.2009 без об’єктивних причин при мовчазній орієнтації своїх дій стосовно цін на дії інших, порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 Закону № 2210 у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що кваліфікуються за частиною третьою статті 6 Закону № 2210, а саме: вчинення суб’єктами господарювання схожих дій на ринку товару, які призвели до обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій;
- на Товариство накладено штраф у сумі 10 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з статтею 1 Закону № 2210 економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Частиною першою статті 5 Закону № 2210 встановлено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.
За приписами пункту 1 статті 50 цього Закону антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 2210 антиконкурентними узгодженими діями вважається вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).
Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що кваліфікація Відділенням дій (бездіяльності) Товариства як антиконкурентних узгоджених дій за пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону № 2210 потребувала від відповідача в результаті комплексного дослідження відповідного товарного ринку встановити та зазначити у Рішенні АМК фактичні обставини, що мають свідчити про схожість згаданих дій (бездіяльності), їх узгодженість, наявність у цих дій (бездіяльності) антиконкурентного характеру та відсутність об'єктивних причин для вчинення цих дій (бездіяльності).
Водночас ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із наведенням наявних доказів у відповідному рішенні органу Антимонопольного комітету України [у тому числі й у випадку відсутності єдиного документа з цього приводу (угоди, рішення тощо) між учасниками змови]. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не проявом специфіки відповідного товарного ринку (яка, зокрема, може полягати в односторонньому відтворенні суб'єктом господарювання поведінки свого конкурента).
Висновок же Відділення щодо відсутності у суб’єктів господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно впливають на поведінку суб'єкта господарювання з встановлення роздрібних цін на нафтопродукти, а не бути наслідком дослідження обмеженого кола факторів (ціна придбання, наявність залишків тощо). При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання зацікавленої особи на будь-які інші чинники (специфіка відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання; час та вартість доставки; договірне оформлення правовідносин; витрати на реалізацію товару тощо).
Крім того, оспорювані дії (бездіяльність) Товариства повинні мати безпосередній негативний вплив на стан конкуренції на визначеному Відділенням ринку.
З урахуванням наведеного попередні судові інстанції, дослідивши визначені відповідачем межі ринку та встановивши наявність підстав для визнання Рішення АМК у відповідній частині недійсним, зокрема, з огляду на: здійснення Товариством роздрібної торгівлі лише через одну автозаправну станцію (далі –АЗС), розташовану на незначній відстані від АЗС підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл Україна"; відсутність доказів фактичного обмеження конкуренції внаслідок згаданих дій Товариства; залишення Відділенням без належного дослідження конкретних обставин поведінки Товариства та інших учасників цього ринку (динаміка цін, обставини їх підвищення чи зниження, обґрунтованість зміни цін), а також співвідношення названих дій Товариства з поведінкою інших учасників ринку, які не притягалися до відповідальності; нез’ясування відповідачем мотивів встановлення Товариством певних роздрібних цін на високооктанові бензини; залишення без всебічного дослідження витрат Товариства, які впливають на роздрібні ціни високооктанових бензинів, -
обґрунтовано визнали необхідним задоволення позовних вимог Товариства, а тому й правомірно відмовили в позові Відділення.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.05.2010 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 зі справи № 16/25/10 залишити без змін, а касаційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України –без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов