ОКРЕМА ДУМКА
судді Шапрана В.В. стосовно прийнятої 20.03.2024 постанови у справі №910/12151/23 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 за позовом заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкойл" про визнання недійсним пункту договору та стягнення 224225,05 грн.
Заступник керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міноборони) та Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкойл" (далі - ТОВ "Юкойл") про визнання недійсним п. 3.1 договору від 20.06.2022, в частині включення до ціни договору суми ПДВ, що укладений між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ "Юкойл", а також про стягнення грошових коштів у розмірі 224225,05 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ "Юкойл" укладено договір №40 від 20.06.2022 про постачання гідравлічної рідини та мастила, відповідно до умов якого визначено сплату ПДВ у розмірі 195088,00 грн. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Враховуючи вищевикладене, позивач просив визнати недійсним п. 3.1 договору №40 від 20.06.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ, а також стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти, на які нараховано інфляційні втрати та 3% річних.
За наслідком розгляду заявлених вимог, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/12151/23 позов прокурора задоволено, визнано недійсним п. 3.1 договору №40 від 20.06.2022, укладеного між ВЧ № НОМЕР_1 та ТОВ "Юкойл", в частині включення до ціни договору суми ПДВ.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що недотримання при укладенні договору вимог податкового законодавства та постанови КМУ №178 зумовлює існування підстав для визнання договору недійсним у частині включення ПДВ до загальної ціни договору (п. 3.1). Крім того, суд першої інстанції встановивши, що сума основного боргу, 3% річних та інфляційних втрати, була погашена відповідачем-2 під час розгляду спору, дійшов висновку про закриття провадження у даній справі в частині таких вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Не погоджуючись із даним рішенням, Міноборони звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині включення до ціни договору суми ПДВ.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказував на безпідставність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин приписів постанови №178, оскільки договір №40 від 20.06.2022 укладено між позивачем та відповідачем-2 не в рамках виконання мобілізаційних завдань, а тому відсутні підстави для визнання недійсним п. 3.1 договору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Буравльов С.І., Шапран В.В. апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/12151/23 в частині задоволення позову та ухвалено в скасованій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, поданого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 , про визнання недійсним п. 3.1 договору від 20.06.2022 №40 в частині включення до ціни договору суми ПДВ.
Суд апеляційної інстанції в указаній постанові дійшов висновку, що оспорюваний договір укладений після введення воєнного стану в Україні та не відповідно до певної типової форми договору, а тому договір №40 від 20.06.2022 не є договором, який укладений між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ "Юкойл" на виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Таким чином на спірний договір не розповсюджуються вимоги постанови №178 та відповідно, відсутні правові підстави для визнання недійсним п. 3.1 договору в частині включення до ціни договору суми ПДВ.
Відповідно до ст. 34 ГПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
На підставі наведеної вище ст. 34 ГПК України вважаю можливим викласти окрему думку стосовно постанови Північного апеляційного господарського суду України від 20.03.2024 у справі №910/12151/23, оскільки не погоджуюсь з її мотивувальною та резолютивною частинами.
Основне спрямування нинішньої окремої думки лежить у площині незгоди з питанням незастосування постанови №178 до спірних правовідносин, з огляду на укладення оспорюваного договору не на виконання мобілізаційних завдань.
Згідно із пп. «г» п.п. 195.1.2 ст. 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.
Таким чином, маючи на меті спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 було прийнято постанову КМУ №178.
Відповідно до п. п. 1, 2 вищевказаної постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
У постанові КМУ №178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні".
Згідно листа-роз`яснення Державної податкової служби України (далі - ДПС) від 29.07.2022 №8271/6/99-00-21-03-02-06, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до пп. «г» п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розділу V Кодексу та постанови КМУ №178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені постановою №178.
При цьому ДПС наголосила, що норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язковим, а не правом платника податку.
Також ДПС зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.
Слід звернути увагу, що функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначає Закон України «Про збройні сили України».
Згідно ч. ч. 1, 2 Закон України «Про збройні сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Відповідно до положень ст. 3 Закон України «Про збройні сили України» в структурі Збройних Сил України містяться, зокрема, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видатків та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються Міністерству оборони України окремим рядком на утримання Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, а також інших джерел, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 15 Закон України «Про збройні сили України»).
Тобто, з огляду на функції та обов`язки покладені на військові частини, в тому числі ВЧ НОМЕР_1 , всі заходи останніх спрямовані виключно на захист, оборону та недоторканості територіальних кордонів України, що не потребує документального підтвердження, оскільки слідує з аналізу фактичних подій на території України та норм законодавства.
З наведеного вбачається, що закупівлі товарів для забезпечення транспорту військових частин в період військового стану, можливі лише безпосередньо для виконання потреб та функцій спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що прямо передбачено постановою №178.
Поряд з цим зі змісту постанови №178 слідує, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою незалежно від того, чи здійснюються такі операції за договорами, укладеними на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), чи на виконання інших господарських договорів.
Ураховуючи зазначене, правова позиція скаржника щодо не віднесення спірного договору до договорів, які укладаються на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) ґрунтується на помилковому ототожненні мети прийняття постанови №178 з метою укладення господарських договорів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України.
Зважаючи на те, що постановою №178 установлюється «інший випадок, передбачений законодавством» щодо застосування нульової ставки податку на додану вартість (а саме - потреба забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави), який згадується в пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України, обґрунтовано вважати, що прийняттям цієї постанови Уряд України прагнув урегулювати суспільні відносини щодо застосування нульової ставки такого податку в період воєнного стану в зв`язку із потребою забезпечити оборону держави, захист безпеки її населення та інтересів.
До того ж, слід зауважити, що зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема, доведення основних показників мобілізаційного плану, укладання договорів (контрактів) на виконання підприємствами, установами і організаціями мобілізаційних завдань (замовлень), поставку матеріально-технічних ресурсів, виконання робіт та надання послуг в особливий період (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Водночас за ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зміст мобілізації становить: переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду; переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.
Тобто укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) не є змістом мобілізації, а належить до комплексу заходів із мобілізаційної підготовки.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено поняття «мобілізаційна підготовка», якою є комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Таким чином, мобілізаційна підготовка як комплекс відповідних заходів (у тому числі й укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), що є змістом указаної підготовки) здійснюється в мирний час із метою підготовки державного апарату та економіки до мобілізації та виконання відповідних функцій в особливий період. А тому укладення та виконання договорів на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) у період воєнного стану унеможливлено вказаними нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З урахуванням вказаної вище правової позиції є невірними твердження стосовно того, що постанова №178 підлягає застосуванню виключно щодо договорів на виконання мобілізаційних завдань (замовлень).
Відтак суд першої інстанції правомірно встановив, що приписи пп. «г» п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Розділу V ПК України та приписи постанови КМУ №178 поширюються в тому числі і на діяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо укладення господарських договорів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України.
За наведеного, оскільки не лише постановою №178 визначено нульову ставку ПДВ для операцій із заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України, то включення до ціни договору ПДВ, ураховуючи, що замовником товару за договором виступає ВЧ НОМЕР_1 , суперечить постанові №178, яка прийнята відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України, що є підставою для визнання недійсним п. 3.1 договору №40 в цій частині.
Відповідна правова позиція стосовно безпідставності сплати ПДВ за операціями з постачання пального або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту ЗСУ (з огляду на невідповідність частини правочину положенням пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанови №178) наведена також у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №910/2416/23
За таких обставин, не погоджуюсь з ухваленою постановою суду апеляційної інстанції від 20.03.2024 у справі №910/12151/23 з мотивів, викладених у даній окремій думці.
Вважаю, що апеляційна скарга на підставі п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.
Суддя
Північного апеляційного
господарського суду В.В. Шапран
"20" березня 2024 р.