ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 11809968

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 16/135/10

м. Миколаїв

За позовом: Державного підприємства «Дельта –лоцман»(54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська морська агенція Інтерброкер» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 29, кв. 14)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20)

Про: стягнення 6525,36 дол. США та 4536,66 грн.

Суддя В.Д. Фролов

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Питомець Г.П., дов. № 4 від 31.12.2009 р.

Від відповідача: Риндя О.М., дов. б/№ від 09.08.2010 р.

Від 3 особи: Біленко І.В., дов. № 18418/9/10-021 від 09.09.2010 р.

В засіданні приймає участь:

Державне підприємство «Дельта –лоцман»звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська морська агенція Інтерброкер»43 787,52 грн. заборгованості з канального збору. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача виступає Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

Від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог за № 5209 від 17.08.2010 р., у якої просить суд стягнути з відповідача 6525,36 дол. США та 4536,66 грн.

Представник позивача надав до суду клопотання за № 6478 від 01.10.2010 р. про зупинення провадження по справі за № 16/135/10 до вирішення Вищим господарським судом України аналогічних справ за № 6/91-10-2438 та № 15/98/10.

Представник відповідача, проти клопотання позивача про зупинення провадження по справі заперечує, вказує на те, що обставин, що унеможливлюють розгляд даної справи не має.

Позовні вимоги заперечує, посилаючись на те, що нарахування Позивачем податку на додану вартість на суму канального збору - суперечить п. 5.16 ст. 5 Закону України «Про податок на плану вартість», п. 11 Положення про портові збори та ст. 26 Конвенції ООН з морського права.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві надала до суду 06.09.2010 р. пояснення , у яких зазначає, що нарахування ПДВ на вартість послуг, що включаються до складу портових зборів і надаються суднам, які прямують до пункту митного оформлення для завантаження вантажів (посадки пасажирів) чи виходять з пункту митного оформлення після вивантаження вантажів (висадки пасажирів), а також суднам, які прямують між портами України навантаження/розвантаження (посадки/висадки) з подальшим виходом за кордон, оподатковуються податком на додану вартість у загальному порядку.

Клопотання позивача за № 6478 від 01.10.2010 р. про зупинення провадження по справі за № 16/135/10 до вирішення Вищим господарським судом України аналогічних справ за № 6/91-10-2438 та № 15/98/10 судом не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються (встановлюються) іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі. У цьому разі такої неможливості не існує, а тому підстав для зупинення провадження в даній справі не має

Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив:

25.12.2007 року між Державним підприємством «Дельта-лоцман» (Позивач) та

Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська морська агенція Інтерброкер» (Відповідач) було укладено договір № 169/П-07 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1.1. вказаного Договору Позивач по справі взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача у встановленому порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо (далі - Правила) своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько- лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай – Черне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього Договору.

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний робити своєчасну сплату відповідно до умов цього Договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до п. 2.2.4 відповідач повинен сплачувати рахунки позивача у терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що остаточна оплата здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Відповідно до п. 5.4. Договору, «Агент»несе повну матеріальну відповідальність перед «підприємством»за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.

Відповідно до укладеного договору позивач на підставі заявок відповідача в травні 2010 року надав послуги з лоцманського проведення, послуги служби регулювання руху суден та право проходження Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом відповідних суден, які знаходились під агентуванням відповідача.

Надання позивачем зазначених послуг, він підтверджує лоцманськими квитанціями та квитанцією служби регулювання руху суден.

Для оплати наданих послуг відповідачу було виставлені рахунки на загальну суму 20190,48 дол. США, які були оплачені відповідачем частково, в сумі 18794,80 дол. США.

Позивач зазначає, що заборгованість за цими рахунками станом на день подання позову становить 1395,68 дол. США, фактично складає суму податку на додану вартість, нарахованого на канальний збір за проходження суднами Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом. Отримання рахунку відповідачем підтверджується реєстром отриманих рахунків.

Згідно з п. 5.3. Договору в разі порушення взятих на себе за Договором зобов'язань відповідач за вимогою позивача несе перед останнім відповідальність у вигляді пені в розмірі 0.1 відсотка несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, розмір пені складає 57,22 дол. США, розмір штрафу - 97,70 дол. США. Загальний розмір нарахованих відповідачу штрафних санкцій складає 154,92 дол. США. Загальна сума боргу у доларах США з урахуванням штрафних санкцій складає 1550,60 дол. США.

Крім цього, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, позивач зазначає, що сума позовних вимог складає 6525,36 дол. США, з яких 6 065,69 дол. США - сума основного боргу, 228,26 дол. США - сума пені та 231,41 дол. США - сума штрафу та 4536,66 грн., з яких 4 413,09 грн. заборгованість з канального збору, пеня в розмірі 123,57 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним.

Порядок оподаткування податком на додану вартість, у тому числі визначення кола з податку, умов реєстрації у якості платника ПДВ, визначення бази оподаткування регламентується Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), відповідно до законів України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість встановлено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.16 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»(з урахуванням змін, внесених Законом України від 04.06.2009 р. 1451-VI «Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування послуг з

міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного

та міжнародного ремонту товарів») від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з надання послуг, що включаються до складу портових зборів згідно із

законодавством, на користь осіб, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень від пункту перетину державного кордону України до пункту (місця) митного оформлення на території України при їх прибутті (отриманні) на митну територію України, а також від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

Позивач вказує на те, що законодавством України передбачена податкова пільга, відповідно до якої не нараховується податок на додану вартість на суми портових зборів, нарахованих суднам час здійснення ними міжнародних перевезень. Судна, яким надавались послуги за заявками відповідача, заходили або виходили до/з портів (терміналів) Миколаївського регіону в баласті (без вантажу), тобто під час заходу/виходу в порт не здійснювали міжнародного перевезення, то за прохід Бузько-Диіпровсько-лиманським каналом в одну сторону під час проходу в баласті, канальний збір нараховувався позивачем з нарахуванням податку на додану вартість, оскільки пільга, передбачена п. 5.16 ст. 5 Закону, в цьому випадку не застосовується.

На канальний збір за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом суднами з вантажем на борту під час здійснення ними міжнародних перевезень, позивач відповідно до пункту 5.16 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»податок на додану вартість не нараховував.

Проаналізувавши наданні докази, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.

Фактично суть спору полягає у правомірності оподаткування нарахованого позивачем канального збору податком на додану вартість відповідно до пункту 5.16 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сума заборгованості - є сумою податку на додану вартість (ПДВ), нарахованого Позивачем на канальний збір по суднам, вказаним у позовній заяві, яка була залишена Відповідачем без оплати у зв'язку з тим, що усі вищезазначені судна здійснювали міжнародні перевезення вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи, при виставленні позивачем рахунку, не було враховано наступне.

Відповідно до ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України, у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000 року затверджено Положення про портові збори, пунктом 18 якого встановлено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб.м об'єму судна за визначеними ставками.

Відповідно до п. 2.4 Порядку обліку та використання коштів від портових зборів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №783 від 25.08.2004 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2004р. за №1100/9699, кошти від канального збору використовуються:

на утримання, обслуговування, ремонт та забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах загальнодержавного значення і відхідних каналах портів (далі - каналів), очищення їх від наносів і підтримку їхніх габаритів у межах паспортних значень;

на днопоглиблювальні роботи, пов'язані з підтримкою та/або поліпшенням проектних глибин на каналах;

на утримання, обслуговування та ремонт засобів навігаційного обладнання (далі - ЗНО) на каналах;

на будівництво (придбання, виготовлення), модернізацію, реконструкцію каналів та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі;

на утримання персоналу, що здійснює технічний нагляд за експлуатацією каналів.

Отже, канальний збір - є платою за послуги, що полягають у забезпеченні безпеки судноплавства при проходженні судна каналом.

Згідно з пунктом 5.16 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»(з урахуванням змін внесених Законом України від 04.06.2009 року № 1451 -V1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного лізингу та міжнародного ремонту товарів») від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з надання послуг, що включаються до складу портових зборів згідно з законодавством, на користь осіб, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень: від пункту перетину державного кордону України до пункту (місця) митного оформлення на території України при їх прибутті (отриманні) на митну територію України; а також від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону.

Відповідно до п. 11 Положення про портові збори, на суми портових зборів нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства. Не нараховується податок на додану вартість на суми портових зборів, які стягуються із суден у закордонному плаванні, що: здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їх багажу, вантажів та міжнародних відправлень; прямують між портами України для здійснення навантаження/розвантаження з подальшим перетином державного кордону України; прямують транзитом через територію України без митного оформлення на ії території.

Вартість послуг, що включається до складу портових зборів, надаються під час прямування судна до пункту (місця) митного оформлення для навантаження (довантаження) вантажів (посадки пасажирів) чи з пункту (місця) митного оформлення після вивантаження часткового вивантаження) вантажів (висадки пасажирів) і є невід'ємною складовою послуг з міжнародного перевезення вантажу (пасажирів).

Ці положення діючого національного законодавства повністю відповідають нормам міжнародних договорів, зокрема, Конвенції ООН з морського права 1982 року, що ратифікована Законом України N 728-ХІУ від 03.06.1999 року.

Так, відповідно до ст. 26 цієї Конвенції ООН, іноземне судно, що проходить через територіальне море, може обкладатися тільки зборами в оплату за конкретні послуги, надані цьому судну. При цьому, відповідно до ст. 18 цієї Конвенції, під проходом розуміється плавання через територіальне море з метою, зокрема, пройти у внутрішні води або вийти з них або стати на рейді або у портової споруди.

В порушення ст. 26 Конвенції ООН з морського права, Позивач обкладає земні судна не тільки збором в оплату за конкретні послуги, надані цим нам (канальний збір), а ще й іншим збором - податком на додану вартість.

Таким чином, нарахування Позивачем податку на додану вартість на суму канального збору - суперечить п. 5.16 ст. 5 Закону України «Про податок на плану вартість», п. 11 Положення про портові збори та ст. 26 Конвенції ООН з морського права.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя