ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 117999135

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 496/577/24

Провадження № 1-кп/496/371/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року Біляївський районний суд

Одеської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

законного представника потерпілої ОСОБА_4 – ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12023163250000243 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження № 12023163250000243 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.

Від прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 152 КК України відповідно до ч.6 ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 30.01.2024 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 було продовжено. Строк тримання під вартою спливає 30.03.2024 року о 24:00 год, однак ризики, передбачені п. п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, а тому строк дії запобіжного заходу необхідно продовжити.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вказаного клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість і просила обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту. Послалася на ту обставину, що обвинувачений не має наміру переховуватися і впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав думку захисника. Пояснив суду, що наміру переховуватися не має. Щодо впливу на потерпілу та свідків вважає це припущенням сторони обвинувачення.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.

Законний представник потерпілої ОСОБА_4 – ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до п. 219 Рішення ЄСПЛ у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви").

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права останнього, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, зокрема прав потерпілих у даному кримінальному провадженні.

ОСОБА_7 раніше не судимий, разом з цим, обвинувачується у вчиненні зокрема особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, відомості про міцні соціальні зв`язки обвинуваченого суду не надані.

Вирішуючи питання щодо існування ризику переховування обвинуваченого від суду, суд враховує відсутність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого та суворість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину у разі визнання винним.

Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_7 , який на теперішній час обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

Що стосується ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, цей ризик також знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, матиме можливість незаконно впливати на потерпілу, оскільки обвинувачений проживав однією сім`єю із потерпілою та її матір`ю, йому відоме місце їх проживання.

Доказів зменшення ризиків, передбачених п.1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні обставини, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою і приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора і продовження строку запобіжного заходу на 60 днів, а саме з 26.03.2024 року по 24.05.2024 року, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Враховуючи передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України обставини, зокрема те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, суд не визначає заставу.

Керуючись ст. ст. 183, 199, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 26.03.2024 року по 24.05.2024 року і утримувати в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня проголошення, до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя ОСОБА_1