ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 117891136

Озвучення тимчасово недоступне

**У Х В А Л А**

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

Справа № 183/2545/23

№ 1-кп/183/731/24

21 березня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді ОСОБА\_1 ,

за участю секретаря ОСОБА\_2 ,

прокурора ОСОБА\_3 , (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА\_4 ,

обвинуваченого ОСОБА\_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 22022220000002628 відносно:

**ОСОБА\_5 **, ІНФОРМАЦІЯ\_1 , уродженця с. Берестове Куп\`янського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА\_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України,

**в с т а н о в и в :**

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА\_5 , обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА\_5 терміну застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, мотивуючи свою позицію тим, ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу тримання під вартою не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з\`явилося, тому продовження строку тримання під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник ОСОБА\_4 заперечувала проти задоволення клопотання про продовження строків тримання під вартою, зазначивши, що ризики, на які вказує прокурор, є недоведеними. При цьому надала виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 194366, згідно з якими ОСОБА\_5 має діагноз: «Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ст, гіпертинзивне серце. ІХС: стенокардія напруги, фк ІІ, СН І», та потребує лікування. Просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора за можливості обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений підтримав свого захисника.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов до наступного.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому терміну застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА\_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.

У зв\`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що майже усі свідки у даному кримінальному провадженні є односельцями обвинуваченого і ОСОБА\_5 , перебуваючи на волі може незаконно впливати на безпосередніх свідків з метою зміни їх показів, а також відмови від давання будь яких інших додаткових показів з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, то суд вважає, що наразі даний ризик втратив свою актуальність.

Щодо застосування альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України таким запобіжним заходом є тримання під вартою.

За тих обставин, що ОСОБА\_5 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, суд не знаходить підстав для визначення застави.

Тому, на думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Суд приймає до уваги посилання захисника на наявність у обвинуваченого хронічних захворювань та необхідність проходження курсу лікування, однак наразі в розпорядженні суду відсутні дані, які би свідчили про неможливість отримання ОСОБА\_5 медикаментозного лікування в умовах слідчого ізолятора.

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА\_5 продовжити на 60 днів.

В задоволенні клопотання сторони захисту про обрання альтернативного запобіжного заходу – відмовити.

Водночас суд вважає за необхідне звернутися до адміністрації Дніпропетровської установи виконання покарань управління Держаної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 4) із запитом щодо того, чи отримує ОСОБА\_5 медикаментозне лікування в умовах слідчого ізолятора та чи потребує додаткового лікування за його межами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 331, 376 КПК України, суд,

**п о с т а н о в и в :**

Клопотання прокурора про продовження** ** ОСОБА\_5 ,** **запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

**ОСОБА\_5 ,** ІНФОРМАЦІЯ\_1 , уродженцю с. Берестове Куп\`янського району Харківської області, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА\_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 17 травня 2024 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту про обрання альтернативного запобіжного заходу – відмовити.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дніпропетровської установи виконання покарань управління Держаної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 4).

Повний текст ухвали оголошено 26 березня 2024 року о 08.30 годині.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п\`яти днів з дня її проголошення.

****

****

**Суддя ОСОБА\_1 **