ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2024 року
Справа №804/3568/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення
УСТАНОВИВ:
09.06.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 №0002041701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2016 №0002031701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.05.2016 №0002021701.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фактичні обставини справи підтверджують правомірність формування податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності відповідно до первинних бухгалтерських документів, складених під час здійснення таких господарських операцій. Вказує, що у 2013 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1512586,28 грн. (16666,67 грн. відвантаження ТМЦ без оплати + 1137 грн. відвантаження ТМЦ без оплати 5000 грн. сплата боргів контрагентами по минулих періодах +3333,33 грн. аванс у грудні за ТМЦ + 1503115,95 грн. кошти, що надійшли на рахунок позивача), а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача 1503115,95 грн.; у 2014 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1292500,05 грн., а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача 1308990,12 грн. (16490,07 грн. операцій аналогічні 2013 року), у 2015 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1074201,20 грн., а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача 1120870,09 грн. (46668,89 грн. операцій аналогічні 2013-2014 року). Вказує, що оскільки контролюючим органом у акті перевірки не зазначено у якому саме періоді не включено до складу загального оподатковуваного доходу суми, які визначені в акті як заниження оподатковуваного доходу, такі висновки перевірки є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 у задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення відмовлено.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі № 804/3568/16 залишено без змін.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 15.08.2023 справу № 804/3568/16 направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями справу на розгляд передано судді Ніколайчук С.В.
Ухвалою від 30.08.2023 року суд прийняв до свого провадження адміністративну справу № 804/3568/16 та вирішив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
09.10.2023 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу суду надійшли пояснення, в яких відповід зазначив, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу валових витрат вартість товару в сумі 86436,93 грн., оплата за який у звітному періоді не проводилась (2013 р. – 53593,41 грн., 2014 р. -16422,95 грн., 2015 р. – 16420,57 грн.) та занижено суму чистого оподаткованого доходу на загальну суму 121427,75 грн.
03.11.2023 року від представника позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення. В обгрунтування правової позиції він зазначив, що пояснення ГУ ДПС у Дніпропетровській області подано неналежним суб`єктом, оскільки відповідач у справі №804/3568/16 є саме Лівобережна об`єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ 39499924), а також посилається на процедурні порушення контролюючого органу та вважає, що ним не зазначено у якому саме періоді (місяці року), при здійсненні якої господарської операції та з яким саме контрагентом позивач не включив до складу загального оподатковуваного доходу суми, які визначені в п.п.2.1.1 акту перевірки.
Ухвалою від 25 грудня 2023 року суд вирішив подальший розгляд адміністративної справи № 804/3568/16 позовною заявою ОСОБА_1 до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засідання суд призначив на 23 січня 2023 року о 11:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань № 9.
В подальшому розгляд справи суд переніс на 06.02.2024, 29.02.2024 року, 12.03.2024.
Ухвалою від 12.03.2024 року суд закрив підготовче провадженн у справі та вирішив подалший розгялд справи здійснювати в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Лівобержною ОДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодаства, дотримання законодаства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., за результатами якої складено акт №670/13-03/2870308283від 11.04.2016 р.
Перевіркою встановлено порушення:
- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 19409,86 грн., в тому числі: 2014 рік 12511,56 грн., 2015 рік 6898,30 грн.;
- п.1, 2 ч.1 ст.7, п.1, 4 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, встановлено неподання звітності та визначено суму податкових зобовязань з єдиного соціального внеску, що нараховується на суму чистого оподатковуваного доходу, на суму 96088,89 грн., у тому числі по періодам: 2013 рік 29906,50 грн., 2014 рік 51330,71 грн., 2015 рік 14851,68 грн.;
- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення книги обліку доходів та витрат.
ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.05.2016 р. №11294/10/04-64-1303 повідомила про зміну редакції п.2.1, п.2.4 розділу ІІ, розділ ІІІ акту перевірки та виклала висновок у такій редакції:
- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 19525,97 грн., в тому числі: 2014 рік 12511,56 грн., 2015 рік 7014,41 грн.;
- п.1, 2 ч.1 ст.7, п.1, 4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», встановлено неподання звітності та визначено суму податкових зобовязань з єдиного соціального внеску, що нараховується на суму чистого оподатковуваного доходу, на суму 96325,89 грн., у тому числі по періодам: 2013 рік 29906,50 грн., 2014 рік 51330,71 грн., 2015 рік 15088,68 грн.;
- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення книги обліку доходів та витрат.
11.05.2016 року Лівобережна ОДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі акта перевірки №670/13-03/2870308283 від 11.04.2016 р. прийняла:
- податкове повідомлення-рішення №0002041701, яким нараховано податок на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 19525,97 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 4881,49 грн.;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002031701 на суму 96325,89 грн.;
- рішення №0002021701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 16260,99 грн.
Основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 є неспеціалізована оптова торгівля.
В ході проведення перевірки податковим органом зроблено висновки про заниження ФОП ОСОБА_1 доходу за 2014 - 2015 роки: за 2014 рік 15142,45 грн., за 2015 рік 31699,69 грн. за рахунок не включення до складу доходів коштів, що надійшли на розрахункові рахунки платника (виручка за відвантажений товар).
Також перевіркою встановлено завищення витрат на загальну суму 82081,31 грн., в тому числі: за 2013 рік 6812,14 грн., 2014 рік 63485,68 грн., 2015 рік 11783,48 грн. В обґрунтування такого висновку контролюючим органом вказано, що сума витрат на придбання ТМЦ, що фактично оплачені, отримані у звітних періодах та безпосередньо повязані з отриманням доходу та господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 складає 3165399,20 грн. (2013 рік 1240128,22 грн., 2014 рік 1062384,71 грн., 2015 рік 862886,27 грн.); безпідставно віднесено до складу витрат вартість товару у сумі 86436,93 грн., оплата за який у звітному періоді не проводилась (2013 рік 53593,41 грн., 2014 рік 16422,95 грн., 2015 року 16420,57 грн.).
В ході проведення перевірки встановлено, що сума документально підтверджених інших витрат ФОП ОСОБА_1 складає 222509,01 грн., в тому числі 2013 рік 104534,82 грн., 2014 рік 46787,33 грн., 2015 рік 71186,86 грн.
Вказані рішення та вимога про сплату боргу були оскаржені позивачем в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку обєкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України).
Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України встановлено, що витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)
Так, положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1);
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2);
суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3);
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).
Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (пункт 138.1).
Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1).
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).
За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Згідно із поданого позову, ФОП ОСОБА_1 підтверджено, що у 2013 році було визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1512586,28 грн, до складу якого включено 16666,67 грн (відвантаження ТМЦ без оплати), 1137 грн (відвантаження ТМЦ без оплати) + 3333,33 грн (аванс у грудні за ТМЦ) + 1503115,95 грн (кошти, що надійшли на рахунок позивача) та до складу якого не включено 5000 грн, що надійшли як сплата боргів контрагентами по минулих періодах; у 2014 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1292500,05 грн, а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача 1308990,12 грн; у 2015 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1074201,20 грн, а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача 1120870,09 грн.
Виключення із загального оподатковуваного доходу суми 16490,07 грн. за 2014 рік та 46668,89 грн. за 2015 рік відбувалось внаслідок виключення зі скаладу доходу сум, що надійшли як сплата боргів контрагентами по минулих періодах.
Як було установлено судовими інстанціями, основним видом господарської діяльності платника є неспеціалізована оптова торгівля.
В акті перевірки контролюючий орган зробив висновок про заниження позивачем доходу за 2014 рік в сумі 15142,45 грн, за 2015 рік в сумі 31699,69 грн, яке відбулось внаслідок не включення до складу доходів коштів, які надійшли на розрахункові рахунки платника (виручка за відвантажений товар).
Також Інспекція вказала про завищення позивачем витрат на загальну суму 82081,31 грн, в тому числі: за 2013 рік в сумі 6812,14 грн, за 2014 рік в сумі 63485,68 грн, 2015 рік в сумі 11783,48 грн. До такого висновку відповідач дійшов з підстав того, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат вартість товару у сумі 86436,93 грн, оплата за який у звітному періоді не проводилась (2013 рік в сумі 53593,41 грн, 2014 рік в сумі 16422,95 грн, 2015 рік в сумі 16420,57 грн).
В ході проведення перевірки встановлено, що сума документально підтверджених інших витрат позивача складає 222509,01 грн, в тому числі 2013 рік в сумі 104534,82 грн, 2014 рік в сумі 46787,33 грн, 2015 рік в сумі 71186,86 грн.
З матеріалів справи видно, що у 2013 році позивач визначив загальний оподатковуваний дохід у сумі 1512586,28 грн, до складу якого включив 16666,67 грн (відвантаження товарно-матеріальних цінностей без оплати), 1137,00 грн (відвантаження товарно-матеріальних цінностей без оплати), 3333,33 грн (аванс у грудні за товарно-матеріальні цінності), 1503115,95 грн (кошти, що надійшли на рахунок позивача) та до складу якого не включив 5000,00 грн, що надійшли як сплата боргів контрагентами по минулих періодах; у 2014 році позивачем визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1292500,05 грн, обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача складає 1308990,12 грн; у 2015 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1074201,20 грн, обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача, складає 1120870,09 грн.
Виключення із загального оподатковуваного доходу суми 16490,07 грн за 2014 рік та 46668,89 грн за 2015 рік відбувалось внаслідок виключення зі складу доходу сум, що надійшли як сплата боргів контрагентами по минулих періодах, які були належним чином задекларовані.
Позивач надав документи на підтвердження формування загального оподатковуваного доходу у спірному періоді:
видаткову накладну від 29.01.2013 року на постачання товару у сумі 73033,60 грн., видаткову накладну від 30.01.2013 року на постачання товару у сумі 13463,28 грн., видаткову накладну від 31.01.2013 року на постачання товару у сумі 16691,09 грн., податкову накладну від 01.02.2013 року на суму 2812,03 грн.,
видаткову накладну від 01.02.2013 року на постачання товару у сумі 2812,03 грн., податкову накладну від 19.04.2013 року на суму 2906,28 грн.,
видаткову накладну від 19.04.2013 року на постачання товару у сумі 2485,90 грн., видаткову накладну від 23.04.2013 року на постачання товару у сумі 420,38 грн., податкову накладну від 26.04.2013 року на суму 52259,58 грн.,
видаткову накладну від 26.04.2013 року на постачання товару у сумі 51259,58 грн., податкову накладну від 30.12.2013 року на суму 1364,40 грн.,
видаткову накладну від 30.12.2013 року на постачання товару у сумі 1364,40 грн.,
банківську виписку,
книгу обліку доходів та витрат за спірний період.
Вищенаведене доводить, що порушення, які задекларовані в акті перевірки, не мали місце і спростовані документально.
Суд звертає увагу на процедурні порушення допущені відповідачем під час перевірки.
Відповідно до положень 1.5 - 1.7, 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року №395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за №607/23139, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Отже, детальне відображення в акті змісту виявлених порушень є обов`язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.
В той же час, з матеріалів справи видно, що Лівобережна ОДПІ м.Дніпра від 11.05.2016 р. №11294/10/04-64-1303 повідомила про зміну редакції п.2.1, п.2.4 розділу ІІ, розділ ІІІ акту перевірки, та виклала висновок у іншій редакції.
Однак ані Податковим кодексом, ані Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за №607/23139 (чинним на час проведення перевірки) не передбачено зміну редакції акту податкової перевірки.
Окремого документу, яким би затверджувалась нова редакція п. 2.1.1 акту перевірки ФОП ОСОБА_1 від 11.04.2016 №670/13-03/2870308283, податковий орган не складав.
Більш того, як видно зі змісту листа від 11.05.2016 р. №11294/10/04-64-13-03 податковим органом викладено нову редакцію акту перевірки не на заперечення платника податків (відповідь на які регламентовано Порядком проведення документальних перевірок), а «у зв`язку із виявленою технічною помилкою в акті планової документальної виїзної перевірки».
Фактично ж контролюючий орган повністю змінив зміст акту, на підставі якого було винесені оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 №0002041701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2016 №0002031701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.05.2016 №0002021701.
Так, суми результатів перевірки визначення документально підтверджених витрат, результатів перевірки визначення суми чистого оподатковуваного доходу, результатів перевірки визначення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб , що визначені в первинному акті перевірки та в його «оновленій» редакції різняться, що суперечить принципу правової визначеності суб`єкта владних повноважень.
Незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 червня 2023 року по справі №815/6819/14.
Втім суд вважає слушними доводи позивача про те, що акт перевірки у розрізі означеного епізоду не містить чіткого викладу змісту податкових порушень з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; в акті не зазначено, від яких саме контрагентів, коли, та за якими господарськими операціями було отримано передоплату за товар; посадовими особами контролюючого органу допущено арифметичні помилки при проведенні математичних розрахунків; суми податкових зобов`язань, зазначені в акті перевірки, та в податкових повідомленнях рішеннях, різняться, що вказує на неоднозначність та неточність їх нарахування.
Як з описової частини акта перевірки від 11 квітня 2016 року, так із його висновків, не вбачається посилань на вказані обставини, неконретизовано конкретні виявлені податкові проовопорушення, відсутній детальних опис за якими господарськими операціями та контрагентами встановлено порушення, означені епізоди в ньому не зафіксовані, що, в свою чергу, свідчить про формальний підхід податкового органу до перевірки фінансово-господарської діяльності позивача.
Внаслідок цього з акта перевірки не видається за можливе зрозуміти, з яких саме сум обраховувались визначені контролюючим органом в податкових повідомленнях-рішеннях суми штрафів.
Суд критично ставиться до аргументів ГУ ДПС у Дніпропетровській області стосовно того, що вимога щодо надання необхідних документів містилася у належно оформленому запиті податкового органу.
Матеріали справи не містять доказів направлення/вручення платнику податків належно оформленого запиту податкового органу при проведенні перевірки позивача.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
За наведених обставин неможливо встановити на підставі яких саме первинних документів податковим органом зроблені висновки, покладені в основу акта перевірки.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючі обставини справи, суд вважає, що позивач перебував у стані правової невизначеності, оскільки відповідач не надав позивачу інформації стосовно конкретних податкових правопорушень та позбавив його можливості спростувати інформацію, яка стала підставою для застосування негативних наслідків до позивача, що прямо вплинуло на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності.
З огляду на вищевикладене та приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України.
Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, що документально підтверджується квитанціями від 07.06.2016 у сумі 2054,92 грн.
Оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір у сумі 2054,92 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ 39499924, просп. Слобожанський, буд.95а, 49600, м. Дніпро) про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 №0002041701 про визначення грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 19525,97 грн. за основним платежем та 4881,49 грн. за штрафними санкціями.
Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0002031701 від 11.05.2016 року з єдиного соціального внеска на суму 96325,89 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення №0002021701 від 11.05.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 16260,99 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ 39499924, просп. Слобожанський, буд.95а, 49600, м. Дніпро) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2054,92 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 21.03.2024 року.
Суддя С.В. Ніколайчук