ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" лютого 2024 р. Справа№ 910/18677/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Полякова Б.М.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023
у справі №910/18677/23 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом ОСОБА_1
до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
про визнання протиправним і скасування рішення,
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 12.02.2024
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 відмовлено ОСОБА_1 в прийнятті позовної заяви. Позовну заяву з додатками повернуто заявнику.
Ключовим мотивом ухвали є:
- позов ОСОБА_1 до ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання протиправним і скасування рішення, не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки даний спір підлягає вирішенню в місцевому районному суді (враховуючи, що позивачем є фізична особа - ОСОБА_1 ).
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/18677/23 скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ключовими аргументами скарги є:
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/15263/18 зробила висновок, що позови пов`язані із захистом прав інтелектуальної власності віднесено до юрисдикції господарського суду, на що суд першої інстанції не звернув увагу;
- приписами ГПК України не передбачено постановлення ухвали про відмову в прийнятті позовної заяви.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №910/18677/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Остапенко О.М., Отрюх Б.В. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019.
Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18677/23, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
На виконання ухвали від 26.12.2023 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/18677/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/18677/23, розгляд справи призначено на 12.02.2024.
В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, позивач - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відпоівдча ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання протиправним і скасування рішення Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій про визнання нечинним повідомлення про встановлення дати подання заявки на винахід (корисну модель) від 20.09.2023 року № 15897/ЗА/23, оформлене повідомленням по заявці на винахід (корисну модель) від 05.10.2023 року № 16561/ЗА/23.
Місцевий суд, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , дійшов висновку, що даний позов не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки даний спір підлягає вирішенню в місцевому районному суді (враховуючи, що позивачем є фізична особа - ОСОБА_1 )
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, перелік яких наведений у ч. 1 ст. 20 ГПК України.
Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема:
1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування;
2) справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов`язані з ними законні інтереси;
3) справи про визнання торговельної марки добре відомою;
4) справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;
5) справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;
6) справи у спорах, які виникають із відносин, пов`язаних із захистом від недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного використання позначень або товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопольного комітету України із визначених цим пунктом питань.
Відповідно п.п. 15, 16 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, Вищий суд з питань інтелектуальної власності починає свою роботу з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності; до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
З наведених правових норм вбачається, що за загальним правилом господарські суди розглядають справи у спорах за участю юридичних осіб та громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності. Участь фізичних осіб, які не є суб`єктами підприємницької діяльності допускається лише у випадках, передбачених законодавчими актами України. Такий випадок передбачений, зокрема, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 03.08.2017) та ст. 30 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017), які відносять до підвідомчості господарських судів справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що кредитор може подати до господарського суду письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують лише у тому випадку, коли порушено провадження у справі про банкрутство щодо боржника.
Як вбачається із змісту позовної заяви, фізичною особою ОСОБА_1 було подано до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" заяву про державну реєстрацію винаходу (корисної моделі) - сплав «HARDAL».
Позивач вказував, що повідомленням про встановлення дати подання заявки на винахід (корисну модель) № 15897/ЗА/23 від 20.09.2023 Державною організацією "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" було встановлено дату подання заявки позивачем: 01.09.2023.
Проте, в подальшому повідомленням № 16561/ЗА/23 від 05.10.2023 Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" повідомила позивача, що повідомлення про встановлення дати подання заявки на винахід (корисну модель) № 15897/ЗА/23 від 20.09.2023 вважається нечинним.
Тож, позивачем оскаржено до суду рішення Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", у вигляді повідомлення № 16561/ЗА/23 від 05.10.2023 про визнання нечинним повідомлення про встановлення дати подання заявки на винахід (корисну модель) від 20.09.2023 року № 15897/ЗА/23.
Разом з тим, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що ОСОБА_1 не звертається до суду, як суб`єкт підприємницької діяльності, а звертається саме як фізична особа, при цьому спір між сторонами виник не з корпоративних відносин, а останній не є кредитором в процесі ліквідації чи на стадії банкрутства підприємства.
Таким чином, як правильно зауважив місцевий суд, позов ОСОБА_1 до ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання протиправним і скасування рішення, не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки даний спір підлягає вирішенню в місцевому районному суді.
Аналогічні висновки містяться в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2019 та постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №760/809/18 та постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №760/20934/18.
Колегія суддів не приймає до уваги аргумент апеляційної скарги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/15263/18 зробила висновок, що позови пов`язані із захистом прав інтелектуальної власності віднесено до юрисдикції господарського суду, оскільки правовідносини у даній справі не є подібними до правовідносин у справі № 826/15263/18, так як у вказаній справі сторонами були юридичні особи та така справа була розглянута в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду з огляду на склад учасників спору, а також те, що предмет позову пов`язаний із захистом прав інтелектуальної власності дійшла висновку, що його вирішення віднесено до юрисдикції господарського суду.
Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що приписами ГПК України не передбачено постановлення ухвали про відмову в прийнятті позовної заяви колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з оскарженого судового рішення, суд керувався приписами п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, відповідно до якого суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, проте в резолютивній частині ухвали суд помилкового зазначив замість «відмовити у відкритті провадження у справі» «відмовити у прийнятті позовної заяви».
На думку колегії суддів, неприйняття судом позовної заяви замість відмови у відкритті провадження у справі не впливає на права позивача, оскільки даний позов не має розглядатися за правилами господарського судочинства та те, що місцевим судом було відмовлено у прийнятті позовної заяви не є порушенням норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, враховуючи, що в описовій частині ухвалі були вказані вірні норми права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/18677/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/18677/23 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу №910/18677/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови, у зв`язку перебуванням судді Остапенка О.М. у відрядженні з 13.02.2024 по 18.02.2024, а також перебуванням суддів Отрюха Б.В. у відпустці з 16.02.2024 по 23.02.2024, складено 26.02.2024.
Головуючий суддя Б.М. Поляков
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх