ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 116846655

Озвучення тимчасово недоступне

02\.02.2024

Справа № 369/12862/23

Провадження № 2/369/3931/24

**У Х В А Л А**

**про відкриття провадження**

**02.02.2024 року м. Київ**

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА\_1 до ОСОБА\_2 про стягнення коштів, -

**В С Т А Н О В И Л А:**

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА\_2 про стягнення коштів.

Згідно з ч.3 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: в яких ціна позову перевищує двісті п\`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Враховуючи категорію та складність справи, наявність у справі доказів, суд вважає можливим слухати справу у порядку спрощеного провадження.

Враховуючи вищенаведене, керуючись 19, 187,274-279 ЦПК України, п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, суддя, -

**П О С Т А Н О В И Л А:**

Відкрити позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА\_1 до ОСОБА\_2 про стягнення коштів.

Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Розгляд справи призначено на **14 березня 2024 року на 14 год. 30 хв.** у залі судового засідання № 9 в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. Мельниченка, 1.

Копію ухвали про відкриття позовного провадження у справі невідкладно надіслати особам, які беруть участь у справі. Відповідачу одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі надіслати копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Роз\`яснити відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п\`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив протягом п\`яти днів з дня його отримання.

Відповідач має право подати до суду заперечення протягом п\`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки:http://ks.ko.court.gov.ua.

Ухвала окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку лише щодо порушення правил підсудності шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали суду. В іншій частині заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

**Суддя : Наталія ПІНКЕВИЧ**

** **

Ухвала № 113169867

Відкрити повний перегляд

Справа № 369/12862/23

Провадження №2/369/5647/23

**УХВАЛА**

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

24\.08.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА\_1 до ОСОБА\_2 про стягнення коштів, -

**ВСТАНОВИВ:**

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА\_2 про стягнення коштів.

Відповідно до частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред\`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з цим, частиною 1 статті 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред\`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов\`язані між собою позовні вимоги пред\`явлені одночасно щодо декількох об\`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об\`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з роз\`ясненнями, які викладені у пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об\`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч. 1 ст. 30 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об\`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв\`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов\`язків, що пов\`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов\`язків, що пов\`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов\`язково виступає як безпосередньо об\`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 дійшла таких висновків:

нерухоме майно є особливим об\`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв\`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;

майнове право на об\`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об\`єкта цивільних прав;

виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов\`язків, що пов\`язані з нерухомим майном;

оскільки спір у справі виник з приводу об\`єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно мав би розглядатись судом за місцезнаходженням майна.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за попереднім договором у розмірі 373 720 грн., 3% річних, які станом на дату подання позову складають 17 751,70грн., інфляційних втрат за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 114 358,22 грн.

Фактично між сторонами виник спір щодо повернення отриманих відповідачем коштів за попереднім договором, а не щодо нерухомого майна, яке так і не було створено відповідачем у справі, та не є ні безпосереднім, та ні опосередкованим предметом спору у вказаній справі.

До аналогічних висновків дійшов Київський апеляційний суд у постанові суду від 26 липня 2023 року у справі № 759/1038/22.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА\_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА\_1 .

Дані обставини також були встановлені ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.08.2023 року у справі № 369/10237/23.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Виходячи з наведеного вище, беручи до уваги, що інститут територіальної юрисдикції розмежовує підсудність справ, суд приходить до висновку, що матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА\_1 до ОСОБА\_2 про стягнення коштів слід передати на розгляд за підсудністю до належного суду, за місцем реєстрації відповідача – до Тиврівського районного суду Вінницької області, у зв\`язку з непідсудністю даного позову Києво-Святошинському районному суду Київської області.

Керуючись ч.1 ст.27, п.1 ч. 1, ст.31 ЦПК України, -

**УХВАЛИВ:**

Цивільну справу за позовом ОСОБА\_1 до ОСОБА\_2 про стягнення коштів - направити за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Тиврівського районного суду Вінницької області (вулиця Шевченка, 3, Тиврів, Вінницька область, 23300).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п\`ятнадцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п\`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

**Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ**