УХВАЛА
05 лютого 2024 року
м. Київ
справа №990/29/24
адміністративне провадження №П/990/29/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Блажівської Н.Є., Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,
розглянувши заяву про самовідвід судді Блажівської Наталії Євгенівни у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про зобов`язання вчинити дій,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, у якій позивач просить зобов`язати Вищу раду правосуддя ухвалити рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 1 лютого 2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Юрченко В.П., суддів Бившевої Л.І., Блажівської Н.Є., Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.
До вирішення питання про відкриття провадження у цій справі суддею Блажівською Н.Є. подано заяву про самовідвід, обґрунтовану тим, що в мережі Інтернет розміщено та поширено публікації з боку одного із учасників цієї справи - ОСОБА_2 , які дискредитують її як особу, яка здійснює правосуддя. Вказані публікації набули широкого розголосу та підривають не лише її особистий авторитет, а й авторитет судової влади в цілому.
Крім того, заява обґрунтована тим, що суддя Блажівська Н.Є. у період до 2012 року як суддя Окружного адміністративного суду міста Києва працювала з позивачем в одному суді.
Враховуючи таке обґрунтування заяви про самовідвід, суддя Блажівська Н.Є. зазначає, що будь-яке рішення щодо позовної заяви, в тому числі в порядку, передбаченому статтями 169-171 КАС України (зокрема, щодо залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, відкриття провадження в адміністративній справі та інше), може сприйнятись як легітимний привід вважати відповідне судове рішення необ`єктивним та викликати у стороннього спостерігача, а також у суспільства в цілому чи сторін у справі, сумнів в неупередженості суду.
Проаналізувавши мотиви та обґрунтування заявленого клопотання, Суд виходить із такого.
Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частиною першою статті 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
За правилами частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 9 квітня 2013 року зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. "Пуллар проти Сполученого Королівства", 10 червня 1996 року, § 32, Звіти 1996-111).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Як встановлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Щодо об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Наведені суддею Блажівською Н.Є. обставини щодо наявності підстав для самовідводу судді, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України, не можуть свідчить на користь висновку про упередженість, її зацікавленість в певному рішенні у цій справі, чи про необ`єктивне ставлення до учасників справи.
Відтак, надавши оцінку інформації, наведеній суддею Блажівською Н.Є. у заяві про самовідвід, колегія суддів прийшла до висновку, що з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість Блажівської Н.Є. як судді щодо позивача, відповідача, або обставин цієї справи, можливу її необ`єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті її розгляду.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення заявленого самовідводу судді Блажівської Н.Є. немає.
Керуючись частиною першою статті 36, статтею 40 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні заяви судді Блажівської Н.Є. про самовідвід від участі у розгляді справи №990/29/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про зобов`язання вчинити дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
Л.І. Бившева
Н.Є. Блажівська
Р.Ф. Ханова
І.А. Гончарова ,
Судді Верховного Суду