ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 116695544

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"30" січня 2024 р. Справа№ 925/636/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицькій О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 30.01.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 (повний текст складено 20.10.2023) та протокольну ухвалу від 15.08.2023

у справі №925/636/23 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Приватного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно»

про стягнення 320 901 495, 25 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 320 901 495, 25 грн заборгованості за поставлений природний газ згідно Договору №8380-НГТ-36 від 01.06.2021 (далі по тексту - Договір) та 939 400,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині оплати за посталений природний газ за Актами приймання-передачі за червень 2021 року - травень 2022 року.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 26.09.2023 у справі №925/636/23 позов задовольнив повністю та стягнув з відповідача на користь позивача 320 901 495,25 грн заборгованості та 939 400,00 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Черкаське Хімволокно» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 та протокольну ухвалу від 15.08.2023 у справі №925/636/23 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на наявну заборгованість Держави у розмірі 456 586 109,00 грн перед відповідачем за компенсацію різниці у тарифах за період з 01.06.2021 по 31.03.2023, що унеможливлює виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем за Договором.

Як вказує апелянт, судом першої інстанції не було враховано, що відповідач звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом до Департаменту фінансів Черкаської обласної державної адміністрації, до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про визнання укладеним договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води) (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (і використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися відповідним категоріям споживачів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування для відповідної категорії споживачів, підтверджена територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах та не профінансована з державного бюджету у попередніх періодах, яка виникла за період з 01.06.2021 по 31.12.2022, між ІІрАТ «Черкаське хімволокно», Департаментом фінансів Черкаської обласної державної адміністрації, Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». У разі задоволення такого позову шляхом визнання договору укладеним заборгованість відповідача перед позивачем буде погашена шляхом взаєморозрахунків, що виключить необхідність розгляду позовних вимог у даній справі.

Проте суд першої інстанції протокольною ухвалою від 15.08.2023 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №925/636/23, що призвело до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 та протокольну ухвалу від 15.08.2023 у справі №925/636/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Майданевич А.Г. Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 09.11.2023 заяву про самовідвід судді Євсікова О.О. від розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 та протокольну ухвалу від 15.08.2023 у справі №925/636/23 задоволено та передано матеріали апеляційної скарги у справі №925/636/23 для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід суддів Євсікова О.О. від розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 та протокольну ухвалу від 15.08.2023 у справі №925/636/23, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2023 справу №925/636/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Майданевич А.Г., Кропивна Л.В.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.11.2023 витребував з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/636/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 та протокольну ухвалу від 15.08.2023 у справі №925/636/23.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.11.2023 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 та протокольну ухвалу від 15.08.2023 у справі №925/636/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 19.12.2023 на 12 год. 00 хв.

14.12.2023 позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі №925/636/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №925/1080/23. Клопотання сформовано та подано через підсистему «Електронний суд» 13.12.2023, отже в силу частини 7 статті 116 ГПК України є таким, що подано у строк встановлений у строк.

18.12.2023 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 19.12.2023 виникла необхідність оголосити перерву до 16.01.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 у зв`язку із перебуванням суддів Майданевича А.Г. та Кропивної Л.В., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 справу №925/636/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 та протокольну ухвалу від 15.08.2023 у справі №925/636/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П. Заяву представника Приватного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» - Плахи Олександра Вікторовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.01.2024 відклав розгляд справи №925/636/23 на 30.01.2024 на 30.01.2024 на 14 год. 00 хв. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у зв`язку із перебуванням судді Кравчука Г.А. з 22.01.2024 на лікарняному та судді Коробенка Г.П. з 22.01.2024 по 04.02.2024 у відпустці, які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024 справу №925/636/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.01.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 та протоколу ухвалу від 15.08.2023 у справі №925/636/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

У судовому засіданні 30.01.2024 представник відповідача усно просив суд апеляційної інстанції залишити без розгляду його клопотання про зупинення провадження у справі №925/636/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №925/1080/23, проти чого представник позивача не заперечив.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції залишає без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №925/636/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №925/1080/23.

Позивач своїм правом, визначеним статтею 263 ГПК України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав, що не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.01.2024 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 та протокольну ухвалу від 15.08.2023 у справі №925/636/23 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/636/23 залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача та позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та Приватним акціонерним підприємством «Черкаське хімволокно» (Споживач) укладено Договір постачання природного газу №8380-НГТ-36 (далі по тексту - Договір) (а.с. 13-27), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу (пункт 1.2 Договору).

За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (пункт 1.3 Договору).

Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з червня 2021 року до червень 2024 року, а саме з червня 2021 року до червня 2022 року в кількості 48 615,083 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях згідно з таблицею наведеною у пункті 2.1.1 договору (пункти 2.1 та 2.1.1 Договору).

На період з червня 2022 року до червня 2023 року та період з червня 2023 року до червня 2024 року замовлені обсяги визначаються сторонами окремими додатковими угодами до цього договору. У випадку, якщо сторони не узгодили замовлені обсяги газу на зазначені періоди та не підписали відповідні додаткові угоди, постачальник має право розірвати договір в односторонньому порядку. У такому випадку постачальник надсилає рекомендованим листом відповідне письмове повідомлення споживачу про розірвання цього договору, при цьому договір буде вважатися розірваним з дати, визначеної постачальником у такому повідомлені (пункт 2.1.2 Договору).

Загальний обсяг природного газу замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (пункт 2.1.3 Договору).

Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність пов`язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1 Договору).

Постачання (включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється виключно за умови дотримання Споживачем вимог пункту 5.1 цього Договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації Споживача в реєстрі будь-якого іншого Постачальника природного газу (пункт 3.3 Договору).

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформляється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5 Договору).

Згідно із пунктами 3.5.3 та 3.5.4 Договору Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної локації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.

Розділом 4 Договору сторонами узгоджено ціну та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором.

Розділом 5 Договору сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків.

Оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 30% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1 цього Договору до 10 числа розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу; 30% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1 цього договору - до 20 числа розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору (пункт 5.1 Договору).

Споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та в порядку, що передбачені цим Договором (підпункт 4 пункту 6.2 Договору).

За несвоєчасне або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (пункт 7.1 Договору).

Даний Договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 30.06.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 13.1 Договору).

Сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово у формі Додаткової угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 13.5 та 13.6 цього Договору (пункт 13.4 договору).

З матеріалів даної справи вбачається, що у період з 01.06.2021 до 01.10.2021 між позивачем та відповідачем були підписані Додаткові угоди №1-№9 до Договору, відповідно до яких сторони за Договором змінювали умови Договору щодо ціни газу, обсягів поставленого природного газу, порядку та умов передачі природного газу, а також порядку та умов здійснення розрахунків, тощо (а.с. 30-44).

На виконання умов Договору та Додаткових угод до Договору, позивач у період червень-грудень 2021 року та січень-травень 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 577 226 137,79 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та коригуючими актами приймання-передачі природного газу від 30.06.2021, від 31.07.2021, від 31.08.2021, від 30.09.2021, від 31.10.2021, від 30.11.2021, від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 25.04.2022, від 30.04.2022, 31.05.2022, які підписані уповноваженими представниками постачальника та споживача та скріплений відповідними печатками підприємств (а.с.46-69).

Відповідач за поставлений природний газ у повному обсязі з позивачем не розрахувався, сплативши на користь останнього 256 324 642,54 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ у сумі 320 901 495,25 грн, розмір якої не заперечується відповідачем та визнаний ним у відзиві на позовну заяву.

Частиною 4 статті 165 ГПК України визначено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Спір виник через наявну заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У статті 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частини 1, 3 статті 179 ГК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно із статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 13 вказаного Закону споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу та забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов. Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу. Розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу (пункти 1, 2, 10, 12 глави ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496).

Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Як встановлено судом першої інстанції і зазначене підтверджено матеріалами справи, і не заперечується сторонами у справі, що на виконання укладеного між сторонами умов Договору та Додаткових угод до нього, позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на суму 577 226 137,79 грн.

За умовами Договору остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Судом встановлено, що відповідач оплату за поставлений газ здійснював не в повному обсязі, сплативши на користь позивача 256 324 642,54 грн, заборгованість становить 320 901 495,25 грн, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами, не заперечений та визнаний у повному обсязі відповідачем.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

03.11.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» №1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016. Цим Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Як встановлено судом, отриманий від позивача природний газ використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами/організаціями та мешканцями міста Черкаси. Тобто відповідач належить до підприємств, на відносини з врегулювання заборгованості яких поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

29.08.2021 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-IX від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону №1730-VIII та до його назви.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-IX, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-IX (далі по тексту - Закон №1730-VIII), для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Протягом опалювальних сезонів 2021 - 2022 років та 2022 - 2023 років тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для побутових споживачів на змінювалися у зв`язку із мораторієм на підвищення тарифів, введеним Меморандумом про взаєморозуміння щодо регулювання проблемних питань з сфері теплопостачання в опалювальному періоді 2021 - 2022 роках, укладеним 30.09.2021 між: Кабінетом Міністрів України в особі Прем`єр-міністра України, Міністра розвитку громад та територій України та Міністра енергетики України, НАК «Нафтогаз України», Офісом Президента України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» та Палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад та Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 №2479-IX.

Взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

У статті 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-IX визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

У статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та здійснення заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11-13 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

З метою виконання вказаної норм Кабінет Міністрів України постановою від 20.12.2022 №1403 затвердив порядок та умови надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб`єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі учасники розрахунків) (п. 5 вказаної постанови КМУ).

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-IX, передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Вказаною нормою законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування і стягнення з боржників (споживачів) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.

При цьому застосування статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати. Крім того, зазначена стаття Закону не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач на заявлену суму боргу у межах даної справи не нараховував штрафні санкції, до стягнення з відповідача заявлено лише суму основного боргу за поставлений відповідно до умов Договору та Додаткових угод до нього природний газ.

Доводи відповідача про намір укладення договору організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію у судовому порядку у справі №925/1080/23, яка наразі розглядається Господарським судом Черкаської області, не свідчить про неможливість розгляду спору у даній справі та наявності підстав для зупинення провадження у справі №925/636/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №925/1080/23, з огляду на наступні підстави.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликано настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України за вимогами статті 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановлені ухвали (постанова Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №904/4233/18).

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №910/2452/22 щодо застосування судами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України вказав, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК України).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №922/1962/17 та від 17.12.2019 у справі №917/131/19).

За висновком суду апеляційної інстанції обставини, які будуть встановлені у справі №925/1080/23 не мають впливу на подання та оцінку доказів у даній справі, при цьому відсутня об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення Господарським судом Черкаської області справи №925/1080/23.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 10.06.2019 у справі №914/1983/17 та від 16.01.2020 у справі №908/1188/19).

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Судом апеляційної інстанції враховано положення частини 2 статті 227 ГПК України, частини 2 статті 281 ГПК України, які визначають порядок постановлення ухвал про зупинення провадження у справі, тоді як відмова у задоволенні клопотання про зупинення провадження не потребує виходу до нарадчої кімнати та постановлення окремого процесуального документа. Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Таким чином, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №925/636/23 до вирішення справи №925/1080/23 протокольною ухвалою від 15.08.2023.

Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Системний аналіз статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі (наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18, від 12.03.2019 по справі №918/361/18, від 14.09.2020 у справі №910/404/20, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, від 14.12.2022 у справі №920/1346/21, ухвалі від 22.12.2022 у справі №908/1966/22).

Верховний Суд у постанові від 09.03.2023 у справі №910/21577/21 зазначив, що тлумачення положень статті 255 ГПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Зазначене положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.

Частиною 3 статті 255 ГПК України визначено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. При цьому не має значення, були ці ухвали протокольними чи викладені у вигляді окремого рішення суду (ухвали). Ця норма означає, що доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні ухвали включаються в текст апеляційної скарги, а сама ухвала не зазначається в апеляційній скарзі окремо (як оскаржуване рішення), щодо неї скаржник не формулює окремих вимог (зокрема, не просить її скасувати), за її оскарження не сплачується судовий збір, а строк на її оскарження збігається зі строком на оскарження рішення суду першої інстанції (постанова Верховного Суду від 10.07.2023 у cправі №910/13020/22).

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з урахуванням заперечень відповідача на протокольну ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.08.2023 у справі №925/636/23.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/636/23 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/636/23 та протокольну ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.08.2023 у справі №925/636/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/636/23 та протокольну ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.08.2023 у справі №925/636/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Черкаське Хімволокно».

4. Матеріали справи №925/636/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 01.02.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова