КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 357/9563/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4585/2024
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
суддя-доповідач Слюсар Т.А.
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гижицької Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Радецької Тетяни Петрівни в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2023 року у складі судді Цукурова В.П.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінстандарт», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ТОВ «Укрфінстандарт» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в якому просила: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08 січня 2022 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., зареєстрований в реєстрі за №821, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укрфінстандарт» суми в загальному розмірі 52 404 грн, а також просила стягнути на її користь понесені судові витрати.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Вирішено питання судових витрат.
31 травня 2023 року представником позивача - адвокатом Радецькою Т.П. на адресу суду першої інстанції було направлено заяву про ухвалення по справі додаткового рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, понесених у зв`язку з професійною правничою допомогою, в сумі 20 000 грн.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2023 року заяву представника позивача задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Укрфінстандарт» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
В апеляційній скарзі адвокат Радецька Т.П. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального права, неповне встановлення та з`ясування всіх обставин справи, просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі. Витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 500 грн покласти на відповідача.
Вказує, що в тексті договору №2305/22Ц про надання правової допомоги від 23 травня 2022 року сторони узгодили всі істотні умови надання правничої допомоги адвокатом. Вартість надання правової допомоги за даним договором в суді першої інстанції становить 15 000 грн, без врахування вартості оплати послуг за підготовку та участь в судових засіданнях. Вартість 1 (однієї) години роботи адвоката або витраченого часу, що невід`ємно пов`язаний з підготовкою та написанням необхідних процесуальних документів по справі, вивчення матеріалів справи, аналізу законодавства/правових позицій становить 1 000 грн.
Крім того, відповідно до додатку №2 до договору №2305/22/Ц про надання правової допомоги від 23 травня 2022 року - акту №1 приймання-передачі послуг з правової допомоги по справі, вартість фактично наданої правничої допомоги становить 16 500 грн, тобто фактичний обсяг часу витраченого адвокатом був більшим, фактичний розмір обсягу збільшено на 1 500 грн про що погоджено сторонами відповідним актом.
Зазначає, що у постанові Великої Палати у справі №910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Вказує, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомилися судом у встановленому законом порядку, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе слухати справу за їх відсутності.
Колегія суддів, заслухавши пояснення адвоката Радецької Т.П. в інтересах ОСОБА_1 , яка просила апеляційну скаргу задовольнити, вважає додаткове рішення районного суду таким, що не підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Зі справи, убачається, що 23.05.2022 між адвокатським бюро «Радецької Тетяни Петрівни» та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги № 2305/22/Ц (а.с. 35-36).
23.11.2022 районним судом ухвалено заочне рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто судовий збір (а.с. 59-62).
28.11.2022 представником позивача подано клопотання про долучення доказів понесених витрат на правову допомог по справі № 357/9563/22 до якого додано копії наступних документів (а.с. 64):
акт приймання-передачі послуг з надання правової допомоги №1 від 26.11.2022, з якого убачається, що вартість однієї години роботи адвоката становить 1 000 грн, й адвокатом визначено загальний розмір наданих послуг, який склав 16 500 грн (а.с. 65);
платіжне доручення № 99151698 від 23.05.2022 на суму 7 500 грн (а.с. 66);
платіжне доручення № 100532634 від 07.06.2022 на суму 1 000 грн (а.с. 67);
платіжне доручення №103077754 від 01.07.2022 на суму 6 500 грн (а.с. 68);
платіжне доручення № 117235188 від 16.11.2022 на суму 750 грн (а.с. 69);
платіжне доручення № 117934595 від 22.11.2022 на суму 750 грн (а.с. 70).
31.05.2023 на адресу суду засобами поштового зв`язку представником позивача було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі (а.с. 72-80).
До заяви представник позивача додав копії наступних документів:
договір про надання правової допомоги № 2305/22/Ц від 23.05.2022 (а.с. 81-82);
розрахунок попередніх витрат з надання правової допомоги від 23.05.2022 на суму 15 000 грн (а.с. 83);
акт приймання-передачі послуг з надання правової допомоги № 1 від 26.11.2022 на суму загальний розмір, якої складає 16 500 грн (а.с. 84);
розрахунку № 2 попередніх витрат з надання правової допомоги від 10.02.2023 на суму 3 500 грн (а.с. 85);
акт приймання-передачі послуг з надання правової допомоги № 2 від 12.03.2023 на суму загальний розмір, якої складає 3 500 (а.с 86);
платіжного доручення від 23.05.2022 на суму 7 500 грн (а.с. 87);
платіжного доручення від 01.07.2022 на суму 6 500 грн (а.с. 88);
платіжного доручення від 10.02.2023 на суму 3500 грн (а.с. 89).
Районний суд зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу з 20 000 грн до 6 000 грн, виходив з того, що вони є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом та часом послуг у суді (дану справу було розглянуто за відсутності представника позивача), не відповідають критерію розумності їхнього розміру, співмірності та справедливості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК (в редакції Закону 2004 року) та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Allia№ce Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Крім того, здійснивши правовий аналіз норм статей 137, 141 ЦПК України, колегія суддів враховує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137ЦПКУкраїни (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141ЦПКУкраїни (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 № 910/15621/19, від 07.09.2022 у справі № 912/1616/21та постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.
При цьому, колегія суддів враховує, що рішення по справі ухвалено в заочному порядку й позивач та його представник в судове засідання не з`явилися.
Обґрунтованим є висновок районного суду про те, що справа за своєю природою не є складною та на підготовку позовної заяви та інших послуг, які надавав адвокат не могло бути витрачено об`єм часу, зазначений в розрахунках та актах наданих до суду.
Отже, враховуючи характер виконаної адвокатами сторін роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатами роботи, значимості таких дій у справі, районний суд підставно дійшов висновку про зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 6 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи, колегія суддів відхиляє, оскільки під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах третій - п`ятій статті 141 ЦПК України.
При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
До подібного правового висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.
Інші доводи в апеляційній скарзі були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі положень ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу адвоката Радецької Тетяни Петрівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 січня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: