USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Постанова № 116507710

Reading aloud is unavailable for now

** ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД **

**вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected] **

**ПОСТАНОВА**

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

**"13" грудня 2023 р. Справа№ 910/15787/21**

**Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: **

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

  Тищенко А.І.

 

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 13.12.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/15787/21 (суддя Карабань Я.А., повний текст складено та підписано 21.07.2023)** **за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-ТРЕЙДИНГ" про ухвалення додаткового рішення

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГС-ТРЕЙДИНГ"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

про стягнення 8 305 203, 43 грн

**ВСТАНОВИВ:**

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГС-ТРЕЙДИНГ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» про стягнення суми грошових коштів у розмірі 8 305 203, 43 грн, з яких: 1 766 165, 09 грн 3% річних, 4 674 774, 97 грн інфляційне збільшення та 1 864 263, 37 грн пеня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГС-ТРЕЙДИНГ» 4 674 774, 97 грн інфляційних втрат, 1 132 958, 10 грн пені, 1 236 315, 56 грн 3% річних та 120 892, 36 грн судового збору, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

27\.10.2022 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення 704 404, 84 грн витрат на правничу допомогу у вигляді гонорару успіху.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/15787/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГС-ТРЕЙДИНГ» задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГС-ТРЕЙДИНГ» 341 782 грн 44 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість витрат позивача на професійну правову допомогу в розмірі 352 202, 42 грн з урахуванням часткового задоволення позову в даній справі, розподіливши пропорційно вказані витрати.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 у справі №910/15787/21 в задоволеній частині скасувати та в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ГС-Трейдинг» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення витрат правничої допомоги у вигляді «гонорару успіху» відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

\- позивачем не надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом із підтвердженням понесених витрат (рахунками, актами);

\- розмір витрат на оплату послуг адвоката позивача неспівмірний із складністю справи та виконаними роботами та часом, витраченим адвокатом;

\- суд з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №904/4507/18 повинен був відмовити у стягненні гонорару успіху відповідачеві.

08\.08.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 у справі №910/15787/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3017/23 від 14.08.2023, у зв\`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Станік С.Р., Тищенко О.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/15787/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв\`язку з чим ухвалою від 14.08.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/15787/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/715787/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

30\.08.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/15787/21 та призначено до розгляду на 17.10.2023.

27\.09.2023 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГС-ТРЕЙДИНГ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, яку просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду - без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

\- у договорі про надання правової допомоги сторони узгодили ціну за здійснення представництва інтересів, виходячи з погодинної ставки за фактично витрачений час та сплату на користь адвоката гонорару успіху за позитивний результат вирішення справи для клієнта, а тому посилання скаржника щодо необов\`язковості стягнення витрат на правничу допомогу позивача, зокрема гонорару успіху - є необґрунтованими;

\- стягнуті з відповідача витрати на правничу допомогу є співмірними з наданою правовою допомогою, враховуючи складність даної справи, реальність надання адвокатських послуг, значний час супроводження справи у судах трьох інстанцій, а також стягнуті з відповідача грошові кошти.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4238/23 від 17.10.2023, у зв\`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відряджені та судді Станіка С.Р. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/15787/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 13.12.2023.

13\.12.2023 у судове засідання з\`явилися представники сторін та надали свої пояснення.

Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з урахуванням поданого під час апеляційного провадження відзиву на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом перевірено, що у позові позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, включаючи «гонорар успіху» у розмірі, що становить 10% від суми задоволених позовних вимог.

Натомість, при ухваленні Господарським судом міста Києва рішення від 20.09.2022 у справі №910/15787/21 питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу вирішено не було.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов\`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов\`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.

За змістом частинам 2, 3, 4 ст.126 ГПК України витрати, пов\`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов\`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Позивачем у позові подано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 250,00 Євро та 830 520, 34 грн гонорару успіху.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 05.08.2021, укладеного з Адвокатським об\`єднанням «Легал Хаус» (виконавець) з додатком №1 від 05.08.2021, додатковими угодами від 23.12.2022 та 27.02.2023, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1137416 і копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №001623 адвоката Пісоцької О.А.

У пункті 2.3. додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 05.08.2021, в редакції додаткової угоди від 23.12.2022, позивачем (клієнт) та адвокатським об\`єднанням (виконавець), зокрема, погоджено, що оплата послуг виконавця здійснюється у формі оплати за послуги за погодинними базовими ставками та оплати гонорару успіху (Success fee). Оплата гонорару успіху (Success fee) у разі вирішення спору на користь клієнта, розмір якого становить 5% (п\`ять) відсотків від суми, що буде стягнута з відповідача у справі, але не більше ніж буде стягнуто компенсації гонорару успіху здійснюється з дотриманням гарантій з боку виконавця на компенсацію витрат за базовими ставками в повному обсязі за правилами, встановленими процесуальним законодавством України.

Вирішенням спору на користь клієнта є:

\- задоволення заявлених клієнтом майнових позовних вимог (повністю або частково). У разі часткового задоволення позовних вимог розмір гонорару успіху встановлюється пропорційно до задоволених позовних вимог клієнта.

Гонорар успіху сплачується клієнтом виконавцю після набрання рішенням суду законної сили. У разі апеляційного та касаційного перегляду рішення суду - гонорар успіху сплачується клієнтом виконавцю після перегляду рішення суду у судах апеляційної та касаційної інстанцій та ухваленням у справі остаточного рішення, відповідно до вимог діючого процесуального законодавства України. Після підписання договору, додаткових угод, за погодженими строками надання послуг виконавцем виставляються рахунки-фактури, які підлягають оплаті клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів після їх одержання, з врахуванням положень цього договору.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п.269).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов\`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі, судом враховано, що розмір гонорару визначено за погодженням адвоката з клієнтом і є фіксованим, послуги адвоката було реально надані позивачеві і це підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.

Судовою колегією встановлено, що в даному випадку позивачем заявлено лише такі витрати на оплату послуг адвоката як «гонорару успіху», який складає 5% від суми задоволених позовних вимог, а в договорі про надання правової допомоги сторони узгодили ціну за здійснення представництва інтересів, виходячи з погодинної ставки за фактично витрачений час та сплату на користь адвоката гонорару успіху за позитивний результат вирішення справи для клієнта

Разом з тим, суд наголошує, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (виходячи з приписів п.1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу та беручи до уваги правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 04.06.2020 у справі №906/598/19 та від 15.04.2021 у справі №905/717/20).

Колегія суддів враховуючи наявні в матеріалах справи докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами понесення заявлених витрат на правничу допомогу, чим відповідно спростовуються доводи скаржника про недоведення позивачем понесених витрат, зокрема стосовно ненадання позивачем детального опису виконаних робіт, рахунку чи доказів оплати таких витрат.

Чинне законодавство не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 в справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" Європейський суд з прав людини вирішував питання обов\`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов\`язок сплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов\`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов\`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини", незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" в сумі 6 672,9 Євро, однак, на думку суду, визначала зобов\`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов\`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов\`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд не зобов\`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на не співмірність розміру витрат позивача на послуги адвоката зі складністю справи та виконаними роботами та часом, витраченим адвокатом.

У постанові об\`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено правову позицію, згідно з якою у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з цим, суд зобов\`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов\`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі № 910/5410/19).

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи відповідача, судова колегія дійшла висновку про недоведення відповідачем неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката складності справи відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, про що також зазначив суд першої інстанції, а тому судом відхиляються надані відповідачем заперечення щодо заяви позивача про стягнення судових витрат.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, наданими адвокатом послугами, виконаними роботами і ціною позову, розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у вигляді гонорару успіху відповідає критерію розумності.

При розподілі судових витрат судом першої інстанції також було враховано, що позивач не просив стягнути з відповідача будь-які інші витрати, окрім «гонорару успіху», який складає 5% від суми задоволених позовних вимог, а при ухваленні рішення судом було зменшено розмір заявленої до стягнення пені та 3% річних на 30 %.

Отже, у разі коли господарський суд зменшує розмір пені та 3% річних витрати позивача, у тому числі на правову допомогу, відшкодовуються за рахунок відповідача в сумі, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, оскільки позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу є обґрунтованими в розмірі 352 202, 42 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов\`язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі №910/15787/21 позов задоволено частково, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог без урахування зменшення.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню частково - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 341 782,44 грн.

Отже, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, викладені в оскаржуваному додатковому рішенні.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/15787/21.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об\`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов\`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов\`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/15787/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов\`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/15787/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд,

**ПОСТАНОВИВ:**

1\. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - залишити без задоволення.

2\. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/15787/21 - залишити без змін.

3\. Матеріали справи № 910/15787/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

  Повний текст постанови складено та підписано 15.01.2024.

**Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала **

**Судді М.Л. Яковлєв**

** А.І. Тищенко**