УХВАЛА
22 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11764/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (далі - ДСК «Чорноморське морське пароплавство», скаржник)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023
у справі №910/11764/23
за позовом Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство»
до:
1. Акціонерного товариства «державний експортно-імпортний банк України»,
2. Державної корпорації «Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності» (Зовнішекономбанк) ДКР «ВЕБ.РФ»
про стягнення 558 719, 07 єгипетських фунтів,
ВСТАНОВИВ:
ДСК «Чорноморське морське пароплавство» 08.01.2024, через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (текст складено 18.12.2023) та ухвалу господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі №910/11764/23 повністю і передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 у справі №910/11764/23 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Малашенкова Т. М., судді Бенедисюк І. М., Колос І. Б.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 про закриття провадження у справі, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №910/11764/23
Отже, постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 переглянута ухвала Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі №910/11764/23 про закриття провадження у справі.
З огляду на викладене оскаржується постанова зі справи якою переглянута ухвала про закриття провадження у справі (пункт 13 частини першої статті 255 ГПК України) належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.
У поданій касаційній скарзі ДСК «Чорноморське морське пароплавство» зазначає, що постанова апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та ухвала господарського суду від 16.10.2023 у цій справі суперечать практиці Європейського суду з прав людини, положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є такими, в яких суди першої та апеляційної інстанції застосували норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо приватноправового характеру відносин учасників справи, визначення юрисдикції спору, а також порушення судом першої та апеляційної інстанції принципу верховенства права (від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 29.01.2019 у справі №910/20323/17 (провадження №12-224гс18), від 23.05.2018 у справі №910/7983/17 (провадження №12-56гс18), від 19.03.2019 у справі №904/2530/18 (провадження №12-253гс18).
Перевіряючи зміст касаційної скарги на дотримання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, в контексті зазначених підстав касаційного оскарження на предмет касаційного оскарження, Суд доходить до висновку, що скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України).
При поданні касаційної скарги на судові рішення, ухвалені за результатом розгляду закриття провадження у справі, скаржнику необхідно посилатись на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних рішень.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу оскарження.
За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних судових рішень.
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підстави касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закон України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлено в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року визначений у розмірі 3 028, 00 грн.
У поданій касаційній скарзі ДСК «Чорноморське морське пароплавство» просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та ухвалу господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі №910/11764/23 повністю і передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги вимоги касаційної скарги щодо оскарження ухвали місцевого суду про закриття провадження у справі, яка переглянута постановою апеляційного суду, при поданні касаційної скарги шляхом її подання через «Електронний суд», у даному випадку мав сплати судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 у сумі 2 422, 40 грн.
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. При цьому у додатках до касаційної скарги хоча й зазначено про доказ сплати судового збору, проте скарга яка надійшла через систему «Електронний суд», зокрема, не містить вказаного у додатку касаційної скарги доказу сплати судового збору, про що працівниками Суду складено акт від 08.01.2024 №32.1-13/49.
Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 2 422, 40 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги на момент її подання до Суду, скаржником не надано доказів надіслання копії касаційної скарги з додатками іншим учасникам цієї справи. При цьому у додатках до касаційної скарги хоча й зазначено про докази направлення касаційної скарги відповідачу-1 та відповідачу-2 з додатками, проте касаційна скарга, яка надійшла через систему «Електронний суд», зокрема, не містить вказаних у додатку касаційної скарги доказів її направлення з додатками до неї відповідачу-1 та відповідачу-2, про що працівниками Суду складено акт від 08.01.2024 №32.1-13/49.
Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи пункту 7 частини другої статті 42 ГПК України, де встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Зокрема, це стосується й вимог статті 291 ГПК України щодо процесуальних обов`язків скаржника.
Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.
Не надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу позбавляє цих учасників обізнаності про зміст та підстави касаційного оскарження судового рішення у справі, що, в свою чергу, позбавляє можливості подати в суд касаційної інстанції заперечення проти відкриття касаційного провадження та відзив на касаційну скаргу (стаття 294, 295 ГПК України).
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги статті 291 ГПК України.
Наслідком не усунення цих недоліків є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга ДСК «Чорноморське морське пароплавство» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:
- касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження та вимог касаційної скарги у відповідності до повноважень Верховного Суду в контексті предмета касаційного оскарження;
- документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору до Верховного Суду;
- доказів (зокрема, описи вкладення) на підтвердження обставин направлення іншому учаснику справи копії касаційної скарги, в тому числі в новій редакції і доданих до неї документів, які у нього відсутні.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліків протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Керуючись 123, 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд, -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №910/11764/23 - залишити без руху.
2. Надати Державній судноплавній компанії «Чорноморське морське пароплавство» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз`яснити Державній судноплавній компанії «Чорноморське морське пароплавство», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню
Суддя Т. Малашенкова