ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 116318594

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: [email protected], вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________УХВАЛА

"15" січня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/1187/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали заяви керівника Ужгородської окружної прокуратури від 28.12.2023 про забезпечення позову у справі

за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород», м. Ужгород

про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська окружна прокуратура в інтересах держави заявила позов до Ужгородської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород», яким просить визнати незаконним та скасувати п. 1.7 рішення XXXVII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 13.06.2023 №1306 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» щодо передачі ТОВ «Дукат-Ужгород» земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії; визнати недійсним договір оренди землі №2124 від 04.07.2023, укладений між Ужгородською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (Орендар) щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (ЄРДПОУ 22101641) на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (ЄРДПОУ 22101641) повернути територіальній громаді міста Ужгород земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га по Слов`янській набережній в м. Ужгороді.

Ухвалою суду від 15.01.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.

На адресу суду 28.12.2023 надійшла заява керівника Ужгородської окружної прокуратури про забезпечення позову. У зазначеній заяві прокурор просить суд накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га, що належить територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 33868924); заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (код ЄРДПОУ 22101641), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га; заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га; заборонити Ужгородській міській раді (код ЄДРПОУ 33868924) та Товариству з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (код ЄРДПОУ 22101641), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га; заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га та будь-яких об`єктів нерухомого майна ній.

В обґрунтування заявляє, що розміщення на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га нових об`єктів передачі електричної енергії не передбачене генеральним планом міста, а тому передача земельної ділянки в оренду без внесення і затвердження змін до містобудівної документації суперечить чинному законодавству України.

Також прокурор зауважує, що в провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала справа № 260/2308/23 за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави до Ужгородської міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» про скасування пункту 2.8 рішення Ужгородської міської ради «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» № 855 від 30.08.2022. Вказаний позов подано до суду 07.04.2023, ухвалою від 11.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі. Водночас, 13.06.2023 Ужгородською міською радою прийнято рішення № 1306, яким ТОВ «Дукат-Ужгород» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 211010000024:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії на Слов`янській набережній та передано її в оренду строком на 3 роки. На підставі вказаного рішення 04.07.2023 укладено договір оренди, відомості про укладений договір внесено до Державного реєстру речових прав. У зв`язку з наведеними обставинами, судом ухвалою від 07.11.2023 провадження у справі №260/2308/23 — закрито.

Прокурор вважає, що передача земельної ділянки в оренду за наявності спору свідчить про недобросовісність дій відповідачів та на подальші наміри користуватись земельною ділянкою, в тому числі шляхом забудови. Відтак, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду.

Розглянувши подану заяву суд дійшов наступних висновків.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд звертає увагу, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Європейський Суд з прав людини також наголошує, що для Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права (рішення у справі "Каіч та інші проти Хорватії").

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При цьому в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст. ст.13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Суд відмовляє у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову у справі №907/1187/23 з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Разом з тим, прокурор має довести наявність зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обґрунтувати, яким чином заходи забезпечення позову забезпечать реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначив, що передача земельної ділянки в оренду за наявності спору свідчить про недобросовісність дій відповідачів та на подальші наміри користуватись земельною ділянкою, в тому числі шляхом забудови; невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду.

У свою чергу, відповідні твердження прокурора мають бути підтверджені належними та допустимими доказами у контексті норм ГПК України.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Передбачена статтею 77 ГПК України вимога процесуального законодавства щодо допустимості доказів знаходить своє вираження в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Всупереч наведеним положенням ГПК України, прокурором у заяві про забезпечення позову не було обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення у разі задоволення його вимог. Саме лише посилання прокурора в заяві на можливість вчинення відповідачами дій, зокрема, щодо користування земельною ділянкою, в тому числі шляхом забудови, які в подальшому унеможливлять чи утруднять виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Наведене є лише припущеннями, які не базуються на жодних належних та допустимих доказах. Зокрема, прокурором не доведено існування реальних ризиків подальшого утруднення чи неможливості виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор також заявляє, що розміщення на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га нових об`єктів передачі електричної енергії не передбачене генеральним планом міста, а тому передача земельної ділянки в оренду без внесення і затвердження змін до містобудівної документації суперечить чинному законодавству України.

Однак, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

За наведених обставин, вжиття заходів забезпечення позову може порушити права та законні інтереси відповідачів.

Суд встановив, що в поданій заяві про забезпечення позову містяться виключно припущення заявника про можливе невиконання відповідачами рішення суду (у випадку ухвалення його на його користь). Проте, жодних належних і допустимих доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником суду не подано.

Таким чином, суд констатує, що заявляючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник не навів обставин та не подав належних доказів, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття, а тому в задоволенні заяви належить відмовити.

Керуючись ст.ст.136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні заяви керівника Ужгородської окружної прокуратури від 28.12.2023 про забезпечення позову – відмовити.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Л.В. Андрейчук