ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 116211858

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 280/5595/23

адміністративне провадження № К/990/494/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 лютого 2019 року №0001881305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 256 612,35 грн та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 лютого 2019 року №0001891305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 21 384,36 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року визнано неповажними підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано їй строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду позовної заяви відповідно до кількості учасників справи та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та наданням доказів їх поважності.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем надано заяву про усунення недоліків, до якої долучено копію позовної заяви та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на звернення до суду зазначала, що вона є фізичною особою та не має фахових знань в галузі права, у зв`язку з чим не могла знати про зміни в законодавстві. Вказала, що усвідомлювала, що незаконність наказу про проведення перевірки не має наслідком відкликання податкових повідомлень-рішень, однак вважала, що незаконна перевірка не може породжувати законних її наслідків. Отже, її право на оскарження податкових повідомлень-рішень хоча і не перебувало у залежності від факту оскарження наказу, не потребувало активних дій щодо його реалізації на момент винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки було фактично безпредметним. Також позивачка зазначила, що звернулась до суду приблизно через два місяці після того, як отримала рішення про стягнення з неї суми податкового боргу, що на її думку є розумним та найкоротшим строком для звернення. Крім того, вона з березня 2022 року знаходиться за кордоном, що свідчить про те, що строк з березня 2022 року по квітень 2023 року пропущений з поважних причин, а саме за обставин непереборної сили. Просила визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити пропущений строк.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення, вказані у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, поданій ОСОБА_1 , а позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року - без змін.

Ухвалюючи рішення у цій справі суди виходили з того, що відсутність у позивача фахових знань у галузі права не перешкоджало їй скористатись професійною правничою допомогою. Незнання законів не звільняє особу від юридичних наслідків їх застосування. Власне помилкове уявлення позивача про правові наслідки скасування наказу на проведення податкової перевірки не може бути підставою для висновку про поважність причин пропуску строку оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Суди також зауважили, що перебування позивача за межами України у період з березня 2022 по квітень 2023 року не може слугувати підставою для поновлення процесуального строку, оскільки, з огляду на дату отримання позивачем спірного податкового повідомлення-рішення (11 лютого 2019 року) строк звернення до адміністративного суду сплив до настання вказаної події.

4 січня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року, у якій скаржниця просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржниця повинна навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які при цьому неправильно застосовані цим судом, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржниця посилається на порушення судами норм процесуального права, однак такі твердження ґрунтуються фактично на необхідності переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин у справі.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23.10.1996, заява №21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19.12.1997, заява №26737/95).

За змістом частини першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Фактично наведені скаржницею доводи стосуються обставин справи та касаційна скарга побудована на цитуванні норм законодавства й незгоді із висновками судів про наявність підстав для повернення позовної заяви, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, яка передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України.

Доводів (з належним їх обґрунтуванням) про неправильне застосування або порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, та яких саме, касаційна скарга не містить.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній належним чином не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Скаржниця повинна чітко вказати, яку саме норму процесуального права порушено судами першої та (або) апеляційної інстанцій, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржниці відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржниця повинна зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на її думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська