** **
**ПОСТАНОВА**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
06 грудня 2023 року
м. Київ
*справа № 751/6681/21*
_провадження № 51-5278 км 23_
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
**головуючого ОСОБА\_1 ,**
**суддів ОСОБА\_2 , ОСОБА\_3 , **
**за участю:**
**секретаря судового засідання ОСОБА\_4 ,**
**прокурора ОСОБА\_5 ,**
**захисників ОСОБА\_6 , ОСОБА\_7 ,**
**представника цивільного **
**позивача ОСОБА\_8 ,**
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, та представника цивільного позивача Чернігівської міської ради ОСОБА\_8 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32020270000000004,за обвинуваченням
**ОСОБА\_9 , ** ** **ІНФОРМАЦІЯ\_1 , уродженця
смт Новоархангельськ Кіровоградської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА\_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА\_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
**Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини**
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2021 року ОСОБА\_9 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Цивільний позов Чернігівської міської ради до ТОВ «Монофіламент» та ОСОБА\_9 про стягнення коштів в розмірі 9 100 607,31 грн залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів та арешту майна у провадженні.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07 червня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА\_9 залишено без змін.
Як вбачається з обвинувального акта ОСОБА\_9 , перебуваючи з 01.09.2015 по теперішній час на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Монофіламент» (далі - ТОВ «Монофіламент»), являючись службовою особою підприємства, знаходячись у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, реалізуючи злочинний умисел направлений на ухилення від сплати податків (обов\`язкових платежів), діючи умисно, вирішив застосувати у фінансово-господарській діяльності товариства схему ухилення від сплати плати за землю шляхом не оформлення правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою площею 82,6050 га, розташованої за адресою АДРЕСА\_3.
Завідомо знаючи, що у відповідності до ст. 206 Земельного кодексу України
(далі - ЗК) використання землі в Україні є платним, ОСОБА\_9 , будучи генеральним директором ТОВ «Монофіламент», умисно не оформив речове право щодо земельної ділянки, розташованої за вищевказаною адресою.
Так, у власності ТОВ «Монофіламент» перебувають об\`єкти нерухомого майна - будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА\_3 , що розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Чернігівської міської ради, при цьому рішення про передачу земельної ділянки у власність, користування (постійне або строкове) або оренду не приймалося.
Відповідно до п. 1 ст. 123 ЗК надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Достовірно знаючи про відсутність у ТОВ «Монофіламент» встановленого діючим законодавством дозволу на право користування земельною ділянкою та завідомо знаючи, що фактична площа землекористування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА\_3 складає 82,6050 га, ОСОБА\_9 використовував зазначену земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд ТОВ «Монофіламент», чим у період з 01.01.2019 по 11.09.2019 завдав збитків власнику землі в особі Чернігівської міської ради у розмірі 9 100 607,31 грн, що підтверджується актом про визначення збитків власнику землі в особі Чернігівської міської ради № 252 від 11.09.2019 та висновком судово-економічної експертизи 2697/2698/20-24 від 26.06.2020.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА\_9 кваліфіковано за ч. 3 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати плати за землю у формі орендної плати у сумі 9 100 607,31 грн, що є особливо великим розміром.
**Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали**
У касаційних скаргах прокурор та представник цивільного позивача Чернігівської міської ради, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА\_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої доводи зазначають, що дослідивши матеріали кримінального провадження апеляційний суд дійшов до висновку про наявність у діянні ОСОБА\_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 212 КК України. Натомість зазначають, що цей суд допустив суперечності у мотивувальній та резолютивній частинах ухвали, а саме погодившись з доводами прокурора залишив його апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши необґрунтовані мотиви неможливості ухвалення обвинувального вироку, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 337 та ч. 4 ст. 404 КПК України.
В запереченнях захисник ОСОБА\_6 , який діє в інтересах виправданого ОСОБА\_9 ,посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг прокурора та представника цивільного позивача, просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
**Позиції учасників судового **провадження
У судовому засіданні прокурор та представник цивільного позивача Чернігівської міської ради ОСОБА\_8 підтримали доводи касаційних скарг.
Захисники ОСОБА\_6 та ОСОБА\_7 просили касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Від виправданого ОСОБА\_9 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду за його відсутності.
**Мотиви Суду**
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
**Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, яке повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК **України**.**
**Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 вказаного Кодексу, функція апеляційного суду полягає в об\`єктивному, неупередженому перегляді оспорюваного вироку, справедливому, із додержанням усіх приписів чинного законодавства, вирішенні поданих апеляційних скарг.**
**З огляду на зазначене та вимоги статей 404, 419 КПК**України** при перегляді вироку апеляційний суд зобов\`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з\`ясувати: чи повно, всебічно та об\`єктивно здійснено судове провадження; чи було у передбаченому цим Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення; чи було їх оцінено місцевим судом із додержанням правил **
**ст. 94 КПК**України; чи правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути наведено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними обставинами та доказами, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
**Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.**
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор та представник Чернігівської міської ради ОСОБА\_8 подали апеляційні скарги, в яких, не погоджуючись із виправданням ОСОБА\_10 за ч. 3 ст. 212 КК України просили вирок скасувати і постановити новий обвинувальний вирок, а також задовольнити цивільний позов Чернігівської міської ради у повному обсязі.
Наводячи конкретні доводи на обґрунтування заявлених вимог, прокурор та представник цивільного позивача, поміж іншого, по суті заперечували відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та стверджували про наявність доказів винуватості ОСОБА\_10 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Такі вимоги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не навів жодних мотивів, з яких відкидає докази обвинувачення, натомість, однобічно та упереджено взяв до уваги лише докази, які визнані судом доказами невинуватості особи, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За наслідками апеляційного розгляду суд визнав апеляційні скарги прокурора та представника цивільного позивача безпідставними.
Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що генеральному директору ТОВ «Монофіламент» ОСОБА\_9 було достовірно відомо про необхідність оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою:
АДРЕСА\_3 та сплати плати за землю за її фактичне використання. Не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку апеляційним судом розцінено як спосіб ухилення від сплати обов\`язкового платежу (плати за землю) ОСОБА\_9 , якому, з врахуванням його поведінки, було достеменно відомо про необхідність здійснення платежу за використання земельної ділянки під об\`єктом нерухомості, належного товариству, якою фактично користувалося останнє. Умисні дії ОСОБА\_9 були направлені саме на ухилення від сплати плати за землю та з урахуванням суми, що нарахована за фактичне використання цієї земельної ділянки, яка є особливо великим розміром, за вказані дії передбачена кримінальна відповідальність за ст. 212 КК України.
Таким чином, апеляційний суд, взявши до уваги доводи апеляційної скарги прокурора, не погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності в діянні ОСОБА\_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Разом з цим, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги прокурора апеляційний суд зазначив, що згідно обвинувального акта ОСОБА\_9 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме в умисному ухиленні від сплати плати за землю у формі орендної плати у сумі 9 100 607,31 грн, що є особливо великим розміром.
Проте, зі змісту апеляційної скарги прокурора вбачається, що останній просив скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалити новий вирок, яким
визнати ОСОБА\_9 винуватим за ч. 3 ст. 212 КК України та призначити покарання. При цьому прокурор зазначав, що дії ОСОБА\_9 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати плати за землю у формі земельного податку в особливо великому розмірі.
Також в оскаржуваній ухвалі зазначено, що предметом розгляду є апеляційна скарга, в якій ставиться питання про ухвалення обвинувального вироку в межах обвинувачення, яке є відмінним від висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, за результатами розгляду якого суд першої інстанції ухвалив виправдувальний вирок, тому в даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості ухвалити обвинувальний вирок, сформулювавши обвинувачення, відмінне від пред\`явленого, оскільки це позбавить ОСОБА\_9 можливості якимось чином відреагувати на таку зміну в розгляді кримінального провадження стосовно нього, зокрема, в суді апеляційної інстанції, що безперечно порушить право обвинуваченого на захист, а отже і на справедливий судовий розгляд.
На переконання вказаного суду, апеляційна вимога прокурора про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого за ознаками, які вказані в апеляційній скарзі, без внесення відповідних змін до обвинувального акта, буде порушенням вимог ст. 337 КПК України, оскільки суд вийде за межі висунутого обвинувачення, що фактично позбавить сторону захисту можливості захищатися від нового обвинувачення.
Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з такими мотивами апеляційного суду щодо залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно ч. 4 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурором у мотивувальної частини апеляційної скарги викладено обвинувачення із зазначенням фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, яке і було вказано в обвинувальному акті, зокрема, і про те, що ОСОБА\_9 обвинувачується в ухиленні від сплатиплати за землю у формі орендної плати.
Крім того, згідно з журналом та технічним записом судового засідання від 07 червня 2023 року (т. 7 а. п. 72-74), у судових дебатах прокурором наголошувалося на ухваленні обвинувального вироку відповідно до обвинувачення, вказаного в обвинувальному акті, а саме визнання ОСОБА\_9 винуватим в умисному ухиленні від сплати плати за землю у формі орендної плати за користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності Чернігівської міської ради у сумі 9 100 607,31 грн, що призвело до фактичного ненадходження до місцевого бюджету коштів в особливо великих розмірах.
Таким чином, в порушення положень ст. 370, ч. 1 ст. 337, ч. 4 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не розглянуто обвинувачення, вказане в обвинувальному акті, а допущена прокурором у апеляційній скарзі описка, згідно вимог кримінального процесуального законодавства України не може вказувати про висунення нового обвинувачення та не свідчить про порушення права на захист ОСОБА\_9 .
Отже, під час апеляційного розгляду допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тому колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 3 ст. 212 КК України,є передчасними.
З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах прокурора та представника цивільного позивача, і ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам кримінального процесуального законодавства.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
**ухвалив:**
Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, та представника цивільного позивача Чернігівської міської ради ОСОБА\_8 задовольнити.
**Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 червня 2023 року щодо ОСОБА\_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.**
**Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. **
**Судді:**
** **
** **
**ОСОБА\_1 ОСОБА\_2 ОСОБА\_3 **