ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 11497951

Озвучення тимчасово недоступне

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2010 р.

Справа № 15/98/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Разюк Г.П.,

суддів: Петрова М.С., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача - Питомець Г.П., довіреність № 4 від 31.12.09р.

від відповідача –Панченка С.В., довіреність № б/н від 28.09.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Марконі”, м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від „20” серпня 2010 року

по справі № 15/98/10

за позовом Державного підприємства „Дельта-лоцман”, м. Миколаїв

до скаржника

про стягнення 46 407, 82 дол. США

В С Т А Н О В И В:

У червні 2010 року Державне підприємство (надалі –ДП ) “Дельта –Лоцман” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТОВ) „Марконі” в остаточній редакції про стягнення заборгованості з канального збору за квітень- травень 2010р. у розмірі 43488,82 дол. США, 1224,09 дол. США - пені та 1694,91 дол. США –штрафу /т.2, а.с.10-11/.

Позовні вимоги мотивовані тим, що усі судна, наведені у позові, судновласникам яких за заявками відповідача ним надавалися послуги, заходили або виходили до/з портів Миколаївського регіону в баласті (без вантажу), тобто під час заходу/виходу в порт не здійснювали міжнародного перевезення. З огляду на це за прохід Бузько-Дніпровсько-Лиманським морським каналом в одну сторону під час проходу в баласті, канальний збір має стягуватися позивачем з нарахуванням податку на додану вартість, оскільки пільга, передбачена п. 5.16. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, в цьому випадку не застосовується.

У свою чергу, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ДП “Дельта –Лоцман” у повному обсязі з огляду на безпідставність включення в рахунки на оплату канального збору, що виставлялися ДП “Дельта - Лоцман”, сум податку на додану вартість.

В обґрунтування своїх заперечень він посилається на те, що баластний перехід для навантаження/розвантаження з подальшим митним оформленням та перетином державного кордону України, який здійснювали судна, є невід’ємним елементом операції з міжнародного перевезення та, таким чином, з огляду на надані докази, які підтверджують наявність правовідносин міжнародного перевезення вантажу, перетину державного кордону та митного оформлення судна та вантажу, на підставі п. 5.16 ст.5 Закону України “Про податок на додану вартість” канальний збір звільняється від оподаткування податком на додану вартість.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20 серпня 2010р. (суддя Ржепецький В.О.) позов ДП “Дельта –Лоцман” задоволено в повному обсязі та з ТОВ „Марконі” на користь ДП “Дельта –Лоцман” стягнуто 46 407, 82 дол. США боргу, що еквівалентно 367 066, 06 грн., з яких: 43 448,82 дол. США - заборгованості зі сплати канального збору, 1224, 09 дол. США –пені, 1694,91 дол. США –штрафу, оскільки суд не перевіряючи підставність включення позивачем до сум канального збору податку на додану вартість вважає відповідача зобов’язаним оплатити рахунки ДП “Дельта –Лоцман” на виконання п.4.2 договору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Марконі” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ДП “Дельта - Лоцман” у повному обсязі.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевим господарським судом неповно з’ясовані обставин, що мають значення для вирішення спору по суті та на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Крім того, скаржник вважає неправильним посилання місцевого господарського суду на п. 5.16. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” предметом оподаткування податком на додану вартість є не послуги з перевезень, а портові збори, які є неподільними для оподаткування у зв’язку зі стягненням за один суднозахід до порту.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП “Дельта –Лоцман” спростовує доводи та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення виходячи з такого. Як вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі правочинів між ДП “Дельта –Лоцман” та ТОВ „Марконі”, укладених відповідно до ст.ст. 207, 638 ЦК України, ст. 181 ГК України, шляхом прийняття до виконання замовлень на підставі заявок у квітні, травні 2010 року ДП “Дельта –Лоцман” надало судновласникам послуги, за які стягується канальний збір (ст. 84 КТМ України) за право проходження до портів навантаження, розвантаження або до навантаження, суднами, морським агентом яких було ТОВ „Марконі”.

Фактичне надання послуг ДП “Дельта –Лоцман” підтверджується лоцманськими квитанціями та квитанціями СРРС, іншими документами, в яких зазначені відомості про судновласника, назву судна, розміри судна, дату та час надання послуг, а також не заперечується сторонами.

Для оплати наданих послуг ТОВ „Марконі”, як морському агенту суден, який виступає від імені судновласників та здійснює взаєморозрахунки по портовим зборам та іншим платежам, були виставлені рахунки на загальну суму 623718,41 дол. США., які були оплачені ТОВ „Марконі” частково, в сумі 580269,59 дол. США, отже борг складає 43448,82 дол.США.

Означена сума є несплаченим відповідачем за цими рахунками податком на додану вартість, що нарахований позивачем на суму канального збору за проходження суднами каналу.

Відповідно до листів № 239,240 від 19,25 травня 2010р. ТОВ „Марконі” відмовило ДП “Дельта –Лоцман” у сплаті податку на додану вартість, нарахованого на суму канального збору, обґрунтовуючи це тим, що на портові збори по суднам, податок на додану вартість не нараховується, оскільки послуги, надані таким суднам, звільненні від оподаткування згідно з п. 5.16. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з п. 5.16 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” звільняються від оподаткування цим податком операції з надання послуг, що включаються до складу портових зборів згідно із законодавством, на користь осіб, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень від пункту перетину державного кордону України до пункту (місця) митного оформлення на території України при їх прибутті (отриманні) на митну територію України, а також від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

Пункт 1.19. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає, що послуга з міжнародного перевезення - послуга з перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень будь-яким транспортним засобом, якщо таке перевезення здійснюється територією двох чи більше країн і при цьому пункт відправлення або пункт призначення, або той і той знаходяться на території України. При цьому з метою оподаткування резидентський статус сторін договору про такі перевезення не береться до уваги.

Зі змісту зазначених норм випливає, що підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору, є підтверджені належними доказами факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.

Відповідно до ст. 84 КТМ України у морських портах України справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний, санітарний.

Розмір вищезазначених портових зборів та порядок їх справляння встановлено “Положенням про портові збори”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України “Про портові збори”№ 1544 від 12.10.2000р..

Згідно з пунктом 11 зазначеного Положення про портові збори не нараховується податок на додану вартість на суми портових зборів, які стягуються із суден у закордонному плаванні, що:

- здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їх багажу, вантажів та міжнародних відправлень;

- прямують між портами України для здійснення навантаження/розвантаження з подальшим перетином державного кордону України;

- прямують транзитом через територію України без митного оформлення на її території.

Вартість послуг, що включається до складу портових зборів, надаються під час прямування судна до пункту (місця) митного оформлення для навантаження (довантаження) вантажів (посадки пасажирів) чи з пункту (місця) митного оформлення після вивантаження (часткового вивантаження) вантажів (висадки пасажирів) і є невід'ємною складовою послуг з міжнародного перевезення вантажу (пасажирів).

Судова колегія приймає до уваги дію ст.92 Конституції України та частини 3 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, згідно з якими виключно законами України встановлюються податки та збори (обов’язкові платежі), а ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, з огляду на що пункт 11 зазначеного “Положення про портові збори”, незважаючи на чинність Постанови Кабінету Міністрів України “Про портові збори”№ 1544 від 12.10.2000р., не може застосовуватися у частині, що суперечить Закону України “Про податок на додану вартість”, при вирішені питань, щодо встановлення ставок та механізму справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що під час заходу/виходу в порт судна, які агентувалися ТОВ „Марконі”, не здійснювали міжнародного перевезення вантажів і з цієї підстави канальний збір не звільняється від податку на додану вартість.

Здійснюючи перехід між пунктами призначення, у процесі надання послуг з міжнародного перевезення, судно виконує вантажний або баластний (без вантажний) перехід до або з пункту призначення (порту), в залежності від того йде воно під завантаження або вивантаження. При цьому, прямуючи між пунктами призначення на території України та іншої держави, за наявністю визначених законодавством України доказів договору морського перевезення вантажу, воно має статус судна, яке виконує міжнародне перевезення, тобто перебуває у правовідносинах договору міжнародного перевезення вантажу.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції всупереч вимогам п.1.19. ст. 1, п. 5.16 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” та ст. 134 КТМ України, не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що в даному випадку мали місце міжнародні перевезення вантажу, а прохід суден каналом “в баласті”(без вантажу) до/з порту призначення є складовою частиною та невід’ємним елементом операції (договору) з міжнародного перевезення, адже без цієї складової (прямування судна до/з порту під завантаження/розвантаження) перевезення вантажу неможливе.

Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів, а саме: коносаментами, вантажними маніфестами, генеральними актами, вантажними митними деклараціями, які на підставі ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України, є доказами, що підтверджують наявність договору морського перевезення вантажу.

Судова колегія також вважає, що зазначені документи з огляду на визначення у них назв суден, вантажу, іноземних портів/країн відвантаження/завантаження та українських портів завантаження/вивантаження, а також назв іноземного вантажовідправника або вантажоодержувача, є доказами здійснення суднами міжнародних перевезень вантажу.

Підтвердженням митного оформлення вантажу, що перевозився суднами та знаходження судна та вантажу під митним контролем є печатки митниці “Під митним контролем” на вантажних маніфестах, вантажних митних деклараціях та інших доданих документах та оформлення їх у режимі “експорт” або “імпорт”.

Відповідно з ст. 194 Митного кодексу України “експорт –це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу…”тобто, і за межі державного кордону України у процесі міжнародного перевезення вантажу від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

Аналогічно, згідно ст. 188 Митного кодексу України “імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу…”тобто, з за межі державного кордону України, шляхом міжнародного перевезення вантажу від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

Судовою колегією також приймається до уваги, що згідно ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України, канальний збір справляється у морських портах України.

Згідно ст.ст. 85, 91 КТМ України під час перебування у морському порту судно зобов’язане дотримуватися законів України щодо портових зборів, а капітан порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід судна з порту у разі несплати встановлених зборів.

Згідно змісту п. 2 “Положення про портові збори”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000 р. сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. ст. 84, 85, 91 КТМ України, а також п. 2 зазначеного “Положення про портові збори”, портові збори (у тому числі канальний збір) справляються у морському порту до виходу судна з нього, тобто за один захід судна до порту, один раз.

При цьому, посилання на п. 18 Положення про портові збори у рішенні не може прийматися до уваги, оскільки у змісті цієї норми використовується термін “нарахування”, тобто, процедура арифметичного обчислення портового збору, а не процедура “справляння” збору, яка є визначною для оподаткування та яка, згідно змісту ст. ст. 84, 85, 91 КТМ України здійснюється у морському порту під час заходу судна до нього, а не за проходження його каналом у один кінець.

З огляду на визначене, законодавство України, як і п.5.16 ст. 5 Закону України “Про ПДВ”, не передбачають можливість поділення справляння (сплати) портових зборів на частини, тобто на ту, яка сплачується до виходу з порту та після нього.

Таким чином, наявність у матеріалах справи доказів здійснення суднами міжнародного перевезення вантажу, митного оформлення та перетинання кордону України, свідчать про те, що канальний збір, який стягуються з цих суден за ці заходи до порту, звільняється від оподаткування податком на додану вартість на підставі п.5.16 ст. 5 Закону України “Про ПДВ”.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції неправомірно задоволені позовні вимоги ДП “Дельта –Лоцман” про стягнення з відповідача 43448,82 дол. США, адже за умови здійснення судном міжнародного перевезення вантажу під час рейсу та незалежно від наявності або відсутності вантажу на судні під час якогось періоду цього рейсу (при прямуванні його “у баласті”(без вантажу) до або з порту України для завантаження або вивантаження), перетинанні при цьому кордону України та проведенні митних процедур, портові збори, зокрема канальний збір, на підставі п. 5.16 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Висновок суду про наявність зобов’язання відповідача з оплати безпідставно нарахованого податку на додану вартість через його включення до виставленого позивачем рахунку є безпідставним та суперечить ст. 11 ЦК України, якою встановлено підстави виникнення цивільних прав та зобов’язань, оскільки рахунок за своєю правовою природою є вимогою, а не Законом чи договором.

Висновки місцевого господарського суду відносно нарахування штрафних санкцій за порушення господарських зобов’язань не обґрунтовані та не відповідають обставинам справи з огляду на відсутність факту порушення відповідачем цих зобов’язань.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Марконі” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 20 серпня 2010р. у справі № 15/98/10 підлягає скасуванню, з огляду на порушення та неправильне застосуванням судом норм матеріального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Марконі” задовольнити, рішення господарського суду Миколаївської області від 20.08.2010р. по справі № 15/98/10 скасувати.

У позові Державного підприємства „Дельта-лоцман” –відмовити.

2.Стягнути з Державного підприємства „Дельта-лоцман” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Марконі” 231 доларів США 84 цент. державного мита, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Суддя С.І. Колоколов

Постанову складено 30.09.2010р.