Справа № 758/9435/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2023 року Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Анохіна А.М.
при секретарі - Лазуренко А.В.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції міста Кропивницький капрала поліції Мушика Олександра Олеговича про скасування постанови та закриття провадження у справі, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача та просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ВР № 014381 від 11.07.2018 і закрити провадження по справі.
Свої вимоги мотивує тим, що 11.07.2018 інспектором Управління патрульної поліції в м. Кропивницькому Мушиком О.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 014381 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425,00 грн.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови винесене з грубими порушеннями вимог чинного законодавства та порушенням його прав, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, просив позов задовольнити.
29 жовтня 2018 року ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва вищезазначену позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
26 грудня 2018 року ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва позовну заяву було повернуто позивачеві у зв`язку з не усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 29.10.2018.
Не погоджуючись з ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29.10.2018, ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу.
22 лютого 2019 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду, було відмовлено у відкриті апеляційного провадження.
Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2019, ОСОБА_1 було подано касаційну скаргу.
20 вересня 2019 року постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2019 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
06 листопада 2019 року згідно протоколу розподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі справа передана на розгляд судді Васильченко О.В.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.11.2019 по справі відкрито провадження а справу призначено за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.
12 травня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Представник просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що інспектором поліції при складанні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а постанова ВР № 14381 від 11.07.2018 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП винесена уповноваженою особою з дотриманням правил чинного законодавства, тому, на його думку немає підстав для її скасування, оскільки доказів, які спростовують факт наявності адміністративного правопорушення позивачем не надано, а доводи є безпідставними.
27 квітня 2021 року відповідно до розпорядження та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу було передано на розгляд судді Анохіну А.М.
В судове засідання позивача не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимог підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте як вбачається з поданого відзиву, просить справу слухати у відсутність представника.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 11.07.2018 інспектором Управління патрульної поліції в м. Кропивницькому Мушиком О.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 014381 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425,00 грн.
Дана постанова була винесена з урахування всіх вимог передбачених ст. 256, 258, 283 КУпАП.
Однак, в позовній заяві позивач посилається на неправомірність складеної постанови відносно нього, оскільки позивач не порушував правил дорожнього руху.
Як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_1 11.07.2018 о 17 год. 07 хв. керуючи транспортним засобом марки «Kia Magentis», д.н.з НОМЕР_1 у м. Кропивницький, перехрестя вулиці Яновського та вулиці Глінки проїхав перехрестя на забороняючий сигнал світлофора, а саме жовтий, чим порушив п. 8.7.3 «ґ» ПДР України.
Так, за змістом п. 1-2, ч.1, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
А пункт 1 ч. 1 ст. 35 того ж Закону України «Про Національну поліцію" наголошує, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно п. 8.7.3 «ґ» ПДР України, сигнали світлофора мають такі значення, зокрема жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
У відповідності до ч. 2 ст. 122 КУпАП ( в редакції, яка діяла на час винесення постанови), порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Як наголошує ч. 1-2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі наданих письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів; показань свідків.
За змістом ч. 1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1-2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як зазначено у ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як регламентує ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Аналізуючи докази, надані сторонами по справі, суд вважає, що в судовому засіданні знайшло своє повне підтвердження порушення позивачем вимог п. 8.7.3 «ґ» в ПДР України, тому дії відповідача щодо складення оскаржуваної постанови були обґрунтованими і законними і підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, немає.
Стаття 222 КУпАП надає повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, передбачені ч. 1-3 ст. 122 КУпАП працівниками Органів Національної поліції.
Судом встановлено, що інспектор Управління патрульної поліції в м. Кропивницькому Мушик О.О. є працівником Органів Національної поліції, має спеціальні знання, а отже постанова серії ВР № 014381 від 11.07.2018 винесена правомірно.
Відповідно ч. III п. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Разом з цим, суд вважає, що позивачем не надано доказів на спростування обставин викладених у оспорюваній постанові та твердження позивача про те, що його незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності не можуть братись судом до уваги, оскільки будь-які докази на підтвердження вказаних фактів в матеріалах справи відсутні.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 3 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП.
Висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи. Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектором не було порушено порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та прав позивача.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
В силу положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки підстави для скасування оскаржуваної постанови судом не встановлені, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 222, 251, 252, 254, 256, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 4-5, 7-10, 72-78, 241-244, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції міста Кропивницький капрала поліції Мушика Олександра Олеговича про скасування постанови та закриття провадження у справі - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М.Анохін