Справа № 752/11425/22
Провадження №: 2/752/2544/23
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі: головуючого по справі судді - Мазур Ю.Ю.,
секретаря - Луценко А.В.,
за участю сторін:
позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника позивачів - ОСОБА_3 ,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката - Степанова Сергія Миколайовича звернулися до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.09.2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним та призначено підготовче засідання.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 заявили клопотання про направлення матеріалів справи за виключною підсудністю до Господарського суду Харківської області, з підстав викладених у поданій заяві.
Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку, заяв чи клопотань про розгляд справи за її відсутністю до суду не надходили.
Суд, вислухавши думку позивачів, представника позивачів, дослідивши матеріали справи, вважає необхідним задовольнити клопотання про направлення матеріалів справи за виключною підсудністю до Господарського суду Харківської області, виходячи з наступного.
При визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб`єкта владних повноважень.
Визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.
За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Глава 2 ЦПК України визначає цивільну юрисдикцію, до якої входить: предметна та суб`єктна юрисдикція; інстанційна юрисдикція та територіальна юрисдикція.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Територіальна підсудність - компетенція із розгляду цивільних справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Цивільне процесуальне законодавство виділяє кілька видів територіальної підсудності: загальна територіальна підсудність, альтернативна підсудність, договірна підсудність, територіальна підсудність.
Отже, виходячи із змісту ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд може передати справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Нормами ЦПК України не передбачено передачу справи до іншого суду, якщо позивачем порушена предметна та суб`єктна юрисдикція (підвідомчість).
Однак, 18.10.2018 року Верховною Радою України прийнято Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року № 2597-VIII (опубліковано в газеті «Голос України» від 20.04.2019 року № 77 та введений в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності, тобто з 21.10.2019 року).
З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
У п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства).
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Отже, зазначена норма Кодексу містить вказівку на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ та процесуальне правило про передачу справ, стороною в яких є боржник, незалежно від юрисдикції цього спору.
Крім того, згідно з ч. ч. 1-3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Тобто законодавець вказав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.
Закон № 2342-ХІІ втратив чинність з 21.10.2019 року, з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства.
Відтак можна зробити висновок, що вказаний Кодекс України з процедур банкрутства передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у ст. 7 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 607/6254/15-ц, провадження № 14-404цс19.
Системний аналіз положень чинного процесуального законодавства України та Кодексу № 2597-VIII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Кодексу про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ щодо інших законодавчих актів України.
Зі змісту вказаних норм також вбачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за участю сторони, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство сторони у справі.
Вказане урегулювання процедури розгляду спорів до сторони, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до особи, щодо якої порушено процедуру банкрутства.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу № 2597-VIII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Крім того, поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у процедурах банкрутства. Наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи. Цей принцип та механізм його застосування відстежується у приписах Кодексу № 2597-VIII. На більш ефективну реалізацію вказаного принципу направлені й приписи процесуального Закону, зокрема ст. ст. 20, 30 ГПК України.
З матеріалів справи дійсно вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 у справі № 922/2714/23 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражну керуючу Єрьоміну Ольгу Юріївну (свідоцтво № 125 від 06.02.2013).
06.07.2023 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 № 70948.
Так урегулювання процедури розгляду спорів з роботодавцем, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до боржника, щодо якого порушено процедуру банкрутства. Відповідні висновки щодо юрисдикції справ з позовними вимогами до боржника-банкрута викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц.
Тому, враховуючи наведені обставин, суд приходить до висновку про те, що заявлене клопотання представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а справа - направленню на розгляд до Господарського суду Харківської області, у провадженні якого перебуває справа № 922/2714/23 про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки передача справи для подальшого розгляду від неналежного суду до належного суду, відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року про право особи на справедливий суд.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 353-355 ЦПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним передати до Господарського суду Харківської області для розгляду у межах справи № 922/2714/23 про банкрутство ОСОБА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Мазур Ю.Ю.