П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 0640/4348/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
05 жовтня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на окрему ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання притиправними дії,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17.07.2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Рішення набрало законної сили.
В травні 2023 року позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст.383 КАС України, в якій просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинені на виконання судового рішення від 10.06.2020 у справі №0640/4348/18 щодо нарахування та виплати з 01.10.2022 доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі двох мінімальних заробітних плат, що встановлені Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.
Заявник просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню судового рішення, шляхом нарахування та виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, з 01.10.2022 по 31.12.2022, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.10.2022 (6700,00 грн.), з 01.01.2023 - встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (6700,00 грн.)
Також позивач просив також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Мотивуючи вказану заяву, позивач відзначив, що відповідач протиправно при виконанні судового рішення та виплаті підвищення до пенсії з 01.10.2022 застосовує розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2022, тобто 6500 грн., а не станом на 01.10.2022, який відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" становить 6700,00 грн.
Житомирський окружний адміністративний суд 23 травня 2023 року за результатами розгляду заяви позивача постановив окрему ухвалу, якою визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинені на виконання судового рішення від 10.06.2020 у справі №0640/4348/18 та зобов`язав вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню судового рішення.
Судом встановлено строк для надання відповіді щодо вжитих заходів 30 днів з дня отримання ухвали.
Не погодившись із зазначеною вище ухвалою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт відзначає, що рішення суду від 10.06.2020 у справі №0640/4348/18 виконано належним чином, оскільки розрахунок підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснювався у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік за весь час дії до моменту виконання рішення суду, а саме – з початку виникнення спірних правовідносин (17.07.2018) по січень 2022 року.
Так, на виконання вищевказаного рішення суду відповідачем проведено позивачу перерахунок підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, з 17.07.2018 виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат, тобто з 01.01.2018 по 31.12.2018 року - 7446,00 грн. (3723,00 грн. х 2), з 01.01.2019 по 31.12.2019 року - 8346, грн. (4173,00грн. х 2), з 01.01.2020 по 31.08.2020 року – 9446,00 грн. (4723,00 грн. х 2), з 01.09.2020 по 31.12.2020 року – 10000,00 грн. (5000,00 грн. х 2), з 01.01.2021 по 30.11.2021року – 12000,00 грн, (6000,00 грн. х 2), з 01.12.2021 року – 13000,00 грн. (6500,00грн. х 2).
Сума донарахованих коштів за період з 17.07.2018 року по 31.01.2022 року склала 353995,04 грн. При цьому, з 01.02.2022 року виплата пенсії здійснюється з урахуванням призначеної надбавки згідно рішення суду в розмірі 18306,10 грн., де розмір підвищення обчислений в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», що становить 13000,00 грн. (6500,00грн.х2).
Відтак, відповідач відзначає про належне виконання рішення суду у справі №0640/4348/18, з урахуванням статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас, відповідач заперечує висновок суду першої інстанції про необхідність застосування для обчислення доплати до пенсії таку розрахункову величину, як мінімальна заробітна плата, визначена Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 01.10.2022 в розмірі 6700,00 грн., оскільки чинне правове регулювання станом на сьогодні, не містить закріплення на законодавчому рівні такого суб`єктивного права як право осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є непрацюючими пенсіонерами, на отримання підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Так, на переконання відповідача, рішення суду у справі №0640/4348/18 містить зобов`язання здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), однак не містить зобов`язання здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідні роки або в подальшому при зміні мінімальної заробітної плати).
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів відповідача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 129-1 Основного Закону України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За статтями 2 та 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
У статті 370 КАС України закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення зумовлює відповідальність, встановлену законом.
Стаття 382 цього Кодексу передбачає можливість судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а стаття 383 цього Кодексу визначає право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, забезпечення виконання судових рішень у публічно-правових спорах покладається, зокрема, на адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.
На важливості належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях і Конституційний Суд України.
Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
У Рішенні від 26 червня 2013 № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 взяв до уваги практику ЄСПЛ, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 1291 Конституції України та статтями 2, 14, 370 КАС України.
Як встановлено з матеріалів справи позивачу з 01.10.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 на виконання рішення суду від 10.06.2020 у справі №0640/4348/18, нараховується та виплачується підвищення до пенсії у розмірі 13000 грн.
Розмір мінімальної заробітної плати установлюється відповідним законом на наступний рік із зазначенням змін такого розміру протягом такого року. Крім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928-IX установлені розміри мінімальної заробітної плати:
з 01.01.2022 по 30.09.2022 6500,00 грн. (6500,00 х 2 = 13000,00 грн.);
з 01.10.2022 по 31.12.2022 6700,00 грн. (6700,00 х 2 = 13400,00 грн).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року № 2710-IX встановлена мінімальна заробітна плата протягом 2023 року: з 1 січня 6 700 гривень.
Отже, з 01.10.2022 доплата до пенсії повинна була бути виплачена у розмірі 13400,00 грн., а не у розмірі 13000,00 грн..
Такі дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, оскільки при перерахунку пенсії застосуванню підлягають розміри мінімальної заробітної плати, установлені на відповідний календарний рік, з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року.
Таким чином, враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати у кожному році, відповідач має обов`язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону № 796-ХІІ з урахуванням таких змін. При цьому, такий обов`язок виникає також у випадку, коли протягом відповідного календарного року згідно законодавства змінюється розмір мінімальної заробітної плати.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Оскільки резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції та містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, тому виконання рішення суду, яке набрало законної сили, повинно реалізовуватись у визначений судом спосіб.
Враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати у кожному році, відповідач має обов`язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін. При цьому, такий обов`язок виникає також у випадку, коли протягом відповідного календарного року згідно законодавства змінюється розмір мінімальної заробітної плати.
Судова колегія зауважує, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Hornsby v. Greece" (заява №18357/91, пункт 40), "Деркач та Палек проти України" (заяви №34297/02 та №39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок ("Immobiliare Saffi v. Italy", заява №22774/93, пункт 74).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини, із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Відтак, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення заяви позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий
Біла Л.М.
Судді
Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.