УХВАЛА
22 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/2172/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "МЕГАБАНК" (далі- Банк)
на рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2023 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023
за позовом Банку
до: 1) СТАРТЛІНГ ЛІМІТЕД (STARTLING LIMITED);
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Опціон-Трейд"
про визнання правочинів недійсними та зобов`язання вчинити дії,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович,
ВСТАНОВИВ:
Банк 02.08.2023 (згідно з поштовою відміткою на конверті) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 922/2172/22 і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підставу касаційного оскарження судового рішення скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду, що визначено пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Однак подана касаційна скарга хоча і містить посилання на окремі норми права, проте скаржником у її тексті не наведеного належного обґрунтування того, в чому саме полягало неправильне застосування судами попередніх інстанції (і яких саме) норм права (пункт, частина стаття), стосовно застосування яких висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах, не був врахований судом апеляційної інстанції.
Тобто, саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування висновків Верховного Суду як на підставу касаційного оскарження судових рішень без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, висновок Верховного Суду, викладений у постановах, не був врахований судами попередніх інстанцій, не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме уточнити наведену скаржником підставу касаційного оскарження та чітко зазначити норми права (пункт, частина, стаття) неправильного застосування яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень та стосовно застосування яких (норм) висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах Верховного Суду, не був врахований судом апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "МЕГАБАНК" на рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 922/2172/22 залишити без руху.
2. Надати акціонерному товариству "МЕГАБАНК" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз`яснити акціонерному товариству "МЕГАБАНК", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова