ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
______________________________________________________________________
УХВАЛА
14 серпня 2023 року
м. Харків
Справа № 922/407/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши заяву Харківської міської ради вх. №21400 від 11.08.2023 про забезпечення позову у справі
за позовом
Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243)
до
Фізична особа-підприємець Санін Юрій Костянтинович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватна фірма "АГРОПРОМІНВЕСТ" (61016, м. Харків, вул. Андріївська, 2, код ЄДРПОУ 22674124)
про
стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Саніна Юрія Костянтиновича збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 3 552 943, 22 грн за використання земельної ділянки по вул. Андріївська, 2 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:06:002:0001 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 02.02.2022 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/407/23 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.
Ухвалою суду від 06.02.2023 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.
Ухвалою суду від 13.03.2023 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
19.05.2023 відповідачем подано до суду клопотання (вх. № 12688) в якому він просить суд повернутися до стадії підготовчого провадження у справі, залучити до участі у справі у якості третьої особи Приватну фірму "Агропромінвест" (61016, м. Харків, вул. Андріївська, (Кубасова) 2, код ЄДРПОУ 22674124) та поновити відповідачу строк на подання відзиву.
Ухвалою суду від 22.05.2023 було задоволено клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання на "05" червня 2023 р. Задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу 10-денний строк з дня винесення цієї ухвали на подання відзиву на позовну заяву. Прийнято до розгляду клопотання відповідача про залучення третьої особи.
Ухвалою суду від 05.06.2023 було залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватна фірма "АГРОПРОМІНВЕСТ".
11.08.2023 від позивача, надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову у справі №922/407/23 (вх. №21400) в якій позивач просить заборонити відповідачу - Фізичній особі-підприємцю Саніну Юрію Костянтиновичу ( АДРЕСА_2 ) вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлових приміщень: 1-го поверху № 1-11, 12-18, 2-го поверху №19-21 в літ. “А-2” загальною площею 332,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта 439337163101) та нежитлової будівлі літ. “Б-1” загальною площею 316,4 кв.м по вул. Андріївській, 2 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта 433388063101).
Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до п. п. 4, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується можливість виконання судового рішення.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Таку правову позицію наведено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018р. по справі № 910/361/18.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, дійшов висновку, що доводи наведені заявником в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, стосуються процесуальних питань, пов`язаних з розглядом справи та не свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду або призведуть до порушень прав заявника, який звернувся до суду з вимогами предметом яких є стягнення коштів, а не саме по собі майно щодо якого він просить вжити заходи.
За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Саме лише посилання заявника, виходячи із власних, нічим не підтверджених припущень (передбачень, прогнозів) на існуючу, на його думку, реальну загрозу, без надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення клопотання про забезпечення позову.
Суд зазначає, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивачем жодним чином не обґрунтовано, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Позивачем до заяви про забезпечення позову не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову (наприклад, вжиття відповідачем дій щодо продажу його майна, відсутності грошових коштів у відповідача для виконання рішення суду, в разі його постановлення на користь позивача, тощо).
Також суд зазначає, що вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, заявник не обґрунтовує, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання у подальшому рішення господарського суду.
З поданих заявником матеріалів судом встановлено, що останні не містять жодних обґрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надається.
Крім того, господарський суд враховує, що такі заходи можуть перешкоджати господарській діяльності відповідача та обмеже його законне право розпоряджатися власним майном яке по суті не є предметом спору у цій справі.
Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 р. у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і ст. 137 ГПК України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Застосовуючи судовий розсуд під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає, що найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи необхідним є відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки така є необґрунтованою щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог.
Також, слід зазначити, що вжиття передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Зважаючи на вищенаведене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви позивача, про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви Харківської міської ради вх. №21400 від 11.08.2023 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 14.08.2023.
Ухвала суду може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Ухвалу підписано 14.08.2023
Суддя
С.А. Прохоров
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.