ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 112311118

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: [email protected], тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2023

м. Дніпро

Справа № 904/950/23

За позовом Управління Служби безпеки України в Рівненській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ"

про визнання недійсним договору в частині включення до ціни договору та стягнення коштів

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Літвін Д.Е.

Представники:

Позивача – Михалюк Е.І.

Відповідача – не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить визнати недійсним підп. 3.2. п. 3 Розділу "Ціна договору" Договору поставки № 1381 від 19.05.2022, укладеного Управлінням Служби безпеки України в Рівненській області з ТОВ "ЛІВАЙН ТОРГ" в частині включення до Договору податку на додану вартість у розмірі 18 056,07 грн.; стягнути з Відповідача на користь Позивача 18 056,07 грн. безпідставно набутих коштів.

Відповідач у жодне судове засідання не забезпечив прибуття повноваженого представника, про розгляд справи повідомлений належно, правом на подання відзиву на позов не скористався. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі, в якій запропоновано Відповідачеві подати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю належного фінансування направлено Відповідачеві на його електронну адресу.

Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи, що ухвали суду від 20.03.2023 направлено Відповідачеві 20.03.2023 на електронну адресу, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти, то 15-ти денний строк на подання відзиву сплив 05.04.2023.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Крім того, до суду повернулося рекомендованим повідомленням про вручення Відповідачеві поштового відправлення №4930022519834 (ухвала суду від 15.06.2023).

В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

За клопотанням Позивача судові засідання проводилися в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні досліджено надані Позивачем докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2022 сторони уклали Договір поставки № 1381 (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник (Відповідач) приймає на себе зобов`язання передати Покупцю (Позивачу) у власність товари, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Найменування товару: ДК021:2015:09130000-9 – Нафта і дистиляти (ДК 021:2015:09132000-3-Бензин), бензин А-95 (п. 1.2. Договору).

Ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар (п. 3.1. Договору).

Загальна сума Договору 276 000,00 грн., у тому числі ПДВ 18 056,07 грн. (п. 3.2. Договору).

Умови оплати: оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у накладній і дійсна протягом дня її виписки (п. 4.1. Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п. 10.1. Договору).

Даний Договір діє до 31 грудня 2022 року (п. 10.2. Договору).

На виконання умов Договору Відповідач поставив Позивачеві товар на загальну суму 276 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0177/0003433 від 19.05.2022 на суму 92 000,00 грн. та № 0177/0003434 від 19.05.2022 на суму 184 000,00 грн., підписаними сторонами без заперечень.

Позивач оплатив поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 525 від 20.05.2022 на суму 92 000,00 грн. та № 526 від 20.05.2022 на суму 184 000,00 грн.

17.08.2022 та 11.11.2022 Позивач направив Відповідачеві листи № 15/3799 від 16.08.2022 та № 15/6196 від 11.11.2022, у яких зазначив, що відповідно до умов Договорів № 514 від 07.03.2022 та № 1381 від 19.05.2022 Управлінням придбано паливно-мастильні матеріали на загальну суму 642 000,00 грн., у тому числі ПДВ 79 056,07 грн. Положенням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладання податком на додану вартість за нульовою ставкою у воєнний стан" передбачено нульову ставку податку на додану вартість, відповідно до пункту "г" підпунктів 195.1.2. пункту 195.1 ст. 195 розд. V Податкового кодексу України. У зв`язку з викладеним, Позивач просить повернути зайво сплачену суму 79 056,07грн. податку на додану вартість на розрахунковий рахунок Управління.

20.01.2023 Позивач направив Відповідачеві претензію № 14/773 від 20.01.2023, у якій запропонував у досудовому порядку, добровільно повернути на розрахунковий рахунок Управління зайво сплачений податок у розмірі 79 056,07 грн.

Відповідач 26.01.2023 отримав претензію № 14/773 від 20.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3302304256955.

Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до положень наведеної постанови Кабінету Міністрів України, її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Фактичне постачання товару за Договором ТОВ "Лівайн Торг" здійснене після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022.

Позивач вважає, що включення до вартості закуповуваного пального згідно з Договором податку на додану вартість у розмірі 18 056,07 грн. та подальша його сплата Постачальнику не відповідає вимогам підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, а сплачені кошти у сумі 18 056,07 грн. є безпідставно набутим майном, що і є причиною виникнення спору.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт укладання Договору, наявність/відсутність підстав для включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 1, 3 ст. 180 ГК України).

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У даних правовідносинах можливо припустити, що спірний договір міг бути укладений сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ в розмірі 20%. При цьому, суд зауважує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін. Подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року по справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 по справі № 910/12764/20.

Податок на додану вартість, визначений в підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно з підп. г) підп. 195.1.2 ст. 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Так, відповідно до п. 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи і докази Позивача не заперечував і не спростував.

Так, 19.05.2022 сторони уклали Договір поставки № 1381, за п. 1.1. якого Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Покупцю у власність товари, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Найменування товару: ДК021:2015:09130000-9 – Нафта і дистиляти (ДК 021:2015:09132000-3-Бензин), бензин А-95 (п. 1.2. Договору).

Ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар (п. 3.1. Договору).

Загальна сума Договору 276 000,00 грн., у тому числі ПДВ 18 056,07 грн. (п. 3.2. Договору).

На виконання Договору Відповідач поставив Позивачеві товар на загальну суму 276 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0177/0003433 від 19.05.2022 на суму 92 000,00 грн. та № 0177/0003434 від 19.05.2022 на суму 184 000,00 грн., підписаними сторонами без заперечень.

Позивач оплатив поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 525 від 20.05.2022 на суму 92 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 6 018,69 грн.) та № 526 від 20.05.2022 на суму 184 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 12 037,38 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

У наведеній постанові Кабінету Міністрів України зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на підпункт "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Укладання договору і фактична поставка товару за Договором з ТОВ "Лівайн Торг" відбулася після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, у зв`язку з чим, Товар - Бензин А-95, що є предметом Договору, відповідно до вимог законодавства, чинного на момент укладання Договору та оплати за ним, віднесено до товару, який на час укладання Договору обкладається податком на додану вартість за нульовою ставкою. Тобто, включення податку на додану вартість до ціни товару суперечить вимогам наведеного чинного законодавства, тому вимоги про визнання недійсним підп. 3.2. п. 3 Розділу "Ціна договору" Договору поставки №1381 від 19.05.2022 суд визнає обґрунтованими.

Оскільки Відповідач отримав від Позивача 18 056,07 грн., як податок на додану вартість у складі ціни товару, враховуючи що відповідний товар не підлягав такому оподаткуванню, суд погоджується з доводами Позивача про необхідність повернення 18 056,07 грн. в порядку ст. 1212 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним підп. 3.2. п. 3 Розділу "Ціна договору" Договору поставки № 1381 від 19.05.2022, укладеного Управлінням Служби безпеки України в Рівненській області з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" в частині включення до Договору податку на додану вартість у розмірі 18 056,07 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, оф. 503, код 41449359) на користь Управління Служби безпеки України в Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 4, код 20001668) 18 056,07 грн. – безпідставно набутих коштів, 5 368,00 грн. – судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений статтею 256 ГПК України.

Повне судове рішення складене 20.07.2023.

Суддя С.Г. Юзіков