П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/10458/22
Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
24 травня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 після нарахування індексації з 01.03.2022 максимальним розміром;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01 березня 2022 року перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" з урахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, у визначених законодавством розмірах без застосування обмеження пенсійних виплат максимальним розміром з урахуванням проведених виплат;
- стягнути з відповідача (ГУ ПФУ в Хмельницькій області) на користь позивача моральну (немайнову) шкоду, що була вчинена позивачу бездіяльністю та систематичними протиправними діями посадових осіб ГУ ПФУ в Хмельницькій області, в розмірі 27 464, 08 грн.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.12.2022 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.03.2022 пенсії з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році".
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.03.2022 виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 27 464,08 грн - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка визначала максимальний розмір пенсії військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, втратила чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Оскільки, спір у цій справі не стосується правомірності обмеження пенсії позивача максимальним розміром, що становить десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, так як рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі №560/8457/21 уже розглянуто це питання, а тому враховуючи встановлену судовим рішенням безпідставність застосування до пенсії позивача обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, відповідна індексація пенсії належить нарахуванню та виплаті з 01.03.2022, що свідчить про обґрунтованість позову в цій частині.
Щодо виплати моральної шкоди суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання позивачем моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, а тому у задоволенні даних вимог слід відмовити.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості».
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17.
Позивач зазначив, що душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, погіршення стану здоров`я, заподіяні з вини ГУ ПФУ у Хмельницькій області, а тому величину моральної шкоди визначено в розумних розмірах, виходячи з суми втрачених і недоотриманих коштів, що викликано бездіяльністю та систематичними протиправними діями посадових осіб ГУ ПФУ у Хмельницькій області.
Крім того, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, апеляційну скаргу подав відповідач, в якій просив суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що суд першої інстанції безпідставно посилався на рішення Конституційного суду від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнано неконституційним зміни, внесені Законом України № 911-VIII від 24.12.2015 у ст. 43 Закону № 2262-XII щодо обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року на рівні 10740 гривень, оскільки з 01.01.2017 застосовується ст. 43 Закон № 2262-XII в редакції Закону №1774-VIII від 06.12.2016.
Висновок суду 1 інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.03.2022 пенсії з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.03.2022 виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат, є безпідставним та необґрунтованим.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди в сумі 27 464, 08 грн. є необґрунтованою та такою, що не доведена позивачем належним чином, у зв`язку з чим, не підлягає задоволенню. Наявність у позивача інвалідності та його вік не є достатніми обставинами вважати, що в результаті встановлених спірних обставин позивачу завдано моральної шкоди.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою суду від 02.02..2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі №560/8457/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести з 01.04.2019 перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру 89% сум грошового забезпечення, визначеного довідкою №ХС-51312 від 15.10.2020 виданою Хмельницьким обласним військовим комісаріатом, без обмеження її максимального розміру, та здійснювати виплату донарахованих сум з урахуванням раніше виплачених коштів.
У цьому рішенні суд, зокрема, дійшов висновку, що частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. Отже, обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі №560/8457/21 відповідач провів перерахунок пенсії позивача з урахуванням перерахованих сум пенсій з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, 89% відповідних сум грошового забезпечення. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії позивача з 01.04.2019 становить 24521,50 грн (максимальний розмір до виплати - 27552,25 грн).
Згідно з перерахунком пенсії від 01.03.2022, загальний розмір нарахованої з 01.03.2022 пенсії позивача становить 27954,51 грн., з них індексація 3433,01 грн. (24521,5 * 0,14), однак до виплати призначена пенсія у розмірі 24521,50 грн.
Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з позовом з метою захисту своїх прав.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ (у редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратили чинність з 20 грудня 2016 року.
А відтак, можна стверджувати, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43.
Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, внесено зміни до ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, відповідно до яких слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінити словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Враховуючи, що частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, визнана неконституційною та втратила чинність з 20 грудня 2016 року, то зміни, які внесені Законом №1774-VIII до цієї норми, є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 30 жовтня 2019 року у справі №826/17744/17 та від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18.
Крім того, вказаний у новій нормі період (з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року) не стосується спірних правовідносин.
Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI /далі - Закон №3668/ максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Вказані норми Закону №3668-VI врахуванню не підлягають, оскільки згідно з положеннями частин першої та третьої статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а відтак Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є спеціальним законом, який врегульовує спірні правовідносини у справі, що розглядається.
Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" не є нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому не регулює спірні правовідносини.
Наведені положення Закону №3668-V є аналогічними за змістом положенням частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016.
За таких обставин зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, та пенсійний орган, відмовляючи позивачу у виплаті перерахованої з 01 березня 2022 року пенсії без обмеження її максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ.
Крім того, відповідач обмежив пенсію позивача максимальним розміром з 01.03.2022 не у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, а у межах суми пенсії після її перерахунку, здійсненого на виконання рішення суду у справі №560/8457/21.
Суд зауважує, що питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром вже було предметом судового розгляду у справі №560/8457/21.
Рішенням суду у цій справі, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести з 01.04.2019 перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру 89% сум грошового забезпечення, визначеного довідкою №ХС-51312 від 15.10.2020 виданою Хмельницьким обласним військовим комісаріатом, без обмеження її максимального розміру, та здійснювати виплату донарахованих сум з урахуванням раніше виплачених коштів
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі №560/8457/21, яке набрало законної сили, не встановлено здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру лише станом на дату, з якої судом зобов`язано провести перерахунок пенсії, як помилково вважає відповідач, зазначаючи це у відзиві.
Рішення суду передбачає виплату позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру, не лише на якусь дату, а й у надалі, проводячи пенсійні виплати, які в певний момент були обмежені максимальним розміром.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Постанова №118) з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Таким чином, у даному випадку позивач відповідно до Постанови №118 має право на індексацію пенсії з 01.03.2022, розраховану виходячи з відсоткового значення розміру пенсії сум грошового забезпечення без її обмеження максимальним розміром.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо проведення нарахування та виплати пенсії позивачу після з 01.03.2022 з обмеженням максимальним розміром та без врахування індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.03.2022 без обмеження максимальним розміром та з врахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з урахуванням проведених виплат, а тому доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню.
Аналогічного правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 06.03.2023 у справі № 560/12589/22, від 13.03.2023 у справі № 560/10400/22, від 21.03.2023 у справі № 560/11248/22 та від 04.04.2023 у справі № 560/11604/22.
Щодо стягнення моральної шкоди в сумі 27 464, 08 грн. колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 Цивільного кодексу України).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17.
Зокрема у зазначеній постанові Верховного Суду, де також у межах розгляду публічно - правового спору були заявлені вимог й щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначала, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Крім того, Верховний Суд у цій постанові: «Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого».
При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, оскільки в силу статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2023 у справі №500/5748/21, від 13.03.2023 у справі №405/3877/19 та від 13.04.2023 у справі № 1.380.2019.005731.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року у справі №750/1591/18-ц виклала правову позицію, за якою відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.
Так, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі №560/8457/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести з 01.04.2019 перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру 89% сум грошового забезпечення, визначеного довідкою №ХС-51312 від 15.10.2020 виданою Хмельницьким обласним військовим комісаріатом, без обмеження її максимального розміру, та здійснювати виплату донарахованих сум з урахуванням раніше виплачених коштів.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі №560/8457/21 відповідач провів перерахунок пенсії позивача з урахуванням перерахованих сум пенсій з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, 89% відповідних сум грошового забезпечення. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії позивача з 01.04.2019 становить 24521,50 грн (максимальний розмір до виплати - 27552,25 грн).
Згідно з перерахунком пенсії від 01.03.2022, загальний розмір нарахованої з 01.03.2022 пенсії позивача становить 27954,51 грн., з них індексація 3433,01 грн. (24521,5 * 0,14), однак відповідачем всупереч рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі №560/8457/21 обмежено розмір пенсії позивача, та до виплати призначена пенсія у розмірі 24521,50 грн.
На обґрунтування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивач вказує на те, що внаслідок протиправних дій відповідача йому заподіяна моральна шкода у вигляді фізичних, душевних, психічних страждань, порушення нормального ритму життя, крім того тривала протиправна бездіяльність відповідача викликала у позивача психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, розчаруванням в діяльності державних органів, та додаткове психічне напруження, викликане дискримінацією під час розгляду заяв позивача порівняно з заявами інших громадян.
Досліджуючи обставини справи, які слугували підставою для завдання моральної шкоди позивачу, колегія суддів зазначає, що такими обставинами є невиконання судового рішення (що виразилась у повторному застосуванні обмеження сум пенсії максимальним розміром). Апеляційний суд вважає, що внаслідок цього є підстави для висновку про безумовну (поза розумним сумнівом) наявність факту душевних переживань у позивача, а отже і заподіяння йому моральної шкоди внаслідок незаконних діянь відповідача і порушення прав позивача на належне пенсійне забезпечення.
Оцінюючи вказані обставини справи та характер спірних правовідносин, судова колегія дійшла висновку, що у цьому випадку моральна шкода має бути відшкодована у розмірі - 3000 грн і це є достатньою та співмірною сумою компенсації. При цьому, визначений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 27 464, 08 грн. не є належно обґрунтованим та не відповідає характеру і розміру спричинених моральних страждань.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні моральної шкоди з прийняттям постанови про часткове задоволення позову в цій частині.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог з постановленням нової постанови, натомість апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
У силу п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року скасувати в частині відмови у стягненні моральної шкоди та прийняти в цій частині нову постанову.
Позов в цій частині задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000, 00 (три тисячі) гривень.
В задоволенні апеляційної скарги в іншій частині, а саме щодо стягнення моральної шкоди в сумі 27 464, 08 грн - відмовити.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року в частині задоволення позову, а саме щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.03.2022 пенсії з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", а також в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.03.2022 виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України
Головуючий
Ватаманюк Р.В.
Судді
Сапальова Т.В. Капустинський М.М.