ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 травня 2023 року
м. Дніпро
справа № 808/56/17
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Запорізькій області)
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року (суддя Садовий І.В.) у справі №808/56/17 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
в с т а н о в и В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2016 року №665-1301, №664-1301, №666-1301, якими визначено податкові зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що йому на праві приватної власності належить квартири в житлових багатоквартирних будинках за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 134,90 кв.м.); АДРЕСА_2 (загальною площею 56,10 кв.м.), АДРЕСА_3 (загальною площею 166,20 кв.м.), які потім були переведені в статус нежитлових, над якими та під якими розташовані інші житлові та нежитлові приміщення, власниками яких є інші особи. Відносно вказаних приміщень й було визначено суми податкових зобов`язань з земельного податку. На думку позивача, нарахування земельного податку з фізичних осіб за цими об`єктами є незаконними, оскільки позивач не є ані власником землі, ані її користувачем.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що позивач не є власником/користувачем земельної ділянки, а тому нарахування йому податкового зобов`язання зі сплати податку за землю є протиправним та суперечить вимогам законодавства.
Вказане рішення оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. Фактично позиція контролюючого органу полягає в тому, що позивач, як власник нежитлових приміщень у багатоквартирному жилому будинку, відповідно до п.287.8 ст.287 ПК України, є платником земельного податку і відсутність факту реєстрації права власності чи користування земельними ділянками не звільняє останнього від такого обов`язку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018
року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 5 червня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивач є власником нежитлових приміщень, за земельні ділянки під якими нараховано земельний податок, незважаючи на те, що він не зареєстрував право власності чи користування земельними ділянками під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Постанова суду апеляційної інстанції оскаржена позивачем в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.04.2023 року постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За наслідками касаційного провадження суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо обов`язку позивача, як власника нежитлових приміщень, сплачувати земельний податок в незалежності від того чи оформлено його право користування земельною ділянкою.
В той же час, суд касаційної інстанції вказав на те, що судом апеляційної інстанції не досліджено правильність та обґрунтованість розрахунку земельного податку, який належить сплатити позивачу. З цього приводу суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що при розрахунку земельного податку контролюючим органом застосовані дані Держеокадастру щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 2013 рік, а судом апеляційної інстанції не було встановлено, чи актуальні дані Державного земельного кадастру станом на період, за який розраховано земельний податок у спірному випадку.
Вказані обставини стали підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За наслідками нового апеляційного перегляду справи судом встановлено таке.
Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 придбав квартири в житлових багатоквартирних будинках за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 134,90 кв.м.); АДРЕСА_2 (загальною площею 56,10 кв.м.), АДРЕСА_3 (загальною площею 166,20 кв.м.), які згодом були переведені в статус нежитлових.
Відносно вказаних приміщень позивачу було визначено суми податкових зобов`язань з земельного податку за 2016 рік, у зв`язку з чим прийнято податкові повідомлення-рішення:
№665-1301 від 23 червня 2016 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 2146,11 грн;
№664-1301 від 23 червня 2016 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 5109,05 грн;
№666-1301 від 23 червня 2016 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 6161,95 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі витягів з технічної документації щодо нормативно грошової оцінки земель від 16 грудня 2013 року №1017/05/05, №1018/05/05, №1020/05/05: з технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:004) ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки площею 134,9 кв. м. за адресою АДРЕСА_4 ; відповідно до витягу від 16 грудня 2013 року №1017/05/05 з технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки ( кадастровий номер 2310100000:05:006) - користувачем земельної ділянки площею 56,1 кв. м. за адресою АДРЕСА_5 ; відповідно до витягу від 16 грудня 2013 року №1018/05/05 з технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки ( кадастровий номер 2310100000:05:005) - користувачем земельної ділянки площею 166,20 кв. м за адресою АДРЕСА_6 .
Правомірність та обґрунтованість зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками нового перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, за наслідками касаційного провадження у цій справі суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо обов`язку позивача, як власника нежитлових приміщень, сплачувати земельний податок в незалежності від того чи оформлено його право користування земельною ділянкою.
Отже, обов`язок позивача сплачувати земельний податок, відносно вказаних земельних ділянок, є встановленим.
Щодо розрахунку земельного податку, який належить сплатити позивачу.
Відповідно до абз.1 п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно з абз.2 п.286.1 ст.286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У спірному випадку встановлено, що підставою для нарахування земельного податку за 2016 рік стали дані Державного земельного кадастру щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 16.12.2013.
В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Запорізької міської ради №7 від 30.06.2015 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель міста з 01.01.2016.
Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що у періоді, за який визначено спірні податкові зобов`язання (2016 рік), діяла нормативна грошова оцінка земель, яка введена в дію з 01.01.2016, а тому застосування контролюючим органом нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 16.12.2013, при визначені податкових зобов`язань за 2016 рік, є неправомірним.
З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.
В той же час, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не є платником земельного податку відносно зазначених вище земельних ділянок, оскільки такий обов`язок позивача (обов`язок щодо сплати земельного податку) вже був встановлений у цій справі та фактично підтверджений судом касаційної інстанції про що зазначено вище. Вказані обставини є підставою для зміни рішення суду першої інстанції та виключення з його мотивувальної части висновків щодо відсутності у позивача обов`язку сплачувати земельний податок.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області – задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі №808/56/17 – змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновки щодо відсутності у позивача обов`язку сплачувати земельний податок.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі №808/56/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частину проголошено 23.05.2023
Повне судове рішення складено 24.05.2023
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк