**ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД **
**Запорізької області**
** РІШЕННЯ**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
** **11.08.10** Справа № 27/143/10**
** **Суддя
**За позовом:** Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
**До - ** Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя
**_про _**_скасування рішення відповідача № 17-рш від 23.04.2010р. “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”_
* ***__Суддя Дроздова С.С.**
** *Представники сторін:***
**_Від позивача: _**_не з’явився_**_ _**
**_Від відповідача : _**_Ходько В.М., дов. № 51 від 20.04.2010р._
* *Виконавчий комітет Запорізької міської ради, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про скасування рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.04.2010р. № 17-рш “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”.
Ухвалою господарського суду від 30.06.2010 р. порушено провадження у справі № 27/143/10 та призначено судове засідання на 02.08.2010 р.
02\.08.2010р. перед початком судового засідання представниками сторін відповідно до ст.81-1 ГПК України подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
Представник позивача підтримав заявлений позов, вважає його обґрунтованим, просить суд позов задовольнити та скасувати рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.04.2010р. № 17-рш “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”.
Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі, надав письмовий відзив.
Просить суд відмовити ВК Запорізькій міській раді, м. Запоріжжя у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав: статтею 15 Закону 2210 визначено, що антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування, є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування, зокрема, визнається надання окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Відповідно до п.2 ст.4 Закону 2210 органи місцевого самоврядування зобов’язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
На ринку ритуальних послуг в м. Запоріжжя здійснюють діяльність близько 30 суб’єктів господарювання різних форм власності, в тому числі СКП “Запорізька ритуальна служба”. Визначення позивачем СКП “Запорізька ритуальна служба” як суб’єкта господарювання, який має здійснювати поховання померлих учасників бойових дій та інвалідів війни, надало йому певні переваги у вигляді отримання значних обсягів робіт та фінансування з місцевого бюджету, чим поставило СКП “Запорізька ритуальна служба” в привілейоване становище відносно конкурентів –інших суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринку ритуальних послуг.
Відповідач вважає, що рішення тервідділення є законним, обґрунтованим та прийнятим в межах повноважень наданих законом.
02\.08.10р. представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про перенесення строку судового засідання.
Дане клопотання судом відхилено, як процесуально необґрунтоване, оскільки відповідно до змін і доповнень, внесених згідно із законами України від 13.05.97р. № 251/97-ВР, від 07.07.2010 р. № 2453-УІ) спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів. (представник Щетко В.А., який брав участь в засіданні суду просив продовжити термін аж до 30 вересня 2010р.). Суд не має права, порушувати норму Закону.
Клопотання позивача спрямовано на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
На підставі статті 77 ГПК України в межах процесуального строку, господарський суд оголосив перерву, з метою надання додаткових доказів для вирішення справи по суті, перерва до 11 серпня 2010р., сторони були повідомлені належним чином про час і розгляд справи № 27/143/10.
**11.08.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/143/10.**
****11.08.2010 р. до початку розгляду справи представник відповідача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Відповідно до статті 85 ГПК України прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Позивач в судове засідання не прибув. Надіслав на адресу суду письмове клопотання, в якому зазначено, що представник Щетко В.А. знаходиться на лікарняному, клопотання датовано 11.08.2010р. і вже вранці о 10 год. здано до канцелярії суду з копією листка непрацездатності, який відкрито 11 серпня 2010року.
Суд відхиляє дане клопотання позивача, як процесуально необґрунтоване, оскільки відповідно до статті 28 ГПК України **справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представляти юридичну особу у суді може її керівник та інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Кількість осіб, які можуть бути представниками підприємства, діючим законодавством не обмежено. **Позивач є юридичною особою і не був позбавлений можливості уповноважити для участі у судовому засіданні іншого представника. Таким чином, позивач своїм процесуальним правом щодо направлення у судове засідання представника не скористався, про розгляд справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
**Згідно ст. 22 ГПК України,** сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони**. **Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Представник відповідача підтримав свої письмові заперечення, надіслані до суду 28.07.2010р.
**Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши учасників судового процесу, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. **
****Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч.1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
* * Згідно з ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст. 22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову –це право позивача.
23 квітня 2010 року адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення було винесено рішення №17-рш у справі №03/09-10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу. Згідно з частиною першою статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” ВК Запорізької міської ради має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Судом з’ясовано, що Виконавчий комітет Запорізької міської ради, м. Запоріжжя отримало зазначене рішення 28 квітня 2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням № 665834 від 27.04.2010р., уповноваженою особою, яка працює в установі позивача –Охотня (копія доказів міститься в матеріалах справи).
Тобто, позивачем пропущений двомісячний строк для оскарження рішення № 17-рш у справі №03/09-10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, а саме: позивач звернувся до господарського суду з позовом –29.06.2010р. А повинен був звернутися не пізніше 28.06.2010 року. (Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 04.07.2005р. № 04-5/202 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”.)
23\.04.2010р. відповідачем у справі прийнято рішення № 17-рш “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”.
Адміністративні колегія Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вирішила:
1\. Визнати дії виконавчого комітету Запорізької міської ради, які полягають у прийнятті рішення від 24.12.09р. № 532 “Про делегування функцій по похованню померлих учасників бойових дій та інвалідів війни спеціалізованому комунальному підприємству “Запорізька ритуальна служба”, яким доручено здійснювати в м. Запоріжжя поховання померлих учасників бойових дій та інвалідів війни тільки спеціалізованому комунальному підприємству “Запорізька ритуальна служба”, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.3 ст.50, ч.1, абз.7 ч.2 ст.15 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді анти конкурентних дій органів місцевого самоврядування шляхом надання окремому суб’єкту господарювання переваг, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів на ринку ритуальних послуг, що може призвести до спотворення конкуренції.
2\. Зобов’язати виконавчий комітет Запорізької міської ради припинити порушення зазначене у пункті 1 цього рішення, шляхом скасування рішення від 24.12.2009 року № 532 “Про делегування функцій по похованню померлих учасників бойових дій та інвалідів війни спеціалізованому комунальному підприємству “Запорізька ритуальна служба”.
Рішення № 532 від 24.12.2009 року виконавчого комітету Запорізької міської ради “Про делегування функцій по похованню померлих учасників бойових дій та інвалідів спеціалізованому комунальному підприємству “Запорізька ритуальна служба” прийнято відповідно до статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування”, якою передбачено, що до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних міських ради належить вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян, подання допомоги на поховання громадян і інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно ч.5 статті 14 Закону України “Про поховання та похоронну справу” витрати на поховання померлих учасників бойових дій та інвалідів війни здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів.
З метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, органи місцевого самоврядування створюють ритуальні служби.
Однією з таких служб є Спеціалізоване комунальне підприємство “Запорізька ритуальна служба”, яка створена Запорізькою міською радою.
На теперішній час, крім СКП “Запорізька ритуальна служба” наданням ритуальних послуг з поховання померлих громадян і місті Запоріжжя займаються 6 приватних юридичних осіб та 31 фізична особа-підприємці, діяльність яких на даний час залишається без належного контролю, тобто 38 суб’єктів господарювання.
Рішення № 532 від 24.12.2009 року прийнято з метою поліпшення економічного стану СКП “Запорізька ритуальна служба”. При прийнятті рішення враховано те, що фінансування поховання зазначеної категорії померлих осіб здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Законом України “Про поховання та похоронну справу” визначено загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих.
Відповідно до “Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання померлих та ритуального обслуговування населення”, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003р. № 193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8.09.04р. за № 1112/9711, для оформлення безоплатного поховання категорії померлих, оплата яких здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, замовник подає сільському голові або ритуальній службі свідоцтво про смерть померлого, копію посвідчення, що підтверджує віднесення особи померлого до зазначеної категорії.
Надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг здійснюється ритуальними службами або за договором про надання ритуальних послуг суб’єктами господарювання інших форм власності.
Відповідно до п.8 “Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання померлих та ритуального обслуговування населення”, замовник має право вибирати виконавця послуг серед суб’єктів господарювання, які уклали договори про надання ритуальних послуг.
Таким чином, нормативно-правовими актами, що діють у сфері поховання та похоронної справи, передбачено безоплатне для замовника поховання в населених пунктах померлих осіб –учасників бойових дій і інвалідів війни за рахунок видатків місцевих бюджетів та обумовлено, що замовник має право вибирати суб’єкта господарювання, який має здійснювати поховання зазначеної категорії померлих.
Визначення Виконавчим комітетом Запорізької міської ради СКП “Запорізька ритуальна служба” як суб’єкта господарювання, який має здійснювати поховання померлих учасників бойових дій та інвалідів війни, забезпечило СКП “Запорізька ритуальна служба” гарантоване отримання певних обсягів робіт та фінансування з місцевого бюджету, чим поставило останнього в привілейоване становище відносно конкурентів –інших суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринку ритуальних послуг.
Оскільки, підставою для розгляду справи № 03/09-10 стало звернення депутата Запорізької міської ради Іванова А.В. щодо проекту рішення Запорізької міської ради від 10.11.09р. № 26, яким визначався суб’єкт господарювання, що має здійснювати в м. Запоріжжя поховання померлих учасників бойових дій та інвалідів війни, вбачалися ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50, ч.1 та абз.7 ч.2 ст.15 ЗУ “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді анти конкурентних дій органів місцевого самоврядування шляхом надання окремому суб’єкту господарювання переваг, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів на ринку ритуальних послуг, що може призвести до обмеження конкуренції.
Таким чином, коли було винесено рішення № 532 від 24.12.2009 року “Про делегування функцій по похованню померлих учасників бойових дій та інвалідів спеціалізованому комунальному підприємству “Запорізька ритуальна служба”, СКП “Запорізька ритуальна служба” здобула перевагу над іншими суб’єктами господарювання не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішніх ринкових факторів, якими є прийняте ВК Запорізької міської ради. Сприяння з боку виконавчого комітету Запорізької міської ради підприємницькій діяльності СКП “Запорізька ритуальна служба” загрожує спотворити конкуренцію на ринку ритуальних послуг у місті Запоріжжя.
Дії позивача у справі, які полягають у прийнятті рішення № 532 від 24.12.2009 року “Про делегування функцій по похованню померлих учасників бойових дій та інвалідів спеціалізованому комунальному підприємству “Запорізька ритуальна служба”, яким доручено здійснювати в м. Запоріжжя поховання померлих учасників бойових дій та інвалідів війни тільки СКП “Запорізька ритуальна служба”, є порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.3 ст.50, ч.1, абз. 7 ч.2 ст.15 ЗУ “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді анти конкурентних дій органів місцевого самоврядування шляхом надання окремому суб’єкту господарювання переваг, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів на ринку ритуальних послуг, що може призвести до спотворення конкуренції.
Відповідно до п.2 статті 4 Закону України “Про захист економічної конкуренції органи місцевого самоврядування зобов’язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Тобто, реалізація ВК Запорізької міської ради повноважень, наданих статтею 34 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, має здійснюватися з дотриманням вимог Закону України “Про захист економічної конкуренції”, зокрема, в частині сприяння розвитку конкуренції.
За таких обставин, рішення ВК Запорізької міської ради № 532 від 24.12.2009 року “Про делегування функцій по похованню померлих учасників бойових дій та інвалідів спеціалізованому комунальному підприємству “Запорізька ритуальна служба” надає ритуальній службі переваги, які ставлять у більш вигідне становище ніж інші конкуренти на ринку ритуальних послуг, що призводить до обмеження діяльності інших суб’єктів господарювання на цьому ринку та має негативний вплив на конкуренцію, такі дії позивача у справі розцінюються, як вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.3 ст.50, ч.1 абз.7 ч.2 ст.15 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді анти конкурентних дій органів місцевого самоврядування шляхом надання окремому суб’єкту господарювання переваг, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів на ринку ритуальних послуг, що може призвести до спотворення конкуренції.
При вирішенні спору слід, по-перше, виходити з того, що акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт –це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки** **у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.
Отже, рішення адміністративної колегії Запорізького обласного тервідділення Антимонопольного комітету України від 23.04.2010р. № 17-рш у справі № 03/09-10, яке в певній частині оспорюється позивачем, є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).
При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений.
Ця норма, в першу чергу, закріплена Конституцією України, у статті 19 якої зазначено, що “органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.
Виходячи з положень Закону України “Про захист економічної конкуренції” –Антимонопольний комітет України його територіальні відділення –є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. **Основний принцип діяльності** - законність, гласність, захист конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів. Антимонопольний комітет України його територіальні відділення здійснюють свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України “Про захист економічної конкуренції”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”.
Позивачем у справі не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.
Господарський суд, дійшов висновку, що рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 17-рш у справі № 03/09-10 від 23.04.2010р. “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте у межах повноважень органу, що його видав. Підстав для його скасування не має.
**Судові витрати**: державне мито та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу віднести на позивача.
**Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 46, 49, 82-85 ГПК України, -**
** В И Р І Ш И В:**
** У задоволенні позову відмовити.**
** **(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 16.08.2010р.)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
  ** Суддя С.С. Дроздова**
** **