ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 110878030

Озвучення тимчасово недоступне

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1795/23 Справа № 216/619/23

Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м.Кривий Ріг

10.05.2023р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у складі:

судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.04.2023р., якою обвинуваченому у кримінальному провадженні № 12022041230000756 від 12.07.2022р. за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 02.06.2023р. включно

у с т а н о в и л а :

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.04.2023р., було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою 02.06.2023р. включно.

Ухвалу суду першої інстанції оскаржив захисник ОСОБА_6 , який в апеляційній скарзі:

- вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та протиправною, яка винесена без законних на те підстав, та такою, що підлягає скасуванню;

- зазначає, що висновки суду про наявність з боку обвинуваченого ризиків лише переписані з клопотання прокурора, що ставить під сумнів обґрунтованість рішення безпосередньо судом;

- зазначає, що суд при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою належним чином не вмотивував свого рішення про існування ризику впливу на учасників кримінального провадження, оскільки це є лише припущенням суду, та не визначив розмір альтернативного запобіжного заходу, яким є застава;

- вважає, що прокурор не навів доказів існування ризиків за критеріями «незалежності», «достовірності» та «достатності» в розумінні вимог ст. 84 КПК України;

- зазначає, що суд встановивши існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не навів переконливих аргументів, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого і зможе запобігти вказаному ризику;

- вважає, що судом першої інстанції належним чином не дотримано норм Конституції України, вимог КПК України, правової позиції ЄСПЛ, положень ЄКПЛ України, а рішення щодо продовження строку тримання під вартою прийнято без конкретних підтверджень, що звільнення обвинуваченого з під варти може бути небезпечним для кримінального провадження;

- прохає оскаржувану ухвалу суду скасувати, та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із носінням засобу контролю із покладенням на нього певних обов`язків.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони кримінального провадження повідомлені належним чином, клопотання про особисту участь у судовому засіданні не заявили, від захисника надійшла письмова заява про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, тому розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчиненого в умовах воєнного стану; у носінні, зберіганні, придбанні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу та незаконному придбанні, зберіганні психотропних речовин з метою збуту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення, послався на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України а саме: переховуватися від суду, вчиняти новий злочин, не зменшились та відсутня можливість завершення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали.

Обставини, які зазначені прокурором у поданому клопотанні, дають достатні підстави вважати, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої особи та створити необхідні умови для встановлення істини у вказаній кримінальній справі

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, два з яких є тяжкими та один особливо тяжкий, раніше був судимий, останній раз вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.12.2020р. за ч. 4 ст.187, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на десять років із конфіскацією майна, звільнився 09.02.2021р., по відбуттю покарання фактично строк відбутого покарання склав п`ять років, новий злочин вчинив у липні 2022р., тобто через нетривалий час після звільнення, маючи незняту та непогашену судимість, нове обвинувачення також містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та у такому випадку тримання під вартою є виправданим, оскільки у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, не вбачає достатніх та належних підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає, що тримання під вартою є таким заходом забезпечення кримінального провадження, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, також судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України не встановлено підстав для визначення щодо обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у виді застави, оскільки злочин, вчинений обвинуваченим поєднаний з насильством та суд апеляційної інстанції, у даному випадку, вважає можливим керуватися своїми дискреційними повноваженнями щодо можливості застосування у кримінальному проваджені застави для обвинуваченого.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що на даний час ризики та обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, не зменшилися та продовжують існувати, належним чином перевірені та враховані судом першої інстанції, а тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого, що оскаржувана ухвала є незаконною та протиправною, яка винесена без законних на те підстав, та такою, що підлягає скасуванню, а висновки суду про наявність з боку обвинуваченого ризиків лише переписані з клопотання прокурора, що ставить під сумнів обґрунтованість рішення безпосередньо судом, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого, що суд при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою належним чином не вмотивував свого рішення про існування ризику впливу на учасників кримінального провадження, оскільки це є лише припущенням суду, та не визначив розмір альтернативного запобіжного заходу, яким є застава, є також неспроможними, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України, після повного та всебічного дослідження клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та оцінки сукупності доказів та фактичних обставин справи. Питання щодо визначення чи не визначення застави для обвинуваченого, як альтернативний запобіжний захід, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, є правом суду, та суд в своєму рішенні не встановив підстав для застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого, що прокурор не навів доказів існування ризиків за критеріями «незалежності», «достовірності» та «достатності» в розумінні вимог ст. 84 КПК України є безпідставними, оскільки рішення суду прийнято під час судового розгляду, та у сукупності із фактичними обставинами, які вже були відомі суду.

Крім того, кримінальний процесуальний закон у якості ризиків, крім іншого, також має на увазі високу долю передбачуваної небезпеки вчинення обвинуваченим протиправних дій, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, яка дозволяє суду на основі закону та внутрішнього переконання зробити висновок про необхідність обрання запобіжного заходу, яким у даному випадку є тримання під вартою.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого, що суд, встановивши існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не навів переконливих аргументів, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого і зможе запобігти вказаному ризику, також не мають під собою підґрунтя, оскільки суд вмотивував своє рішення, що запобіжний захід саме у виді тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, враховуючи зміст висунутого обвинувачення та репутацію обвинуваченого.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого, що судом першої інстанції належним чином не дотримано норм Конституції України, вимог КПК України, правову позицію ЄСПЛ, положень ЄКПЛ України, а рішення щодо продовження строку тримання під вартою прийнято без конкретних підтверджень, що звільнення обвинуваченого з під варти може бути небезпечним для кримінального провадження, не мають під собою підґрунтя, оскільки норми кримінального процесуального закону стосовно обрання чи продовження запобіжного заходу визначають чіткий перелік дій органу досудового розслідування та суду, який визначений параграфом 1 глави 18 КПК України, в основу якого, перш за все, покладені саме імовірні ризики з боку обвинуваченого, які не мають довільного трактування та розуміння, чи розширеного тлумачення, а мають чітке законодавче визначення, яке закріплене в ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, які, на думку суду апеляційної інстанції, належним чином дотримані судом першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміна або застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виключити ризики, пов`язані із звільненням його з-під варти.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено, тому апеляційні вимоги обвинуваченого задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.04.2023р., якою обвинуваченому у кримінальному провадженні № 12022041230000756 за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 02.06.2023р. включно - залишити без задоволення.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.04.2023р., якою обвинуваченому у кримінальному провадженні № 12022041230000756 за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 02.06.2023р. включно - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною, та набирає законної сили після її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

Ухвала № 113545482

Відкрити повний перегляд

Справа № 216/619/23

Провадження № 1-кс/177/51/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2023 м. Кривий Ріг

Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі заяву обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12.07.2022 за № 12022041230000756 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України, -

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями в провадження судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 надійшла заява обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про відвід судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 , головуючому у кримінальному провадженні № 12022041230000756 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України (справа № 261/619/23).

Обвинувачений ОСОБА_5 подав письмову заяву про відвід судді, яку доповнив в судовому засіданні. Заява про відвід обґрунтована недовірою до судової системи в цілому. На думку обвинуваченого прокуратура чинить тиск на суддю ОСОБА_6 через засоби масової інформації. Крім того, суддя ОСОБА_6 відмовляє йому у погодженні побачень протягом року, що він вважає тиском на нього з боку судді для визнання винуватості. Вважає, що допущенні порушення вимоги КПК України, тому як, секретар судового засідання не оголосила повний текст заяви про відвід судді та групи прокурорів, в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав заяву про відвід. Вважає, що його права порушені, на нього здійснюється тиск, як прокуратурою так і суддею.

Обвинувачений ОСОБА_3 заявив відвід судді через не довіру. Підтримав доводи, викладені в заяві обвинуваченого ОСОБА_5 . Також зазначив, що суддя допускає порушення кримінально процесуального законодавства України, тому як не реагує на його усні клопотання, які він заявляє після завершення судового засідання.

В судовому засіданні (поза межами приміщення суду) адвокат ОСОБА_8 заяву про відвід судді підтримав і просив задовольнити.

Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечувала проти заявленого відводу. Вважає наведені доводи безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 , що суддя рік не дає дозвіл на побачення не відповідають дійсності оскільки справа в провадженні перебуває з 27.07.2023. Крім того, йому наданий дозвіл на одруження. Висвітлення інформації щодо розгляду справи засобами масової інформації відповідає принципу гласності і відкритості судового провадження. Безпідставні клопотання обвинувачені заявляють з метою затягування розгляду справи.

Суддя ОСОБА_6 та інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Вирішуючи заяву про відвід, суд виходить з того, що згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом у кримінальному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суддів і присяжних, який являє собою сукупність процесуальних норм, що передбачають ініціювання та вирішення питання про недопущення судді до участі або усунення його від участі в кримінальному провадженні за наявності обставин, що виключають таку участь.

Статтею 80 КПК України визначено, що за наявності підстав, передбачених ст. ст. 75-79 цього Кодексу, особами, які беруть участь у кримінальному провадженні може бути заявлено відвід, зокрема, судді, який повинен бути вмотивованим.

Заява про відвід повинна бути мотивована, а відтак має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення судді від участі у судовому провадженні.

Щодо незгоди обвинувачених з процесуальними діями та рішеннями судді ОСОБА_6 , слід зазначити, що суд не вправі розглядати та давати оцінку законності та обґрунтованості процесуальним рішенням та діям судді, який розглядає кримінальне провадження, як суд першої інстанції. Всі питання щодо наявності порушення суддею вимог процесуального закону вирішуються згідно з розділом V КПК України.

Слід також зазначити, що будь-якою зі сторін кримінального провадження, після закінчення розгляду справи по суті та прийняття судом остаточного судового рішення, до апеляційної скарги, у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням, можуть бути включені, окрім указаних у ній підстав для оскарження, також і посилання на процесуальні рішення судді, прийняті ним як головуючим у справі, і які стали підставою для подання заяви про його відвід і, в такому разі, будуть предметом розгляду в апеляційному порядку відповідно до вимог КПК України.

Згідно з п. 66 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, судді повинні мати незаперечну свободу вирішувати справи безсторонньо, керуючись власним сумлінням та тлумаченням фактів, а також у відповідності до чинного законодавства (Рекомендація № R (94) 12, Принцип I (2)(d)).

Відтак, виходячи з наведених вище мотивів про незаперечну свободу судді вирішувати справи безсторонньо, керуючись власним сумлінням та тлумаченням фактів, а також у відповідності до чинного законодавства, рішення головуючого не можуть оцінюватися як ознака упередженості.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При чому, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. Думка сторін враховується, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Надаючи оцінку доводам заявників про відвід судді ОСОБА_6 , суд не встановив обставин, визначених ст. 75 КПК України, які б виключали її участь у розгляді кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України (справа № 261/619/23).

Будь-яких інших правових підстав, передбачених ст. ст. 75, 76 КПК України для відводу головуючого в даному кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому заява про відвід судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 , задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81, 371, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12.07.2022 за № 12022041230000756 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: