ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 601/1623/20
Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/36/23
Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 травня 2023 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5
за участю обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
при секретарях - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження №11-кп/817/320/22 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_12 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 40801,10 грн.
Вирішено долю речових доказів та судових витрат в порядку КПК України.
Згідно з вироком суду, 01 грудня 2019 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, у ОСОБА_6 , який перебував в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого на побутовому грунті конфлікту із ОСОБА_13 в ході спільного розпивання спиртних напоїв, виник прямий умисел, направлений на протиправне позбавлення життя останнього. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_14 , 01 грудня 2019 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, утримуючи в своїй руці кухонний ніж, наніс ним численні удари в різні частини тіла потерпілого ОСОБА_13 та вбив його. Між заподіяними ОСОБА_13 пораненнями грудей, з ушкодженнями внутрішніх органів плевральної і черевної порожнини, та настанням смерті ОСОБА_13 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Після умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_13 , ОСОБА_6 втік з місця вчиненого злочину.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить вирок суду скасувати та кримінальне провадження щодо її підзахисного закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв"язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримати.
Посилається на невідповідність висновків суду, викладеним у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.
Вважає що протокол огляду місця події, додаткового огляду місця події внаслідок якого виявлено знаряддя злочину- ніж, висновки експертів щодо причини смерті та отриманих потерпілим тілесних ушкоджень та способу їх заподіяння, перебування його у стані алкогольного сп"яніння, належності групи крові, обстежень його статевого члена та прямої кишки, щодо причин пожежі у будинку, належності крові на ножі, одвірках, поверхні сходів, дивана, стіні коридору, покривалі, наволочці не містять відомостей, які підтверджують причетність обвинуваченого до скоєння вбивства, а лише вказують на подію злочину та частково на обставини його вчинення, а окремі слідчі дії щодо свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , огляду будинковолодіння ОСОБА_6 не містять жодної інформації щодо предмета доказування оскільки вони не містять доказової інформації щодо вчинення злочину ОСОБА_6 .
Також вказує на недопустимість речового доказу - куртки сірого кольору ОСОБА_6 , на якій виявлено сліди крові, у зв"язку з її вилученням під час його незаконного затримання за відсутності підстав, визначених ст.208 КПК України, а також у зв"язку з невірним зазначенням у вказаному протоколі фактичного часу його затримання та похідних від нього доказів: висновку судмедексперта № 12 від 23.01.2020 року та висновку експерта в галузі молекулярно-генетичних досліджень № 14/183 від 10.07.2020 року за наслідками проведення якої на куртці ОСОБА_6 було виявлено кров потерпілого ОСОБА_13 . Вважає що вказані сліди утворилися внаслідок штучного нанесення крові потерпілого на одяг обвинуваченого в ході проведення досудового розслідування кримінального правопорушення, оскільки у розпорядженні органу досудового розслідування були зразки крові ОСОБА_13 (відібрані судовим експертом ОСОБА_21 під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_13 та направлені по 15 мл у відділення судово-медичної токсикології та судово-медичної імунології, що підтверджується висновком експерта № 976);
Посилається на те, що протоколи за результатами НСРД - аудіо контролю особи ОСОБА_6 від 08 січня 2020 року та 05 лютого 2020 року отримані з порушенням права мовчання та свободи від самовикриття та свідчать про здійснення фактичного допиту підозрюваного без роз`яснення йому прав, без участі адвоката та без складення відповідного протоколу, а протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 від 2.12.2019 був організований лише з метою процесуального закріплення визнання винуватості ОСОБА_6 та під психологічним тиском працівників Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, що полягав в залякуванні, погрозах, а також спонуканні вживати алкогольні напої з метою доведення підозрюваного до такого стану свідомості, коли він не розумів повною мірою, що бере на себе відповідальність за вчинення умисного злочину, за яке передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі. Вказує на те, що слідчі експерименти за участю ОСОБА_6 проводилися двічі: перший раз 02 грудня 2019 року, другий - 03 грудня 2019 року, однак, перший експеримент не вдалося завершити, оскільки в будинку АДРЕСА_1 вхідні двері були зачинені і оперуповноважений ОСОБА_22 , який цілу ніч 02 грудня 2019 року схиляв ОСОБА_6 до дачі зізнавальних показань, брав безпосередню участь у проведенні першого слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , тому під час проведення даної слідчої дії підозрюваний продовжував відчувати психологічний тиск зі сторони оперуповноваженого, також зазначає що під час його проведення ОСОБА_6 не роз`яснювалися його права та обов`язки, зокрема, право на мовчання, право відмовитися від участі у слідчій дії, право не свідчити проти себе. Посилається на те, що під час слідчого експерименту 03 грудня 2019 року ОСОБА_6 дав пояснення, які не узгоджуються з іншими доказами у справі та суттєво відрізняються від фактичних даних, здобутих за наслідками проведення інших слідчих дій.
Зазначає що жоден свідок, допитаний у судовому засіданні не підтвердив причетності ОСОБА_6 до вбивства ОСОБА_14 та факту їх знайомства.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити, прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, провівши судове слідство та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, є правильними і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв`язку, яким суд дав належну правову оцінку, визнавши їх належними, допустимими та достатніми для його засудження.
Не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у скоєнні інкримінованого йому злочину , який місцевому суду показав що в ніч вбивства він перебував за місцем свого проживання з ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які проживають у його будинку, та напередодні у нього виник конфлікт з ОСОБА_25 , який разом з ними вживав алкогольні напої, внаслідок бійки у нього з носа текла кров і він забруднив нею свою куртку, суд першої інстанції обгрунтував свій висновок про його винуватість у скоєнні уминого вбивства ОСОБА_13 показаннями свідків, письмовими та речовими доказами, а також висновками експертів.
З показань свідка ОСОБА_15 суд встановив, що він є студентом, який наймав кімнату на другому поверсі у будинку потерпілого, в вечір вбивства він грав онлайн гру та був у навушниках у своїй кімнаті, коло 20 години він відчув сильний стукіт у двірі, які відкрив ОСОБА_13 та сказав: «а то ти, ОСОБА_26 », через 1-2 години він почув сильний запах диму, хотів спуститись на перший поверх, але не зміг, зателефонував своєму другові, який прибіг разом із сусідкою та викликав пожежну. В суді апеляційної інстанції свідок підтвердив ці показання та повідомив про те, що особу, яка заходила у будинок він не бачив оскільки двері другого поверху були зачинені, будь-яких подій, які відбувались на першому поверсі не чув оскільки був у навушниках, почув стукіт у двері через навушники оскільки він був сильним, потім зняв їх для того щоб переконатись що ОСОБА_13 відчив двері у будинок оскільки в потерпілого були хворі ноги та він пересувався на милицях, почувши слова потерпілого:" а то ти ОСОБА_26 " та звук зверей, які відчиняються, він знову одягнув навушники та більше нічого не був і не бачив поки не відчув їдкого запаху диму, з будинку він спустився через пожежну драбину, яку протягнули на балкон другого поверху оскільки через їдкий дим вийти через вхідні двері не зміг, з ОСОБА_6 не знайомий та не бачив його у будинку потерпілого.
Свідок ОСОБА_27 , який також є студентом та раніше проживав у будинку ОСОБА_13 підтвердив у місцевому суді те, що у будинку залишився проживати лише ОСОБА_15 , який є його другом та який у ніч вбивства зателефонував йому та попросив допомогти вибратись з будинку оскільки виникла пожежа та він не міг вийти з нього через вхідні двері, тому він побіг до будинку, попросив сусідству викликати пожежників, після їх приїзду він побачив, що ОСОБА_13 загинув.
Допитані судом ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , яку були понятими під час огляду будинку ОСОБА_13 підтвердили дані, зафіксовані у протоколі огляду місця події - домогосподарства ОСОБА_13 , складеному за їх участі під час якого виявлені та вилучені сліди злочину, а також зафіксована обстановка після вбивства.
Свідок ОСОБА_30 , який працює пожежним та приїзджав за викликом про гасіння пожежі, яка виникла у будинку потерпілого, розповів місцевому суду про те, що зайшовши в оселю, вони знайшли потерпілого та винесли його на двір і побачили, що він уже мертвий. ОСОБА_13 був повністю роздягнений та мав тілесні ушкодження, його тіло не було обгоріле. Двері у будинок на ключ закриті не були. Огляд будинку відбувався уже після гасіння пожежі, тому кров могла бути змита водою, якою вони її гасили, у будинку була ще одна людина.
З показань свідка ОСОБА_31 , яка є сусідкою потерпілого та дорога до будинку ОСОБА_13 проходить під вікнами якої, суд встановив, що в день вбивства коло 8 години якась особа пробігла у неї під вікном та стукнула хвірткою ОСОБА_13 , а також те, що за два тижні до даної події вона бачила як ОСОБА_6 приходив до ОСОБА_13 допомагати останньому рубати дрова.
Крім показань потерпілого та свідків, суд вірно на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України взяв до уваги дані, які містяться у письмових, речових доказах та висновках експертів, зокрема:
-протоколі огляду місця події від 02.12.2019 із відео та таблицею ілюстрацій до нього, за участю понятих ОСОБА_32 , ОСОБА_28 , в якому зафіксовано місце події злочину - територія подвір`я, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , де виявлено труп ОСОБА_13 , а також виявлено та вилучено речовину бурого кольору із стіни коридору, нижньої частини сходів, що ведуть на 2- й поверх будинку, зі зовнішньої сторони лівого одвірка вхідних дверей кухні,внутрішньої сторони правого одвірка вхідних дверей кімнати умовно №1, поверхні дивану в кімнаті умовно №1; із одіяла синього кольору на дивані кімнаті №1; чоловічі труси із поверхні дивану кімнати №1; обгорілі залишки деревини з ліжка у кімнаті № 4; залишки електричної проводки з кімнати умовно №4.; 4 кухонні ножі із 2-ї шухляди кухонного гарнітуру; 3 кухонні ножі із верхньої шухляди тумби в кухні; з 2 ножі із кімнати умовно №1;
-додаткового протоколу огляду місця події від 02.12.2019 із таблицею ілюстрацій до нього, за участю понятих ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , під час якого у будинку по АДРЕСА_1 виявлено і вилучено ножі, один я яких містив сліди крові, походження якої судмедексперт у висновку № 976 від 09.01.2020 не виключив як від потерпілого так і від обвинуваченого, а також спричинення клинком цього ножа поранень тіла ОСОБА_13 та не виключив можливості утворення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_13 за обставин, на які вказує підозрюваний ОСОБА_6 при проведенні з ним слідчого експерименту 3.12.2019 року;
Також суд спираючись на даний висновок встановив що смерть ОСОБА_13 настала внаслідок численних проникаючих ножових поранень правої половини грудей, із ушкодженнями правої легені, серцевої сорочки, висхідного відділу дуги аорти, правого вушка серця, діафрагми та печінки, які супроводжувалися зовнішньою і внутрішньою кровотечею, що призвело до масивної крововтрати, між заподіянням ОСОБА_13 поранення грудей, з ушкодженнями внутрішніх органів плевральної і черевної порожнин та, настанням його смерті, існує прямий причиново-наслідковий зв`язок. При судово-медичній експертизі трупа гр-на ОСОБА_13 виявив травматичні зміни: синець перенісся з поширенням на повіки лівого ока; синець з крововиливами та розтріскуваннями слизової оболонки у лівій половині верхньої та нижньої губ; 34 рани правої половини голови (передвушна та щічна ділянка), котрі продовжувалися раневими каналами, більшість із яких, проникали в ротову порожнину з ушкодженнями правої половини верхньої щелепи, твердого піднебіння, кореня язика та діафрагми ротової порожнини (дна рота); 70 ран правої бокової поверхні тулуба, котрі продовжувалися раневими каналами, які проникали в праву плевральну порожнину, зокрема: 4 - закінчилися ушкодженнями правої легені, серцевої сорочки, висхідного відділу дуги аорти та правого вушка серця; 47 - закінчилися ушкодженнями правої легені; 19 - закінчилися ушкодженнями правої легені, правого купола діафрагми та печінки; 1 рана правої половини спини, котра продовжувалася раневим каналом, який проникав у праву плевральну порожнину, з ушкодженням на своєму шляху правої легені. Виявлені на трупі гр-на ОСОБА_13 тілесні ушкодження спричинені: прижиттєво, незадовго до настання його смерті, Всі виявлені при розтині трупа гр-на ОСОБА_13 тілесні ушкодження утворилися впродовж відносно короткого проміжку часу, відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (МОЗ України, Київ, 1995), кваліфікуються наступним чином: проникаючі в ротову порожнину поранення голови з ушкодженнями кісток лицевого черепа, язика та діафрагми рота - тілесні ушкодження середньої степені тяжкості; проникаючі поранення грудей з ушкодженнями внутрішніх органів - тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення; синці, крововилив, тріщини - легкі тілесні ушкодження. Характер та морфологічні особливості виявлених при судово-медичній експертизі трупа гр-на ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, вказують на різний механізм їх спричинення, від дії різних травмуючих предметів (знарядь) - гострих та тупих. Разом з тим, при дослідженні виявлених поранень, встановлено подібні метричні характеристики ймовірного клинка ножа та відсутність в цих ушкодженнях якихось морфологічних ознак, які б вказували на конструктивні особливості цього клинка (особливості форми, наявність завалів, зазубрин чи слідів стропоріза тощо), що не виключає можливості спричинення виявлених поранень клинком одного і того ж ножа. Такі тілесні ушкодження, як наскрізне поранення стінки висхідного відділу дуги аорти та стінки правого шлуночка серця, призводять до масивної гострої крововтрати, внаслідок чого відбувається різке падіння артеріального тиску та розвивається гостре кисневе голодування тканин (в першу чергу головного мозку), що, впродовж короткого проміжку часу (який може вимірюватися хвилинами) призводить до смерті. Зазначене, виключає можливість здійснення потерпілим, у цей проміжок часу "… активних дій (пересуватись, кликати на допомогу, тощо)". Судово-медичних даних щодо взаєморозташування потерпілого та нападаючого, в момент спричинення ушкоджень немає, однак, в один із моментів потерпілий був повернутий до напрямку дії травмуючого предмета передньою поверхнею тіла, в інший задньої, а ще в інший - правої боковою половиною тіла.
При постановленні вироку суд також виходив з висновку судмедексперта № 351/976-19 від 08.05.-03.06.2020 щодо відсутності даних, які б в повній мірі дозволили деталізувати механізм спричинення цих поранень.
У висновку № 59 від 26.12.2019-03.11.2020 із додатком до нього при проведенні експертизи біологічного об`єкта (клаптя шкіри з правої бокової поверхні грудей) від трупа гр-на ОСОБА_13 експерт дійшов до наступного: на клапті шкіри з правої бокової поверхні грудей виявлено 7 наскрізних (щодо товщі клаптя) ушкоджень у вигляді ран, які заподіяні не менше як восьмиразовою колючо-ріжучою дією гострого предмета з властивостями леза і спинки, що притаманно клинку ножа, причому в рані № 3 (нижньозадня) відмічено дворазову дію клинка ножа. В момент утворення вищевказаних ран на шкірі грудей клинок ножа був обернений лезом вверх вперед і діяв крізь текстильну тканину при направленому вістрі клинка до правої бокової поверхні грудей, що суд вірно відобразив у вироку на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у скоєнні злочину.
На підставі комісійного висновку судмедекспертизи № 21 від 27.05.2022-07.07.2022, суд встановив, що виявлені при експертизі трупа ОСОБА_13 тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок дій однієї чи кількох осіб; проведення експертних досліджень крові та її слідів на речових доказах у судово-медичній лабораторії чітко регламентовані відповідними «Правилами» (наказ №6 від 17.01.1995р. МОЗ України) та, прийнятими для застосування у судово-медичній практиці, методичними рекомендаціями, у яких встановлення «давності утворення слідів крові» та «чи кров походить від живої людини чи від група», не передбачено.
Протокол проведення слідчого експерименту від 03 грудня 2019 року та додаток до нього, згідно яких за участю підозрюваного ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_35 та у присутності понятих ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_6 перебуваючи в будинку АДРЕСА_1 відтворив обставини та частково механізм нанесення ударів по тілу ОСОБА_13 показав розміщення кімнат та предметів інтер"єру у будинку, місце вживання ними алкогольні напоїв та місце вбивства, як він декілька разів прикладав до ніж до правої половини грудей та живота потерпілого, обережно наносячи удари, щоб не торкатись до нього, суд навів у вироці у сукупності з іншими доказами його винуватості.
За наслідками проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо контроль особи підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ізоляторі тимчасового тримання № 2 ГУНП в Тернопільській області та в умовах ІТТ № 3 ГУНП в Тернопільській області (м.Теребовля), місцевий суд встановив, що ОСОБА_6 розповів співрозмовнику про вбивство ним ОСОБА_13 ножем, можливого виявлення злочину "малолетками" під час того як він виходив з будинку, підпалу будинку.
Окрім цих доказів, суд навів у вироці загальні дані щодо групи крові обвинуваченого та потерпілого та наявності алкоголю у їх крові спираючись на висновки наступні судмедекспертів: № 618 від 03.12.2019, згідно якого кров громадянина ОСОБА_6 належить до групи 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0; № 621 від 06.12.2019 та додаток до нього, згідно яких кров від трупа ОСОБА_13 належить до групи 0(1) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0, що свідчить про те, що у обвинуваченого та потерпілого була кров однієї групи та висновок № 1581 від 03.12.2019-12.12.2019, згідно з яким при газохроматографічному дослідженні взірця крові гр-на ОСОБА_6 , відібраного 02.12.2019 о 18 год. 20 хв. знайденно етиловий спирт в кількості - 1,7 проміллє, що відповідає алкогольному сп`янінню середнього ступеня та № 1582 від 11.12.-16.12.2019, згідно з яким при газохроматографічному дослідженні взірців крові від трупа ОСОБА_13 виявлений етиловий спирт в концентрації: в крові - 1,09 %о(проміллє), які вказують на те, що обвинувачений та потерпілий перебували у стані алкогольного сп"яніння.
Наступною групою висновків судмедекпертів, які досліджували вилучені під час огляду будинків потерпілого відбитків папілярних узорів пальців та долоней рук, предметів, одяг та сліди речовини бурого походження (крові) та обвинуваченого( огляд житлового господарства якого по АДРЕСА_2 зафіксований у протоколі огляду місця події від 02.12.2019, під час якого виявлено та вилучено залишки мобільного телефону, одяг та сліди рук), а також піднігтевий вміст рук, змиви з рук потерпілого та обвинуваченого суд обгрунтував прийняте рішення щодо винуватості ОСОБА_6 у скоєнні злочину в частині наявності на досліджуваних предметах слідів, які можуть належати як ОСОБА_6 так і ОСОБА_13 .
Зокрема, судмедексперти у висновках: № 71 від 06.02.-25.02.2020 та додатку до нього, при дослідженні піднігтьового вмісту рук ОСОБА_13 знайшов сліди крові та епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося через відсутність у препаратах необхідних для цього виду дослідження елементів та не виключив походження виявлених слідів від ОСОБА_13 , та ОСОБА_6 ; № 72 від 06.02.-03.03.2020, згідно якого при судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту рук ОСОБА_6 (об.1,2) знайдено епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося через відсутність у препаратах необхідних для цього виду дослідження елементів, не виключив походження виявлених слідів як від самого ОСОБА_6 , так і від ОСОБА_13 ; № 73 від 06.02.-03.03.2020 , згідно з яким при судово-медичній експертизі тампонів змивів з рук ОСОБА_6 (об. 1,2) експерт знайшов епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося через відсутність у препаратах придатних для цитологічного обліку ядер, не виключив походження виявлених слідів від як ОСОБА_6 та ОСОБА_13 ; № 12 від 17.01.-23.01.2020, згідно якого у слідах на куртці з шкіри чорного кольору (об. №№ 1, 2) та куртці з ворсистого трикотажу сірого кольору (об. №№3-7, 9, 10), вилучених під час затримання та обшуку громадянина ОСОБА_6 знайдено кров людини, яка може належати як потерпілому ОСОБА_13 , так громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , № 21 від 24.12.2019-17.01.2020, згідно якого при судово-медичній експертизі речовини бурого кольору, вилученої зі стіни будинку АДРЕСА_2 експерт не виключає походження виявлених слідів від ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , № 23 від 24.12.2019-17.01.2020, яким встановлено, що при судово-медичній експертизі речовини бурого кольору, вилученої з одвірка будинку АДРЕСА_1 знайдено кров чоловіка, експерт не виключає походження виявлених слідів від ОСОБА_13 або ОСОБА_6 , № 24 від 02.01.2020-21.01.2020, згідно якого в речовині бурого кольору, вилученій з поверхні одвірка будинку АДРЕСА_1 , знайдено кров особи чоловічої генетичної статі виявлені сліди можуть походити від ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , № 22 від 02.01.2020-17.01.2020 яким встановлено, що в речовині бурого кольору, вилученій з поверхні сходів будинку АДРЕСА_1 , знайдено кров особи чоловічої генетичної статі виявлені сліди можуть походити від ОСОБА_13 , ОСОБА_6 ; № 20 від 02.01.2020-17.01.2020, згідно якого в слідах, розташованих на поверхні стіни коридору будинку АДРЕСА_3 , знайдено кров особи чоловічої генетичної статі можуть походити від ОСОБА_13 , ОСОБА_6 ; № 25 від 24.12.2019-20.01.2020 яким встановлено, що при судово-медичній експертизі речовини бурого кольору, вилученій з поверхні дивана будинку АДРЕСА_3 , знайдено кров особи чоловічої генетичної статі, не виключено походження виявлених слідів від від ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ; № 18 від 02.01.2020-17.01.2020, згідно якого в слідах, розташованих на поверхні вирізки з покривала будинку АДРЕСА_3 , знайдено кров особи, яка може походити від ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , № 19 від 24.12.2019-17.01.2020, згідно якого при судово-медичній експертизі речовини бурого кольору, розташованої на вирізці з наволочки будинку АДРЕСА_1 (об.1,2), знайдено кров та епітеліальні клітини особи чоловічої генетичної статі, не виключено походження виявлених слідів від ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ; № 06 від 20.01.2020-24.01.2020 яким встановлено, що в слідах на сорочці (об. 1-5). футболці (об. 6), кофті (об. 7, 8) та безрукавці (об. 9), вилучених під час огляду місця події домогосподарства ОСОБА_6 , знайдено кров людини; знайдена в об`єктах №№ 1, 2, 4, 5, 7-9 кров може походити від потерпілого ОСОБА_13 та громадян ОСОБА_6 .. ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , знайдена в об`єктах №№ 3, 6 кров може походити від громадянки ОСОБА_20 , у випадку змішування в одних і тих же слідах крові двох чи більше осіб, походження її домішка від потерпілого ОСОБА_13 та громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , яким властивий антиген Н, не виключається; № 8 від 20.01.2020-24.01.2020, згідно якого в слідах на куртці з водонепроникної тканини чорно кольору (об. 4, 5), вилученій під час огляду місця події, знайдено кров людини; яка може походити від потерпілого ОСОБА_13 та громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 оскільки у вказаних слідах не виявлений антиген А, що властивий громадянці ОСОБА_38 , як основний, та незважаючи на присутність супутнього антигену Н, походження крові від неї виключається;
Також у даній справі було проведено ряд молекулярно генетичних експертиз, на які зіслався суд на підтвердження того, що на куртці сірого кольору, вилученої під час затримання у ОСОБА_6 , наявні сліди крові потерпілого та самого обвинуваченого. Зокрема, у висновку експерта № 14/184 від 06.07.2020 із таблицею 1.1. до нього встановлено генетичні ознаки наданого на дослідження зразка крові ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , а у висновку експерта № 14/182 від 08.07.2020 із таблицями 1.1, 2.1 зафіксовано, що у слідах на наданій на дослідження куртці куртці з шкіри чорного кольору (об`єкти №№ 1-6) виявлено кров людини. Генетичні ознаки крові у слідах на куртці (об`єкти №№ 1-6) збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_6 та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ; у висновку експерта № 14/183 від 10.07.2020 із таблицями 1.1 і 1.2 встановлено, що у слідах на наданій на дослідження куртці (об`єкти №№ 1-12) виявлено кров людини. Генетичні ознаки крові у слідах на куртці (об`єкти №№ 1-8,11) збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_6 . Генетичні ознаки крові у слідах на куртці з ворсистою трикотажу сірого кольору (об`єкти №№ 9,10) які збігаються між собою, та з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_13 та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (таблиця 2.1, додаток 2);
На підтвердження того, що у будинку потерпілого пожежа виникла не внаслідок замикання проводки, а від дії стороннього предмету внаслідок потрапляння джерела запалювання (відкритого полум`я сірника, свічки або тліючого тютюнового виробу) суд навів у вироці висновок експерта № 3-18/20 від 17.02.2020, яким встановлено, що осередок пожежі знаходився в кімнаті № 4 в межах розташування дерев`яних ліжок. Причина пожежі є потрапляння джерела запалювання (відкритого полум`я сірника, свічки або тліючого тютюнового виробу) на горючі матеріали, які знаходяться в межах розташування осередку пожежі та висновок експерта № 3-157/19 від 17.12.2019 яким встановлено, що на об`єктах дослідження ( фрагментах електропровідників) оплавлень металу, які відповідають таким, що виникає внаслідок короткого замикання не має, а також висновок експерта № 2.2-355/19 від 28.12.2019, згідно якого у наданому на експертизу пожежному смітті із сейф-пакета «ЕХР0269053» слідів нафтопродуктів не виявлено та акт про пожежу від 01.12.2019, у якому зафіксовано що пожежа, що виникла 01.12.2019 о 22 годині 30 хвилин у житловій будівлі по АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_13 , ймовірно виникла через підпал.
Висновок СМЕ № 281 від 20.12.2019 року під час якої при досліджені біоматеріалу на статевому члені трупа ОСОБА_13 знайдено сперматозоїди та епітеліальні клітини особи статевої належності якої встановити неможливо, а також присутність на ньому копрокультури та відстутність клітин вагінального епітелію, суд навів на підтвердження сексуальних уподобань потерпілого ОСОБА_13 які мали місце незадовго до проведення експертизи.
Висновок судово-психіатричної експертизи № 51 від 30.01.2020, яким встановлено, що в період інкримінованого йому злочину ОСОБА_6 страждав на розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства, тому він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період інкримінованого йому злочину ОСОБА_6 в тимчасовому хворобливому стані не перебував та не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру суд відобразив у оскржуваному рішенні на підтвердженні факту осудності ОСОБА_6 та тривалого зловживання ним аклогольними напоями;
Колегія суддів погоджується з тим, що вказані докази підтверджують винуватість ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення оскільки є належними, допустимими, достовірними та достатніми та узгоджуються між собою в сукупності та взаємозв`язку .
За результатами перевірки судового рішення не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції про його винуватість у вчиненні злочину. Вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст.94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
При цьому суд вірно кваліфікував дії обвинуваченого за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
Суд вірно не взяв до уваги показання ОСОБА_6 щодо невчинення ним вказаного злочину колегія суддів оскільки вони спростовуються вищенаведеними доказами.
При цьому також погоджується з критичною оцінкою місцевим судом показань свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , які проживають у будинку обвинуваченого ОСОБА_6 та повідомили суду про те, що у вечір вбивства вони розпивали із ОСОБА_6 спиртні напої та вночі всі спали вдома, а напередодні ОСОБА_6 та ОСОБА_19 , який разом з ними розпивав алкоголь, побились, одяг ОСОБА_6 був у крові та він його не знімав, оскільки ці свідки тривалий час проживають у будинку обвинуваченого разом з ним та знаходяться у приятельських стосунках, окрім того, вони перебували у стані алкогольного сп"яніння, а також могли не бачити події, які відбувались вночі після того як вони лягли спати.
Показання свідка ОСОБА_19 , який підтвердив у суді факт бійки між ним та ОСОБА_6 , що мала місце у день перед вбивством у будинку ОСОБА_6 під час спільного розпиття спиртних напоїв разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_20 та під час якої на куртці обвинуваченого з"явилась кров, суд також відобразив у вироці, однак, вони можуть лише свідчити про те, яким чином з"явилась на одязі обвинуваченого належна йому кров, проте, не спростовують доведеного стороною обвинувачення факту наявності на одязі ОСОБА_6 крові ОСОБА_13 .
За клопотанням сторони захисту судом апеляційної інстанції повторно досліджено частину доказів, що стосуються безпосередньо предмету доказування: висновки експертів № 21 від 07.07.2022, № 976 від 09.01.2020, № 351/976-19 від 03.06.2020, №73 від 03.03.2020,№ 14 від 31.01.2020, № 11 від 22.01.2020, № 1.4-992/19 від 24.12.2019, ухвали слідчого судді Тернопільського апеляційного суду, якими надано дозвіл на проведення НСРД , протоколи проведення слідчого експерименту з підозрюваним від 2.12.2020 та від 3.12.2020, пояснення ОСОБА_6 від 2.12.2020, протокол затримання ОСОБА_6 на підставі п.2 ст.208 КПК України від 2.12.2019, протокол за результатами НСРД -аудіоконтроль особи ОСОБА_6 , протокол допиту підозрюваного від 21.07.2020, висновок службового розслідування за фактами можливого порушення службової дисципліни працівником Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_22 від 25.02.2020, а також допитав свідка ОСОБА_15 , на дослідженні яких наполягала сторона захисту. При цьому, суд апеляційної інстанції відворив звукозапис у судовому засіданні показань свідків ОСОБА_39 , ОСОБА_18 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_20 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , допитаних в суді першої інстанції, оскільки не здійснюв переоцінку показань свідків та встановлення нових обставин кримінального провадження, що відповідає практиці ВС (постанова ККС ВС від 21 жовтня 2020 року у справі №345/522/16-к, провадження №51-2869км18). Відносно інших доказів, на підставі яких судом першої інстанції встановлено факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження та які повторно не досліджувались під час апеляційного розгляду, слід зазначити, що суд першої інстанції дослідив ці докази з дотриманням засади безпосередності та надав їм правову оцінку, в свою чергу суд апеляційної інстанції не змінює оцінку цих доказів та не встановлює на підставі них нових обставин у кримінальному провадженні.
Перевіряючи доводи сторони обвинувачення щодо порушення права ОСОБА_6 на мовчання та свободи від самовикриття при здійсненні НСРД ОСОБА_6 в умовах ІТТ №3 ГУНП в Тернопільській області м. Теребовля з 30.01.2020 - 01.02.2020 та в умовах ІТТ №2 Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області з 03.12.2019 по 05.12.2019 колегія суддів вважає що місцевим судом вірно оцінено зміст розмов ОСОБА_6 під час утримання в ІТТ та зроблено висновок, що ці розмови були добровільними та вони не є показаннями, які він давав без роз"яснення прав та за відсутності захисника виходячи з наступного.
За змістом п.11 ч.1 ст.7, ст.18 КПК України жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, які можуть бути підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитись відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. Тобто під самовикриттям розуміються дії особи, яка самостійно надає правовохоронним органам пояснення щодо скоєного нею протиправного діяння.
У той же час негалсні слідчі(розшукові) дії - це сукупність організаційних, практичних прийомів, у тому числі із застосуванням технічних засобів, які дозволяють у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством України, отримати інформацію про злочин або особу, яка його вчинила без її відома.
Як було зазначено вище ухвалами слідчого судді Тернопільського апеляційного суду було надано дозвіл на проведення НСРД у виді втручання у приватне спілкування ОСОБА_6 шляхом аудіоконтролю підозрюваного у приміщенні ІТТ. Аудіоконтроль полягає в негласній (без відома особи) фіксаціїї та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звків, рухів, дій, пов"язаних з її діяльністю або місцем перебування, тощо.
Така НСРД може бути здійснена у кримінальному провадженні після внесення відомостей до ЄРДР, обмежень щодо її застосування до осіб, затриманих за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення немає.
Суд оцінив зміст розмов ОСОБА_6 під час його утримання в ІТТ та дійшов до переконливого висновку, що ці розмови були вільними, без примусу або обману з боку будь-яких осіб, обвинувачений повідомляв своєму співрозмовнику обставини скоєного ним злочину на власний розсуд.
При цьому у вироку чітко зазначено що на момент поміщення в камеру ІТТ підозрюваному роз"яснено його право не свідчити проти себе. Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що під час проведення зазначеної НСРД не було порушено прав підозрюваного, а також його свободи від самовикриття.
Окрім того, ці матеріали НСРД фактично лише підтверджують інформацію та інші наявні докази у цій справі, не суперечать іншим доказам, які враховані судом першої інстанцї та не є єдиним або ключовим доказом проти обвинуваченого, який використав суд під час обгрунтування судового рішення, на момент їх проведення з підозрюваним було проведено слідчий екперимент 3.12.2020 року, під час якого він повідомляв та показував як вбивав потерпілого, під час його допиту з участю захисника в якості підозрюваного він також повідомляв про обставини скоєння ним вбивства ОСОБА_13 та вказував що він його вбив, тобто повідомлена ним в камері ІТТ не є новою інформацією, а лише підтверджує дані, які містяться у раніше зібраних доказах, зокрема, ОСОБА_6 був послідовиний у тому, що прийшовши на подвір"я потерпілого, він постукав у двері, які господар йому відчинив, щодо вжиття ними алкогольних напоїв та вбивства ним ОСОБА_13 у своїх розмовах в ІТТ він повідомив про "малолеток", які могли бачили як він виходив з помешкання потерпілого, що співвідноситься з показаннями свідка ОСОБА_44 , яка бачила як ОСОБА_6 за 2 тиждні до вбивства рубав дрова у помешканні потерпілого, тобто знав про те, що у його будинку проживають студенти.
Перевіряючи доводи апелянта щодо нескладення протоколів НСРД в 24 годиний строк з дня їх завершення колегія суддів вважає що наведене не впливає на законність їх проведення оскільки вони здійснювались на підставі ухвал слідчого судді, складені за результатами відповідних НСРД, їх хід та результати зафіксовані на оптичних носіях, які долучені до протоколів та викладені в окремих процесуальних документах, в яких детально наведено зміст розмов.
Отже, всупереч доводам сторони захисту НСРД стосовно обвинуваченого застосовані обґрунтовано та під належним контролем, процедура надання дозволу на проведення НСРД була ясною та передбачуваною, застосування таких заходів повністю ґрунтувалось на нормах КПК та переслідувало легітимну мету.
Перевіряючи посилання захисника щодо незалучення особи, яка була співрозмовником ОСОБА_6 у камері ІТТ під час проведення вказаних НСРД колегія суддів виходить з того, що аудіоконтроль особи, що здійснюється стосовно певної особи, передбачає можливість фіксування її дій та розмов з іншими людьми, що є метою цієї НСРД, та не потребує окремої ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення аудіоконтролю іншої особи( постанова ККС ВС від 14.09.2022 року у справі № 740/2968/16-к, провадження № 51-400ск22) тому вважає їх необгрунтованими .
Твердження захисту про психологічний тиск на обвинуваченого з боку оперуповноваженого Кременецького ВП НУПН в Тернопільській області ОСОБА_45 під час проведення з ним слідчого експерименту 2.12.2019 та проведення його виключно з метою закріплення показань ОСОБА_6 , які він надав під час допиту 2.12.2019, колегія суддів також вважає безпідставними з огляду на наступне.
Згідно із ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини, зокрема, отримання доказів унаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Згідно вироку суду в якості одного з доказів у кримінальному провадженні був наведений саме протокол проведення слідчого експерименту з ОСОБА_6 3.12.2019, який показав обставини вбивства ОСОБА_13 .
При його проведенні вимоги ст. 240 КПК органом досудового слідства були дотримані в повній мірі. Як вбачається з висновку Верховного Суду від 28 січня 2021 р. у справі №390/361/15-к, - згідно висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року метою слідчого експерименту є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Отримання від свідка (підозрюваного) відомостей під час цієї слідчої дії не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії. Показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
Усі процесуальні дії проводилися за присутності захисника, жодних зауважень щодо будь-якого тиску на обвинуваченого під час їх проведення висловлено не було.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено, а тому немає підстав вважати протокол слідчого експерименту недопустимим доказом.
Твердження сторони захисту про те, що під час проведення слідчого експерименту на ОСОБА_6 чинився моральний та психологічний тиск колегія суддів до уваги не приймає.
Судом першої інстанції встановлено, що захист не зміг переконливо пояснити, яким чином ОСОБА_6 зміг під впливом алкоголю запам`ятати та вивчити події злочину, які йому розповідав оперативний працівник поліції ОСОБА_22 , натомість не зміг розповісти та показати під час його відтворення на наступний день після вбивства, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння, а також, яким чином оперуповноваженому ОСОБА_46 , який не був присутній на місці події під час огляду будинку потерпілого та під час проведення слідчого експерименту 3.12.2019, могли бути відомі обставини вчинення вказаного злочину, місце розташування предметів обстановки, тощо.
Суд поклав в основу доведення винуватості ОСОБА_6 у скоєнні злочину лише слідчий експертимет від 3.12.2019, оскільки 2.12.2019, за присутності оперуповноваженого ОСОБА_22 , слідчий експеримент не вдалось провести у зв"язку з тим, що будинок потерпілого був замкений на ключ, що чітко відображено у вказаному процесуальному документі як і те, що його не було проведено. Слідчий експертимент від 3.12.2019 проводився за присутності захисника, підозрюваному ОСОБА_6 було роз"яснено його права, жодних зауважень від сторони захисту не надходило, оперативний працівник Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_47 участі у ньмоу не приймав, тому не міг чинити на підозрюваного жодного тиску. За наслідками його проведення зауважень від підозрюваного та його захисника не надходило, ОСОБА_6 добровільно показав місце розташування кімнат у будинку та предметів інтер"єру, місце вживання ними алкогольних напоїв, переміщення по будинку, місце нанесення ним поранень ОСОБА_13 , за допомогою ножа, на якому згідно висновку експерта № 56 виявлено кров, яка може належати як ОСОБА_6 так і ОСОБА_13 та згідно висновку експерта № 351/976-19 тілесні ушкодження у потерпілого могли бути спричинені цим ножем, механізм їх спричинення в повній мірі експерт не зміг деталізувати, однак не виключив їх нанесення згідно деталей які ОСОБА_6 показав при проведенні вказаного слідчого експерименту, те як він показав що голосно 5 разів постукав у двері будинку ОСОБА_13 свіпадає з показаннями свідка ОСОБА_48 який чув цей стукіт, а також тим що потерпілий відчинив двері .
Неповна деталізація ОСОБА_6 вказаних кількості та механізму заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень може бути обумовлена тим, що він перебував у стані алкогольного сп"яніння, яке на наступний день характеризувалось експертом як середнього ступеня, та яке підтверджується повідомленою ним в ходу НСРД інформацією про те, що з 7 січня 2019 року Різдва він кожен день безперервно вживає алкогольні напої, про окремі події, які могли мати місце між ним та потерпілим 1.12.2020 він міг не бажати повідомляти з огляду зафіксовані у висновку експерта схильності потерпілого ОСОБА_13 та виявлене його оголене тіло. Розбіжності у повідомлених ОСОБА_6 обставинах щодо знаряддя злочину- ножа, який він показав що викинув через паркан та який фактично знайшли у будинку потерпілого під час додатковго огляду місця події можуть бути обумовлені тим, що обвинувачений не хотів себе повністю викривати або не пом"ятав де подів знаряддя злочину.
Перевіряючи доводи захисника щодо наявності невеликої кількості крові у будинку ОСОБА_13 колегія суддів виходить з того, що внаслідок ліквідації наслідків пожежі її сліди були знищені та залишились її сліди лише на дверях, стінах, одвірках, одіялі,наволочці, матраці, інших предметах.
Оцінюючи доводи сторони захисту про суперечність між висновками судової молекулярно-генетичної експертизи від 10.07.2020 року № 14/183 експертизи куртки сірого кольору з трикотажу обвинуваченого, яким встановлено генетичну належність вивлених на ній слідів крові потерпілому та обвинуваченому та висновком судмедексперта № 12 від 23.01.2020 , яким не виключено належність вказаної крові як потерпілому так і обвинуваченому з огляду на позицію сторони захисту про порушення експертом ОСОБА_21 при здійснення екпертизи трупа потерпілого цілісності упакування крові в зв"язку з чим під час проведення молекулярногенетичної експертизи № 14/183 її було додатково нанесено на вказаний одяг, що підтверджується наявністю додаткових слідів крові, яких не було виявлено експертом при проведенні судмедекпертизи № 12, колегія суддів виходить з наступного.
У цих висновках чітко зазначено, що куртка сірого кольору надійшла належним чином упакована з зазначенням номеру сейфпакету, чого не заперечила сторона захисту, тому, за її логікою, порушення цілосності упакування могло мати місце лише щодо зразка крові потерпілого, яку могли нанести експерти, які проводили експертизи.
Висновок комплексної судмедекпертизи № 21 від 07.07.2022 щодо крові потерпілого свідчить про те що проведення експертних досліджень крові та її слідів на речових доказах чітко регламентується "Правилами" наказ № 6 від 17.01.1995). Допитана у судовому засдіанні експерт ОСОБА_49 виключила нанесення крові ОСОБА_13 на куртку ОСОБА_6 будь-ким іншим посилаючись на те, що вона досліджувалась 17.01.2020 року, а кров ОСОБА_13 06.12.2019 (вскриття трупа проводилось 3.12.2019), рідка кров не зберігається в зв"язку з тим, що піддається гниттю та досліджується в день надходження, після завершення екпертиз висушується, упаковується, маркується та зберігається в архіві бюро, кожен лаборант в подальшому відрізає частину марлі з кров"ю, яка треба на екпертизу.
Перед проведенням цих екпертиз застосовувались різні методи вивлення слідів крові, зокрема, при проведенні експертизи № 12 від 23.01.2020 експерт-імунолог ОСОБА_50 проводив лише візуальний огляд одягу, а згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 10.07.2020 року № 14/183 застосовувались різні методи виявлення крові: візуально, при природному освітленні; при огляді в косопадаючих променях штучного джерела освітлення та при огляді в УФ-променях в затемненому приміщенні, було виявилено 12 нових слідів крові та кров в місцях де були зроблені отвори від вирізаної тканини після попередніх досліджень, виділено ДНК, чого не робив судмедекперт при виконанні експертизи № 12.
Отже, експерт, який проводив молекулярно-генетичну дослідження застосував більш ширший спектр для виявлення слідів крові, а судово-медичний експерт при виконанні висновку № 12 від 23.01.2020 року не застосовував спеціальні методи для виявлення крові.
Колегія суддів зазначає, що експерт є самостійним при визначені способу дослідження об`єкта експертизи, експерти попереджались слідчим про кримінальну відповідальність з надання завідомо неправдивого висновку, в тому числі і щодо кількості виявлених плям, судова-медична та молекуляно-генетична екпертизи є різними за своєю природою, вони проводяться з застосування різних методик, при проведенні СМЕ № 12 генетичних ознак приналежності крові не визначалось, тому колегія суддів вважає що посилання захисника про те, що плями крові на куртці сірого кольору обвинуваченого, на яких мали місце генетичні ознаки крові потерпілого з"явились на ній внаслідок неналежного упакування взятої у трупа ОСОБА_13 крові є безпідставними, а наявність на ній слідів крові також ОСОБА_6 додатково підтверджує факт вбивства ним ОСОБА_13 .
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом куртки з трикотажу сірого кольору ОСОБА_6 , вилученої під час його затримання 2.12.2019 та доказів, які є похідними : висновків експертів № 12 та висновок експерта № 14/183, предметом дослідження яких вона була, з огляду на те, що затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України, на думку сторони захисту, відбулось за відсутності визначених вказаною правовою нормою підстав, що тягне за собою незаконність особистого обшуку ОСОБА_6 та вилучення його одягу під час його проведення колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК уповноважена особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Відповідно до ст. 209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишитися поряд з уповноваженою особою.
Факт затримання може визначатись не лише протоколом затримання, але й іншими засобами доказування, а відомості зазначені у протоколі можуть бути спростовані або навпаки підтверджені іншими доказами.
Колегія судів вважає, що встановлюючи обставини затримання, у тому числі і час фактичного затримання та наявність підстав для затримання, суд має виходити з дійсних обставин, встановлених на підставі всієї сукупності доказів, наданих сторонам включаючи але не обмежуючись відповідним.
Як слідує з вищенаведених доказів, в тому числі і з висновку службового розслідування щодо можливого здійснення оперуповноваженим Кременецього ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_51 психологічного тиску на ОСОБА_6 від 25.02.2020, інформація про вчинений злочин надійшла у чергову частину Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області 1.12.2019 о 23 год. 13 хв., оперуповноваженому ОСОБА_46 було доручено провести оперативні заходи щодо виявлення очевидців злочину, опитаний свідок ОСОБА_15 , якого пожежні врятували з другого поверху будинку ОСОБА_13 повідомив про те, що чув як чоловік на ім"я ОСОБА_26 постукав у двері будинковолодіння ОСОБА_13 та потерпілий відчинив їх, ОСОБА_47 , що в силу службової діяльності був добре знайомий з ОСОБА_6 , який є раніше судомою особою за вбивство, з метою перевірки його причетності до вказаного кримінального правопорушення прийшов одразу ж після встановлення цих оперативних даних у будинковолодіння ОСОБА_6 та побачив на його одязі сліди крові, тому колегія суддів вважає що у нього були всі підставі затримати ОСОБА_52 , на підставі п.2 ст.208 КПК України як особу, на якій безпосередньо після скоєння були наявні очевидні сліди злочину. Щодо впливу невірного зазначення часу затримання на права ОСОБА_6 ( за версією сторони захисту фактично затримано 1.12.2019 коло 23 год, а протокол затримання складено складено о 14 год 30 хв. 2.12.2019), то колегія суддів вважає, що вилучення одягу має зовсім іншу природу тому немає підстав вважати що виявлення в ОСОБА_6 під час особистого обшуку речей одягу стало безпосереднім наслідком можливого порушення його прав в значенні ч.1 ст.87 КПК оскільки такі властивості цих доказів не залежали від волі особи і особистий обшук міг бути проведений без дозвільної згоди особи, тобто без будь-якого вливу інформації отриманої від неї. Отже, колегія суддів відхиляє доводи захисника щодо незаконного проведення обшуку та вилучення одягу обвинуваченого оскільки суд не вважає що ці докази були отримані внаслідок порушень у значенні ч.1 ст.87 КПК, а тому відхиляє доводи сторони захисту про їх недопустимість, а також і недопустимість інших доказів, які є похідними від цих.При цьому враховує практику ККСВС викладену у постанові № 204/6541/16-к( не будь яке формальне недотримання вимог КПК при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустим) та № 344/2995/15-к. Окрім того, колегія суддв враховує що будь-яких слідчих дій з ОСОБА_6 , які були покладені в основу обвинувального вироку, у вказаний період не проводилось.
Допит ОСОБА_6 в якості підозрюваного, за участі захисника та з роз"ясненням визначених законом прав та обов"язків( під час першого допиту з захисником 2.12.2019 він відмовився надавати показання скориставшись своїми правами, визначеними ст.63 Конституції України) колегія суддів вважає таким що мав місце з дотриманням визначеної законом процедури оскільки йому було роз"яснено права та обов"язки та під час його проведення брав участь захисник. Окрім того, з огляду на правову природу вказаного процесуального документу він не може братись судом до уваги з огляду на необхідність дотримання принципу безпосередності допиту обвинуваченого у суді. Не є процесуальним джерелом доказом у кримінальному провадженні в розумінні вимог ст. 84 КПК України і пояснення ОСОБА_6 від 2.12.2019, на які також не посилався суд у вироці.
Не заслуговують на увагу й доводи апелянта щодо необгрунтованого призначення ОСОБА_6 надто суворого покарання.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні ОСОБА_53 покарання суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, наслідки заподіяні кримінальним правопорушенням, спосіб його вчинення та мотиви, ставлення ОСОБА_6 до своїх дій, відсутність будь-яких притаманних людині проявів співчуття, жалю до потерпілої особи, особливо цинічне ставлення до життя людини, нехтування ним як найвищою цінністю, дані про винного, який є раніше судомою особою, хворіє на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, обставин, що пом`якшують його покарання, суд не встановив, обставиною, що обтяжує покарання, визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння. Обране покарання у виді довічного позбавлення волі відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
З урахуванням усіх наведених обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 представляє особливу соціальну небезпеку, а тому покарання у виді позбавлення волі на певний строк не досягне мети його виправлення й недопущення вчинення протиправних дій у майбутньому і призначив йому покарання у виді довічного позбавлення волі.
Суд апеляційної інстанції повністю погоджується із таким висновком та у свою чергу зазначає, що матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_6 висловлює жаль з приводу вчиненого, засуджує свою поведінку, намагається хоча б у якийсь спосіб виправити ситуацію та готовий понести відповідальність. За таких обставин апеляційний суд погоджується з призначеною засудженому мірою покарання та не вбачає підстав для його зміни.
Отже, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого слід залишити без задоволення, а вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України - без змін.
Керуючись вимогами ст.ст.404,405,419 КПК України, колегія суддів,- УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_12 залишити без задоволення.
Вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України залишити без змін.
Касаційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту отримання копії судового рішення.
Головуючий
Судді