ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 110687336

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2023 р. Справа№ 910/11933/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Євсікова О.О.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Бондар Л.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.04.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" та Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023

у справі № 910/11933/22 ( суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтєк"

про стягнення 2 592 988,25 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" (далі - позивач, ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач, АТ Комерційний банк "Приватбанк") про стягнення 2 592 988,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за виданою банківською гарантією.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі № 910/11933/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" 773 277 грн. 73 коп. основного боргу, 42 530 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 5 402 грн. 35 коп. 3 % річних та 12 318 грн. 15 коп. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач отримав право відмовитись від виконання своїх зобов`язань лише в частині вимоги, яка не підтверджена належним чином оформленими видатковими накладними.

Водночас, судом першої інстанції зазначено, що відповідач не набув права відмови від виконання своїх зобов`язань повністю, оскільки інші 12 наданих позивачем видаткових накладних повністю відповідають умовам гарантії №G0917/8055/6 (наявність електронних цифрових підписів та підписів представників відповідача, скріплених печаткою) та належним чином підтверджують наявність прострочених грошових зобов`язань третьої особи у справі перед позивачем загальною сумою 773 277, 73 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму основного боргу у розмірі 1 726 722,27 грн., 3 % річних в розмірі 12 063,40 грн., інфляційні втрати в розмірі 32 992,22 грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 58 342,23 грн. та витрати на правову (правничу) допомогу.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що відповідач встановив, що всі товари на суму 2 508 927,69 грн. приймала третя особа у справі та її представники, на підтвердження чого додав до відповіді на відзив на позовну заяву копію листа №2507/22 від 25.07.2022, в якому йшлося про те, що третя особа у справі визнає свої зобов`язання перед позивачем на оскаржувану суму та не відмовляється від їх виконання у майбутньому.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі № 910/11933/22, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 по справі № 910/11933/22 до розгляду та відкрити провадженні у справі. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 по справі № 910/11933/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з наданих позивачем видаткових накладних неможливо встановити коли був відвантажений товар та чи був він отриманий уповноваженим представником покупця.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, клопотання та письмові пояснення учасників апеляційного провадження

20.03.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Зокрема відповідач зазначає, що посилання позивача в апеляційній скарзі на лист ТОВ «Алтек» №2507/22 від 25.07.2022 не заслуговують на увагу, оскільки, третя особа цим листом не визнає якісь конкретні вимоги (оплати за конкретними видатковими накладними), а лише повідомляє про настання для нього форс-мажорних обставин.

31.03.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

31.03.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі №910/11933/22, які за своїм змістом є аналогічними відзиву на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу суду 20.03.2023.

03.04.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані».

Дане клопотання обґрунтовано тим, що до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів на підтвердження того, що Кислий Сергій Юрійович у даній справі має право відповідно до закону представляти ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» у якості представника за довіреністю як адвокат або в порядку самопредставництва.

03.04.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відмову в задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані».

Зокрема, позивач зазначає, що підстави, викладені в клопотанні про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», є необґрунтованими та надуманими, а відтак клопотання про закриття апеляційного провадження є таким, що не підлягає задоволенню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" у справі 910/11933/22 передано колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Гаврилюк О.М., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 витребувано справу № 910/11933/22 у Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 01.03.2023 справу № 910/11933/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" передано колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Гаврилюк О.М., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження справи № 910/11933/22.

07.03.2023 справа № 910/11933/22 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.04.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.04.2023. Об`єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі № 910/11933/22 в одне апеляційне провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" та Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 відкладено на 27.04.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 27.04.2023 з`явився представник позивача, який підтримав свою апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму основного боргу у розмірі 1 726 722,27 грн., 3 % річних в розмірі 12 063,40 грн., інфляційні втрати в розмірі 32 992,22 грн. та ухвалити нове рішення.

Також представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача.

У судове засідання 27.04.2023 з`явився представник відповідача, який підтримав свою апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, а також заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив залишити її без задоволення.

Також представник відповідача підтримав своє клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача.

Третя особа у судове засідання 27.04.2023 представників не направила, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлялася належним чином, через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від третьої особи заяв та клопотань - не надходило.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників третьої особи не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

У засіданні суду 27.04.2023 судом розглянуто клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача. Протокольною ухвалою судом відмовлено у задоволенні клопотання з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, в апеляційній скарзі ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» зазначено, що апеляційна скарга підписується представником ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» Кислим Сергієм Юрійовичем, який діє на підставі довіреності від 15.06.2022, а також має право вчиняти юридичні дії від імені довірителя, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ від 15.07.2022.

В свою чергу, Кислий Сергій Юрійович є працівником ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані». займає посаду Керівника відділу фінансового планування з 01.02.2011 року на підставі Наказу №35-к від 01.02.2011.

Окрім довіреності, виданої 15.06.2022, на представництво інтересів ТОВ «Самсунг Електронік Україна Компані» Кислий Сергій Юрійович діє також в межах повноважень, наданих довіреністю від 14.02.2022. Окрім інших повноважень Кислий Сергій Юрійович має право підписувати позовні заяви, апеляційні скарги та інші документи від імені ТОВ «Самсунг Електронік Україна Компані».

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано Господарським процесуальним кодексом України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, як не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) І обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги закріплено в статті 258 ГПК України. Згідно з ч. 3 цієї статті до апеляційної скарги додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; докази сплати судового збору: докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч.3 ст. 56 ГПК України).

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Тобто, починаючи з січня 2019 року представництво в судах усіх інстанцій, в тому числі і в Північному апеляційному господарському суді у даній справі, здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. При цьому підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва. В частині 1 статті 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Отже, норми чинного .. законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України. Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що для визнання юридичної особи такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Таким чином, представництво ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» у цій справі може здійснювати: адвокат як представник юридичної особи; керівник або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.

Надані на підтвердження наявності у Кислого С.Ю. повноважень представляти інтереси ТОВ «Самсунг Електроніко Україна Компані» довіреності містять інформацію про те, що вказана особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні ч.3 ст. 56 ГПК України.

Водночас, колегією суддів встановлено, що Кислий С.Ю. зазначений в якості представника ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» в виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з повноваженнями: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо; подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи. Дійсно, реєстратором в відомостях стисло зазначено повноваження представника Кислого С.Ю. з урахуванням відсутності можливості перечислити всі повноваження, однак з наданих суду довіреностей однозначно вбачається волевиявлення директора Рю Донгвон та фінансового директора Чой Санг Шік на наділення Кислого С. повноваженнями представляти інтереси ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», в тому числі підписувати позовні заяви та апеляційні скарги.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягає.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтєк" (далі - третя особа) укладено договір №СЕ/92/01-0612 від 04.06.2012, за умовами якого позивач зобов`язався поставляти товари третій особі у справі, а остання - приймати та оплачувати їх вартість.

За умовою пункту 5.1 договору №СЕ/92/01-0612 від 04.06.2012 доставка позивачем товарів здійснюється відповідно до замовлень третьої особи у справі.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що поставка здійснюється на умовах DDP Інкотермс2000 Київ, вул. Куренівська 29А.

Відповідно до пункту 5.9 договору №СЕ/92/01-0612 від 04.06.2012 виключним, належним та достовірним доказом здійснення поставки товарів є видаткова та товаротранспортна накладна з відміткою (підписом) покупця про приймання відповідної партії товару.

Пунктом 5.10 цього ж договору визначено, що у випадку постачання товару у контейнері, приймання здійснюється у присутності представників продавця, покупця та сюрвеєра.

За умовою пункту 6.6.4 в редакції додаткової угоди №4 від 18.09.2018 оплата кожної партії товару здійснюється протягом 60 днів з дати поставки відповідної партії товару.

Покупець за умовою пункту 6.6.3 (в редакції додаткової угоди №4 від 18.09.2018) договору №СЕ/92/01-0612 від 04.06.2012 зобов`язався надати позивачу банківську гарантію в якості забезпечення своїх зобов`язань з оплати отриманого товару.

За умовами виданої 19.09.2018 банківської гарантії №G0917/8055/6 з урахуванням змін до неї №1 та №2 відповідач зобов`язався строком до 29.07.2022 включно, виплатити позивачу будь-яку суму у межах 2 500 000,00 грн., що не перевищує порушених третьою особою у справі зобов`язань.

Позивач 28.07.2022 звернувся до відповідача з вимогою №SEUC 22/07/2325 від 26.07.2022 про сплату 2 500 000, 00 грн. за виданою платіжною гарантією №G0917/8055/6.

Відповідач листом №Е.42.0.0.0/4-220809/23833 від 09.08.2022 відмовив у задоволенні вимоги з огляду на не дотримання відповідачем вимог гарантії щодо документального оформлення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПКУкраїни.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наведених правових норм вбачається, що визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, є порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відтак, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Відповідно до статі 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

Статтею 563 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Умовами наданої відповідачем гарантії визначено, що зобов`язання оплати вимоги позивача протягом 30 банківських днів виникає з моменту надання, у тому числі, копій відповідних видаткових накладних на товар з підписом представника покупця, що підтверджує отримання покупцем товару від постачальника.

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами відповідача, що належне оформлення певної видаткової накладної є чітко визначеною вимогою як платіжної гарантії №G0917/8055/6 так і договору №СЕ/92/01-0612 від 04.06.2012.

Водночас, судова колегія погоджується із судом першої інстанції щодо того, що суди у даному випадку мають досліджувати виключно і саме ті документи, що були долучені позивачем (як управненою стороною) до вимоги про сплату 2 500 000 грн. за виданою відповідачем гарантією.

Документи, які не були долучені позивачем до своєї вимоги, судами не можуть братись до уваги, оскільки вони мали існувати на дату звернення з вимогою та мали бути долученими до цієї вимоги.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, у даному випадку судами досліджується виключно наявність у відповідача права відмовити у виплаті грошових коштів за виданою ним платіжною гарантією на час прийняття відповідного рішення.

Як зазначалось колегією суддів вище, позивач 28.07.2022 звернувся до відповідача з вимогою №SEUC 22/07/2325 від 26.07.2022 про сплату 2 500 000, 00 грн. за виданою платіжною гарантією №G0917/8055/6.

В свою чергу, відповідач листом №Е.42.0.0.0/4-220809/23833 від 09.08.2022 відмовив у задоволенні вимоги з огляду на не дотримання відповідачем вимог гарантії щодо документального оформлення.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача у тому, що:

- мова йде про банківську операцію, яка потребує належної ідентифікації усіх її учасників, у тому числі і осіб, що приймали товар від імені третьої особи у справі;

- обов`язок виконання умов банківської гарантії відповідача повністю залежить від виконання позивачем умов виданої гарантії в частині належного повідомлення і підтвердження правомірності вимоги про сплату грошових коштів.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, а саме із супровідного листа до вимоги №SEUC 22/07/2325 від 26.07.2022 вбачається, що позивачем було надано відповідачу копії 16 видаткових накладних на 18 аркушах паперу, у тому числі копії видаткових накладних №7086033704 від 20.01.2022 на суму 1 112 682,23 грн., №7089115209 від 09.02.2022 на суму 548 993,81 грн., №7104010122 від 05.05.2022 на суму 33 798,65грн та №7104770134 від 11.05.2022 на суму 40 175,10 грн.

Дослідивши вищевказані накладні, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що копії видаткових накладних №7086033704 від 20.01.2022 на суму 1 112 682,23 грн. та №7089115209 від 09.02.2022 на суму 548 993,81 грн. підтверджують факт отримання товарів від позивача представником ТОВ "Логістік-Плюс", а не третьою особою у даній справі (ТОВ "Алтєк").

Вищевикладеного позивачем у своїй апеляційній скарзі не спростовано.

В свою чергу, за видатковими накладними №7104010122 від 05.05.2022 на суму 33 798,65грн та №7104770134 від 11.05.2022 на суму 40 175,10 грн. взагалі неможливо ідентифікувати отримувача товарів.

Проаналізувавши вищевикладене, а також враховуючи чіткі вимоги пункту 5.9 договору №СЕ/92/01-0612 від 04.06.2012 та умови здійснення виплат за платіжною гарантією колегія суддів визнає правомірність відмови відповідача від здійснення платежу за гарантією у цій частині, оскільки позивачем очевидно не дотримано встановлених самою гарантією умов документального оформлення.

У той же час, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача в частині юридичної неможливості виконання зобов`язання за виданою платіжною гарантією частково від заявленої вимоги.

Як зазначалось раніше, за умовою платіжної гарантії №G0917/8055/6 (з урахуванням змін до неї №1 та №2) відповідач зобов`язався строком до 29.07.2022 включно, виплатити позивачу будь-яку суму у межах 2 500 000,00 грн., що не перевищує порушених третьою особою у справі зобов`язань.

Доводи апеляційної скарги в частині забезпечення зобов`язань, що виникли до 31.08.2020, колегією суддів оцінюються критично, оскільки, ці доводи прямо спростовується умовами самої платіжної гарантії з урахуванням змін.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в первісному тексті Гарантії відсутній будь-який інший термін, окрім «31 серпня 2018», який Банк міг би замінити подальшими Змінами, а відтак, на переконання колегії суддів, змінами №2 від 17.08.2020 термін дії Гарантії, термін подачі вимоги платежу до Банку і строк виконання покупцем своїх платіжних зобов`язань за Договором було продовжено до 29.07.2022 включно.

В свою чергу, встановивши відсутність частини належним чином оформлених документів, обов`язковість яких визначено умовами виданої гарантії, відповідач отримав право відмовити у грошовій виплаті лише у частині непідтверджених порушень третьою особою у справі грошових зобов`язань.

Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем відмовлено у виконанні своїх зобов`язань повністю.

Також, дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що фактично лист відповідача №Е.42.0.0.0/4-220809/23833 від 09.08.2022 про відмову від виконання своїх зобов`язань містить лише одну підставу: «з наданих видаткових накладних неможливо встановити, що отримувачем товару є третя особа у справі».

Вищевикладене, на переконання колегії суддів, повторно спростовує твердження відповідача в частині забезпечення зобов`язань, що виникли до 31.08.2020.

Доводи апеляційної скарги відповідача в частині накладення електронного підпису представників третьої особи у справі в інший день, ніж дата виготовлення видаткових накладних колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем у своїй апеляційній скарзі, це питання врегульовано пунктом 5.8 договору №СЕ/92/01-0612 від 04.06.2012 і не потребує додаткового тлумачення.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що відповідач отримав право відмовитись від виконання своїх зобов`язань лише в частині вимоги, яка не підтверджена належним чином оформленими видатковими накладними.

Відповідно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач не набув права відмови від виконання своїх зобов`язань повністю, оскільки інші 12 наданих позивачем видаткових накладних повністю відповідають умовам гарантії №G0917/8055/6 (наявність електронних цифрових підписів та підписів представників відповідача, скріплених печаткою) та належним чином підтверджують наявність прострочених грошових зобов`язань третьої особи у справі перед позивачем загальною сумою 773 277, 73 грн.

Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання задовольнити вимогу позивача про здійснення виплати за виданою гарантією частково у розмірі 773 277,73 грн.

В контексті вищевикладеного, колегія суддів відхиляє посилання позивача у своїй апеляційній скарзі на копію листа №2507/22 від 25.07.2022, як на підтвердження визнання третьої особою у справі своїх зобов`язань перед позивачем на оскаржувану суму, оскільки, дослідивши зміст даного листа, колегія суддів погоджується із відповідачем в частині того, що третя особа цим листом не визнає якісь конкретні вимоги (оплати за конкретними видатковими накладними), а лише повідомляє про настання для нього форс-мажорних обставин.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З обставин встановлених колегією суддів вище, можливо дійти висновку, що відмова від здійснення виплати за виданою гарантією у розмірі належним чином підтверджених порушень грошових зобов`язань третьої особи у справі загальною сумою 773 277, 73 грн. є порушенням відповідачем господарсько-правового зобов`язання за виданою ним платіжною гарантією №G0917/8055/6.

Водночас, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача в частині тверджень про те, що у третьої особи у справі «не виник строк виконання зобов`язань» у зв`язку з дією обставин непоборної сили.

Строк виконання грошових зобов`язань третьої особи у справі чітко встановлено пунктом 6.6.4 договору поставки: оплата кожної партії товару здійснюється протягом 60 днів з дати поставки відповідної партії товару.

Передбачена цим же договором можлива пролонгація строків виконання зобов`язань не призводить до автоматичної зміни встановлених договором строків. У такому випадку заінтересована сторона набуває права ініціювати або дострокове розірвання договору, або внесення відповідних змін до договору з визначенням нових строків.

Факт знищення продукції пожежею у результаті ведення бойових дій агресором має значення при визначенні особи, яка несе ризик такого знищення. За загальним правилом ризик випадкового знищення несе власник майна. У даному випадку, за умовами укладеного договору поставки право власності на знищене майно перейшло до третьої особи у справі у момент отримання цього майна за видатковими накладними.

Відповідно, колегія суддів зазначає, що у суду відсутні правові підстави для покладення негативних наслідків пожежі на позивача, оскільки останній не був його власником. Крім того, відповідачем доведено суду, що третьою особою у справі вже вчинено юридичні дії відносно винної особи та отримано відповідний судовий захист порушених прав.

Окремо колегією суддів враховано, що всі належним чином оформлені видаткові накладні на товари загальною вартістю 773 277, 73 грн. датуються після 24.02.2022, тобто третьою особою у справі товари без будь-яких заперечень отримувались від позивача протягом дії обставин непоборної сили.

Судом також враховано, що третя особа у справі та відповідач є носіями грошових зобов`язань, а здійснення платежів банківською системою не припинялось з моменту початку збройної агресії, що ставить під сумнів твердження про неможливість виконання зобов`язання внаслідок дії саме обставин непоборної сили.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів зазначає, що встановивши наявність порушеного права позивача та кореспондованого обов`язку відповідача, судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно задовольнено позовну вимогу про стягнення грошових коштів за виданою відповідачем гарантією частково у розмірі 773 277, 73 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене Законом право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції в межах задоволених позовних вимог, колегія суддів погоджується із висновком суду щодо часткового задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат за період часу з 09.08.2022 по 01.11.2022 з розрахунку 773 277, 73 грн. боргу та встановлених індексів інфляції за серпень (101,1%), вересень (101,9%) та жовтень (102,5%) 2022 року загальною сумою 42 530,28 грн.

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції в межах задоволених позовних вимог, колегія суддів погоджується із висновком суду щодо часткового задоволення вимоги про стягнення 3% річних за визначений позивачем період часу з 09.08.2022 по 01.11.2022 (з розрахунку 773 277, 73*3%/365*85) у розмірі 5 402,35 грн.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог з вищевикладених підстав.

Всі інші доводи, наведені скаржниками в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржників викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі № 910/11933/22, за наведених скаржниками доводів апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" та Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі № 910/11933/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі № 910/11933/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційних скарг залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк".

4. Матеріали справи №910/11933/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 08.05.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.О. Євсіков

О.М. Гаврилюк