17.04.2023 227/477/21
У Х В А Л А
Іменем України
17 квітня 2023 року м.Добропілля
Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В. розглянувши в рамках розгляду заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, про видачу дублікатів виконавчих листів, заінтересовані особи - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), (брожник) -Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», заяву адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича про відвід судді,
ВСТАНОВИВ:
14.04.2023 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович про видачу дублікатів виконавчих листів в рамках цивільної справи ЕУНСС № 227/477/21.
Ухвалою суду від 17.04.2023 року вищевказана заява залишена без руху та заявнику надано строк для усунення недоліків, зазначених у вказаній ухвалі.
17 квітня 2023 року до суду надійшла заява адвоката Сакун Віталія Анатолійовича про відвід судді Здоровиці О.В. від розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів від 14.04.2023 року, оскільки у нього є сумніви в об`єктивності та неупередженості вказаної судді при розгляді заяви про видачу дублікатів виконавчих листів. При цьому заявник зазначає, що його сумніви викликані тим, що вказана суддя раніше вже вирішувала аналогічну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Сакун В.А. про видачу дублікатів виконавчих листів від 20.03.2023 року і незаконно відмовила в її задоволені, що на його думку свідчить про те, що суддя вже висловила свою думку з цього питання, а саме створивши штучні формальні перешкоди для заявника. Заявник вважає, що вказані обставини свідчить про упереджене і необ`єктивне ставлення судді Здоровиці О.В. до представника заявника і проявляється в кожній справі, яку розглядає суддя, в якій він є представником у справах.
Вирішуючи питання про відвід за заявою - адвоката Сакуна В.А. суд виходить з такого.
Відповідно до ст.40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч.2 ст.40 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч.7,8 ст.40 ЦПК України).
Враховуючи наведені норми, підстав для розгляду питання про заявлений відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, суд не вбачає.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України, а саме суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
Частиною 4 ст.36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Слід зазначити, що в провадженні судді Здоровиці О.В. знаходилась на розгляді справа за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, про видачу дублікатів виконавчих листів, заінтересовані особи - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), (брожник) -Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (ЕУНСС № 227/477/21, провадження 6/227/59/2023).
Ухвалою суду від 30.03.2023 року в рамках справи ЕУНСС № 227/477/21, провадження 6/227/59/2023 у задоволенні заяви адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа, заінтересовані особи - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» було відмовлено, оскільки заявником не було доведено факт втрати виконавчих листів.
Станом на день розгляду заяви про відвід судді встановлено, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Сакун В.А. на ухвалу суду від 30.03.2023 року подана апеляційна скарга. Відомостями про стан розгляду вказаної апеляційної скарги суд не володіє.
Враховуючи наведене, те, що зміст заяви про відвід судді Здоровиці О.В. полягає у незгоді представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Сакун В.А. з прийнятим суддею рішенням при розгляді заяви ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів від 20.03.2023 року (ЕУНСС № 227/477/21, провадження 6/227/59/2023), вважаю, що вказані позивачем обставини не є такими, що можуть бути підставою для відводу судді, що передбачено ч.4 ст.36 ЦПК України.
Тобто, вважаю заявлений відвід не є обґрунтованим, оскільки зазначені обставини вказують на те, що відсутні об`єктивно обґрунтовані обставини, які викликають сумнів в упередженості або об`єктивності судді Здоровиці О.В..
Крім того, вважаю, що доводи адвоката Сакун В.А. про те, що у судді Здоровиці О.В. існує упереджене і необ`єктивне ставлення до нього як до представника в цій та іншій справі є надуманими, оскільки ці доводи взагалі не підтверджуються об`єктивними даними, які б підтверджували вказані доводи (адвокатом не наведено жодних реквізитів справ, в яких він приймав участь в якості представника, які розглядалися суддею Здоровицею О.В. та в яких він вважав, що суддя до нього була упередженою та необ`єктивною та не зазначено в чому це проявлялось).
Враховуючи наведене, а також те, що заява про відвід надійшла до суду раніше ніж за три робочі дні до наступного засідання в рамках цивільної справи ЕУНСС № 227/477/21, провадження 6/227/73/2023 (розгляд заяви не призначено, оскільки ухвалою суду від 17.04.2023 року заяву залишено без руху), заяву про відвід слід передати до канцелярії суду, відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, для визначення судді, який не входить до складу суду, що буде розглядати питання про відвід судді Здоровиці О.В.
Керуючись ст. 40,254,260,261 УПК України,
УХВАЛИВ:
Визнати заяву адвоката Сакун Віталія Анатолійовича про відвід судді Здоровиці О.В. від розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів від 14.04.2023 року (ЕУНСС № 227/477/21, провадження 6/227/73/2023) - необґрунтованою.
Заяву адвоката Сакун Віталія Анатолійовича про відвід судді Здоровиці О.В. від розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів від 14.04.2023 року (ЕУНСС № 227/477/21, провадження 6/227/73/2023) передати до канцелярії Добропільського міськрайонного суду для визначення судді в порядку статті 33 ЦПК України, який буде вирішувати питання про відвід судді Здоровиці О.В. заявлений адвокатом Сакун В.А.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О.В.Здоровиця
Ухвала № 110224302
14.04.2023 227/477/21
УХВАЛА
14 квітня 2023 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Левченка А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Черкасової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Вугільна компанія «Краснолиманська»,-
ВСТАНОВИВ:
04 квітня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Вугільна компанія «Краснолиманська», в якій просить зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанови про повернення виконавчих документів за виконавчим провадженням № 65201207 від 20 квітня 2021 року, № 65452865 від 18 травня 2021 року, № 65452912 від 18 травня 2021 року та повернути виконавчі листи видані на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області по справі № 227/477/21 від 02 квітня 2021 року.
В обґрунтування скарги зазначено, що 18 березня 2023 року до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було подано заяву, якою просили повернути оригінали виконавчого документа на адресу представника стягувача. Станом на 26 березня 2023 року виконавче провадження було відкрито, виконавчий лист не повернуто, тому було подано скаргу до начальника відділу виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка на жаль залишилася без уваги. 29.03.2023 року було подано скаргу до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки відповідно до відомостей які містяться у АСВП виконавчі провадження були відкриті.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2023 року призначено розгляд скарги.
13.04.2023 року від представник стягувача, адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича надійшло клопотання про закриття провадження у справі внаслідок не підтримання вимог заявником, оскільки державний виконавець після звернення із скаргою до суду самостійно усунув бездіяльність. До клопотання долучено копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.04.2023 року в рамках виконавчого провадження № 65201207, № 65452865, № 65452912; копію відповіді на заяви стягувача від 18.03.2023 року (вх. № 1449, вх.№ 1543) № 2539 вих від 05.04.2023 року; копію довідки № 2540 вих від 05.04.2023 року щодо неможливості надіслати оригінали виконавчих документів; копію відповіді на скаргу стягувача від 26.03.2023 року № б/н (вих № 2541 від 05.04.2023 року. Також, просить суд відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України присудити заявнику понесені ним судові витрати, стягнувши їх з відділу державної виконавчої служби на користь стягувача.
Стягувач та представник стягувача у судове засідання не з`явилися, звернулися до суду із клопотанням про розгляд скарги без участі сторони заявника.
Представник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у письмових запереченнях просив розглядати скаргу без його участі.
Представник боржника у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Згідно ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Матеріали справи свідчать про відсутність визначених у згаданих нормах цивільного процесуального права перешкод для прийняття відмови представника стягувача від скарги, що відповідає умовам ст. 206 ЦПК України, та в цілому також відповідає принципу диспозитивності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Вугільна компанія «Краснолиманська» підлягає закриттю.
Учасникам справи також роз`яснюються наслідки закриття провадження у справі передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України, якою встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Вирішуючи питання витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача .
Згідно ч. 3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За приписами статей 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат. Відповідно до статті 84 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові від 22.12.2018 року по справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.
На підтвердження понесених скаржником витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено копію ордеру на надання правничої правової допомоги від 18.03.2023 року, додаткову угоду № 2 від 03.03.2023 року до договору № 40 від 18.03.2023 року про надання професійної правничої допомоги, згідно якої надані заявнику послуги адвоката складаються з правових консультацій та роз`яснень законодавства, на що було витрачено 1 годину та підлягає сплаті 1000 грн; складання скарги на бездіяльність державного виконавця, на що витрачено 3 години та підлягає сплаті 2000 грн.
Також, надано акт виконаних робіт (наданих послуг) із детальним описом до Договору № 40 від 18.03.2023 року про надання професійної правничої допомоги від 03.04.2023 року та розрахункову квитанцію на суму 3000 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджено надання адвокатом Сакуном В.А. правничої допомоги ОСОБА_1 , що погоджено в акті виконаних робіт, на суму 3000,00 грн.
Доводів на предмет неспівмірності вказаних витрат, відділом державної виконавчої служби суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, витрати заявника на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню в межах 3 000 грн, які слід стягнути з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Керуючись ст.ст.12, 13, 49, 64, 133, 137, 142, 206, 255, 256, 258, 259, 353, 354 ЦПК України, суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Прийняти відмову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, від скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Вугільна компанія «Краснолиманська».
Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Вугільна компанія «Краснолиманська» - закрити.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ43316700) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.М. Левченко