ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Рішення № 110050424

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2023

Справа № 910/4846/22

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" м. Києва

про визнання дій протиправними, відшкодування збитків, ціна позову 374674158,16 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Божко Д.О.

Представники:

від позивача: Кузьменко В.С.,

від відповідача: Тарасенков В.В.

СУТЬ СПОРУ :

у червні 2022 року Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним і відповідачем укладено договір доручення на виконання страхових агентських послуг № 6 від 11 липня 2016 р., додаткові угоди до цього договору, згідно з якими відповідач зобов`язався від його імені та за дорученням здійснювати частину страхової діяльності товариства позивача, а він - сплачувати відповідачу винагороду.

У жовтні 2020 року йому стало відомо про прийняття відповідачем на проведеному засіданні комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ "Приватбанк" рішень про: припинення ділових відносин з ТДВ "СК "Кредо" з продажу його страхових продуктів; розпочаток комунікації з клієнтами ТДВ "СК "Кредо" щодо вибору інших акредитованих компаній або необхідності змінити технологію сплати щомісячних страхових платежів шляхом самостійного формування платежу (замість використання послуги "регулярний платіж"); отримання юридичного аналізу усіх договорів, пов`язаних із страховими послугами клієнтських, агентських, з надання послуги "регулярний платіж", оформлених протоколом № 14 від 16 жовтня 2020 р.

Також у вказаному протоколі № 14 від 16 жовтня 2020 р. зафіксовані вже здійснені відповідачем дії (до прийняття указаних рішень щодо зменшення страхового портфелю позивача) про припинення відповідачем як страховим агентом від імені його товариства укладати нові договори, заблокування списання страхових платежів з овердрафт з рахунків клієнтів за укладеними клієнтами договорами страхування, що укладені відповідачем як страховим агентом від імені його товариства, тощо.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2021 р. у справі № 201/10958/20, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 р., позов ГО "Інвалідів "Карітас" до ПАТ "СК "Інгосстрах", ТДВ "СК "Кредо", АТ КБ "Приватбанк" про визнання дій протиправними та відновлення становища задоволено частково, визнано протиправними дії АТ КБ "Приватбанк" стосовно прийняття рішень та визнано незаконними рішення, оформлені у вигляді протоколу № 14 засідання комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки від 16 жовтня 2020 р. АТ КБ "Приватбанк".

Указаним рішенням також встановлено факт блокування у банківських каналах комунікації АТ КБ "Приватбанк" можливості укладення договорів страхування на нових умовах, внесення змін до них або переукладення договорів страхування за участю АТ КБ "Приватбанк" як страхового агента від імені ТДВ "СК "Кредо".

Також зазначав, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2021 р., залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15 березня 2023 р., у справі № 904/6015/20 за участю в тому числі сторін даної справи було зобов`язано АТ КБ "Приватбанк" виконувати належним чином доручену частину страхової діяльності ТДВ "СК "Кредо" за укладеними договорами доручення, у т.ч. договором доручення № 6 на виконання страхових агентських послуг від 11 липня 2016 р.

Установлені зазначеними судовими рішеннями факти неналежного виконання відповідачем договорів доручення, з-поміж яких є також спірний, причинного зв`язку між рішенням комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ "Приватбанк" від 16 жовтня 2020 р. з подальшими наслідками у вигляді зменшення клієнтської бази, залученої через указаного агента, на думку позивача є преюдиційними та свідчать про протиправність дій та бездіяльності останнього.

Як наслідок протягом червня 2019-квітня 2022 років кількість договорів страхування з ТДВ "СК "Кредо", що супроводжує відповідач як його страховий агент за договорами доручення зменшилась з 2246660 до 1236289.

Вказував, що внаслідок прийнятого відповідачем рішення про зменшення страхового портфелю ТДВ "СК "Кредо", відповідно дій (бездіяльності) відповідача спрямованих на припинення виконання його доручень, укладення нових страхових договорів з клієнтами, а також пролонгацію існуючих договорів страхування тощо йому заподіяні збитки у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 374674158,16 грн., який він одержав би за умови належного здійснення відповідачем своїх обов`язків за договором доручення на виконання страхових агентських послуг № 6 від 11 липня 2016 р.

За таких обставин позивач на підставі ст.ст. 15, 16, 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України просив задовольнити позов, визнати дії відповідача спрямовані на спричинення йому збитків (упущеної вигоди) протиправними, стягнути з відповідача на свою користь 374674158,16 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за період липня 2019-квітень 2022 років за договором доручення, а також понесені ним по справі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність факту заподіяння збитків позивачу з його вини. Вказував, що ним як страховим агентом на виконання п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.2. договору доручення за період червня 2019-квітень 2022 років було укладено 185544 договорів страхування від імені ТДВ "СК "Кредо". Зазначав, що надані позивачем акти виконаних робіт (наявні у матеріалах справи) за договором доручення не містять претензій або зауважень щодо наданих ним як страховим агентом послуг. Також пояснив, що протокол № 14 від 16 жовтня 2020 р. є внутрішнім документом банку, він не створює обов`язків для третіх осіб (у т.ч. й контрагентів банку), жодні права яких не можуть порушуватися внаслідок прийняття зазначених у даному протоколі рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Згідно ст.ст. 295, 305 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво (ст. 295 ГК України).

Відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються ГК України, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення ЦК України, якими регулюються відносини доручення.

За визначенням статті 15 Закону України "Про страхування" страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Згідно ч. 1 ст. 1000, ч. 1 ст. 1003 ЦК за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем укладено договір доручення на виконання страхових агентських послуг № 6 від 11 липня 2016 р., додаткові угоди №№ 1 від 1 червня 2017 р., 2 від 22 липня 2019 р. до цього договору, згідно з якими відповідач (страховий агент) зобов`язався від імені позивача (страховика) та за дорученням здійснювати частину страхової діяльності ТДВ "СК "Кредо", а позивач - сплачувати відповідачу винагороду.

За умовами п. 1.2 (п.п. 1.2.1-1.2.9.) договору страховик доручає, а страховий агент зобов`язується здійснювати такі види діяльності: інформаційно-роз`яснювальну роботу, спрямовану на залучення до співпраці осіб, зацікавлених в послугах страховика; підготовку та укладення від імені страховика на підставі та в межах повноважень наданих страховому агенту згідно умов договору, договорів добровільного страхування; укладати від імені страховика договори перестрахування щодо передачі ризику виконання частини зобов`язань страховика перед страхувальниками за договорами страхування, укладеними страховим агентом відповідно до цього договору, з перестраховиками, з якими договори облігаторного перестрахування; надавати консультаційну та інформаційну допомогу страхувальникам, застрахованим особам, потерпілим, вигодо набувачам та іншим зацікавленим особам з питань законодавства України; приймати від страхувальників страхові платежі та перераховувати їх страховику; розслідувати обставини та встановлювати факти настання страхових випадків за договорами страхування, укладеними страховим агентом відповідно до умов цього договору; приймати від імені страховика рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування за договорами страхування, укладеними страховим агентом відповідно до умов цього договору; представляти страховика в судах, перед органами та особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, а також перед будь-якими іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, тощо з усіх питань пов`язаних з укладенням договорів страхування; здійснювати від імені страховика діяльність, спрямовану на стягнення шкоди з осіб, відповідальних за шкоду, заподіяну страхувальником внаслідок настання страхового випадку за договорами страхування, укладеними страховим агентом відповідно до умов цього договору.

Строк дії договору відповідно до умов п. 8.7. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 22 липня 2019 р. встановлений з моменту його підписання сторонами і діє до 11 липня 2019 р. та вважається продовженим на кожні наступні три роки на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не менш ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить письмово про його розірвання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вищезгаданих договору, додаткових угод.

Заявлені позивачем вимоги зводяться до того, що внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідача щодо зменшення страхового портфелю ТДВ "СК "Кредо", йому завдано збитків у вигляді неодержаного доходу, який би він міг отримати за звичайних обставин протягом липня 2019-квітня 2022 років.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України позивачем як довірителем (страховиком) за договором доручення на виконання страхових агентських послуг не доведено наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування відповідачем як повіреним (страховим агентом) збитків в порядку ст. 22 ЦК України, 224, 225 ГК України.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність лише теоретичного обґрунтування гіпотетичної можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 2 березня 2021 р. у справі № 922/1742/20, від 17 лютого 2021 р. у справі № 916/450/20, від 3 листопада 2020 р. у справі № 916/3563/19.

При цьому, позивач надав суду виключно декларативне обґрунтування наявності та розміру упущеної вигоди, яке розраховано як додатки різниць між визначеною у акті прийнятих послуг сумою страхових платежів наступного місяця по відношенню до попереднього. Такий розрахунок може свідчити одночасно про зменшення об`ємів кредитування відповідача, про відмову його позичальників від страхування майна саме у позивача, про неринкові тарифи позивача тощо.

Такий розрахунок не доводить поза розумним сумнівом, що втрата (неотримання) доходу позивача стала прямим наслідком дій або бездіяльності саме відповідача.

Окрім того, позивачем не доведено наданими доказами, що заявлені втрати були невідворотними , такими, що не можна було б уникнути за повної обачності.

Зі змісту договору доручення на виконання страхових агентських послуг № 6 від 11 липня 2016 р. слідує, що сторонами не визначено (не погоджено) певних критеріїв (умов, рівня, економічних показників), які відповідач як повірений має досягнути на ринку страхових послуг в інтересах довірителя. Договір доручення не також не визначає певного кількісного показника укладених повіреним (агентом) договорів страхування, по досягненню якого можливо було б дійти висновку про повноту виконання прийнятого ним зобов`язання.

Тими ж умовами договору не визначено певного конкретного правила поведінки (алгоритму дій), за яким відповідач був зобов`язаним здійснювати інформаційно-роз`яснювальну роботу, спрямовану на рекламування позивача як страховика.

Отже, у випадку, коли договором доручення чітко не визначено конкретної дії, яку повинен здійснити повірений, у повіреного відповідно не виникає зобов`язання щодо виконання такої дії у межах наданого доручення.

Тому посилання позивача на те, що відповідач повинен розміщувати інформацію про ТДВ "СК "Кредо" на офіційному веб-сайті з доведенням такої інформації до споживачів через системи дистанційного обслуговування банку, в т.ч. "Приват-24", є необґрунтованими.

З наявних у матеріалах справи актами виконаних робіт від 19 липня 2019 р., 20 серпня 2019 р., 20 вересня 2019 р., 18 жовтня 2019 р., 20 листопада 2019 р., 19 грудня 2019 р., 20 січня 2020 р., 20 лютого 2020 р., 20 березня 2020 р., 21 квітня 2020 р., 20 травня 2020 р., 19 червня 2020 р., 20 липня 2020 р., 20 серпня 2020 р., 18 вересня 2020 р., 20 жовтня 2020 р., 20 листопада 2020 р., 18 грудня 2020 р., 20 січня 2021 р., 19 лютого 2021 р., 19 березня 2021 р., 20 квітня 2021 р., 20 травня 2021 р., 18 червня 2021 р., 16 липня 2021 р., 20 серпня 2021 р., 20 вересня 2021 р., 20 жовтня 2021 р., 19 листопада 2021 р., 20 грудня 2021 р., 20 січня 2022 р., 18 лютого 2022 р., 21 березня 2022 р., 21 квітня 2022 р., 20 травня 2022 р., якими сторони у справі фіксували хід виконання ними спірного договору протягом заявленого позивачем як спірний проміжок часу, вбачається, що останній не висловлював відповідачу зауважень та не пред`являв претензій щодо повноти та якості виконання тим визначеного договором змісту доручення.

Тому доводи позивача в цій частині оцінюються судом критично.

Установлені судовими рішеннями у цивільній справі № 201/10958/20 та господарській справі № 904/6015/20 за участі сторін даної справи обставини з приводу правомірності рішення комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ "Приватбанк" № 14 від 16 жовтня 2020 р., а також рівня виконання відповідачем спірного договору самі по собі не свідчать про завдання поведінкою повіреного позивачеві заявлених збитків у вигляді упущеної вигоди.

Посилання позивача на зволікання відповідача з виконанням прийнятого ним доручення належними доказами не підтверджені. Тому є необгрунованими.

Подані в якості доказів звернення фізичних осіб на адресу ГО "Інвалідів Карітас" стосуються договорів страхування, укладення яких від імені позивача не передбачено змістом наданого йому доручення.

Окрім наведеного позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між заявленими до відшкодування збитками та діями й рішеннями відповідача, спрямованими на виконання спірного договору доручення.

Тому підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування збитків у заявленому розмірі відсутні.

Враховуючи викладене у задоволенні позову відповідно до вимог ст.ст. 15, 16, 22 ЦК України слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" м. Запоріжжя відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 5 квітня 2023 р.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар