ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Рішення № 109897199

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023

Справа № 910/12371/22

За позовом Міністерства оборони України

до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" м. Києва

про стягнення неустойки, ціна позову 33902823,90 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Радецька Ю.О.

Представники:

від позивача: Хлань В.М., Гром А.М.,

від відповідача: Алексєєнко Я.Я., Сирко Д.О.

СУТЬ СПОРУ :

у листопаді 2022 року Міністерство оборони України звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним і відповідачем укладені договір № 370/3/5/6/1/44 від 30 грудня 2020 р., додаткові угоди до цього договору, згідно з умовами яких відповідач зобов`язався надати йому послуги з ремонту і технічного обслуговування виробів, передати їх не пізніше строку, визначеному у календарному плані (Додаток № 1 до договору), а він - прийняти та оплатити вартість послуг на умовах договору.

Всупереч умов вищевказаного договору відповідач прострочив виконання ремонту п`яти виробів (одного виробу - на 21 день, чотири станом на час подачі позову до суду не відремонтував та не передав).

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 28506590,99 грн. пені, 5396232,87 грн. штрафу, а загалом 33902823,90 грн. штрафних санкцій передбачених п. 7.2 контракту. Також просив покласти на відповідача понесені ним витрати з оплати судового збору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на неможливість виконання зобов`язання у передбачені договором строки внаслідок форс-мажорних обставин, які були спричинені запровадженням на території України карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", а в подальшому введенням воєнного стану в Україні. Також зазначав, що позивачем невірно здійснено розрахунок штрафних санкцій, оскільки при розрахунку позивач виходив з орієнтовної ціни ремонту виробів, а не їх договірної вартості. Пояснив, що після звернення позивача в суд з указаним позовом ним було відремонтовано та передано позивачу ще три вироби. Заявив про зменшення на підставі ст. 233 ГК України розміру заявлених позивачем штрафних санкцій на 95%.

Також у процесі розгляду справи відповідач подав заяву про залучення Державного концерну "Укроборонпром" до у часті у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Враховуючи, що рішення суду у даній справі не впливатиме на права та обов`язки Державного концерну "Укроборонпром", у задоволенні клопотання про залучення останнього в якості третьої особи відповідно до вимог ст. 50 ГПК України судом відмовлено.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між сторонами по справі укладено договір № 370/3/5/6/1/44 від 30 грудня 2020 р., додаткові угоди до цього договору, згідно з умовами яких відповідач зобов`язався надати позивачу послуги з ремонту і технічного обслуговування виробів, передати їх вантажоодержувачу згідно з умовами договору у строк визначений у календарному плані (Додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною договору, а позивач - прийняти та оплатити вартість послуг на умовах договору.

Відповідно до умов п. 3.1. договору орієнтовна вартість надання послуг становить 101781243 грн.

Згодом додатковими угодами №№ 1-3 сторони змінили умови контракту, зменшивши вартість послуг до 90492459 грн.

Згідно умов п.п. 4.1., 4.4. договору замовник оплачує надані та прийняті послуги за договірною ціною, погодженою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної (фактичної) ціни послуг, яка відповідає обґрунтованим фактичним витратам, понесеним виконавцем та прийнятим замовником з урахуванням встановленого договором рівня прибутку.

Замовник здійснює розрахунки з виконавцем поетапно за фактично надані послуги протягом 20-ти банківських днів з моменту пред`явлення виконавцем рахунку на оплату послуг, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок замовника.

Указані обставини підтверджуються поясненнями сторін у справі та наявними у матеріалах копією цього договору, додаткових угод до нього.

Згідно умов Додатку № 1 до договору відповідач зобов`язався виконати послуги до 30 листопада 2021 р.

Звертаючись в суд з указаним позовом позивач обґрунтовував його порушенням відповідачем обов`язку щодо своєчасного виконання відповідачем робіт та передачі йому п`яти виробів у визначений договором строк, з яких один відповідач передав йому з простроченням, інші чотири вироби взагалі не передав.

Відповідно до умов п. 5.14. договору зобов`язання виконавця в частині надання послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження замовником акту приймання наданих послуг.

Поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи актами приймання наданих послуг № 11970 від 22 грудня 2021 р., приймання-передачі виробів №№ 7768 від 18 липня 2022 р., 16570 від 26 грудня 2022 р., 9/31 від 18 січня 2023 р. стверджується факт виконання відповідачем договору щодо передачі позивачу першого виробу з простроченням на 21 день, передачі другого, третього та четвертого виробів вже після звернення позивача в суд з цим позовом (з простроченням більше ніж на 183 дні).

Поясненнями сторін стверджується, що ремонт останнього (п`ятого) виробу станом на час розгляду справи не завершений.

Доказів виконання робіт за договором та передачі виробів замовнику в строк до 30 листопада 2021 р. суду не надано.

Згідно з умовами п. 7.2. договору за порушення терміну виконання зобов`язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,2% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

З урахуванням встановленого факту прострочення позивач вправі вимагати з відповідача сплати належних на підставі п. 7.2. договору пені за прострочення ремонту першого виробу, а також пені та штрафу за прострочення ремонту другого-п`ятого виробів.

При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій у частині трьох виробів, переданих позивачеві вже після його звернення в суд з позовом, він проведений без дотримання вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Зокрема, при здійсненні розрахунку в цій частині позивач виходив із загальної орієнтовної ціни ремонту цих виробів у розмірі 43198241 грн., а не фактичної вартості робіт з їх ремонту у розмірі 28902386,23 грн., як це передбачено умовами розділу 4 договору.

Зустрічний розрахунок відповідача, наведений ним у поясненнях по справі від 10 березня 2023 р. у цій частині проведений з дотриманням законодавства та умов спірного договору, тому приймається судом як належний доказ.

Виходячи з наведеного позивач набув права вимагати від відповідача 40365866,35 грн. пені (292001,98 грн. за прострочення ремонту першого виробу (6952428 х 0,2% х 21 день), 10578273,36 грн. за прострочення решти відремонтованих виробів (28902386,23 х 0,2% х 183 дні), а також 12404032,80 грн. за прострочення ремонту останнього виробу (33890799,99 х 0,2% х 183 дні).

Окрім того, за прострочення ремонту виробів понад 30 днів позивач вправі вимагати сплати відповідачем 4395523,04 грн. штрафу (62793186,22 х 7%).

З наданих сторонами у судовому засіданні пояснень слідує, що відповідач є єдиним виконавцем в Україні, спроможним виконувати обумовлені спірним договором ремонтні роботи.

Виконання прийнятого на підставі даного договору зобов`язання повністю виконувалося силами та засобами відповідача без попередньої оплати, несення інших витрат з боку замовника.

Між сторонами на час розгляду справи існують відносини з виконання інших аналогічних видів замовлень на подібних умовах.

Таким чином відповідач за власний рахунок вносить вагомий внесок у зміцнення обороноздатності держави в умовах воєнного стану.

Стягнення з відповідача усіх передбачених договором штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт стане значним фінансовим тягарем, який зробить нерентабельним не лише виконання спірного договору, але й позбавить його значної суми обігових коштів, необхідних для обслуговування та ремонту іншого майна позивача.

Суд також ураховує пояснення відповідача, які не заперечені позивачем у ходу судового розгляду, що прострочення робіт з ремонту зумовлене відсутністю необхідних запасних частин.

Хоча в розумінні умов п. 5.1 договору та ч. 1 ст. 850 ЦК України суду не було надано доказів прострочення позивача у цій частині, сама по собі відсутність на ринку специфічного обладнання та складових переданих у ремонт виробів значною мірою перешкоджає своєчасному виконанню спірного зобов`язання.

З урахуванням наведеного вище, а також встановлених судом обставин щодо стану виконання такого зобов`язання, виходячи з інтересів сторін, співмірності належних до сплати штрафних санкцій із сумою прострочення, суд відповідно до вимог ст. 233 ГК України, ст. 616 ЦК України вважає можливим зменшити розмір належних з відповідача на користь позивача штрафних санкцій загалом до 10000000 грн.

Посилання відповідача на виникнення під час виконання спірного зобов`язання форс-мажорних обставин є необгрунтованими, оскільки з поданих ним доказів достовірно не вбачається, що стан захворюваності працівників відповідача на COVID-19 прямо вплинув на строки ремонту виробів.

Так само факт запровадження в Україні воєнного стану за відсутності даних про ведення активних бойових дій у місці розташування виробничих потужностей відповідача не свідчить про наявність обставин непереборної сили, які перешкоджали йому у виконанні спірного договору.

Поведінка ж відповідача, який виконав частину робіт вже в умовах воєнного стану свідчить про те, що ці обставини самі по собі не перешкоджали йому у виконанні договірного зобов`язання.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Міністерства оборони України задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" (02093, м. Київ, вул. Отамана Зеленого, 3-А, код 21552117) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код 00034022) 10000000 грн. штрафних санкцій, 508542,36 грн. витрат по оплаті судового збору.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 29 березня 2023 р.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар