КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/436/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ: 20632802)
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, які полягають у зменшенні йому розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести йому перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як інваліду війни ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді від 10.02.2023 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.10).
Позов мотивовано тим, що позивач є особою з інвалідністю та має право на пільги, встановлені ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” - щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі семи мінімальних пенсій, проте, ним за 2022 рік було недоотримано щорічну разову допомогу у розмірах, встановлених законодавством. Позивач вважає, що при виплаті щорічної одноразової допомоги до 5 травня відповідачем не враховано рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі щодо відповідності Конституцій України (конституційності) окремого положення п. 26 розділу VІ “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України, та допущена бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача щодо значного зменшення розміру виплати до 5 травня, передбаченої положеннями статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що відповідач, виплачуючи позивачу у 2022 році разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3391,00 грн., керувався статтею 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та постановою Кабінету Міністрів
України №540 від 07.05.2022 року “Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”. Доводячи правомірність своїх дій при виплаті такої допомоги, посилаючись на відсутність бюджетних асигнувань на виплату цієї допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, стверджуючи, що належним відповідачем у цій справі має бути місцевий орган соціального захисту населення, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити (а.с.14-19).
Додатково відповідач послався на постанову Верховного Суду від 01.12.2022 року, прийняту у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду у касаційному порядку адміністративної справи №580/2869/22 (адміністративне провадження № К/990/30013/22), у якій зроблено висновок, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540, оскільки відбулася зміна законодавства у частині врегулювання виплати щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, а також суттєво змінилися обставини: Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває, а за таких обставин, право особи з інвалідністю внаслідок війни, на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у встановленому Законом № 3551-XII розмірі, підпадає під гарантії, передбачені статтею 46 Конституції України, які відповідно до статті 64 Конституції України можуть бути тимчасово обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 02.02.2000 р.(а.с.7).
У 2022 році відповідач виплатив позивачу як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 5 травня, передбачену Законом України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", у розмірі 3391,00 грн. (а.с.4-5).
Позивач, не погоджуючись з таким розміром виплаченої йому допомоги, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку правовим відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-XII (в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 № 367- XIV, далі - Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Як визначено статтею 17 цього Закону, фінансування витрат, пов`язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01.01.2008 року) частину 5 статті 13 Закону України № 3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Поряд із цим, унаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, що регламентує ті самі відносини.
Зокрема, Законом України від 28.12.2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Ця норма діяла з 01.01.2015 року.
На виконання зазначених вище приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні (на кожен бюджетний рік) постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року, №112 від 19 лютого 2020 року та №325 від 08 квітня 2021 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №325 від 08 квітня 2021 р. визначено розмір виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни I групи 4421,00 гривень; II групи 3906,00 гривень; III групи 3391,00 гривень.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до статті 28 частини 1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02 грудня 2021 року №1928-IХ установлено, що станом на 01 січня мінімальна пенсія за віком складає 1934,00 грн.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік особам, зокрема з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи повинен згідно Закону становити 13538,00 грн. (1934,00 грн. х 7).
Натомість, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду у касаційному порядку адміністративної справи №580/2869/22 (адміністративне провадження № К/990/30013/22) прийняв 01.12.2022 року постанову, в якій зробив висновок, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540.
Відповідна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29 вересня 2020 року по справі №440/2722/20, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
При цьому, вказане рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі за 2022 рік.
Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд бере до уваги, що в Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та КАС України, інших процесуальних кодексів покладається на Верховний Суд.
Однак, забезпечуючи єдність судової практики у випадках прямого застосування висновків та правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права, суд має стежити за тим, щоб не була вихолощена сама суть доступу до правосуддя, що є атрибутом принципу верховенства права, закріпленого в ст.6 КАС України.
Принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки в протилежному випадку це означало б неможливість виправлення судом помилки, викликаної неоднаковим тлумаченням норм права у зв`язку з нечіткістю закону (невідповідності критерію “якість закону”), або виключало б можливість динамічного розвитку права та суспільних правовідносин. Наприклад, у системі загального права допускається скасування попередніх прецедентів (overruling of precedent) і вважається, що прецеденту можна не слідувати, якщо: його можливо відрізнити з огляду на зміну відносин у суспільстві з моменту його прийняття чи якщо змінилися відповідні правові принципи; він був вирішений per incuriam, тобто якщо при його прийнятті з певних причин не були застосовані належні приписи законодавства чи прецеденти або вони були неправильно витлумачені; у разі визнання його таким, що підлягає скасуванню, якщо на практиці він не діє.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, а тому можуть бути обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VІІІ (далі - Закон № 389) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 2593/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Таким чином, на разі воєнний стан в Україні триває, а тому норми статті 64 Конституції можуть бути реалізованими.
Згідно ч.1 та 2 ст.9 Закону № 389-VIII в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Суд бере до уваги, що обмеження прав людини в розумінні статті 64 Конституції України – це допустиме внутрішньодержавним правом втручання в права і свободи людини, які відповідають вимогам законності, необхідності, доцільності і співрозмірності цілі, яка переслідується. Тож відмінність обмеження права від порушення права полягає в легітимному закріпленні такого обмеження, а тому передумовою встановлення такого обмеження та обрахунку початку його дії є прийняття відповідного нормативно-правового акту.
Згідно п.5 ч.1 ст.6 Закону №389-VIII в указі Президента України про введення воєнного стану, зокрема, зазначається, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Тому суд вважає, що розширення такого переліку можливе лише шляхом внесення до такого указу відповідних змін.
Відповідно до п.3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Суд бере до уваги той факт, що перелік статей Конституції, визначений даним пунктом, не містить статті 46, яка закріплює гарантію на отримання виплати, що є предметом даного розгляду.
Більш того, даний Указ Президента не встановлює та не визначає самого обмеження конституційних прав і свобод, передбачених статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а містить лише вказівку, що такі права можуть бути обмеженими.
Зважаючи на те, що норми Конституції України не закріплюють автоматичної можливості обмеження прав, передбачених ст.64 Конституції України або можливості реалізації даного інституту без прийняття відповідних нормативно-правових актів, підстави вважати протилежне з моменту введення воєнного стану - відсутні.
Відповідно до частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №540, яким установив, що виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється, зокрема, органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня.
Тобто Кабінет Міністрів України вирішив питання щодо обмеження прав, визначених статтею 46 Конституції України, які не містяться в переліку конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово можуть обмежуватись у зв`язку з введенням воєнного стану, що міститься в п.3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Суд бере до уваги, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що “права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України).
До аналогічних висновків Конституційний Суд України дійшов у рішеннях від 9 жовтня 2008 року №22-рп/2008, від 23 червня 2009 року № 15-рп/2009” (абзац другий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 травня 2010 року № 14-рп/2010).
Суд звертає увагу, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач як на підставу правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, не можуть змінювати приписів Закону № 3551-ХІІ.
Більш того, відповідно до статті 1 Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
В постанові від 07.05.2022 № 40 Кабінету Міністрів України вказано, що вона прийнята у відповідності до частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України. Нею КМУ затвердив Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань.
Так, відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.
Згідно п.4 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетна програма - сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.
Згідно Методичних рекомендацій щодо підготовки проєктів порядків використання коштів державного бюджету, затверджених Наказ Міністерства фінансів України 25.11.2010 № 1458 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 грудня 2019 року № 585) проєкти порядків використання коштів державного бюджету оформляються згідно з Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950, Правилами підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870, та відповідно до Порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за № 381.
Відповідно до п.4 Методичних рекомендацій, проєкти порядків складаються за структурою, що включає такі частини: загальні положення; вимоги до використання бюджетних коштів; бухгалтерський облік, фінансову та бюджетну звітність, контроль за використанням бюджетних коштів.
Згідно п.3 та 4 Регламенту Кабінету Міністрів України діяльність Кабінету Міністрів спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою України (далі - Верховна Рада), вирішення питань державного управління у сферах, віднесених до його компетенції. Кабінет Міністрів видає на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов`язкові для виконання.
З огляду на те, що проєкти порядків використання коштів державного бюджету повинні бути складені згідно з Регламентом Кабінету Міністрів України, який визначає можливість прийняття рішень Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції та законів України, зважаючи на відсутність закріпленого Конституцією права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України), беручи до уваги неможливість визначення такими документами зміни бюджетних призначень, враховуючи прийняття Кабінетом Міністрів України постанови поза змістом Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, суд звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 не є в розумінні Конституції України легітимним обмеженням в умовах воєнного стану права на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому Законом № 3551-ХІІ.
З огляду на такі обставини, суд не вважає, що в даному випадку відбулась легітимна зміна законодавства у частині врегулювання виплати щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, оскільки відповідних змін в напрямку реалізації обмеження права, до Закону № 3551-XII внесено не було.
Таким чином, не заперечуючи самого факту можливості законодавчого обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтею 46 Конституції України в умовах воєнного стану, вирішальне значення у даному випадку має легітимність реалізації такого обмеження, відповідним органом державної влади, встановленим Конституцією, яким в даному випадку, є орган законодавчої влади, що виключає можливість реалізації положень ст.64 Конституції України в частині обмеження конституційних прав та гарантій органом виконавчої влади, яким в даному випадку є Кабінет Міністрів України.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги чинність норм Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, що регулюють розмір грошової допомоги, постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 в даному випадку застосована бути не може.
Так, Верховний Суд вказав на те, що абзацом третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування. Однак, дана норма повинна тлумачитись в системному аналізі із іншими нормами законодавства.
Таким чином, з огляду на те, що щорічну разову грошову допомогу до 5 травня позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі, оскільки норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України.
Згідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, вирішуючи дану справу, суд, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, враховує правовий висновок, викладений у рішенні Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (№Пз/9901/14/20), у відповідності до якого Велика Палата Верховного Суду визнала, що рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 року, в тому числі, і в частині вибору способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання нарахувати та виплатити особі недоплачену грошову допомогу, ухвалено внаслідок повного з`ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення, з дотриманням норм процесуального права та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, які полягають у зменшенні ОСОБА_1 розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік.
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як інваліду війни ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова