ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 109361162

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2023 р. Справа№ 910/2500/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Коробенка Г.П.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 13.02.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/2500/22 (суддя Трофименко Т.Ю., повний текст рішення складено 26.09.2022)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод зварювального обладнання",

2) Київської міської ради

про визнання договору про внесення змін недійсним

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, відповідно до якого просить суд визнати недійсним Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 35083, зареєстрований 04.10.2002 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за № 72-6-00066 (із змінами, внесеними угодою, зареєстрованою Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2008 за № 72-6-00517), укладений між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» від 16.03.2021, визнаний укладеним рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/11150/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 910/11150/19.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» відмовлено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у даному випадку неможливо вести мову про порушення принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою та відповідно порушення прав позивача, оскільки останнім не було доведено, відповідними засобами доказування, визначеними ст. 73 ГПК України, факту розташування належного йому майна - нежитлової будівлі в м. Києві по вул. Польова, 24 літера "І", загальною площею 5501,7 кв.м, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, яка перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» на підставі договору оренди земельної ділянки № 72-6-00066 від 04.10.2002, а також підстав надання Київською міською радою відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24 літера "І".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 13/10 від 13.10.2022, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі № 910/2500/22 та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України) позивач, як особа, яка законно набула у власність нежитлову будівлю літ. І, загальною площею 5501,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Польова (Солом`янський район), буд. 24, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такою будівлею, з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, площа: 1,79 га, розташовану за адресою: вул. Польова, 24 у Солом`янському районі м. Києва, що знаходиться в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання», на підставі Договору оренди земельної ділянки від 22.08.2002, укладеного з Київською міською радою, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.10.2002 за № 72-6-00066 (пролонгованого оспорюваним договором про внесення змін).

Разом з тим, неможливість поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, якщо на такій ділянці знаходиться об`єкт нерухомості належний позивачу, на думку останнього, прямо закріплена в ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України.

За таких обставин, позивач вважає порушеним своє право (законний інтерес) на користування земельною ділянкою під належною йому на праві власності нежитловою будівлею, саме визнаним укладеним оспорюваним договором про внесення змін, адже Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» не могло претендувати на оренду всієї земельної ділянки.

Крім того, за твердженнями позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» приховано від Господарського суду міста Києва той факт, що в нього є не лише докази (які містяться у матеріалах адміністративної справи № 640/17256/19, копії яких долучені позивачем до своєї апеляційної скарги), що саме на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, площа: 1,79 та, знаходиться належна позивачу нежитлова будівля, а й те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» на цій підставі не сплачує орендну плату, що підтверджується проведеною ГУ ДФС у м. Києві камеральною перевіркою уточнюючої податкової декларації з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата на земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, за результатами якої складено Акт від 14.05.2019 № 110/26-15-12-09-19/00222249, в зв`язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» занижено податкові зобов`язання з орендної плати на земельну ділянку за 2017 рік у сумі - 555 417,33 грн, а отже право останнього на користування відповідною земельною ділянкою припинилося (згідно Земельного кодексу України).

Одночасно з цим, не погоджуючись з рішенням суду, в частині стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн., позивач зазначив, що всупереч ч. 3 ст. 165 ГПК України, відповідачем у відзиві на позовну заяву не було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що позбавило позивача можливості реалізувати його право на надання заперечень, щодо заявленого розміру витрат.

Крім того, позивачем зауважено, що частина правничої допомоги (зокрема, підготовка відзиву на позовну заяву та участь адвоката у судовому засіданні 06.06.2022), була надана до моменту погодження між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» та Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» розміру гонорару (у Додатковій угоді № б/н від 07.06.2022), а отже такий повинен був бути зменшений пропорційно наданим послугам.

Додатково, у поданій Приватним акціонерним товариством «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» апеляційній скарзі заявлено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи для визначення чи розташовується належна позивачу нежитлова будівля за адресою: м. Київ, вулиця Польова (Солом`янський район), будинок 24, літ. І, загальної площі 5501,7 кв.м на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, площа: 1,79 та, що знаходиться в користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 22.08.2002, укладеного на підставі Рішення Київської міської ради «Про оформлення права користування земельними ділянками» від 08.11.2001 № 86/1520 з Київською міською радою та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого у реєстрі за № 35083 та 04.10.2002, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 72-6-00066, площею 17900 кв.м., розташованої за адресою: вул. Польова, 24 у Солом`янському районі м. Києва.

Зазначена вище вимога позивача обґрунтована тим, що маючи взаємно суперечливі докази, та враховуючи, що визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок, належить до завдань земельно-технічної експертизи, суд першої інстанції, для повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи, на підставі ст. 99 ГПК України повинен був з власної ініціативи призначити земельно-технічну експертизу, але не зробив цього.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

14.10.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі № 910/2500/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Коробенко Г.П., Тарасенко К.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи № 910/2500/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 19.10.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі № 910/2500/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

10.11.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2500/22.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3608/22 від 17.11.2022, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Коробенко Г.П., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 у справі № 910/2500/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі № 910/2500/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.01.2023. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.

Позиція інших учасників справи.

12.12.2022 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» надійшла заява про продовження процесуальних строків по справі № 910/2500/22, у якій відповідач 1 просив суд продовжити строк встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 на подання відзиву на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі № 910/2500/22 до 16.12.2022.

16.12.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи зокрема наступне:

- наявними є об`єктивні сумніви (тобто, позивачем не доведено), що належна Приватному акціонерному товариству «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» нежитлова будівля за адресою: м. Київ, вулиця Польова (Солом`янський район), будинок 24, літ. І, загальної площі 5501,7 кв.м, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, площа: 1,79, яка перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання»;

- систематична несплата земельного податку або орендної плати може бути підставою для припинення права користування земельною ділянкою, але не є підставою для визнання правочину недійсним, тим більше, що станом на сьогоднішній день Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» орендна плата справляється у повному обсязі, виходячи із загального розміру орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001 (тобто, є відсутньою ознака системності);

- позивачем не доведено належними доказами, що чинний договір оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» користується спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, порушує його право (законний інтерес) на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належна позивачу на праві власності нежитлова будівля (з огляду на не доведення факту відмови Київською міською радою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки, з тих підстав, що надання такого дозволу унеможливлює наявність чинного договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066);

- звертаючись з позовом до суду про визнання недійсним Договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002, зареєстрованого 04.10.2002 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за № 72-6-00066 (із змінами внесеними угодою зареєстрованою Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2008 року за № 72-6-00517), укладений між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» (Орендар) від 16.03.2021, позивач фактично намагається переглянути рішення суду, прийняте у справі № 910/11150/19, що не передбачено положеннями ГПК України;

- у Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» були всі правові підстави, передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», для пролонгації (поновлення) у судовому порядку (справа № 910/11150/19) раніше укладеного ним з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002;

- в даному випадку відсутній факт порушення принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній споруди (нежитлової будівлі), який закріплено у ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, оскільки право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій розташована належна позивачу нежитлова будівля, не було оформлено попереднім власником нерухомого майна, а тому, до нового власника нежитлової будівлі - Приватному акціонерному товариству «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» не перейшло автоматично таке право власності чи право користування відповідною земельною ділянкою;

- доводи позивача стосовно порушення Господарським судом міста Києва норм процесуального права та незастосування норм матеріального права при ухваленні рішення в частині стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» витрат на професійну правничу допомогу, жодним чином не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у відповідній частині.

Крім того, 16.12.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» надійшли заперечення на клопотання позивача (викладене в апеляційній скарзі) про призначення судової земельно-технічної експертизи, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні даного клопотання з тих підстав, що позивач фактично знехтував своїм процесуальним правом на збирання та подання доказів (у тому числі, шляхом звернення до суду першої інстанції із клопотанням про призначення судової експертизи або надання експертного висновку самим позивачем) під час розгляду даної справи Господарським судом міста Києва та не надав належних письмових доказів (обґрунтувань), на стадії апеляційної інстанції, які б свідчили про недостовірність, суперечливість доказів по справі, які вимагали би перевірки, що і обумовило би потребу у призначенні відповідної судової експертизи судом апеляційної інстанції та прийняття до розгляду складеного за результатами її проведення висновку (як доказу, який може бути прийнятий у винятковому випадку).

12.12.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Київської міської ради на апеляційну скаргу позивача по даній справі, у якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

16.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь Приватного акціонерного товариства «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» на апеляційну скаргу, у якій позивач виклав свої заперечення з приводу наведених відповідачем у своєму відзиві доводів.

27.01.2023 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» надійшли письмові пояснення по справі № 910/2500/22, у яких відповідач 1 виклав основні тези своїх заперечень (наведених у відзиві на апеляційну скаргу), щодо підстав позову та апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва».

Крім того, 27.01.2023 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» надійшло клопотання про долучення доказів по справі № 910/2500/22, у якому відповідач 1 просив суд визнати поважними причини несвоєчасного подання до суду, поновити строк на подання та долучити до матеріалів даної справи належним чином завірену копію висновку експерта № 905-1/09/2022 від 12.09.2022, складеного судовим експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем за результатами проведення земельно-технічної експертизи.

У судове засідання, яке відбулося 30.01.2023 з`явилися представники сторін. Заслухавши думку представників сторін, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву до 13.02.2023, у зв`язку із потребою у ознайомленні позивача та відповідача 2 із наданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» висновком експерта.

08.02.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення та клопотання Приватного акціонерного товариства «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» у яких позивач навів свої заперечення проти доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання», викладених у його письмових поясненнях, а також просив суд, в порядку п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України винести окрему ухвалу щодо зловживання останнім своїми процесуальними правами, з огляду на свідоме затягування відповідачем судового процесу, перешкоджання іншим учасникам у використанні наявних засобів правового захисту.

Явка представників сторін.

У судове засідання, яке відбулося 17.01.2023 з`явилися представники сторін. Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав подану апеляційну скаргу, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву до 30.01.2023.

У судовому засіданні 30.01.2023 оголошено перерву до 13.02.2023.

У судове засідання, яке відбулося 13.02.2023 з`явилися представники сторін.

Розгляд клопотань учасників справи.

13.02.2023 Розглядаючи у судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» про долучення доказів по справі № 910/2500/22, судом було встановлено, що на підставі заяви Адвокатського об`єднання «Правова та економічна безпека» судовим експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем проведено земельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № 905-1/09/2022 від 12.09.2022, зі змісту якого вбачається, що належна позивачу на праві власності нежитлова будівля (літ. «І»), яка розташована за адресою: м. Київ, Солом`янський р-н, вул. Польова, 24 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 303595880389), знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, площею 1,7900 га, яка перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання».

Враховуючи той факт, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» отримано Висновок експерта № 905-1/09/2022 від 12.09.2022, складений за результатами проведення земельно-технічної експертизи, лише 12.09.2022, тобто, після ухвалення Господарським судом міста Києва оскаржуваного рішення по даній справі № 910/2500/22 (а саме, після 07.09.2022), суд, не виходячи до нарадчої кімнати, вислухавши доводи сторін, ухвалив визнати поважними причини несвоєчасного подання до суду, поновити строк на подання та долучити до матеріалів даної справи належним чином завірену копію висновку експерта № 905-1/09/2022 від 12.09.2022, складеного судовим експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем за результатами проведення земельно-технічної експертизи.

Разом з тим, розглядаючи у судовому засіданні клопотання Приватного акціонерного товариства «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» про призначення судової земельно-технічної експертизи, викладене у поданій позивачем апеляційній скарзі, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, вислухавши доводи сторін, ухвалив відмовити у задоволенні вказаного клопотання, з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту заявленого Приватним акціонерним товариством «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, його метою є підтвердження факту розташування належної позивачу на праві приватної власності нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вулиця Польова (Солом`янський район), будинок 24, літ. І, загальної площі 5501,7 кв.м на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, площа: 1,79 та, що знаходиться в користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 22.08.2002, укладеного на підставі Рішення Київської міської ради «Про оформлення права користування земельними ділянками» від 08.11.2001 № 86/1520 з Київською міською радою та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого у реєстрі за № 35083 та 04.10.2002, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 72-6-00066, площею 17900 кв.м., розташованої за адресою: вул. Польова, 24 у Солом`янському районі м. Києва.

Зазначена вище вимога позивача, саме на стадії перегляду даної справи судом апеляційної інстанції, обґрунтована тим, що маючи взаємно суперечливі докази, та враховуючи, що визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок, належить до завдань земельно-технічної експертизи, суд першої інстанції, для повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи, на підставі ст. 99 ГПК України повинен був з власної ініціативи призначити земельно-технічну експертизу, але не зробив цього.

Суд не погоджується з наведеними вище доводами позивача, вважаючи їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За правилами ст. 13 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до п.п. 8, 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд: вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Враховуючи наведені приписи процесуального законодавства, колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом, який розглядається в рамках даної господарської справи, позивач, на підтвердження своїх позовних вимог, а також за весь час розгляду справи в суді першої інстанції не звертався до суду з клопотанням про призначення судової експертизи, а також самостійно не надав суду висновок експерта з питань, які зараз, на його думку, потребують спеціальних знань.

Жодних доводів стосовно поважності причин не вчинення позивачем відповідних дій, клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи не містить.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач під час розгляду даної справи в суді першої інстанції не вчинив жодних дій з метою подання до суду доказів, на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тим самим фактично знехтувавши своїм процесуальним правом на збирання та подання доказів, а також на доведення перед судом їх переконливості.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

При вирішенні даного питання колегією суддів враховано висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.

Разом з тим, посилаючись у своєму клопотанні на наявність у справі взаємно суперечливих доказів, які підтверджують розташування нежитлової будівлі позивача за адресою: м. Київ, вул. Польова (Солом`янський район), буд. 24, літ. І, загальною площею 5501,7 кв.м, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, у якості підстави для призначення відповідної судової експертизи Господарським судом міста Києва за власною ініціативою, позивач не зазначає, які саме з наявних у матеріалах даної справи доказів були взаємно суперечливими (саме на стадії розгляду справи судом першої інстанції), що спростовує твердження Приватного акціонерного товариства «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва», щодо обов`язку у Господарського суду міста Києва вчинити відповідні дії (призначити судову експертизу), за власною ініціативою.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У свою чергу, висновок судової експертизи, підготовлений за наслідками призначення такої експертизи за клопотанням позивача на стадії апеляційного перегляду даної справи є новим доказом, який може бути прийнятий (а отже, відповідна експертиза призначена) у винятковому випадку.

Відповідно до ст. 124, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 7, 13 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Призначення судом апеляційної інстанції судової експертизи на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав, тобто без наявності належних доказів неможливості звернення позивача із відповідним клопотанням (про призначення експертизи) до суду першої інстанції з причин, що не залежали від позивача (що і має місце у даному випадку), фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, ніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи, що в свою чергу, є неприпустимим.

Розглядаючи у судовому засіданні клопотання Приватного акціонерного товариства «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» про зловживання Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» своїми процесуальними правами суд, не виходячи до нарадчої кімнати, вислухавши доводи сторін, ухвалив відмовити у задоволенні вказаного клопотання, виходячи із наступного.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 43 ГПК України).

Як вбачається зі змісту прохальної частини поданого Приватним акціонерним товариством «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» клопотання, у ньому позивач просить суд в порядку п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України винести окрему ухвалу щодо зловживання Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» своїми правами.

При цьому, у якості обґрунтування заявленого клопотання, позивач зазначає, що відповідач своїми діями (бездіяльністю) створив процесуальну ситуацію, як то перегляд в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції з підстав, які не досліджувались судом першої інстанції, яка не передбачена процесуальним законом.

Крім того, позивач вважає, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» ставлять під сумнів його бажання розглядати даний спір та спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу, перешкоджають іншим учасникам процесу використовувати наявні засоби правового захисту, чим порушують їх права.

Як встановлено судом, матеріали даної справи не містять доказів, які би вказували на вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» будь-яких дій, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України, які можуть свідчити про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, зокрема на стадії апеляційного розгляду даної справи.

Суд критично ставиться до загальних доводів позивача, стосовно того, що саме відповідач своїми діями (бездіяльністю) створив процесуальну ситуацію, як то перегляд в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції з підстав, які не досліджувались судом першої інстанції, яка не передбачена процесуальним законом, оскільки саме Приватне акціонерне товариство «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва», як особа, яка звернулася до Північного апеляційного господарського суду із відповідною апеляційною скаргою (реалізуючи саме своє процесуальне право), уповноважена на визначення підстав такого звернення.

В свою чергу, наявність або відсутність у сторони по справі бажання розглянути відповідний спір (як абстрактна категорія), на чому наголошує позивач у своєму клопотанні, без вчинення ним конкретних дій, які спрямовані на свідоме затягування розгляду конкретної судової справи, не може бути підставою для висновку про зловживання такою стороною своїми процесуальними правами, а отже і для застосування по відношенню до такої особи заходів, визначених ГПК України.

Розгляд апеляційної скарги позивача по суті.

Вирішуючи питання по суті заявлених у апеляційній скарзі вимог, у судовому засіданні, яке відбулося 13.02.2023, суд вислухав пояснення представників відповідачів, які заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, а також додаткові (до первинних, наданих у судовому засіданні 17.01.2023) пояснення представника позивача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

І. Приватне акціонерне товариство «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» є власником нежитлової будівлі літ. І, загальною площею 5501,7 кв.м, за адресою: м. Київ, вулиця Польова (Солом`янський район), будинок 24 (надалі також - Нежитлова будівля), на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 у справі № 6/610, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18422548 від 28.02.2014, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27080937 від 20.08.2010, а також Відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 299720995 від 15.02.2022.

Рішенням Київської міської ради від 08.11.2001 № 86/1520 «Про оформлення права користування земельними ділянками» надано Відкритому акціонерному товариству «Київський завод зварювального обладнання», за умови виконання пункту 12.1 цього рішення, в оренду земельну ділянку площею 1,79 га строком на 5 років для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих та складських будівель і споруд на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва, у зв`язку з переходом права власності на будівлі та споруди (акт передачі акцій від 28.11.94 № 10, реєстраційне посвідчення БТІ від 15.03.95) за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 02.08.49 № 1713 «Про поновлення відводу земельної ділянки Виробничо-Торговельної Артілі «Металоштамп» у Жовтневому районі по Н. Польовій вул. № 37», від 27.05.64 № 681 «Про відвод земельної ділянки Центральному конструкторському бюро механізації виробничих процесів під будівництво виробничого корпусу», від 17.10.67 № 1719/а «Про додатковий відвод земельної ділянки Всесоюзному проектно-конструкторському інституту зварочного виробництва під поширення території», від 21.09.70 № 1670 «Про додатковий відвод земельної ділянки Всесоюзному проектно-конструкторському інституту зварювального виробництва під будівництво інженерно-лабораторного корпусу та перебазування заготовочного відділення і матеріального складу з території, відведеної під житлове будівництво» та виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 19.02.86 № 133/8 «Про відведення додаткової земельної ділянки Науково-виробничому об`єднанню по випуску механічного зварювального устаткування - НВО «ВІЗВ» для будівництва лабораторного корпусу по вул. Польовій у Жовтневому районі».

На підставі рішення Київської міської ради «Про оформлення права користування земельними ділянками» від 08.11.2001 № 86/1520, між Київською міською радою, як Орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод зварювального обладнання», як Орендарем, укладено строком на 5 (п`ять) років Договір оренди земельної ділянки від 22.08.2002, який посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2-5083. Даний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 04.10.2002 за № 72-6-00066 у книзі записів державної реєстрації договорів.

За даним Договором Відкритому акціонерному товариству «Київський завод зварювального обладнання» передано в оренду земельну ділянку з наступними характеристиками:

-місце розташування - вул. Польова, 24 у Солом`янському районі м. Києва;

-площа - 17900 (сімнадцять тисяч дев`ятсот) кв.м;

-цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2008 у справі № 35/162, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 у справі № 35/162, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський завод зварювального обладнання», до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до договору задоволено.

Змінено цільове використання земельною ділянкою та поновлено на 10 років договір оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066, вважаючи укладеною угоду про внесення змін до названого договору в редакції, яка підписана Відкритим акціонерним товариством «Київський завод зварювального обладнання», на умовах, визначених угодою, зміст якої викладений у рішенні суду.

Зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в установленому порядку зареєструвати зазначену угоду до договору оренди земельної ділянки.

29 травня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 72-6-00517 зареєстровано Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066, укладений між Київською міською радою, як Орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод зварювального обладнання», як Орендарем.

Зокрема, даним Договором внесено наступні зміни до Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066:

- поновлено Договір оренди земельної ділянки від 04.10.2002 за № 72-6-00066 на 10 (десять) років.

- внесено зміни в пункт 1 Договору, де слова «для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд» замінено словами «для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом та вбудованими приміщеннями торгівельно-розважального та громадського комплексу».

В подальшому вищевказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 8000000000:69:077:0001.

10 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» звернулося до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки та відповідним проектом додаткової угоди.

Посилаючись на те, що Київська міська рада так і не прийняла рішення про поновлення договору оренди, від неї не надходили заперечення щодо поновлення договору та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» продовжує користуватися земельною ділянкою, яка є об`єктом оренди, останній звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визнання додаткової угоди до договору оренди укладеною.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/11150/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021, визнано укладеним договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066 (із змінами, внесеними угодою, зареєстрованою Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2008 за № 72-6-00517) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» та Київською міською радою, яким поновлено вказаний Договір оренди на 10 (десять) років.

Вважаючи, що охоронюваний законом інтерес Приватного акціонерного товариства «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» у оформленні права користування зазначеною земельною ділянкою грубо порушений визнаним укладеним Договором від 16.03.2021 про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним вказаного Договору про внесення змін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у поданому ним позові зазначає, що належна йому нежитлова будівля літ. І, загальною площею 5501,7 кв.м, за адресою: м. Київ, вулиця Польова (Солом`янський район), будинок 24, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, площа: 1,79 га, що знаходиться в користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 22.08.2002, укладеного на підставі Рішення Київської міської ради «Про оформлення права користування земельними ділянками» від 08.11.2001 № 86/1520 між Київською міською радою та ВАТ «Київський завод зварювального обладнання» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого у реєстрі за № 35083 та 04.10.2002, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 72-6-00066, площею 17900 кв. м, розташованої за адресою: вул. Польова, 24 у Солом`янському районі м. Києва.

Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним Договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002, визнаного укладеним рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/11150/19, позивач вбачає своє порушене право (законний інтерес) у тому, що тільки він:

- має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під нежитловою будівлею;

- має право користування земельною ділянкою під нежитловою будівлею, необхідною для обслуговування нежитлової будівлі, шляхом оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї земельної ділянки;

- може претендувати на земельну ділянку під нежитловою будівлею, оскільки вона зайнята нежитловою будівлею.

Разом з тим, вказане право (законний інтерес) порушені оспорюваним договором про внесення змін, адже Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» не могло претендувати на оренду всієї земельної ділянки - на ній знаходиться Нежитлова будівля, яка належить третій особі (позивачу), і тільки йому (позивачу) належить право оформити у користування земельну ділянку під нею. Однак, наразі через укладення оспорюваного договору про внесення змін, позивач позбавлений можливості реалізувати свій цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під нежитловою будівлею, бо на всю земельну ділянку оформлене речове право (право оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання».

Таким чином, саме порушення принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель є безумовною підставою для визнання недійсним оспорюваного договору про внесення змін.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» під час розгляду даної справи судом першої інстанції зазначало, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке:

- позивачем не надано доказів того, що Київською міською радою відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24, літ. І, з тих підстав, що надання такого дозволу унеможливлює наявність чинного договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066;

- позивачем не доведено належними доказами, що чинний Договір оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» користується спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, порушує його право (законний інтерес) на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належна позивачу на праві власності нежитлова будівля;

- звертаючись з позовом до суду про визнання недійсним Договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002, позивач фактично в такий спосіб намагається переглянути рішення суду, прийняте у справі № 910/11150/19, однак положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбаченого такого порядку перегляду судових рішень;

- питання щодо підстав для поновлення Договору земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066 на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, вирішено у справі № 910/11150/19 та не підлягає повторному розгляду. У даному випадку звернення позивача до суду свідчить про його незгоду із рішенням суду у справі № 910/11150/19 в частині підстав для поновлення Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066 на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» і фактично є спробою переглянути рішення суду, що набрало законної сили;

- позивач не проявив розумну обачність та не вчинив жодних дій до закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066 щодо повідомлення Київській міській раді про свій намір оформити право користування земельною ділянкою, на якій розташована належна йому на праві власності нежитлова будівля. Фактично, через свою бездіяльність позивач позбавив себе можливості оформити ораво користування земельною ділянкою, на якій розташована належна йому на праві власності нежитлова будівля;

- оскільки договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки 04.10.2002 № 72-6-00066 не призвів до виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» нового речового права на користування спірною земельною ділянкою, а лише продовжив (поновив) строк дії речового права, яке виникло 04.10.2002, а також, враховуючи доводи позивача, що наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» речового права на всю спірну земельну ділянку, порушує його (позивача) право на користування земельною ділянкою, на якій розташована належна йому на праві власності нежитлова будівля, можна дійти висновку, що в даному випадку Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки 04.10.2002 № 72-6-00066 в жодному разі не може порушувати прав та законних інтересів позивача;

- оскільки право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій розташована належна позивачу нежитлова будівля не було оформлено попереднім власником нерухомого майна, а тому в силу положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України до нового власника нежитлової будівлі - позивача не перейшло автоматично таке право власності чи право користування земельною ділянкою. Тобто, в даному випадку відсутній факт порушення принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній споруди (нежитлової будівлі), який закріплено у ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України;

- нежитлова будівля літ. І, загальною площею 5501,7 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24, яка створена в результаті реконструкції будівлі майнового комплексу, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24, знаходиться на земельній ділянці, якою позивач користується згідно Договору оренди земельної ділянки від 20.11.2001, укладеного з власником - Київською міською радою строком - на 25 років, та зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів від 15.01.2002 за № 12-6-00032;

- перебування з 04.10.2002 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001 у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» виключає можливість застосування положень ч. 11 ст. 120 ЗК України.

До аналогічних доводів зводиться також позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання», викладена у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях від 26.01.2023.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Київська міська рада, під час розгляду даної справи судом першої інстанції зазначала, що позивач не вчиняв жодних дій в період з 22.10.2009 щодо внесення змін до Договору оренди № 7222-6-00066 в частині, що стосується сторони у спірному Договорі, а саме Орендаря. Більше того, позивач направив на адресу Київради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою № б/н лише в лютому 2021, жодним чином не повідомивши Київську міську раду про набуття права власності на об`єкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому, захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі шляхом звернення з позовом до суду.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах, звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним Договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002, позивач зобов`язаний був довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси, та надати суду відповідні докази, що підтверджують неправомірність дій чи бездіяльності відповідачів, якими порушено його права та інтереси.

Як свідчать матеріали справи, позивач у позові наголошує, що спірний договір порушує його право (законний інтерес) як власника нежитлової будівлі літ. І, загальною площею 5501,7 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Польова (Солом`янський район), будинок 24, на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001 та оформлення відповідного права користування, на якій вказане майно знаходиться.

Надаючи оцінку доводам позивача, щодо знаходження згаданого майна на земельний ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, яка передана Київською міською радою в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» за договором оренди земельної ділянки від 22.08.2002, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 13 ГПК України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

При цьому, зі змісту положень ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України вбачається, що переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції повинен перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, виключно з урахуванням тих доказів, які були долучені до матеріалів справи саме на відповідній стадії процесу (за виключенням випадків, коли певні докази не були подані до суду першої інстанції, з причин, які об`єктивно не залежали від сторони).

Враховуючи положення наведених норм, а також той факт, що саме позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва за захистом порушеного права, а тому саме позивач, ще на стадії розгляду даної справи у суді першої інстанції, повинен був довести належними та допустимим доказами, що нежитлова будівля літ. І, загальною площею 5501,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Польова (Солом`янський район), буд. 24, розташована на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, користувачем якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання».

Колегія суддів зауважує, що матеріали даної справи не містять жодного належного та допустимого доказу (поданого позивачем на стадії розгляду даної справи Господарським судом міста Києва) на підтвердження того факту, що нежитлова будівля літ. І, загальною площею 5501,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Польова (Солом`янський район), буд. 24, розташована саме на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду міста Києва, що позивач не довів перед судом, на стадії розгляду даної справи судом першої інстанції, відповідними засобами доказування, визначеними ст. 73 ГПК України, факту розташування належного йому майна - нежитлової будівлі в м. Києві по вул. Польова, 24 літера «І», загальною площею 5501,7 кв.м, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, яка перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» на підставі договору оренди земельної ділянки № 72-6-00066 від 04.10.2002.

З огляду на це, відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог з наведених вище підстав, суд першої інстанції дійшов законних та обґрунтованих висновків, виходячи із наявних у матеріалах даної справи (на відповідній стадії судового процесу) доказів.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості надання оцінки долученої до матеріалів даної справи (вже на стадії апеляційного провадження, за клопотанням відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання») належним чином завіреної копії висновку експерта № 905-1/09/2022 від 12.09.2022, зі змісту якого вбачається, що належна позивачу на праві власності нежитлова будівля (літ. «І»), яка розташована за адресою: м. Київ, Солом`янський р-н, вул. Польова, 24 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 303595880389), все ж таки знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, площею 1,7900 га, яка перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання», колегія суддів виходить із наступного.

Системний аналіз положень ст. ст. 80, 269 ГПК України свідчить, що докази, якими обґрунтовуються вимоги сторін, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом.

Разом з тим, така обставина, як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття (надання оцінки) судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів.

Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

При вирішенні даного спору колегією суддів враховано висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

Як вбачається із долученої до матеріалів даної справи, на стадії апеляційного провадження, належним чином завіреної копії висновку експерта № 905-1/09/2022 він датований 12.09.2022.

Тобто, як на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення по даній справі, так і на момент звернення позивача із відповідним позовом до Господарського суду міста Києва, вказаного вище експертного висновку (як доказу) не існувало, з огляду на що, колегія суду не вбачає правових підстав для врахування відповідного висновку, в контексті перевірки законності та обґрунтованості прийнятого Господарським судом міста Києва рішення від 07.09.2022 по справі № 910/2500/22.

Так само, є відсутніми правові підстави для врахування судом апеляційної інстанції, під час перегляду оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва і долученої позивачем до поданої ним до Північного апеляційного господарського суду відповіді № 16/01 від 16.01.2023 на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» копії довідки щодо розташування об`єкта нерухомого майна підготовленої ТОВ «Партнер нерухомості» 13.01.2023 (тобто, після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення).

Крім того, колегія суддів, вважає відсутніми правові підстави для врахування (при перевірці правомірності оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва) у якості доказів, долучених позивачем до поданої ним апеляційної скарги копій матеріалів судової справи № 640/17256/19 (позовної заяви з додатками та відзиву на позов), а також роздруківок ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2019 та від 16.10.2019 по справі № 640/17256/19 (виконаних за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень), які за твердженнями позивача, не лише доводять факт розташування належного йому майна - нежитлової будівлі в м. Києві по вул. Польова, 24 літера «І», загальною площею 5501,7 кв.м, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, яка перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» на підставі договору оренди земельної ділянки № 72-6-00066 від 04.10.2002, а і вказують на припинення права останнього на користування такою земельною ділянкою, з огляду на не виконання відповідачем своїх зобов`язань з орендної плати, виходячи із наступного.

Як вже було вказано вище, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог ст. ст. 80 та 269 ГПК України.

При вирішенні даного спору колегією суддів враховано висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 17.01.2023 у справі № 904/8459/21.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2019 (роздруківка якої долучена позивачем до поданої ним апеляційної скарги) відкрито провадження в адміністративній справі № 640/17256/19 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Відкрите акціонерне товариство «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» (на даний час - Приватне акціонерне товариство «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва»).

У відповідності до ч. 1 ст. 42, п. 1 ч. 3 ст. 44 КАС України (в рамках якого здійснюється розгляд адміністративних справ), учасниками адміністративної справи, серед іншого, є треті особи, які мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

За таких обставин, будучи учасником адміністративної справи № 640/17256/19 з 16.10.2019, Приватне акціонерне товариство «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» на протязі декількох років (до моменту звернення із позовом до Господарського суду міста Києва, який розглядається в рамках даної господарської справи № 910/2500/22) мало можливості скористатися наданими йому процесуальними правами (зокрема, в частині ознайомлення із матеріалами відповідної адміністративної справи) та надати необхідні на її думку докази до Господарського суду міста Києва, одночасно із поданням позовної заяви по даній справі.

Доказів протилежного (зокрема, необізнаності Приватного акціонерного товариства «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва» про наявність вказаної вище судової справи № 640/17256/19) матеріали даної господарської справи не містять.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, щодо відсутності факту доведення позивачем виняткових випадків (відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України), які надавали би можливість суду апеляційної інстанції прийняти до розгляду (надати оцінку) додаткові докази, долучені позивачем до поданої ним апеляційної скарги.

ІІ. Одночасно з цим, надаючи оцінку доводам позивача викладеним ним у апеляційній скарзі, стосовно того, що через укладення оспорюваного Договору про внесення змін, позивач позбавлений можливості реалізувати свій цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під Нежитловою будівлею, бо на всю земельну ділянку оформлене речове право (право оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання», з огляду на що, Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради начебто і було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 16 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Матеріали даної господарської справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що Київською міською радою відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24, літ. І в Солом`янському районі, з тих підстав, що надання такого дозволу унеможливлює наявність чинного Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066, на чому окремо акцентував увагу суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Колегія суддів враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 13.10.2021 у справі № 175/833/19.

ІІІ. Колегія суддів погоджується з доводами відповідача 1, що речове право на користування спірною земельною ділянкою виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» саме на підставі Договору оренди від 04.10.2002 № 72-6-00066, а не на підставі Договору про внесення змін до вказаного договору оренди, який рішенням суду від 08.09.2020 у справі № 910/11150/19 визнано укладеним.

Тобто, рішенням суду лише продовжено (поновлено) строк дії речового права відповідача 1, яке виникло ще 04.10.2002, а тому сам по собі Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066, який не призвів до виникнення у відповідача 1 нового речового права, в жодному разі не може порушувати прав та законних інтересів позивача, який крім того, набув право власності на відповідну нежитлову будівлю лише в листопаді 2009 року, тобто через 7 років, після передачі спірної земельної ділянки у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання».

Таким чином, оскільки позивачем не доведено зворотного, колегія суддів вважає відсутнім факт порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, в рамках даної господарської справи, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

IV. Додатково до цього, колегія суддів вважає обґрунтованими доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» стосовно того, що звертаючись із відповідним позовом до суду про визнання недійсним Договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002, зареєстрованого 04.10.2002 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за № 72-6-00066 (із змінами внесеними угодою зареєстрованою Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2008 за № 72-6-00517), позивач фактично намагається переглянути рішення суду, прийняте у справі № 910/11150/19.

При цьому, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 261855571 від 16.06.2021, підставою для поновлення строку дії Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066 є не Договір про внесення змін до вказаного договору оренди, як окремий документ, а саме рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/11150/19 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 910/11150/19.

В свою чергу, положеннями Господарського процесуального кодексу України подібного порядку перегляду відповідних судових рішень не передбачено, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним в постанові від 05.05.2020 у справі № 750/3917/17.

Не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог (визнання недійсним правочину) посилання позивача на ту обставину, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» начебто систематично не сплачує орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставами припинення права користування земельною ділянкою.

Аналізуючи наведену норму колегія суддів приходить до висновку, що систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, але не може бути підставою для визнання недійсним правочину.

Крім того, матеріали даної справи не містять доказів, які би вказували на систематичність несплати відповідачем 1 (два і більше разів) орендної плати за відповідну земельну ділянку.

V. Надаючи оцінку наступним доводам позивача, які зводяться до того, що під час пролонгації Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066 у 2020 році рішенням Господарського суду міста Києва, підстави для цього вже були відсутні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже неодноразово зазначалося вище, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, знаходиться у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066.

Вказаний Договір оренди двічі поновлено на 10 років рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2008 у справі № 35/162, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2008, та рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/11150/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною 3 статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124 ЗК України). Проте саме Законом України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Колегія суддів зауважує, що у справі № 910/11150/19 суди першої, апеляційної та касаційної інстанції дійшли висновку, що Договір оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066, укладений між Київською міською радою, як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання», як Орендарем, підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Тобто, в даному випадку підстави для поновлення строку дії вказаного договору оренди земельної ділянки в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», виникли з 30.06.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи положення наведеної норми, обставини, встановлені рішеннями суду у справі № 910/11150/19, що набрали законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Тобто, при розгляді даної справи не підлягають доказуванню обставини щодо наявності підстав для поновлення Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066 на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, доводи позивача щодо відсутності підстав для пролонгації Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066 не заслуговують на увагу суду.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача 1, що у даному випадку звернення позивача до суду свідчить про його незгоду із рішенням суду у справі № 910/11150/19 в частині підстав для поновлення Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066 на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» і фактично є спробою переглянути рішення суду, що набрало законної сили.

Водночас, колегія суддів в котре зазначає, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбаченого такого порядку перегляду судових рішень.

VI. Стосовно доводів позивача про неможливість поновлення відповідного Договору оренди земельної ділянки на новий строк, з підстав передбачених ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 11 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналізуючи наведену вище норму, колегія суддів приходить до висновку, що набувач об`єкта нерухомого майна (будівлі або споруди), розміщеної на земельній ділянці комунальної власності, набуває право на отримання такої земельної ділянки у власність або користування, лише у тому випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у користуванні інших осіб.

Як вже зазначалося вище, земельна ділянка з кадастровим 8000000000:69:077:0001, площею 1,79 га, що розташована за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Польова, 24, на якій, як стверджує позивач, розташована належна йому на праві власності Нежитлова будівля, знаходиться у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання», на підставі Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066, який станом на дату прийняття судом апеляційної інстанції рішення у даній справі є чинним.

У відповідності до наявної у матеріалах даної справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 261855571 від 16.06.2021, на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001 розташоване належне на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання», наступне нерухоме майно:

- офісний центр (в літ. Д), загальною площею 14 454,8 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Польова (Солом`янський р-н), буд. 24;

- Майновий комплекс, загальною площею 618,7 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Польова (Солом`янський р-н), буд. 24.

Разом з тим, у відповідності до наведених вище висновків суду, позивачем не доведено (з дотриманням порядку, встановленого діючими нормами процесуального закону) факт розташування належної йому нежитлової будівлі, саме в межах земельної ділянки з кадастровим 8000000000:69:077:0001.

За таких обставин, доводи позивача щодо відсутності підстав для пролонгації Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066, у тому числі, внаслідок начебто наявності прямої заборони на це у ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України не заслуговують на увагу суду.

VIІ. Крім того, колегія суддів вважає слушними та погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» стосовно того, що позивач (вважаючи, що належне йому на праві приватної власності нерухоме майно знаходиться на спірній земельній ділянці) мав об`єктивну можливість до закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066 повідомити Київську міську раду про свій намір оформити право користування земельною ділянкою, на якій на його думку розташована належна йому на праві власності Нежитлова будівля, шляхом подання клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак, таких дій позивачем вчинено не було.

Як свідчать матеріали даної справи, вперше, позивач звернувся з клопотанням до Київської міської ради лише 02.02.2021. Тобто, вже після поновлення 30.06.2018 Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066 в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

З викладеного чітко вбачається, що позивач не проявив розумну обачність та не вчинив жодних дій до закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066 щодо повідомлення Київській міській раді про свій намір оформити право користування відповідною земельною ділянкою.

VIІІ. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва по даній справі, в частині доводів позивача викладених ним у своїй апеляційній скарзі стосовно того, що порушення принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель (передбаченого ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України) є безумовною підставою для визнання недійсним оспорюваного Договору про внесення змін, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на вищевказану нежитлову будівлю, а саме станом на 17.11.2009), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час набуття Позивачем права власності на вищевказану Нежитлову будівлю, а саме станом на 17.11.2009), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до положень ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, до набувача будівлі переходить право на земельну ділянку, на якій вона розташована виключно у тих обсягах, які були у попереднього власника такої будівлі

При цьому, норми ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України не застосовуються у разі, якщо на дату набуття нерухомого майна новим власником, у його попереднього власника було відсутнє будь-яке право на земельну ділянку, на якій таке майно розташоване.

При вирішенні даного спору колегією суддів враховано висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постановах від 25.05.2021 у справі № 346/4946/17, від 30.06.2021 у справі № 344/16560/16, від 22.09.2021 у справі № 173/1744/19 та від 11.10.2021 у справі № 195/1348/20.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20 у порядку «obiter dictum» зазначив, що положення ст. ст. 20, 120, 123, 124, 134 ЗК України необхідно застосовувати таким чином:

«Щодо застосування ст. 120 ЗК України у поєднанні з положеннями ст. 134 ЗК України Верховний Суд зазначив, що якщо раніше у законному користуванні продавця (попереднього власника) нерухомого майна (будівель, споруд) вже перебувала земельна ділянка певною площею, то до набувача вказаного нерухомого майна переходить право користування земельною ділянкою такої ж площі, як у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України) та на тому ж самому юридичному титулі.

Натомість норма ч. 2 ст. 120 ЗК України не застосовується у разі, якщо на дату набуття нерухомого майна у його продавця було відсутнє будь-яке право на земельну ділянку, на якій таке майно розташоване.».

Матеріали даної справи не містять належних доказів на підтвердження того, що попереднім власником нежитлової будівлі літ. І, загальною площею 5501,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Польова (Солом`янський район), буд. 24, було оформлено право власності чи право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:69:077:0001, що виключає навіть гіпотетичну можливість застосування до даної спірної ситуації положень ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, а отже і тверджень, щодо порушення принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній споруди, закріпленого вказаними вище нормами.

Оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком Господарського судом міста Києва, що позивачем не доведено (у відповідності до встановленого ГПК України порядку) наявність правових підстав для визнання недійсним Договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 35083, зареєстрованого 04.10.2002 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за № 72-6-00066.

В свою чергу, надаючи оцінку доводам позивача, викладеним в його апеляційній скарзі, щодо не згоди з рішенням суду першої інстанції, в частині стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн., колегія суддів виходить із наступного.

Суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами даної справи (зокрема, відзивом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» № 0606/1 від 06.06.2022) доводи позивача щодо не зазначення відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву № 0606/1 від 06.06.2022 попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом даної справи.

Стосовно доводів позивача, що на момент складання та подання до суду відзиву на позовну заяву та участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» у судовому засіданні 06.06.2022 відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» не було погоджено розмір гонорару, оскільки такий було визначено в Додатковій угоді № б/н від 07.06.2022, а тому розмір гонорару за послуги надані 06.06.2022 має визначатися виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладення договору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту п. 1 Додаткової угоди № б/н від 07.06.2022 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 26.05.2022 (копія якого наявна у матеріалах даної справи), Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» узгоджено фіксований розмір гонорару адвоката, який становить 150 000,00 грн. за надання правової допомоги останньому, передбаченої пунктами 1 та 2 Додаткової угоди № б/н від 27.05.2022 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 26.05.2022.

З викладеного вбачається, що в Додатковій угоді № б/н від 07.06.2022, укладеній між Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання», чітко визначено, що 150 000,00 грн. - це сума гонорару Адвоката, яку погодили сторони, за надання Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» правової допомоги Клієнту в тому обсязі, який передбачено пунктами 1 та 2 Додаткової угоди № б/н від 27.05.2022 (включаючи підготовку та подання відзиву по справі № 910/2500/22, участь в усіх судових засіданнях під час розгляду Господарським судом м. Києва справи № 910/2500/22).

При цьому, та обставина, що вказана Додаткова угода підписана 07.06.2022 й набрала чинності з моменту її підписання, жодним чином не свідчить про те, що передбачений нею розмір гонорару адвоката не розповсюджується на послуги, які були надані Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» до моменту її підписання, що вказує на безпідставність доводів позивача з цього приводу.

Також, безпідставними є й доводи позивача стосовно того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» та Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» не визначено вартість послуг, виходячи із звичайних цін, не надано доказів звичайних цін на такі послуги на момент укладення договору, оскільки чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Окремо, колегія суддів приймає до уваги той факт, що позивачем (в силу вимог ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України) не надавалося до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» на оплату правничої допомоги адвоката, а також не надано жодних доказів, на підтвердження неспівмірності таких витрат, але при цьому, навіть незважаючи на те, що оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 по даній справі № 910/2500/22 у задоволенні позову відмовлено повністю, розмір гонорару адвоката, який Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» просило суд стягнути на його користь з позивача, й так був зменшений судом першої інстанції (у три рази), зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру відповідних витрат.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, як по суті заявлених позовних вимог, так і в частині розподілу понесених сторонами судових витрат, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі № 910/2500/22.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/2500/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/2500/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/2500/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/2500/22 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.03.2023.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Г.П. Коробенко

М.Л. Яковлєв