ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 109305077

Озвучення тимчасово недоступне

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2023 року Київ № 320/5804/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі – позивач, ТОВ «Фоззі-Фуд») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням збільшення позовних вимог) до Офісу великих платників податків ДПС, правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків) (далі – відповідач, контролюючий орган), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2018 № 0008801402, від 01.11.2018 № 0011581402, від 25.10.2017 № 0007561402, від 06.07.2018 № 0007741402 та від 06.07.2018 № 0007751402 (далі – спірні рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган дійшов помилкових висновків про порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами з нерезидентами та наявність підстав для нарахування ТОВ «Фоззі-Фуд» пені за порушення строків зарахування валютної виручки за операціями експорту товарів. Водночас представник позивача наголосив, що позивачем не було допущено порушень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки у межах строків для зарахування валютної виручки позивач звернувся до третейського суду з вимогами про стягнення з контрагентів-нерезидентів заборгованості за поставлені відповідно до зовнішньоекономічних угод товарів, що відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зупиняє нарахування пені.

Окрім того представник позивача зазначав, що контролюючим органом зроблено безпідставні висновки щодо порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження/неповернення виручки за договорами з нерезидентами ООО «Крымторг-С» та Lanzo Trade LP, оскільки, по-перше, ООО «Крымторг-С» є особою з місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим», а тому відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» від 12.08.2014 №1636-VII та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» на операції та розрахунки за операціями між позивачем та ООО «Крымторг-С» не поширюються норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Також зауважив, що статтею 9 Декрету № 15-93 встановлено обов`язок декларування валютних цінностей, які перебувають виключно за межами України. По-друге, в межах взаємовідносин з нерезидентом Lanzo Trade LP позивач звернувся до арбітражного (третейського) суду, що є підставою для зупинення нарахування пені.

Представником відповідача подано до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що спірні рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, за результатами перевірок позивача, якими виявлені порушення положень Податкового кодексу України та Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», отже спірні рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.10.2022 рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 скасовано. Відмовлено в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Фоззі-Фуд» до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків) в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2017 № 0007561402. В іншій частині справу № 320/5804/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовну заяву в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2018 № 0008801402 та від 01.11.2018 № 0011581402, не вказали жодних доказів, що слугували підставою для висновку про те, що позивач не порушив строки граничних розрахунків за поставку товару, оскільки звернувся до третейського суду «аdhoc», який є судом, створеним на підставі положень Закону № 4002 та має компетенцію приймати арбітражне рішення відповідно до Розділу VІ цього Закону, як і достеменно не з`ясували: чи є суд, до якого звернувся позивач, судом, створеним саме на підставі положень Закону №4002 та чим це підтверджується. Також вказав, що суди обох інстанцій не встановили наявність компетенції третейського суду, до якого звернувся позивач, приймати арбітражне рішення у відповідності до Розділу VІ Закону № 4002, побудувавши свої рішення на підставі невмотивованих та не підтверджених доказами в матеріалах справи висновків. Проте факт звернення до судових органів, визначених статтею 4 Закону № 185, має визначальне значення для правильного вирішення спору у цій частині справи, тому відповідні обставини потребують з`ясування та перевірки судів.

Також Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовну заяву в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2018 № 0007741402 та № 0007751402 в частині визначення штрафних санкцій та пені по контракту з ООО «Крымторг-С», правильно виходили з того, що відповідно до статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Водночас звернув увагу, що ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом не перевірено дійсного місцезнаходження ООО «Крымторг-С», що має значення для визначення поширення на спірні операції позивача з означеним контрагентом положення пункту 9.4 статті 9 Закону України від «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-VII.

Окрім того Верховний Суд зазначив, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.07.2018 № 0007751402 покладено висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем положень пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 15.02.1993 № 15-93, що виявилось у не поданні до податкових органів та регіонального відділення НБУ Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України, чим не задекларовано протерміновану дебіторську заборгованість, що належить резиденту за межами території України як по взаємовідносинам з ООО «Крымторг-С», так і Lanzo Trade LP (Великобританія). Проте, жодної правової оцінки спірних правовідносин на предмет дотримання позивачем зазначеної норми по операціям з Lanzo Trade LP (Великобританія) судами попередніх інстанцій не надано.

Ухвалою від 14.11.2022 ця адміністративна справа прийнята до провадження суддею Шевченко А.В., розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 25.01.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.02.2023.

Під час нового розгляду справи, представник Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що спірні рішення прийняті контролюючим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, за результатами перевірок позивача, якими виявлені порушення положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», які позивачем належними та допустимими доказами не спростовані, отже спірні рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Представник позивача подав до суду письмову відповідь на відзив, в якій зазначив, що оскільки спірні рішення прийняті відповідачем всупереч положень Законів України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та «Про створення вільної економічної зони «Крим», то такі рішення підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.

У судовому засіданні 08.02.2023 представник позивача наполягав на тому, що оскільки ТОВ «Фоззі-Фуд» звертався до третейського суду з позовами про стягнення з контрагентів -нерезидентів оплати за поставлений товар, то йому не мала нараховуватися пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Окрім того зазначив, що територія АРК Крим, де зареєстрований його контрагент ООО «Крымторг-С», є територією України, то норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не поширюються на розрахунки по операціям з таким контрагентом.

Натомість представник відповідача наголосив, що виявлені під час перевірок позивача порушення ним не спростовані належними та допустимими доказами. При цьому зауважив, що третейський суд, до якого звертався позивача, не є належним судом у розумінні закону, звернення до якого є підставою для контролюючого органу щодо не нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Також вказав, що ООО «Крымторг-С» не є резидентом України, оскільки товариство не було перереєстровано на територію України, а позивач в цьому випадку лише довільно тлумачить норми закону.

08.02.2023 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, заслухавши їхні пояснення, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Офісом великих платників податків ДФС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом № SFM-1212 від 12.12.2016, згідно листа ПАТ Восток банк № 07ц/178БТ, та при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами № EZ-06/10-16 від 06.10.2016, № EZ-15/11-16 від 15.11.2016, № SFM-0111 від 01.11.2016, № SFM-2111 від 21.11.2016, № SFM-2810 від 28.10.2016, № SFО-2110.2 від 21.10.2016 за період з 12.12.2016 по 21.06.2018, за результатами якої складено акт від 12.07.2018 №2102/28-10-14-02/32294926, яким встановлено порушення ТОВ «Фоззі-Фуд» вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР в частині не надходження валютної виручки в законодавчо встановлені терміни відповідно до експортних договорів від 06.10.2016 № EZ-06/10-16, від 01.11.2016 № SFM-0111, від 28.10.2016 № SFM-2810, від 21.10.2016 № SFО-2110.2, від 15.11.2016 № EZ-15/11-16, від 21.11.2016 № SFM-2111.

На підставі висновків акта від 12.07.2018 № 2102/28-10-14-02/32294926 Офісом великих платників податків ДФС було прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.08.2018 № 0008801402, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 19876974, 85 грн.

Судом встановлено, що грошове зобов`язання за вказаним спірним рішенням визначено позивачу на підставі висновків про несвоєчасне надходження валютної виручки від нерезидентів Lanzo Trade LP та Blumbaltic OU, а саме: згідно з договором від 06.10.2016 № ЕZ-06/10-16 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP (Великобританія) протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 144875,80 дол. США на 445 днів; згідно з договором від 15.11.2016 № ЕZ-15/11-16 з нерезидентом компанією Blumbaltic OU (Естонія) протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 213623, 55 дол. США на 395 днів; згідно з договором від 01.11.2016 №SFМ-0111 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP (Великобританія) протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 53140, 36 дол. США на 442 дні та в сумі 158535, 01 дол. США на 437 днів; згідно з договором від 21.11.2016 № SFМ-2111 з нерезидентом компанією Blumbaltic OU (Естонія) протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 99243, 50 дол. США на 412 днів та в сумі 65647, 08 дол. США на 407 днів; згідно з договором від 28.10.2016 № SFМ-2810 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP (Великобританія) протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 289144, 07 дол. США на 447 днів, в сумі 29465, 19 дол. США на 442 дні та в сумі 68139, 93 дол. США на 437 днів; згідно з договором від 21.10.2016 № SFО-2110.2 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP (Великобританія) протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 260000, 00 дол. США на 468 днів.

Також Офісом великих платників податків ДФС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 21.10.2016 № SFО-2110.1 та від 01.11.2016 № SFО-0111.2 за період з 01.07.2017 по 17.09.2018, за результатами якої складено акт від 08.10.2018 № 2890/28-10-14-02/32294926, яким встановлено порушення ТОВ «Фоззі-Фуд» вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР в частині не надходження валютної виручки в законодавчо встановлені терміни відповідно до експортних договорів від 21.10.2016 №SFО-2110.1 та від 01.11.2016 №SFО-0111.2.

На підставі висновків акта від 08.10.2018 № 2890/28-10-14-02/32294926 Офісом великих платників податків ДФС було прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 № 0011581402, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 60409855, 57 грн.

Судом встановлено, що грошове зобов`язання за вказаним спірним рішенням визначено позивачу на підставі висновків про несвоєчасне надходження валютної виручки від нерезидентів Lanzo Trade LP та Blumbaltic OU, а саме: згідно з договором від 01.10.2016 № SFО-0111.2 з нерезидентом компанією Blumbaltic OU протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 1114996,00 дол. США на 224 дні; згідно з договором від 21.10.2016 № SFО-2110.1 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 2224415, 12 дол. США на 353 дні.

Окрім того, Офісом великих платників податків ДФС була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 06.06.2018 № 1657/28-10-14-01/32294926, яким встановлено порушення ТОВ «Фоззі-Фуд» вимог податкового законодавства, зокрема: статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР в частині несвоєчасного надходження/неповернення валютної виручки згідно з договором від 01.01.2015 № 15-ОО-15 з нерезидентом ООО «Крымторг-С», та згідно з договором від 21.10.2016 № SFO-2110.1 з нерезидентом Lanzo Trade LP (Великобританія); пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93, а саме не подано до податкових органів та регіонального відділення НБУ Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України: не задекларовано протерміновану дебіторську заборгованість станом на 01.01.2016 у сумі 12641414, 07 рос. рублів, на 01.04.2016 в сумі 16880538, 27 рос. рублів, на 01.07.2016 в сумі 22326870, 90 рос. рублів, на 01.10.2016 в сумі 1344812, 16 рос. рублів, 01.01.2017 в сумі 2370905, 14 рос. рублів по нерезиденту ООО «Крымторг-С», та станом на 01.04.2017 в сумі 2224415, 12 дол. США по нерезиденту Lanzo Trade LP (Великобританія).

На підставі висновків акта від 06.06.2018 № 1657/28-10-14-01/32294926, Офісом великих платників податків ДФС були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.07.2018: № 0007741402, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 22849121, 44 грн. та № 0007751402, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 2040, 00 грн.

Судом встановлено, що грошове зобов`язання за спірним податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2018 № 0007741402 визначено позивачу на підставі висновків про несвоєчасне надходження валютної виручки від ООО «Крымторг-С», а саме: згідно з договором від 01.01.2015 № 15-00-15 з нерезидентом ООО «Крымторг-С» протерміновано надходження товарів (повернення коштів) в сумі 1337082, 97 рос. руб. з 02.05.2015 по 28.09.2015 на 516 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 30.05.2015 по 28.09.2015 на 488 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 30.06.2015 по 28.09.2016 на 457 днів; в сумі 829757, 63 рос. руб. з 30.07.2015 по 28.09.2016 на 427 днів, в сумі 583283, 77 рос. руб. з 30.07.2015 по 28.09.2016 на 427 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 30.08.2015 по 28.09.2016 на 396 днів, в сумі 339761, 54 рос. руб. з 29.09.2015 по 29.09.2016 на 366 днів, в сумі 441240, 81 рос. руб. з 29.09.2015 по 28.09.2016 на 366 днів, в сумі 632039, 05 рос. руб. з 29.09.2015 по 28.09.2016 на 367 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 30.10.2015 по 29.09.2016 на 336 днів, в сумі 82696, 65 рос. руб. з 30.11.2015 по 29.09.2016 на 305 днів, в сумі 128102, 17 рос. руб. з 30.11.2015 по 29.09.2016 на 305 днів, в сумі 1202242, 58 рос. руб. з 30.11.2015 по 29.09.2016 на 306 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 30.12.2015 по 30.09.2016 на 276 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 30.01.2015 по 30.09.2016 на 245 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 01.03.2016 по 30.09.2016 на 215 днів, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 30.03.2016 по 30.09.2016 на 184 дня, в сумі 1413041, 40 рос. руб. з 31.04.2016 по 30.09.2016 на 153 днів, в сумі 2023897, 67 рос. руб. з 30.05.2016 по 30.09.2016 на 124 днів, в сумі 2009393, 56 рос. руб. з 30.06.2016 по 30.09.2016 на 93 дня, в сумі 1947683, 74 рос. руб. з 29.08.2016 по 30.09.2016 на 33 днів, в сумі 256617, 35 рос. руб. з 29.09.2016 по 30.09.2016 на 2 дня, в сумі 1252604, 98 рос. руб. з 29.09.2016 по 12.10.2016 на 12 днів, в сумі 92207, 18 рос. руб. з 29.09.2016 по 17.11.2016 на 36 днів, в сумі 1160397, 80 рос. руб. з 28.10.2016 по 22.12.2016 на 20 днів, в сумі 412735, 22 рос. руб. з 29.10.2016 по 17.11.2016 на 35 днів, в сумі 767984, 11 рос. руб. з 29.11.2016 по 22.12.2016 на 24 дня, в сумі 805148, 91 рос. руб. з 29.11.2016 по 17.01.2017 на 26 днів, в сумі 375570, 42 рос. руб. з 30.12.2016 по 17.01.2017 на 19 днів, в сумі 1179345, 35 рос. руб. з 30.12.2016 по 09.02.2017 на 23 дня, в сумі 10840, 46 рос. руб. з 30.12.2016 по 10.03.2017 на 29 днів.

Судами встановлено, що фактичні обставини проведення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом з ООО «Крымторг-С», а також кількість днів прострочення зарахування валютної виручки за поставлені товари, сторонами визнаються.

У підсумку наведеного суд зазначає, що у цій справі не є спірним між сторонами, що за наслідками проведених перевірок встановлено порушення строків зарахування валютної виручки на валютні рахунки та порушення нерезидентами умов зовнішньоекономічних угод в частині оплати за поставлені позивачем товари, як і не є спірним кількість днів прострочення зарахування валютної виручки на рахунки позивача.

З матеріалів справи також встановлено, що спірні рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, проте були залишені без змін.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався з позовною заявою до третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору у складі одного третейського судді Ярмолаш Ганни Олександрівни, про стягнення з компанії «Lanzo Trade LP» боргу за контрактами від 21.11.2016 № SFM-2111 та від 15.11.2016 № EZ-15/11-16. Рішенням третейського суду від 07.08.2017, відповідно до Закону України «Про третейські суди», позовні вимоги було задоволено та стягнуто з компанії «Lanzo Trade LP» суму в розмірі 378941, 18 дол. США на користь позивача.

Окрім того, позивач звертався з позовною заявою до третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору у складі одного третейського судді Ярмолаш Ганни Олександрівни, про стягнення з компанії «Lanzo Trade LP» боргу за контрактами 06.10.2016 № EZ-06/10-16, від 21.10.2016 № SFО-2110.1, від 01.11.2016 № SFО-0111.2, від 28.10.2016 № SFM-2810 та від 01.11.2016 № SFM-0111. Рішенням третейського суду від 06.03.2017, відповідно до Закону України «Про третейські суди», позовні вимоги було задоволено та стягнуто з компанії «Lanzo Trade LP» оплату за поставлений товар за контрактами 06.10.2016 № EZ-06/10-16, від 21.10.2016 № SFО-2110.1, від 01.11.2016 № SFО-0111.2, від 28.10.2016 № SFM-2810 та від 01.11.2016 № SFM-0111 на загальну суму 4112742, 69 дол. США на користь позивача.

Також позивач звертався з позовною заявою до третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору у складі одного третейського судді Ярмолаш Ганни Олександрівни, про стягнення з компанії «Blumbaltic OU» боргу за контрактом від 01.11.2016 №SFО-0111.2. Рішенням третейського суду від 06.03.2017, відповідно до Закону України «Про третейські суди», позовні вимоги було задоволено та стягнуто з компанії «Blumbaltic OU» оплату за поставлений товар за контрактом від 01.11.2016 № SFО-0111.2 на загальну суму 1115452, 00 дол. США на користь позивача.

З огляду на наведені обставини, позивач уважаючи прийняті відповідачем спірні рішення протиправними, звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Вирішуючи спір по суті, суд застосовує норми Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПК України), Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185), Закону України від 24.02.1994 № 4002-XII «Про міжнародний комерційній арбітраж» (далі – Закон № 4002), Закону України від 11.05.2004 № 1701-IV «Про третейські суди» (далі – Закон № 1701), якими регулювалися спірні правовідносини на час їх виникнення.

Так ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 14.1.39, 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У свою чергу, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (підпункт 19-1.1.4, пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України).

Також контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 19-1.1.34, пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України).

За приписами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до підпункту 111.1.1 пункту 111.1 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються юридична відповідальність, зокрема фінансова.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (пункт 111.2 статті 111 ПК України).

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (пункт 113.3 статті 111 ПК України).

Таким чином, контролюючий орган, у цьому випадку відповідач, наділений повноваженнями здійснювати контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, а також застосовувати до платників податків фінансову відповідальність у вигляді пені за порушення строків проведення відповідних розрахунків.

За приписами частини першої статті 1 Закону № 185 виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строк потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 185 порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Разом із тим, приписами частини другої статті 4 Закону № 185 встановлено, що у разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов`язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення).

Також відповідно до частини третьої, п`ятої статті 4 Закону № 185 у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами,строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею (частина шоста статті 4 Закону № 185).

Виходячи з наведених норм Закону № 185 суд доходить висновку, що підставою для зупинення строків, передбачених статтею 1 Закону №185, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків є рішення суду про задоволення позову.

Водночас, позивач не надав суду рішення суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про задоволення позову щодо стягнення з контрагентів-нерезидентів простроченої заборгованості за вказаними в описовій частині рішення зовнішньоекономічними контрактами.

Натомість позивач надав суду рішення третейського суду від 07.08.2017 та від 06.03.2017, створеного відповідно до Закону № 1701 на підставі третейської угоди між ТОВ «Фоззі-Фуд» з нерезидентами Lanzo Trade LP, Blumbaltic OU, для вирішення конкретного спору у складі одного третейського судді Ярмолаш Ганни Олександрівни, про стягнення з компанії «Lanzo Trade LP» та компанії «Blumbaltic OU» боргу за контрактами від 21.11.2016 № SFM-2111, від 15.11.2016 № EZ-15/11-16, від 06.10.2016 № EZ-06/10-16, від 21.10.2016 № SFО-2110.1, від 01.11.2016 № SFО-0111.2, від 28.10.2016 № SFM-2810, від 01.11.2016 № SFM-0111 та від 01.11.2016 № SFО-0111.2, вважаючи такі рішення третейського суду належними у розумінні статті 4 Закону № 185, що є підставою для несплати ним пені за порушення відповідних строків, передбачених контрактами.

Разом із тим, з`ясовуючи, чи є зазначений третейський суд, «судом» для цілей застосування застереження, встановленого частиною третьою статті 4 Закону № 185, суд зазначає таке.

Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні регулює Закон № 1701 та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Статтею 2 Закону № 1701 визначено, що наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин; компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 6 Закону № 1701 третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

У свою чергу, за приписами частини другої статті 1 Закону № 4002 до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

За приписами статті 2 Закону № 4002 визначено: «арбітраж» - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону); «третейський суд» - одноособовий арбітр або колегія арбітрів; «суд» - відповідний орган судової системи держави.

Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених норм Законів № 185, № 1701 та № 4002 суд доходить висновку, що під «судом», у розумінні статті 4 Закону № 185, слід розуміти відповідний орган судової системи держави, тобто створений відповідно до Розділу VІІІ Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України або інший арбітраж (третейський суд), створений у відповідності до положень Закону № 4002.

Отже правовідносини, що врегульовують між собою учасники господарських міжнародних відносин в укладених ними контрактах, у тому числі щодо порядку вирішення спорів між собою, та правовідносини врегульовані Законом № 185 мають різну правову природу виникнення та правове навантаження.

У взаємозв`язку з наведеним суд уважає, що розгляд та прийняття рішення третейським судом щодо позовних вимог ТОВ «Фоззі-Фуд» до нерезидентів Lanzo Trade LP, Blumbaltic OU про стягнення заборгованості, яке здійснено відповідно до Закону № 1701, та не зважаючи на зафіксовані третейські застереження у третейських угодах щодо можливості вирішення спорів між їх учасниками таким судом відповідно до Закону № 4002, не є обумовленою Законом № 185 підставою для звільнення позивача від нарахування пені.

Таким чином, третейський суд, створений відповідно до Закону № 1701 на підставі третейської угоди між ТОВ «Фоззі-Фуд» з нерезидентами Lanzo Trade LP, Blumbaltic OU, до якого звернувся позивач, у тому числі з урахуванням пункту 12 частини першої статті 6 Закону № 1701 не відноситься до судових органів, визначених статтею 4 Закону № 185.

Виходячи з наведеного в сукупності суд уважає правомірним нарахування відповідачем позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Окрім наведених встановлених обставин та висновків, суд також зазначає таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам позивача з ООО «Крымторг-С», суд також застосовує норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (далі – Закон № 1207), Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-VII (далі – Закон №1636) та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 (далі – Декрет № 15-93), якими регулювалися спірні правовідносини на час їх виникнення.

Відповідно до положень статті 7, пункту 1 статті 9 Декрету № 15-93, у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України.

Відповідно до частини першої статті 1, пункту 1 частини першої статті 3, статті 13 Закону № 1207, тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом.

Так, особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає Закон № 1636, який створює вільну економічну зону «Крим» (далі - ВЕЗ «Крим»), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами.

Пунктом 1.1 статті 1 Закону № 1636 визначено, що ВЕЗ «Крим» запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону № 1636 на території ВЕЗ «Крим» діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

За приписами пункту 5.3 статті 5 Закону № 1636 фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.

Відповідно до абзацу другого пункту 9.1 статті 9 Закону № 1636 будь-які безготівкові платежі (перекази) з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України чи з іншої території України на територію ВЕЗ «Крим» здійснюються виключно у гривні або у вільно конвертованій валюті. Особливості режиму таких платежів (переказів) встановлюються Національним банком України.

При цьому суд зауважує, що пункт 9.4 статті 9 Закону № 1636 містить застереження щодо непоширення на розрахунки між резидентами України та особами з місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим», норм Закону № 185. Водночас, нормами Закону № 1636 не розкрито змісту поняття «особа з місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим»», як і не міститься його визначення у пункті 9.4 статті 9 цього Закону.

Водночас, відповідно до частини другої статті 13 Закону № 1207 здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

З матеріалів справи судом встановлено, що контрагент позивача ООО «Крымторг-С» (ИНН 9102001987; КПП 910201001; ОГРН 1149102002092) зареєстрований за адресою: Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, що підтверджується випискою з «Единого государственного реестра юридических лиц» від 09.01.2023 № ЮЭ9965-23-4943847. Реєструючим органом зазначено міжрайонну інспекцію федеральної податкової служби № 9 по Республіці Крим. Особою, яка має право діяти від імені юридичної особи (генеральний директор) є громадянином РФ. Розрахунки між ООО «Крымторг-С» та позивачем здійснювались в рублях (грошовій одиниці РФ).

Разом із тим суд зазначає, що вказаний реєстр містить дані про всі підприємства, зареєстровані та законно здійснюючі підприємницьку діяльність на території Російської Федерації.

У взаємозв`язку з наведеним суд уважає, що ООО «Крымторг-С» є нерезидентом України, наслідком чого є поширення на спірні правовідносини позивача зі вказаним контрагентом положень Закону № 185 та правила оподаткування, що застосовуються до нерезидентів.

Виходячи з наведеного в сукупності суд уважає правомірним нарахування відповідачем позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД спірним податковим повідомленням-рішенням.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд уважає, що відповідачем доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, натомість позивачем, з огляду на приписи процесуального закону, належними та допустимими доказами не спростовано доводи відповідача.

У підсумку, з урахування зазначеного в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.