ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2627/23 Справа № 185/463/22
Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.,
секретар судового засідання - Драгомерецька А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справицивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, -
В С Т А Н О В И В :
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодженням здоров`я.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 16 січня 1989 року по 31 березня 1997 року, з 04 вересня 1998 року по 13 жовтня 2000 року, з 04 травня 2005 року по 13 лютого 2019 року він працював на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я у сумі 120000 грн., оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 120 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів; вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, неможливість відновлення здоров`я позивача, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті у зв`язку з наявністю професійних захворювань та інвалідності, суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000 грн., що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.
В апеляційній скарзі ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, та визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Учасники справи, будучи належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явились. Виходячи з вимог п. 11 частини 3 статті 2 ЦПК України, статті 371 ЦПК України, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 з 16 січня 1989 року по 31 березня 1997 року, з 04 вересня 1998 року по 13 жовтня 2000 року, з 04 травня 2005 року по 13 лютого 2019 року працював на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
13 лютого 2019 року ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи (п.2 ст.40 КЗпП України).
05 серпня 2019 року т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Катченко В.Є. затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4, з якого вбачається що ОСОБА_1 11 липня 2019 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини встановлений діагноз: 1) радикулопатія попереко-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8, рецидивуючий перебіг, на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів (М54.1, М17-М19); 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня (J44; J43.8); 3) нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) (Н90.3).
Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.
Причини виникнення професійного захворювання: важкість праці: робоча поза вимушена «на колінах і ліктях», впродовж 97% змінного часу, при нормі до 10% часу зміни; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 40 кг, при нормі до 30 кг, фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні за участю м`язів рук, тулуба, ніг становило 44000 кг/м, при нормі до 44000 кг/м; велична статичного навантаження за зміну двома руками становило 69000 кг/с, при нормі до 70000 кг/с; переходи пішки становили до 8 км за зміну при нормі до 8 км. Вміст пилу з вмістом вільного діоксину кремнію до 10% в повітрі робочої зони в 27 разів перевищує ГДК (110,65мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны». Рівень відносної вологості повітря 83%, при нормі 75% по ДСП 3.3.1.095-2002. Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 4 дБА (84дБА при ГДР 80дБА) по ДСН 3.3.6.037-99.
Осіб, які порушили законодавство про охорону праці, не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та керівників дільниць.
Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК від 10 вересня 2020 року, а саме до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, виданої Міжрайонною профпатологічною МСЕК, серії 12 ААБ № 230863 та про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 058866, вбачається, що після повторного огляду ОСОБА_1 встановлено безстроково третю групу інвалідності та 60 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі 45 відсотків радикулопатія, 10 відсотків - ХОЗЛ, 5 відсотків - туховухість. Протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Рекомендовано нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, неможливість відновлення здоров`я позивача, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті у зв`язку з наявністю професійних захворювань та інвалідності, суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000 грн., що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З Акту розслідування професійного захворювання від 05 серпня 2019 року вбачається, що причиною виникнення хронічного професійнного захворювання у позивача тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.
При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
У п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.
У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність протиправних дій відповідача, як обов`язкової умови відшкодування шкоди, не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці, колегією суддів відхиляються, оскільки, позивач тривалий час працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів виробництва.
Відповідно до висновку МСЕК від 10 вересня 2020 року позивачу первинно встановлено 60% втрати працездатності.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».
Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини – головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не врахування відсутності вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності, внаслідок чого переносить моральні страждання, крім того, забезпечення безпечних умов праці є обов`язком відповідача.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд врахував характер отриманого професійного захворювання, тривалий стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 60%, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Так, суд встановив, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач відчуває моральні страждання, внаслідок чого вимушений постійно лікуватися та переносити фізичні та моральні страждання.
У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів не бере до уваги з вищенаведених підстав.
Доводи апеляційної скарги щодо наявної угоди про відмову від претензії, а також доводи апелянта щодо виплати йому моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до частини першої, п`ятої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
У порушення наведеної норми, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження фактичного відшкодування ним моральної шкоди, завданої позивачу. Сам лише факт написання позивачем заяви про відсутність у позивача претензій щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок професійного захворювання до відповідача не є підтвердженням відшкодування такої шкоди і не позбавляє права позивача звернутися до суду із позовом до відповідача у порядку цивільного судочинства.
Надана відповідачем виписка щодо розрахунку заробітної плати таким доказом не є, оскільки зазначена підприємством сума в розрахунковому документі підприємства, не є виплатою моральної шкоди працівникові, а є одноразовою допомогою при виході працівника на пенсію, що є однією з соціальних гарантій гірників та шахтарів України.
Отже, відповідач вводить суд в оману, видаючи виплачену одноразову допомогу при звільненні, за відшкодовану моральну шкоду.
Крім того, колегія суддів зауважує, що за своєю суттю відповідна угода схиляє працівника до засвідчення ним своєї відмови від звернення до суду за захистом, зокрема, щодо відшкодування на його користь моральної шкоди, внаслідок ушкодження його здоров`я, що є грубим порушенням прав останнього, як незахищеної сторони по відношенню до роботодавця, така відмова цивільно-процесуальним законодавством визнається недійсною згідно статті 4 ЦПК України.
Також, колегія суддів зауважує, що визначені угодою умови та зобов`язання з боку підприємства є фактичним відображенням процедур, встановлених чинним законодавством про працю, та не надає працівникові жодних додаткових гарантій чи заохочень.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 120 000 гривень.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 січня 2023 року ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги. З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” на користь держави судовий збір у сумі 1 800 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2022 року - залишити без змін.
Стягнути Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” на користь держави судовий збір у сумі 1 800 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 лютого 2023 року.
Головуючий суддя А.П. Барильська
Судді Н.М. Деркач
Т.Р. Куценко