УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 730/382/21
провадження № 51-596ск23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 травня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року,
встановив:
За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 травня 2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що засуджений не погоджується
з вказаними судовими рішеннями та порушує питання про їх перегляд
в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог
п. 4 ч. 2 зазначеної статті.
Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини,
що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону
(ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого
(ст. 414 КПК України).
Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно
до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Однак, всупереч вищевказаному касаційна скарга засудженого не відповідає наведеним вимогам процесуального закону.
Зокрема, засуджений, оскаржуючи, в тому числі, ухвалу апеляційного суду,
не наводить доводів на обґрунтування незаконності чи необґрунтованості зазначеного судового рішення з урахуванням положень статей 412-414 КПК України.
Крім того, засуджений у касаційній скарзі, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається на неповноту судового розгляду, що в силу
статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Окрім вказаного, касаційна скарга засудженого не містить обґрунтування
вимоги про закриття кримінального провадження з огляду на положення
статей 284, 440 КПК України у їх взаємозв`язку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається
без руху.
Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 травня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року залишити
без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п`ятнадцятиденний строк
з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3