Ухвала
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 201/2485/17
провадження № 61-19307св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
треті особи: Національний банк України, державна організація (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи розглянув заяву про самовідвід суддів Крата В. І., Краснощокова Є. В. за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Копанчуком Марком Володимировичем, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року в складі судді: Ткаченко Н. В. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Городничої В. С., Красвітної Т. П., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про розірвання договорів, стягнення грошових коштів та компенсації моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у складі судді: Ткаченко Н. В., від 07 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договори, укладені між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 : від 29 серпня 2016 року № SAMDNWFD0071281360901; від 04 серпня 2015 року № SAMDNWFD0070750459901; від 30 вересня 2015 року № SAMDNWFD0070836836201; від 30 вересня 2016 року № SAMDNWFD0071323132301; від 30 липня 2015 року № SAMDNWFD0070743984200; від 03 червня 2016 року № SAMDNWFD0071187728701; від 19 жовтня 2015 року № SAMDNWFD0070862038901; від 29 січня 2016 року № SAMDNWFD0071014758201; від 30 травня 2011 року № SAMDN47000716910743, а також за картковими/поточними рахунками: № НОМЕР_1 (картка Platinum); № НОМЕР_2 (картка для виплат Голд); № НОМЕР_3 (картка для виплат Голд); № НОМЕР_4 (Бонусний договір); № НОМЕР_5 (картка Platinum); № НОМЕР_6 (картка Platinum); № НОМЕР_7 (картка для виплат Голд). Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4 801 318,88 грн, 558 152,73 Євро, 21,39 доларів США. У задоволенні позову ОСОБА_1 у частині компенсації моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, апеляційну скаргу Національного банку України задоволено частково, рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_1 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договорів банківського вкладу, стягнення грошових коштів відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року апеляційні скарги АТ КБ «ПриватБанк» та Національного банку України залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року залишено без змін.
У листопаді 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, яка підписана представником Копанчуком М. В., на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, в якій просило: скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог позивача; ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року в задоволенні повторно поданого клопотання АТ КБ «ПриватБанк», підписаного адвокатом Копанчуком М. В., про зупинення виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року: заяву суддів Верховного Суду Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. про самовідвід у справі № 201/2485/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання договорів банківського вкладу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди задоволено; Справу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року: у задоволенні клопотань АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд касаційної скарги за участю представників АТ КБ «ПриватБанк» повідомлених належним чином про дату і час судового засідання відмовлено; у задоволенні клопотання Національного банку України розгляд справи здійснювати за участі представника Національного банку України відмовлено; справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року відмовлено в задоволенні повторного клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про виклик у судові засідання учасників справи для надання пояснень.
Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2022 року справу повернуто на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 201/2485/17, провадження № 61-19307св21 призначено судді-доповідачеві Крату В. І. у складі п`яти суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В.
Судді Крат В. І. та Краснощов Є. В. заявили про самовідвід.
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України).
Колегія суддів вважає, що судді Крат В. І., Краснощоков Є. В. не можуть брати участь у розгляді справи № 201/2485/17, провадження № 61-19307св21 оскільки при її передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 05 жовтня 2022 року було викладено позицію, що конструкція недійсності договору необхідна для того, що не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. При цьому, очевидно, що в основі конструкції недійсності (нікчемності та оспорюваності), як правило, перебуває порушення норми ЦК чи іншого закону; в тому разі, якщо правочин вчиняється на підставі закону, який по суті «формує» публічний порядок (стаття 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), оскільки його прийняття переслідувало легітимну мету запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи та вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, то правочин (договір про придбання акцій укладених на підставі частини шостої статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») не може бути кваліфікований як нікчемний на підставі статті 228 ЦК України; оспорюваність правочину в своїй основі засновується, як правило, на недотриманні правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах. У випадку, якщо правочин вчиняється на підставі закону (стаття 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), конструкція оспорюваності правочину не може бути застосована.
При цьому колегія в ухвалі від 05 жовтня 2022 року вважала, що тлумачення статті 1170 ЦК України, з урахуванням принципу розумності та практики Європейського суд з прав людини, свідчить, що: положення статті 1170 ЦК України мають застосовуватись також щодо припинення майнових прав, в тому числі прав на банківські вклади; Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16 липня 2015 року № 629-VIII, яким Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» доповнено статтею 41-1, було припинено майнові права; ефективним способом захисту прав особи пов`язаної з банком у зв`язку з обміном зобов`язань банку перед цими особами на акції додаткової емісії банку та наступним відчуженням акцій неплатоспроможного банку Міністерству фінансів України у повному обсязі (або частку, яка не належить державі) за 1 грн, майнові права якої припинені на підставі статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції Закону України № 629-VIII є відшкодування шкоди; належним відповідачем за вимогою про відшкодування шкоди у разі прийняття закону, що припиняє майнові права, є держава; з точки зору вимог до ефективного способу захисту виключається застосування конструкцій нікчемності чи оспорюваності договорів про придбання акцій укладених на підставі частини шостої статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно третього показника «Чесність та непідкупність» Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року чесність та непідкупність є необхідними умовами для належного виконання суддею своїх обов`язків. Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача (п. 3.1.); спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства (пункт 3.2.).
Суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана (пункт 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи від 01 січня 2001 року «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів»).
З підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 цього кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід (частина перша статті 39 ЦПК України).
Самовідводи з аналогічних підстав були заявлені та задоволені ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року по справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18), від 08 квітня 2020 року по справі № 753/15214/16-ц (провадження № 61-30902св18).
За таких обставин, з урахуванням викладеного, з метою уникнення будь-яких сумнівів у неупередженому розгляді касаційної скарги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», забезпечення довіри учасників справи № 201/2485/17 до судових рішень Верховного Суду, заява суддів Крата В. І., Краснощокова Є. В. про самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Заяву суддів Крата В. І., Краснощокова Є. В., про самовідвід від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про розірвання договорів банківського вкладу, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, задовольнити.
Справу № 201/2485/17 передати на автоматизований розподіл.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. М. Коротун
Є. В. Краснощоков