ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 108819867

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ДОДАТКОВА

УХВАЛА

про розподіл судових витрат

"31" січня 2023 р. м. Київ Справа№ 873/70/22

Північний апеляційний господарський суд

суддя: Станік С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" про покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.123, 124, 126, 129, 244 ГПК України (від 05.10.2022 вх. 09.1-11/3387/22)

у справі № 873/70/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"

до Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С."

про стягнення донарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" до Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." про стягнення донарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань - задоволено частково:

Стягнуто з Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." (код ЄДРПОУ 22494020, 68454, Одеська область, Арцизький район, с.Надеждівка, вул.Центральна, буд.77) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" (код ЄДРПОУ 38953469) донарахований розмір грошових коштів, у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань за Договором купівлі-продажу №37/20/60 від 12.03.2020 року, Договором, купівлі-продажу №63/20/66 від 26.03.2020 року у сумі 409 681 (чотириста дев`ять тисяч шістсот вісімдесят одна) гривень 26 копійок.

Стягнуто з Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." (код ЄДРПОУ 22494020, 68454, Одеська область, Арцизький район, с.Надеждівка, вул.Центральна, буд.77) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" (код ЄДРПОУ 38953469) третейський збір у сумі 4 496,81 (чотири тисячі чотириста дев`яносто шість) гривень 81 копійка.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням третейського суду, Фермерське господарство "СТОЯНОВА І.С." (28.07.2022 звернулось із заявою до Північного апеляційного господарського суду) про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22, в якій просить суд скасувати вказане рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №873/70/22 за заявою Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22 передано на розгляд судді Станіка С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 прийнято до розгляду заяву Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22 та призначено до розгляду на 06.09.2022 о 11 год. 40 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 розгляд заяви Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22 відкладено до 20.09.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 оголошено перерву у розгляді справи №873/70/22 за заявою Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." про скасування рішення Постійно Діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22 на 29.09.2022.

Додатковою Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у задоволенні заяви Фермерського господарства «Стоянова І.С.» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22 у справі 873/70/22 за позовом Товариства щ обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» до Фермерського господарства «Стоянова І.С.» про стягнення донарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань - відмовлено.

05.10.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» надійшла заява про покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.123, 124, 126, 129, 244 ГПК України, в якій просить стягнути з Фермерського господарства «Стоянова І.С.» судові витрати на правничу допомогу у розмірі14 225 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять п`ять) грн.. 00 коп. понесених в межах справи № 873/70/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" про покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С." судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.123, 124, 126, 129, 244 ГПК України до провадження головуючим суддею (суддею - доповідачем) Станіком С.Р. Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С." судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 124, 126, 129, 244 ГПК України у справі №873/70/22 призначено на 27.10.2022 о 12 год. 10 хв.

У зв`язку з оголошенням сигналу «повітряної тривоги» в місті Києві та відсутністю енергопостачання, 27.10.2022 судове засідання по справі № 873/70/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" про покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.123, 124, 126, 129, 244 ГПК України, не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду. Розгляд заяви призначено на 22.11.2022 о 17 год. 00 хв.

28.10.2022 Фермерське господарство «Стоянова І.С.» звернулось до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 873/70/22.

03.11.2022 з Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду надійшла ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі № 873/70/22 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022, витребування зі Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 873/70/22, витребування з Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків матеріали третейської справи №11/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 зупинено провадження у справі № 873/70/22 за заявою за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" про покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.123, 124, 126, 129, 244 ГПК України, до розгляду Верховним Судом апеляційної скарги Фермерського господарства «Стоянова І.С.» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 873/70/22 у даній справі.

Постановою Верховного Суду від 22.11.2022 апеляційну скаргу Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." залишено без задоволення. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі №873/70/22 залишено без змін.

Додатковою постановою Верховного Суду від 13.12.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "СТОЯНОВА І. С." (68454, Одеська область, Арцизський район, село Надеждівка, вул. Центральна, буд. 77; ідентифікаційний код 22494020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" (09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Соборна, буд. 3; ідентифікаційний код 38953469) 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

28.12.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду Верховний Суд повернув матеріали справи № 873/70/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" про покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.123, 124, 126, 129, 244 ГПК України у третейській справі № 11/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" до Фермерського господарства "АГРО ЮНІВЕРС" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Пінічного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 поновлено провадження у справі № 873/70/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" про покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.123, 124, 126, 129, 244 ГПК України. Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" про покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.123, 124, 126, 129, 244 ГПК України у справі № 873/70/22 призначено на 31.01.2023 о 12 год. 20 хв.

В судове засідання 31.01.2023 учасники справи до суду не з`явились, представників не направили, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, зокрема, шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у визначені електронні кабінети учасників.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників позивача та відповідача у третейській справі, не є перешкодою для розгляду поданої заяви.

Крім того, у заяві про покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.123, 124, 126, 129, 244 ГПК України,заявник просив здійснити розгляд заяви без його участі.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" про покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 225,00 грн. в порядку, передбаченому ст.123, 124, 126, 129, 244 ГПК Україн), дійшов наступних висновків.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" про покладення на ФГ "АГРО ЮНІВЕРС" судових витрат в розмірі 14 225 ,00 грн. мотивана тим, що вказаний розмір витрат на оплату послуг адвоката Бонтлаб Василя, наданих у справі в сумі 14 225 грн. 00 коп. - є співмірним із значенням справи для позивача у третейській справі, ціною позову, складністю справи та кількістю витраченого адвокатом часу під час провадження, а тому заявлена сума витрат позивача на професійну правничу допомогу - є обґрунтованою, документально доведеною, співмірною із кваліфікацією та досвідом адвоката, значенням справи, ціною позову, часом, витраченим адвокатом, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим вказана сума витрат на професійну правничу допомогу на підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у повному обсязі, а саме в сумі 14 225,00 грн.

Так, на підтвердження наданих послуг та їх вартості адвокатом Бонтлаб В.В. (повноваження якого підтверджено витягом з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтво № 3280 від 24.04.2008), Товариством з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" надано наступні документи:

- договір про надання правової допомоги № 07-12-2020 про надання правової допомоги від 07.12.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" та АБ «Василя Бонтлаба» щодо надання правової допомоги, зокрема представництва в суді, з визначенням, що представництво клієнта здійснює адвокат Бонтлаб В.В. (п. 2.2 договору), розмір гонорару , який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами в акті здачі - приймання виконаної правової допомоги, який є невід`ємною частиною цього договору і враховує обсяг та складність правової допомоги, тривалість часу , необхідної для її виконання, досвід та кваліфікацію адвоката, строки, ступінь термінового виконання правової допомоги та інші суттєві обставини;

- додаткову угоду від 11.04.2022 про електронний документообіг до договору про надання правової допомоги № 07-12-2020 про надання правової допомоги від 07.12.2020;

- додаткова угода №2 від 30.08.2022 до договору № 07-12-2022 про надання правової допомоги від 07.12.2022, якоюсторони обумовили сплату додаткової оплати (гонорару) у разі прийняття позитивного для клієнта рішення;

- акт № 21 від 29.09.2022 здачі-приймання правової допомоги згідно Договору № 07-12-2020 про надання правової допомоги від 07.12.2020, який підписано Товариством з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО", в особі директора Сисоєнка В.М. та Адвокатським бюро «Василя Бонтлаба» в особі адвоката Бонтлаба В.В., згідно якого клієнту надано адвокатом послуги загалом на суму 14 225 грн. 00 коп., і обсяг наданих послуг зафіксовано у вказаному акті (аналіз заяви Фермерського господарства «Стоянова І.С.» про скасування Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у справі № 11/22 - 2 години; підготовка заперечення щодо заяви Фермерського господарства «Стоянова І.С.» про скасування Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у справі № 11/22 - 3,5 години; участь адвоката Бонтлаба В.В. у судовому засіданні 06.09.2022 в режимі відеоконференції та підтримання правової позиції, надання пояснень у справі - 1 100 грн. 00 коп.; участь адвоката Бонтлаба В.В. у судовому засіданні 20.09.2022 режимі відеоконференції та підтримання правової позиції, надання пояснень у справі - 1 100 грн. 00 коп.; участь адвоката Бонтлаба В.В. у судовому засіданні 29.09.2022 в режимі відеоконференції та підтримання правової позиції, надання пояснень у справі - 1 110 грн. 00коп.; «гонорар успіху» - 5 700 грн. 00 коп.); вартість 1 години правової допомоги складає 950 грн. 00 коп., участь в судовому засіданні в режимі відео конференції - 1 000 грн. 00 грн., «гонорар успіху» - 5 700 грн. 00 коп.;

- платіжне доручення № 4878 від 29.09.2022 на суму 14 225 грн. 00 коп. щодо здійсненої оплати правової допомоги.

За загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у задоволенні заяви Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22 (суддя третейського суду - Мамченко Ю.В.) - відмовлено. Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22- залишено без змін, а 05.10.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" подано до Північного апеляційного господарського суду заяву про покладення на Фермерське господарство «Стоянова І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.123, 124, 126, 129, 244 ГПК України, а отже, заява подана у встановлений ст. 126 Господарського процесуального кодексу України строк.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи доводи позивача стосовно розміру заявлених до відшкодування витрат, суд дійшов наступних висновків.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах "Двойних проти України" (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,"Гімайдуліна і інші проти України"(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268) від 23 січня 2014 року, "Баришевський проти України" (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Звертаючись із заявою, позивач стверджує про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 225 грн. 00 коп., в обгрунтування розміру якої подано, зокрема, акт № 21 від 29.09.2022 здачі - приймання правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 07-12-2020 про надання правової допомоги від 07.12.2020, який підписано Товариством з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" та АБ «Василя Бонтлаба» в особі адвоката Бонтлаба В.В., згідно якого клієнту надано адвокатом послуги загалом на суму 14 225 грн. 00 коп., і обсяг наданих послуг зафіксовано у вказаному акті наступним чином:

- аналіз заяви Фермерського господарства «Стоянова І.С.» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі № 114/22 - 2 години;

- підготовка заперечення щодо заяви Фермерського господарства «Стоянова І.С.» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі № 114/22 - 3,5 години;

- участь адвоката Бонтлаб В.В. у судовому засіданні 06.09.2022 в Північному апеляційному господарському суді в режимі відео конференції та підтримання правової позиції - 1 100 грн. 00 коп.;

- участь адвоката Бонтлаб В.В. у судовому засіданні 20.09.2022 в Північному апеляційному господарському суді в режимі відео конференції та підтримання правової позиції - 1 100 грн. 00 коп.;

- участь адвоката Бонтлаб В.В. у судовому засіданні 29.09.2022 в Північному апеляційному господарському суді в режимі відео конференції та підтримання правової позиції - 1 100 грн. 00 коп.;

- «гонорар успіху» - 5 700 грн. 00 коп;

- вартість 1 години правової допомоги складає 950 грн. 00 коп.; участь в судовому засіданні в режимі відео конференції - 1 100,00 грн., гонорар успіху - 5 700 грн. 00 коп.;

Приймаючи до уваги наведені в Акті № 21 відомості щодо опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та факт їх оплати згідно з платіжним дорученням № 4878 від 29.09.2022 на суму 14 225 грн. 00 коп, суд вбачає за можливе задоволення їх на суму 3300, 00 грн. витрат на правову допомогу, пов`язаних із участю адвоката в судових засіданнях 06.09.2022, 20.09.2022, 29.09.2022, адже така участь підтверджується матеріалами справи.

Щодо «гонорару успіху адвоката» за прийняття позитивного для клієнта рішення, то в цій частині суд керується, зокрема, позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 стосовно присудження судових та інших витрат, які включають "гонорар успіху":

- " 5.40. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц);

- 5.41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268));

- 5.42. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55);

- 5.43. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Дослідивши подані докази та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом позивачеві під час апеляційного провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у вигляді гонорару успіх в сумі 5 700, 00 грн. - є обґрунтованими та співмірними об`єму наданих і отриманих юридичних послуг, підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим підлягають відшкодуванню позивачу у заявленому обсязі за рахунок відповідача на підставі ч. 4, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, з ураххуванням обсягу наданих послуг адвокатом Бонтлабом В.В., суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення судові витрати є обгрунтованими, співмірними та документально доведеними, і підлягають задоволенню загалом в сумі 9 000,00 грн., з урахуванням співмірності, а саме: 5 700,00 грн. гонорар успіху та 3 3300,00 грн. професійної правничої допомоги. В решті витрат суд відмовляє, оскільки вони не відповідають принципу співмірності, адже усі заяви заявника не є значно складними у аналізі, судова практика стосовно розгляду таких заяв є сталою. і матеріали справи не є значно складними та не містять великих обсягів.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача частково та ухвалення додаткової ухвали про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, під час розгляду заяви Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22 в розмірі 9 000, 00 грн., з яких: 5 700,00 грн. гонорар успіху та 3 3300,00 грн. професійної правничої допомоги. В решті вимог заяви (5 225,00 грн.) слід відмовити.

Керуючись статтями 124, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ДОДАТКОВО УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" про покладення на Фермерське господарства «СТОЯНОВА І.С.» судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.123, 124, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «СТОЯНОВА І.С.» (68454, Одеська область, Арцизький район, село Надежівка, вул. Центральна, 77, код ЄДРПОУ 22494020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 38953469) 9000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесені в межах справи № 873/70/22 за заявою Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22 (суддя третейського суду - Мамченко Ю.В.)

3. В решті вимог заяви відмовити.

Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку, строки та випадках, визначених ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

дата підписання ухвали: 02.02.2023.

Суддя С.Р. Станік

Постанова № 127112558

Відкрити повний перегляд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 873/70/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Погребняк В. Я.

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"

на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

у справі за заявою Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С."

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"

до Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С."

про стягнення грошових коштів

Учасники справи:

ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО": Бонтлаб В. В.;

ФГ "СТОЯНОВА І. С.": не з`явився;

Відділ примусового виконання рішень: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та від 24.01.2022 у справі № 873/70/22, в якій просить:

1) визнати за період із 22.05.2024 по 09.09.2024 неправомірною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі №873/70/22 та у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 873/70/22, котра виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у вказаних виконавчих провадженнях, а також у відсутності заходів вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, а саме:

- не звернуто стягнення на майнові (речові) права Боржника - права постійного користування та/або права оренди (суборенди) земельної ділянки, право оренди, котре належне боржнику, щодо різних за площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які розташовані на території Татарбунарського району Одеської області; не накладено арешт та не описано названі майнові (речові) права Боржника, не здійснено їх оцінку та не проведено реалізацію цих майнових (речових) прав;

2) зобов`язати державного виконавця усунути допущене порушення шляхом вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, зокрема:

- здійснити у повному обсязі заходи примусового виконання у вказаних виконавчих провадженнях з врахуванням статей 10, 18, 36, 48 Закону України "Про виконавче провадження";

- звернути стягнення на майнові (речові) права боржника - права постійного користування та/або права оренди (суборенди) земельної ділянки, право оренди, котре належне Боржнику, щодо різних за площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які розташовані на території Татарбунарського району Одеської області;

- накласти арешт та описати вказані майнові (речові) права боржника, а також здійснити їх оцінку та провести реалізацію майнових (речових) прав боржника.

1.2. Подана скарга на бездіяльність державного виконавця обґрунтована наступним:

- накази Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та від 24.01.2022 у справі №873/70/22 наразі не виконані;

- виявлення рахунків боржника як в загальному, так і на предмет відкриття боржником нових рахунків з метою уникнення від виконання рішення суду у даній справі, а також інших джерел доходів боржника за період із 22.05.2024 (дата відкриття виконавчого провадження) по 09.09.2024 проводилась із порушенням та недотриманням положення частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", тобто лише раз - 22.05.2024;

- в порушення частини 3 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" платіжні вимоги на списання коштів органом виконавчої служби з виявлених 22.05.2024 офіційного зареєстрованих за боржником поточних рахунків станом на 09.09.2024 не виставлялись;

- виконавцем не здійснено заходи примусового виконання щодо направлення запитів до районного (обласного) відділу статистики із вимогою про надання інформації статистичного спостереження сільськогосподарської діяльності Боржника за формами звітності, визначених Наказом Держкомстату від 27.08.2008 №296 ;

- виконавцем не вживалися дії / заходи в частині звернення стягнення на право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки, належних боржнику відповідно до офіційних/достовірних даних та цивільно-правових правочинів;

- відомості щодо вжиття всіх належних, допустимих, своєчасних та об`єктивних виконавчих дій у виконавчих провадженнях НОМЕР_3 та НОМЕР_4 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень не містяться.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 скаргу ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця залишено без задоволення.

2.2. Ухвала суду мотивована тим, що скаржником не надано в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України жодних доказів, які б підтверджували доводи ініційованої ним скарги. Крім того, за висновком суду, виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право є відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини справи

3.1. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022 у третейській справі №11/22 позов ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" до Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." про стягнення донарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань - задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." на користь ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" донарахований розмір грошових коштів, у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань за договорами № 37/20/60 від 12.03.2020 та № 63/20/66 від 26.03.2020 у сумі 409 681,26 грн, а також третейський збір у сумі 4 496,81 грн.

3.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі №873/70/22, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 22.11.2022, відмовлено у задоволенні заяви Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." про скасування рішення третейського суду від 24.06.2022 у третейській справі №11/22 та залишено вказане рішення третейського суду без змін.

3.3. Додатковою постановою Верховного Суду від 13.12.2022 заяву ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "СТОЯНОВА І. С." на користь ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

3.4. 24.01.2023 Північним апеляційним господарським судом видано наказ на виконання додаткової постанови Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 873/70/22.

3.5. Додатковою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 частково задоволено заяву ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" та стягнуто з Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." на користь ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених в межах справи № 873/70/22 за заявою Фермерського господарства "СТОЯНОВА І.С." про скасування рішення третейського суду від 24.06.2022 у третейській справі №11/22. В решті вимог заяви відмовлено.

3.6. 21.02.2023 видано наказ на виконання додаткової ухвали Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі № 873/70/22.

3.7. 10.09.2024 ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" подало скаргу на бездіяльність органу державної виконавчої служби, до якої було долучено:

- постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2024, якою старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Косютою В. В. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу № 873/70/22 від 24.01.2023;

- постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2024, якою старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В. В. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу № 873/70/22 від 21.02.2023;

- витяг з інтернет-ресурсу стосовно ФГ "СТОЯНОВА І.С.";

- витяг - інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - № 394001462 від 09.09.2024, стосовно права оренди ФГ "СТОЯНОВА І.С" відповідних земельних ділянок;

- інформацію про виконавче провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2;

- відповідь на запит № 205861134 від 22.05.2024 до Державної фіскальної служби України стосовно наявності у боржника відкритих рахунків у банківських установах;

- витяги з Автоматизованої системи виконавчого провадження стосовно виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з відомостями про відкриття відповідних виконавчих проваджень, проведення дій з стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, стягнення виконавчого збору, направлення запиту до ДФС про наявні рахунки, до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

3.8. Скаржником не подано доказів, що він звертався в порядку пункту 2 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" до державного виконавця з вимогами про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/70/22 від 21.02.2023 та від 24.01.2022, так і зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5 з метою встановлення дійсного стану їх виконання і вчинення відповідних дій державним виконавцем щодо виконання судових актів.

3.9. Майно боржника і речові права на це майно - не є одним об`єктом, адже Закон України "Про виконавче провадження" наділяє виконавця саме правом накладати арешт на земельну ділянку як нерухоме майно, але не свідчить про поширення пункту 4 частини 3 статті 18 вказаного Закону на арешт права оренди як речового права.

3.10. З аналізу статей 93 і 135 ЗК України, положень Закону України "Про оренду землі", статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" слідує, що право на оренду (право оренди) земельної ділянки, яке набуте орендарем на підставі договору оренди, є похідним від права власності майновим правом у розумінні статей 177 і 178 ЦК України, щодо якого законодавством установлено певні обмеження, які визначають рівень його оборотоздатності.

3.11. У процедурі виконання судового рішення про стягнення заборгованості щодо боржника-орендаря межі оборотоздатності права оренди земельної ділянки як об`єкта стягнення у виконавчому провадженні слід визначати залежно від змісту прав орендаря за договором оренди, а не прав власника такої земельної ділянки.

3.12. Наділення орендаря окремими повноваженнями щодо права на оренду земельної ділянки не дає підстав для прирівнювання цього майнового права до емфітевзису і суперфіцію, щодо яких законодавством чітко визначено самостійний правовий режим.

3.13. Натомість серед підстав укладення, зміни договору оренди земельної ділянки, що має безпосереднє відношення і до договорів на право оренди земельної ділянки, відсутня така підстава, як звернення стягнення на право оренди, при якому відбувається зміна договору оренди, обумовлена зміною його сторони.

3.14. Системний аналіз статті 19 Конституції України, статей 10, 18, 56 Закону України "Про виконавче провадження" , статті 3 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" вказує на те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право є відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря.

3.15. Застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (емфітевзіс, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник.

3.16. Згідно наданого скаржником витягу - інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта - № 394001462 від 09.09.2024, стосовно права оренди Фермерського господарства (далі - ФГ) "СТОЯНОВА І.С." відповідних земельних ділянок, боржник є саме орендарем таких земельних ділянок, а не власником, жодних відомостей про наявність у боржника права постійного користування вказаними земельними ділянками вказаний витяг також не містить, і таких доказів скаржником не було надано.

3.17. Згідно з поясненнями відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем були вчинені відповідні виконавчі дії. Так, в ході проведення виконавчих дій:

- 01.02.2023, 16.06.2023, 13.09.2023, 02.02.2024 в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5 постановами державного виконавця накладено арешти на кошти боржника - ФГ "Стоянова І.С.";

- 01.02.2023 відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, відповідні записи внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- державним виконавцем направлялись платіжні інструкції до банківських установ з метою списання коштів з арештованих рахунків боржника і за результатами опрацювання вказаних інструкції кошти на рахунках боржника - були відсутні;

- постановою державного виконавця від 16.10.2024 накладено арешт на грошові кошти, що містяться в касі боржника, а також на кошти, що будуть надходити до каси боржника: ФГ "Стоянова I. С.";

- 16.10.2024 надано доручення керівнику Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо здійснення перевірки майнового стану боржника за адресою: Одеська область, Арцизький район, с. Надеждівка, вул. Центральна, будинок 77;

- керівником ФГ "Стоянова I.С." надано на адресу Відділу декларацію про доходи та майно боржника юридичної особи, згідно якої у боржника відсутні кошти на рахунках та нерухоме майно належне на праві власності.

4. Короткий зміст апеляційної скарги

4.1. ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 та постановити рішення про задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця.

5. Узагальнені доводи апеляційної скарги

5.1. Оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, відносно того, що згідно з чинним на сьогоднішній день законодавством майнове право - право оренди земельної ділянки стало самостійним об`єктом, яке може бути передане орендарем самостійно, навіть без дозволу власника земельної ділянки.

5.2. Поза увагою апеляційного господарського суду залишено ухвалу Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/52/22 від 07.11.2024, якою задоволено скаргу ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця у виконавчих провадженнях, які входять до складу зведеного виконавчого провадження відносно боржника - Фермерського господарства "СТОЯНОВА І. С." з примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/52/22 від 16.03.2023. У справі № 873/52/22 приймали участь ті самі сторони, що й у справі № 873/70/22, а тому факти, встановлені у вищезгаданій ухвалі від 07.11.2024 у справі № 873/52/22 є преюдиційними для справи, що переглядається.

6. Апеляційне провадження

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.04.2025 - 15:30. Крім того, витребувано з Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 873/70/22 та з Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали третейської справи №11/22.

6.2. Вищезгаданою ухвалою суду задоволено заву ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 873/70/22, яка надійшла разом з апеляційною скаргою. Вирішено проводити судові засідання у справі №873/70/22 за участю представника ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" адвоката Бонтлаба В. В. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

6.3. 17.04.2025 до Верховного Суду на запит з Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 873/70/22.

6.4. Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6.5. В судовому засіданні 29.04.2025 представник ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити.

6.6. Решта учасників справи явку своїх представників в судове засідання 29.04.2025 не забезпечили, про поважність причин нез`явлення Суд не повідомили.

6.7. Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Оскільки явка представників учасників даної справи не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

7.2. Відповідно до статті 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою, третьою цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

7.3. За змістом частини другої статті 253 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

7.4. Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7.5. Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи за результатами розгляду заяв про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а також справи в порядку контролю за виконанням судових рішень (статті 338 -345 ГПК України).

7.6. Згідно з частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

7.7. За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

7.8. Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів).

7.9. Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

7.10. Водночас, відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

7.11. В статті 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

7.12. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 340 ГПК України).

7.13. Відповідно до статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

7.14. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" звернулось до суду першої інстанції зі скаргою на бездіяльність державного виконавця у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з примусового виконання наказів, виданих Північним апеляційним господарським судом у справі № 873/70/22 від 21.02.2023 та від 24.01.2022.

7.15. Заявник у скарзі просив суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця у вищезгаданих виконавчих провадженнях за період із 22.05.2024 по 09.09.2024, зазначаючи про те, що державним виконавцем допущено порушення порядку та умов вчинення виконавчих дій. Зокрема, скаржник наголошував на тому, що державним виконавцем не вчинялися дії для встановлення джерел доходів боржника, у державних реєстрах відсутнє будь-яке обтяження щодо майна, активів та інших майнових прав боржника, вчинене в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, виконавцем не вчинено дій щодо накладення арешту на майно боржника та звернення стягнення на належні боржнику майнові (речові) права - права постійного користування та/або права оренди (суборенди) земельної ділянки, право оренди, належне боржнику, щодо різних за площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які розташовані на території Татарбунарського району Одеської області.

7.16. Наведене, на переконання скаржника, свідчить про формальний підхід державного виконавця у забезпеченні реального виконання рішення суду у розумний строк, у зв`язку з чим ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" просило суд зобов`язати державного виконавця усунути допущене порушення шляхом вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, зокрема:

- здійснити у повному обсязі заходи примусового виконання у вказаних виконавчих провадженнях з врахуванням статей 10, 18, 36, 48 Закону України "Про виконавче провадження";

- звернути стягнення на майнові (речові) права боржника - права постійного користування та/або права оренди (суборенди) земельної ділянки, право оренди, котре належне Боржнику, щодо різних за площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які розташовані на території Татарбунарського району Одеської області;

- накласти арешт та описати вказані майнові (речові) права боржника, а також здійснити їх оцінку та провести реалізацію майнових (речових) прав боржника.

7.17. За результатами розгляду скарги ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, зазначивши про недоведеність та необґрунтованість доводів скарги стосовно допущеного державним виконавцем порушення Закону України "Про виконавче провадження", зокрема статей 10, 18, 36, 48 цього Закону, а також врахувавши пояснення представника органу державної виконавчої служби щодо вчинених виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (пункт 3.17 цієї постанови).

7.18. Також, пославшись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові № 904/968/18 від 18.03.2020, суд першої інстанції зазначив про те, що:

- застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором;

- виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право є відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря;

- під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, спрямувати на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні;

- ФГ "СТОЯНОВА І.С." (боржник у виконавчому провадженні) є орендарем земельних ділянок, а не їх власником, жодних відомостей про наявність у боржника права постійного користування земельними ділянками не надано.

7.19. Оцінивши доводи апеляційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

7.20. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

7.21. В пункті 6 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

7.22. Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

7.23. З комплексного аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що означеним Законом передбачено можливість застосування заходів примусового виконання рішень щодо майнових прав.

7.24. При цьому згідно з абз.7 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, належить право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

7.25. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина перша статті 2 Закону України "Про оренду землі").

7.26. В статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

7.27. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX частину п`яту статті 93 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: "5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством".

7.28. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки" від 02.05.2023 №3065-IX частину п`яту статті 93 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: "5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством".

7.29. Згідно з підпунктом 9 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням певних особливостей, орендарі, суборендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення усіх форм власності можуть передавати на строк до одного року належне їм право оренди, суборенди іншій особі для використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Така передача здійснюється без згоди власника земельної ділянки на підставі письмового договору про передачу права землекористування між землекористувачем та особою, якій передається право користування земельною ділянкою, що укладається в електронній формі і має містити відомості про: сторони договору; право землекористування, яке передається (із зазначенням площі, кадастрового номера земельної ділянки (за наявності), її цільового призначення, місця розташування, документа, що посвідчує право землекористування); строк, на який передається право (із зазначенням дати закінчення дії договору).

7.30. Про передачу права оренди, суборенди особа, яка його передала, письмово повідомляє орендодавця (у разі передачі права суборенди - орендаря) протягом п`яти днів з дня державної реєстрації договору про передачу права землекористування. Таке повідомлення може також бути направлено в той самий строк особою, яка передала відповідне право землекористування, до сільської, селищної, міської ради, на території територіальної громади якої розташована земельна ділянка. Зазначений орган місцевого самоврядування, який отримав таке повідомлення, зобов`язаний повідомити про передачу права землекористування власників земельних ділянок, у тому числі шляхом розміщення відповідного оголошення у загальнодоступних місцях населених пунктів за місцем розташування земельних ділянок.

7.31. Наведеними змінами, внесеними Законами України від 28.04.2021 № 1423-IX, від 02.05.2023 № 3065-IX до частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

7.32. З аналізу вищезгаданих положень Земельного кодексу України вбачається, що законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх (майнові права) без погодження із власником. Тобто, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у cправі № 904/9875/21).

7.33. За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.34. Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

7.35. При постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не врахував, що згідно із змінами, внесеними до частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України, орендар-боржник набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, а тому державний виконавець в межах своїх повноважень міг і повинен був вчинити дії щодо звернення стягнення на майнові (речові) права боржника, в тому числі накласти арешт на майнові права оренди земельних ділянок.

7.36. Колегія суддів вважає помилковими застосування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі №904/968/18, з огляду на наступне.

7.37. За змістом вищевказаної постанови у справі № 904/968/18 Великою Палатою Верховного Суду аналізувалася норма частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України, яка на той час та наділяла правомочностями щодо права оренди лише власника земельної ділянки.

7.38. Водночас, на час відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (22.05.2024) та у заявленому в скарзі періоді бездіяльності державного виконавця згідно з новою редакцією статті 93 Земельного кодексу України (в редакції Законів від 28.04.2021 № 1423-ІХ та від 02.05.2023 № 3065-ІХ), правове регулювання даного питання повністю змінилося, а майнове право - право оренди земельної ділянки стало самостійним об`єктом, яке може бути передане орендарем самостійно, без дозволу власника земельної ділянки.

7.39. Ці зміни аналізувалися Верховним Судом у справі № 904/9875/21 та викладені у постанові від 11.07.2024, якою підтверджено правомірність дій виконавця щодо арешту прав оренди.

7.40. Таким чином, висновок про те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18 з урахуванням іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, тому він не може бути застосованим до правовідносин у даній справі № 873/70/22.

7.41. Наведене залишилося поза увагою суду першої інстанції, що призвело до помилкового висновку про те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, тоді як внесеними до частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України змінами законодавець зняв обмеження щодо оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження із власником, про що слушно зазначає скаржник в апеляційній скарзі.

7.42. Також колегія суддів враховує, що Законом України "Про виконавче провадження" визначено як обов`язкові заходи примусового виконання рішень, так і ті, що вживаються особами, які здійснюють таке примусове виконання, з певною свободою розсуду залежно від обставин відповідного виконавчого провадження.

7.43. Разом з тим, попри наявність у виконавця права вибору щодо здійснення певного (окрім обов`язкового) заходу примусового виконання рішень, такі дискреційні повноваження виконавця мають відповідати принципам ефективності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій, визначеним частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

7.44. За змістом статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" до засад виконавчого провадження віднесено як обов`язковість виконання рішень, так і розумність строків виконавчого провадження.

7.45. При цьому, хоч визначення поняття "розумності строків" Закон України "Про виконавче провадження" не містить, проте зволікання у вчиненні виконавчих дій не може свідчити про дотримання зазначеного вище принципу своєчасності їх вчинення.

7.46. Відтак, розглядаючи скаргу на дії чи бездіяльність виконавця суд, у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи, має враховувати, що правова оцінка вчинення виконавцем певного (окрім обов`язкового) заходу примусового виконання рішень має здійснюватися також на відповідність принципам ефективності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 873/52/22).

7.47. З наявних у справі матеріалів та пояснень учасників слідує, що у даному випадку державним виконавцем у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 не в повному і не в достатньому обсязі реалізовано надані йому права та обов`язки, не застосовано усі можливі, передбачені законом, заходи для досягнення необхідного позитивного результату - виконання судових наказів.

7.48. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що вчинені державним виконавцем заходи з примусового виконання судових наказів, виданих Північним апеляційним господарським судом у справі № 873/70/22 від 21.02.2023 та від 24.01.2022 не можливо визнати такими, що відповідають визначеним в статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" принципам ефективності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій.

7.49. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів визнає обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження доводи ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" про неправомірну бездіяльність державного виконавця у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 за період із 22.05.2024 по 09.09.2024 (тобто з дати відкриття виконавчих проваджень і до дати звернення зі скаргою на бездіяльність виконавця до суду), а відтак і про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у питанні повного і всебічного з`ясування обставин справи з урахуванням наданих учасниками пояснень та доказів, врахування відповідних правових висновків Верховного Суду, про які зазначалося вище.

7.50. З метою усунення допущеного порушення (поновлення порушеного права заявника) державному виконавцю належить здійснити у повному обсязі заходи примусового виконання у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та від 24.01.2022 у справі № 873/70/22 відносно майнових (речових) прав боржника - права постійного користування та/або права оренди (суборенди) земельної ділянки, право оренди, котре належне боржнику, щодо різних за площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які розташовані на території Татарбунарського району Одеської області.

7.51. В частині решти вимог про зобов`язання державного виконавця звернути стягнення на майнові (речові) права боржника - права постійного користування та/або права оренди (суборенди) земельної ділянки, право оренди, котре належне Боржнику, щодо різних за площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які розташовані на території Татарбунарського району Одеської області, накласти арешт, описати, здійснити оцінку вказаних майнових (речових) прав боржника та провести їх реалізацію, скарга ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" задоволенню не підлягає, оскільки за змістом статей 48, 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника із подальшим зверненням стягнення на майно боржника має здійснюватися у відповідній послідовності дій виконавця, які полягають у перевірці майнового стану боржника, виявленні майна (в першу чергу коштів, а в разі їх недостатності іншого майна) та безпосередньому арешті. При цьому, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та винагороди виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

7.52. Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення скарги ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця, у зв`язку з чим апеляційна скарга також підлягає частковому задоволенню.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

8.2. Згідно з частиною першою статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

8.3. За результатами перегляду оскаржуваного судового рішення Верховний Суд дійшов висновку про те, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у цій справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення скарги ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця. Відповідно апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 25, 129, 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі № 873/70/22 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким частково задовольнити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 873/70/22 та у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 873/70/22.

4. Визнати за період із 22.05.2024 по 09.09.2024 неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 873/70/22 та у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 873/70/22, яка виразилась у порушенні порядку і умов вчинення виконавчих дій, а також відсутності заходів вчинення виконавчих дій.

5. Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) та здійснити у повному обсязі заходи примусового виконання у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 873/70/22 та у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 873/70/22 щодо майнових (речових) прав боржника - права постійного користування та/або права оренди (суборенди) земельної ділянки, право оренди, котре належне боржнику, щодо різних за площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", які розташовані на території Татарбунарського району Одеської області.

6. В задоволенні решти вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк